Архів позначки: розслідування

Затримані в Орловці поліцією “рейдери” виявилися зовсім не злочинцями, а потерпілими

10 квітня 2018 року в селі Орловець Городищенського району відбулись події, які стали вже майже звичними для українських реалій. Суто випадково наша знімальна група стала свідком подій, що розвивалися на території одного з агропідприємств, і як результат — репортаж в “Антені”. Однак, виявилося, що не все так складно, як йшлося у рапортах правоохоронців. Згідно офіційної версії, яку всього через пару годин озвучив заступник голови Національної поліції України Амброськін В.В. – «Рейдери здійснили спробу захопити одне із діючих сільських підприємств в Черкаській області, але завдяки активним діям поліції за підсумком всі 50 чоловік-рейдерів затримані».

Надалі жодних коментарів правоохоронних органів з цього приводу на наводилось. І тепер, через півтора місяці після зазначених подій, стає зрозуміло чому.

Дійсно незручно, коли злочинцем виявляється той, на захист якого було кинуто цілий спецпідрозділ поліції, на захист якого збиралися антирейдерські комісії на районному та обласному рівні і на захист якого не виступила жодна людина з того самого села Орловець.

Голуб Павло Олександрович – не дуже успішний фермер в черкаській області. Принаймні так його нам відрекомендували колеги по аграрному бізнесу. Крім того, не дуже успішний тому, що успішний в цій сфері – це той, за якого село горою, якому люди вдячні за його діяльність і до якого йдуть за допомогою як щось сталось.

Свою успішність Павло Голуб сам вимірює по іншому – протекція депутата обласної ради, вплив на суди та правоохоронні органи на рівні району. Це і дало йому впевненості усунути свого конкурента таким гучним способом.

Продати свій бізнес, а потім сказати, що не продавав – захопили рейдери. Так просто і так дієво. Нехай потім доводять, хто там що і кому продав. Голуб П.О. в цей час спокійно завершить посівну та буде чекати збору врожаю. Орендну плату пайовикам піднімати не треба, соціальну допомогу надавати не треба – конкурента ж немає, він під слідством, звинувачується у рейдерстві.

Наразі, правоохоронцями Черкас розслідується аж три кримінальні справи. Перша, найгучніша, за фактом того самого рейдерства. За два місяці не зібрано жодного доказу того, що дійсно щось було підроблено з метою захопити підприємство. Друга та третя – за фактами шахрайських дій Голуба П.О. в особливо великих розмірах щодо подвійного продажу своїх корпоративних прав загалом на суму 20 мільйонів гривень. І потерпілими в цих справах тепер уже є ті, кого так швидко назвали рейдерами.

Як ми писали раніш, в Городищенському районі процвітають афери з аграрною землею. Крім того, ЗМІ неодноразово відмічали, що  Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів. 

 

В Городищенському районі процвітають афери з аграрною землею

Ми чимало уваги за останні роки приділили зловживанням в аграрному секторі Черкащини, земельному рейдерству та різноманітним аферам. Пропонуємо вашій увазі чергову історію, яка сталася в Гордищенському районі Черкащини.

Переспективи постраждалим від дій аферистів відшукати правду навіть в суді примарні. Адже ми знаємо, що суди, особливо районні, часто стають на сторону не закону, а сильних і багатих агробаронів. А поліція взагалі, проявляє або повну безпорадність, або відверто порушує закон, виступаючі на одній зі сторін конфлікту.


Всяке бувало на Черкащині в період посівної кампанії (і бійки на полях, і захоплення сільськогосподарської техніки), але такого як буде описано нижче, точно не було.

Фермер з Городищенського району Голуб П.О. вирішив, що просто продати свій бізнес, отримати за це кошти і продовжити працювати там, де вдається краще – не для нього.

Позиція його підприємства в Городищенському районі протягом останніх років суттєво погіршилась – найменший розмір орендної плати для пайовиків, жодної соціальної роботи з населенням, недбале ставлення до землі і, як результат, – перший же гідний конкурент починає витісняти підприємство з району. В бізнесі це називається здоровою конкуренцією – хочеш бути першим – будь кращим.

Проте Голуб П.О. з законами бізнесу вирішив не погоджуватись. Він вигадує та реалізує велику аферу.

В лютому він пропонує своєму основному конкуренту – власнику ТОВ «Золоті Лани 2017» Сотнікову В.А.  придбати корпоративні права ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» за 10 мільйонів грн. Той погоджується на угоду та просить один місяць, щоб зібрати необхідну суму. Цей місяць Голуб П.О. не витрачає даремно – він веде перемовини ще з одним бізнесменом щодо продажу ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» вже йому, за такою ж ціною – 10 млн.грн. Той також пристає на умови Голуба.

