Валентина Коваленко дає коментар щодо своєї заяви стосовно адміністративного тиску

“Я сподівалася, що переживши війну, ми будемо свідомо сприймати це світ, свою участь у цьому світі, свою місію і будемо руйнувати ту систему, яка привела нашу країну до економічної розрухи, цієї війни. І боляче дивитися, що інтелігенція, яка є барометром нашого суспільства, починає переживати ті процеси, коли її змушують обирати партійність і пристосуватись до тої риторики, яка є для неї чужорідною. Знову повторюється та ситуація, що пропрезидентські партії змушують інтелігенцію, бюджетників заходити у партійні ряди і таким чином представляти пропрезидентську гілку влади, і говорити ті речі, які суперечать нашому реальному життю. Це той факт, коли нашу інтелігенцію перетворюють на маргіналів. Бо це відбувається на рівні моральної катастрофи. Людина, яка цінує свою роботу, боїться її втратити. Це і є перша проблема, через яку бюджетники змушені заходити в ряди тої чи іншої пропрезидентської партії. Так було за попередньої влади, так є, на жаль, і сьогодні. Коли надходять сигнали з районів і спілкуюся з людьми, сьогодні це виходить особливо різко, негативно і боляче. Не той час, коли ми повинні втрачати той людський капітал, ту енергію національного відродження, яка завжди націю веде попереду або є її рушієм. Треба противитися тому, щоб інтелігенція стала пристосуванцем щодо влади.Треба бути чесним, правдивим. Треба, щоб кожна людина мала у собі духовний і моральний стрижень. Це дасть можливість будь-кому пристосуватися, змінити риторику, продемонструвати силу волі. Ми маємо слабку інтелігенцію бо суспільство чекає месії, чекає Мойсея. І не дочекається ,бо треба виховати таку особистість, яка не роздвоюється, не є колаборантом через загравання із російським агресором або владою. Слава Богу, що є патріотична інтелігенція, яка реагує на больові точки. Вона розуміє, що не треба піддаватися на провокації.
І коли «Слава Україні» будуть говорити змістовно, пропускаючи через себе, а не просто заради красного слівця. Слава Україні!”