Версия для печати

У бездомних тварин з'явився друг

У Черкасах нещодавно з'явилося перше товариство захисту тварин під назвою "Друг". Товариство забирає з вулиць бездомних тварин, робить їм необхідні щеплення, лікує хворих в одній із приватних ветклінік і прилаштовує у добрі руки.

Половина тварин, якими опікувався "Друг", має важку долю і сумну історію. Приміром Ельба, яку двічі труїли, кидали у лісі, а вона все одно поверталася на територію підприємства, де її колись прихистили. Зараз там працюють вже інші люди, яким Ельба не заважає, але "Друг" усе ж вирішив стерилізувати собаку, щоб остаточно убезпечити її від людської жорстокості.

Про це на прес-конференції у Черкаському прес-клубі реформ розповіли представники товариства "Друг", фахівці з біології та ветмедицини.

— Бездомних тварин убивають роками — і це не дає результату, з наших вулиць вони не зникають, — розповідає президент громадської органі-зації "Черкаське міське товариство захисту тварин "Друг" Олена Литвинова. — Ми пропонуємо вирішувати проблему не шляхом убивств, а так, як це робиться у цивілізованому світі, де метод уже довів свою ефективність.

Існуюча система боротьби з бездомними тваринами шляхом відстрілювання та розкладання на смітниках отруєної їжі не лише негуманна, але й марна та неефективна.

Кожна така тварина контролює певну територію, яку вважає своєю, і не допускає туди конкурентів. Коли собаку знищують, ця територія, де є прихисток і їжа, звільняється для інших тварин цієї ж популяції, які займають вільну нішу, розмножуються — і все повертається на "круги своя". За статистикою Всесвітнього товариства упередження жорстокого поводження із тваринами, всього одна пара собак чи котів через рік може обернутися на 12 тварин, через 2 роки — на 144, через 3 — на 1728 особин.

Метод, який пропонує "Друг", здатен вирішити проблему бездомних тварин за 5-6 років — це середній вік безпритульної тварини, яка проживає відведене їй життя, але не залишає по собі нікому не потрібних цуценят і кошенят, котрі свого часу приведуть нове і таке ж нікому не потрібне потомство. Це підтверджено досвідом європейських країн, які вирішували проблему саме таким чином.

Наразі товариство "Друг" готує місцеву програму регулювання кількості безпритульних тварин, яку збирається запропонувати на розгляд міської влади Черкас. А поки що уже проводить стерилізацію безпритульних тварин у клініці лікувально-консультативного центру "Ветта", де є умови для післяопераційного утримання тварин.

Після операції та вакцинації тварину реєструють (присвоюють код, заносять до каталогу повну інформацію про цю кішку чи собаку та контакти людини, що виявила ініціативу стерилізації, аби при необхідності тварину можна було знайти), надягають на неї яскравий (червоний чи синій) нашийник — і відпускають туди, де тварина мешкала, або ж через оголошення у газетах шукають їй хорошого господаря.

Як, наприклад, собачці Жулі, що жила на стоянці, де тепер почалося будівництво — стоянка зникла, а собака довгий час продовжувала сидіти під будівельним парканом, звикнувши, що у цьому місці — її дім.

Загалом лише за місяць свого існування — коштом власних волонтерів та просто небайдужих людей — організація встигла простерилізувати 20 тварин.

Допомога, якої потребує "Друг", це не обов'язково гроші — хтось дає харчі, хтось відвозить тварин до клініки на власному автомобілі, хтось фотографує їх для каталогу, щоб прилаштувати у добрі руки, або приглядає за ними після операції.

