Західне місто на ЧЕ: відомі та незвідані Чернівці

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – це український Хогвартс, обличчя міста. Його забражають на марках, листівках та сувенірній продукції. Центральний корпус навчального закладу включено до списку Юнеско, як колишню резиденцію митрополитів. Нині пам’ятці архітектури 142 роки, всередині зберігся інтер’єр 19 ст. В холі – статуї, арки, мозаїка та декоративні сходи і колони. На другому поверсі – розташувалися розкішні зали: мармурова, блакитна і червона. Тут проходять конференції, церемонії нагородження та інші урочистості. Словом, ну дуже атмосферне місце, що відчувається в найменшій дрібниці.

У центральній частині Чернівців теж є на що погледіти, приміром, вірмено-католицький собор, збудований коштом громади. Тут донині можна почути орган під час проведення концертів та інших культурних заходів. Неподалік розташувався художній музей з декоративними фігурами та колонами, його фасад прикрашає унікальне панно. Будівля є пам’яткою архітектури національного значення.

Основну пішохідну вулицю Чернівців названо на честь української письменниці Ольги Кобилянської. Саме тут розташувалися невисокі старі будинки, невеликі крамниці, кав’ярні, сувенірні лавки та книгарні. Така собі типова вулиця у стилі західної Європи: вузенька, з бруківкою, кованими скульптурами, декоративними ліхтарями та затишними дворами.

З-поміж великої кількості закладів харчування вирізняється «Панська гуральня». Родзинкою закладу є збереження рецептів настоянок та пивоваріння часів Австро-Угорщини. Колись у підвалах будівлі таємно виготовляли алкоголь, обладнання збереглося донині, на стінах ще є масонські знаки, а куди ведуть підземні ходи досі не відомо нікому.

І це не єдине підземелля, яким славляться Чернівці. Виявляється, тут є власне метро. Так, вам не почулося. Тунель збудований наприкінці 70-х інженерами Київського метрополітену для відведення грунтових вод. Віднедавна об’єкт відкритий для туристів. Протяжність маршруту – 1200 м, діаметр тунелю складає трохи більше двох метрів, товщина грунту – від 16 до 40 м.

Рухатися вздовж тунелю можна лише у гумових чоботях, дощовику, з каскою та ліхтариком на голові. Адже навколо вода. Такі умови сприятливі для утворення сталактитів, з часом чернівецьке метро може перетворитися на справжню печеру. Подолавши небезпечний маршрут почуваємося переможцями і прямуємо на Соборну площу дивитися, як святкують чернівчани.

Як і скрізь, зі сцени лунають вітальні промови посадовців, поки містяни куштують смажене м’ясо запиваючи глінтвейном. Нарешті звучить: «Гей, ялиночка, гори» і на новорічній красуні сяють вогні. За словами заступника міського голови за останні кілька років внутрішній туризм до Чернівців зріс утричі. Лише цьогоріч на розвиток галузі спрямували 1 млн. грн. Найвідвідуваніші місця – національний університет та заклади гастрономії. Крім цього гостей приваблює зелений туризм на території області.

На відміну від центрального регіону, де села занепадають – на Буковині вони активно розвиваються. Тут варто побувати аби відчути національний колорит та повчитися у західняків правильно використовувати природні ресурси.