Система vs реформи: чому населення не підтримує урядові ініціативи?


Вадерій Воротник – головний редактор “Антени” на своїй сторінці у “Фейсбук” розмістив пост, в якому проаналізував перебіг просування реформ з децентралізації та адміністративно-теріторіальної в Україні. На думку медіа експерта головним тормозом реформ є сама адміністративно-чиновницька система країни.

11061501Зокрема, журналіст пише: – Здається, я почав розуміти хто є головним тормозом та шкідником по відношенню до реформ з децентралізації та адміністративно-теріторіальної. Який розумник вирішив їх проведення на місцях доручити тим, хто і має втратити свої посади та соціальний статус в результаті їх проведення?!!

Мова навіть не в окремих особистостях – чиновниках та головах ОДА, РДА. Мова в самій системі та в її інстинкті самосбереження. Система ні за яких обставин не зможе самознищитися. Принаймні тут, деморальний рівень мотивацій її “гвинтиків” не є достатньо високим. Уряд доручив розробку планів об’єднання громад саме тим, хто має бути скорочений в результаті іншої частини реформи – чиновникам адміністрацій. Тому то дві зовсім паралельні дії, що не зв’язані між собою і поєднали в одну. Штучно утворився нерозривний ланцюжок – децентралізація (ліквідація рівнів районів та областей одночасно з підвищенням ролі місцевого самоврядування) з укрупненням теріторіальних громад. Але ж “нарізаючі” через коліно нові адміністративно-теріторіальні одиниці, що скоріш є перекроєм підпорядкування в межах старих ще радянських адміністративних кордонів, викликаючі конфлікти інтересів тих самих громад, провокується незадоволення та соціальні вибухи.

Описане вище погрожує стати масштабнішим навіть за минулорічну революцію. Якщо в кожній теродиниці, кожному населеному пункті утвориться протесна група з намірами захищати інтереси громади, то говорити про просування реформи взагалі неможливо. Тим більш що маніпулювати та підливати мастила у вогонь доволі багато серед певних політичних гравців, що прагнуть повернення собі влади. І як результат – зажрате та тупувате чиновництво (я про систему в цілому, а не про персоналії) збереже свої місця, заявивши про унеможливлення втілення реформ і ,відповідно, свої робочі місця.

Але що заважає доручити реформування саме громадам? Принципово і швидко ліквідувавши області і райони, утворивши на перехідний період адміністрації в межах округів(повітів)? Ретельно вивчити інтереси громад на рівні їх інтегрування між собою, економічні, ментальні, кільтурні зв’язки. Навіть, самоіндентифікацію людей? Зробити за разумним та простим принципом – найкраще та найшвидше сполучення з центром громади, повіту, округу? І забути назавжди про нарізані за часів військового комунізму кордони областей, та районів. Як про обкомівсько-райкомівський рудимент совка.

Саме це і намагається зберігти існуюча чиновницька система. Яка фактично з часів СРСР не мінялася, демонструючі лише мімікрію та пристосуванство до умов, що змінювалися. Навіщо все це нам? Але тут має бути політична воля уряду, президенту та парламенту. Але дуже непокоїть той момент, що й на рівні країни існує певний страх високопосадовців втратити адміністративне вертикаль яку так активно використовують під час кожних виборів. Тоді ж про які реформи ми говоримо?


f_14991249191410879596