Як відомо, інформаційна війна – дуже ефективний спосіб використання інформації для впливу на свідомість людей, щоб змусити їх дотримуватися певної позиції. Тільки 15 % інформації нами сприймається свідомо, а все інше – підсвідомо. Картинка, яку поширює телебачення або описує ЗМІ, легше і глибше проникає в нас. Це набагато більше, ніж слова, адже потенціал такого впливу запускає в нас емоції, які не залишають місця для раціонального мислення. При використанні комбінації слів та образів та за постійного повторювання одного й того ж, ця інформація, а точніше, дезінформація, стає реальністю, з якою надзвичайно важко боротися навіть помірковано налаштованій людині.
Розпалювання ненависті й нетерпимості, цинічна брехня, заклики до насильства й застосування широкого кола каналів та агентів ззовні та всередині України – такою є сучасна російська пропаганда в українському інформаційному полі. Це не поодинокі випадки чи короткострокові дії, а тривала, заздалегідь спланована, складна й послідовна інформаційно-психологічна операцію, спрямована на розпалювання та обґрунтування насильства на сході України.
Четвертий рік війни з Україною Росія продовжує витрачати мільярди доларів на рік на пропаганду, особливу роль в якій займає продукування неправдивої інформації – фейків, вкидань й т.п. У попередні роки російські ЗМІ часто розповідали про звірства «нацистів», формуючи в суспільстві стійкі стереотипи. А сьогодні, показуючи окремі кадри про українських солдат, російські телевізійні фокусники домальовують знаки СС та хрести на їхні каски та техніку, формуючи ланцюг негативної реакції. Так працюють медійні технологи, які ведуть проти України інформаційну війну. Дійшло до штучного створення новин про Україну за допомогою імітації та акторів. Інформаційна війна та війна реальна поєднані, і не відомо, яка частина відіграє головну роль.
Практично уся риторика російських ЗМІ – антиукраїнська. Їхня головна теза: всі пострадянські країни не можуть самостійно вижити без допомоги Російської Федерації. Російська пропаганда – правонаступниця радянської пропаганди. Ця пропаганда вдосконалювалася десятиріччями і сьогодні досягла максимуму. Але усе більше українців не ймуть віри ворожій пропаганді, адже занадто вже агресивною та відверто брехливою вона є.
Що ж залишається журналістам-запроданцям, які вірно відпрацьовують іудині срібляки на службі у Кремля? А залишається діяти, як от такий собі «майстер пера» Олександр Роджерс на сторінці ресурсу «News Front», вдавшись до грубої або й відверто ненормативної лексики, зходити отрутою, чергового разу запевняючи, що «Сторонники, кхм, Евроукраины с самого момента своего прихода к власти непрерывно демонстрируют нам своё моральное убожество и вырождение».
Як недолуга маячня психічно хворої людини з вуст «писаки» звучить виправдання тих, хто, цинічно вдершись на чужу територію суверенної держави, вбиває її захисників, йменуючи це «Они ехали «убивать вату» (и слегка покрошились в нескольких котлах)».
Українці, на думку «журналіста», – «самые тупые ублюдки на планете, соревнуются со своими побратимами из ИГИЛ» і вони тільки те й роблять, що «самым подлым и мерзким образом стучат, лгут, клевещут и пишут доносы.» Як кажуть самі росіяни, «оговорочка по Фрейду» – О.Роджерс сам відтворив систему цінностей, які насаджуються тоталітарним російським режимом, де народ змушують «стукати», брехати, зводити наклепи та писати доноси.
Але найголовніша провина українців, на думку «журналіста» у тому, що «украинские власти на подконтрольной им территории заблокировали телефон координаторов акции «Бессмертный полк». Зрозуміло, що для недолугого майстра «лайновкидання» за це усі українці можуть бути лише не більше не менше – «конченые дегенераты». Як кажуть, найгірший недолік – судити усіх по собі.
Важливо пам’ятати одне – на ідеологічній війні немає нейтралітету. Тут змовчати, не протидіяти ворожій пропаганді – зрада інтересів своєї країни. Настав час не просто боронитися від кремлівських інформаційних атак. Настав час наступати, адже не даремно мудрий Олександр Довженко писав: «Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину – проллєш батькову і братову проллєш!» Й кожен з нас, українців, може внести свою частку у цю боротьбу, давши відсіч розповсюдженню російської пропаганди.