"У перспективі ми хочемо просити міську владу виділити приміщення або хоча б землю, щоб відкрити у Черкасах притулок для бездомних тварин, — розповіла Олена Литвинова. — У занедбаних вуличних собаці чи кішці важко розгледіти потенційного друга, а тоді ми б отримали можливість приводити їх у належний стан, щоб прилаштувати у людей, які хотіли б мати домашню тварину. Не всіх тварин після стерилізації можна повертати на попереднє місце перебування — серед них скалічені транспортом, що не можуть ходити, сліпі тощо. Або ж ті, що жили у самотніх людей похилого віку. Коли господар помирає, його улюблена тварина залишається нікому не потрібною, а для виживання на вулиці вона просто не пристосована".

За словами кандидата біологічних наук доцента кафедри екології ЧДТУ Нелі Загоруйко, для справді ефективного вирішення проблеми безпритульних тварин необхідна трансформація свідомості людини, що роками намагається їх винищити, тоді як можна співіснувати. "Я б хотіла провести таку паралель: у кожного з нас є сусіди — комусь вони подобаються, комусь не дуже. Ми ж не будемо їх труїти?..

Із точки зору біології, за розумовим і психічним розвитком собака перебуває на рівні 3-4-річної дитини — ті ж реакції й емоції, — констатувала Неля Загоруйко. — Але не можна уявити, що доросла людина ображає малу дитину, а от що вона б'є собаку — дуже просто…

Настав час зрозуміти, що не людина стоїть над усіма живими створіннями, а що ми живемо на цій землі всі разом, і навчитись співіснувати.

Ми не знаємо, яким негативом позначиться на людині безжальна ліквідація "сусідів". Свого часу у Китаї вирішили винищити горобців, які шкодили посівам рису, — закінчилося все тим, що пташок довелося купувати і ввозити з-за кордону: виявляється, вони були корисні, бо поїдали комах, які завдавали рисовим плантаціям набагато більшої шкоди, ніж горобці".

— У клініку досить часто телефонують власники тварин із проханнями на кшталт: "Ви не могли б усипити цуценят (кошенят)? Подіти нам їх нікуди, було б краще, якби ви їх убили", — розповідає лікар ветеринарної медицини, фахівець лікувально-консультативного центру "Ветта" Антон Теодоров. — Доводиться пояснювати, що гуманнішим було б свого часу привести тварину на стерилізацію, щоб не шукати потім когось, на кого можна просто перекласти свою відповідальність. — Саме безпородні цуценята та кошенята є основним джерелом поповнення кількості безпритульних тварин на вулицях міста. Ми досить часто стикаємось із помилковим ставленням власників тварин до стерилізації, що насправді є цілком безпечною операцією, яку на Заході проводять усім безпородним тваринам ще в ранньому віці.

…У нас чомусь дуже багато власників тварин переносять на них свої відчуття. Деякі вважають: якщо кішку стерилізувати, вона буде страждати, бо не зможе стати мамою. Але тваринам не притаманно страждати за чимось, вони живуть одним днем, і якщо організм не матиме потреби у чомусь, тварина почуватиметься нормально. Нам доводиться пояснювати: собака чи кицька не страждає від того, що ви її стерилізували і вона не може мати потомства, — вам так лише здається.

За словами Антона Теодорова, існуючу практику вбивств підтримують поширені міфи про нібито агресивність і тотальну заразність бездомних тварин. "Щодо поширення хвороб, то бездомні тварини — одні з найздоровіших серед тих, які потрапляють до нас у клініку, бо мають сильний імунітет і свого часу пройшли жорсткий відбір. А усі шрами й укуси, що їх ми, лікарі, маємо, отримані від домашніх тварин. Саме від тварин, які мають власників, люди отримують найбільшу кількість травм: собака, який гуляє з господарем, почувається більш владним, покликаним захищати його і себе від чужих, і може напасти першим, — на відміну від безпритульного собаки, який скоріше підійде попросити їсти (якщо недосвідчений) або обійде вас стороною (якщо вже зустрічався з людською жорстокістю). Вуличні собаки можуть бути агресивними лише якщо хворі на сказ або коли у них так зване "собаче весілля". І в цьому сенсі вакцинація та стерилізація, яку пропонує "Друг", якраз і є вирішенням проблеми".