Підписання угоди та передачу грошей Голуб призначає обом покупцям на один день. Ввечері перед цим днем Голуб телефонує обом покупцям та повідомляє, що не може особисто бути присутнім в цей день в Черкасах і від його імені всі необхідні документи підпише представник з відповідним дорученням. І саме цьому представнику необхідно буде передати гроші. 

06 квітня перший покупець зустрічається з вказаним представником. Той показує нотаріально засвідчену довіреність від Голуба на продаж корпоративних прав. Вони підписують у нотаріуса всі документи та покупець передає гроші, як і було домовлено.

Аналогічні дії вчиняються і з другим покупцем в тож же самий день. 

Далі перший покупець реєструє зміну власника в державному реєстрі та готується проводити інвернатизацію на придбаному підприємстві так, як вони домовлялись з продавцем – із залученням сторонньої охорони (задля уникнення розкрадання майна працівниками).

Другий покупець вирішує відкласти реєстрацію змін в державному реєстрі на наступний робочий день після вихідних.

Події відбувались в п’ятницю. З вихідних Голуб перестає виходити на зв’язок з покупцями для обговорення подальших дій, проте перший покупець вирішує діяти по тим домовленостям, які були раніше і 10 квітня зранку приїжджає в село Орловець для проведення інвентаризації.

Далі відбувається найцікавіше.

На підприємство покупця не пускають, з’являється Голуб П.О. і заявляє, що нічого нікому не продавав і Сотнікова В.А. взагалі не знає. Поліція, яку викликав сам покупець, реагує як ніколи швидко і всіх «нападників на підприємство» заарештовує. Голуб, який все ж таки надалі змінює свідчення і зізнається, що Сотнікова В.А. знає і не раз з ним спілкувався, визнається потерпілим.

Фінал – Голуб П.О. руками правоохоронних органів прибирає конкурента, за підробленими документами перереєстровує підприємство знову на себе і, як «невеличкий» бонус, залишає у себе 20 мільйонів гривень.

Обдурені покупці звертаються за захистом в поліцію, але там вже не такі спритні – на всі питання одна відповідь – триває слідство.

Вся ця історія могла б стати черговою розбіркою між конкурентами, якби не одна обставина – вона відбулась через боротьбу за землю. Землю, яка належить людям, звичайним жителям того ж Орловця. Землю, на яку в інтересах однієї особи – Голуба П.О. Городищенський суд накладає арешт (арештовано більш ніж 1300 паїв).

Зазвичай, пайовики виграють від появи конкуренції між орендарями їхньої землі – підвищується розмір орендної плати, збільшуються соціальні виплати та допомога селу. Але не в цьому випадку. Одразу після вищеописаних подій в селі Орловець відбулась сесія сільської ради. До Голуба П.О., який також прийшов на сесію посипалось купа запитань – що відбулось, що буде далі і т.п. На всі питання власники землі отримали одну відповідь – як отримували 4,5 відсотки орендної плати так і будете отримувати, міняти нічого не буду, і нікуди ви не подінетесь – конкурента усунуто. Варто зазначити, що ТОВ «Золоті лани 2017» вже давно сплачує своїм пайовикам оренду в розмірі 11-15 відсотків від нормативно-грошової оцінки землі.

Для об’єктивності викладення матеріалу, редакція вирішила звернутись до жителів села Орловець – може і справді якість заїжджі рейдери напали на цілком законослухняного громадянина та його процвітаюче підприємство. І ось, що ми почули:

«Такого знахабнілого господаря як Голуб П.О. годі й шукати – все для наживи, нічого для людей і села» – Копійка Т.М.

«Ми самі просились, щоб «Золоті лани» нас взяли до себе – про них чули тільки хороше і вони, зайшовши до нас в село, не підвели – такого людяного ставлення до себе ми від «Черкаси-Дніпро Агро» ніколи не відчували» – Шевченко І.Д.

«Коли ми почули, що Голуб П.О. нарешті вирішив продати своє підприємство гідній людині – ми дуже зраділи, адже дуже набридло таке «господарювання» на нашій землі» – Стріленко Т.М.

«Я ще взимку звернувся в суд для розірвання свого договору оренди з «Черкаси-Дніпро Агро». Підставою стало безхазяйне ставлення до моєї землі, її виснаження та небажання підприємства хоч якось йти назустріч своїм пайовикам. Бажаючих розірвати з ними договори по селі більшість, але спочатку вирішили подивитись, як мені це вдасться, адже суди – це і час, і кошти, і здоров’я. Треба віддати належне Голубу П.О. – в районі у нього все схвалено – і поліція, і суди. З січня не відбулось жодного засідання, суддя невтомно пристає на прохання «Черкаси-Дніпро Агро» відкласти розгляд справи.» – Шаповал О.М.

Ось такою є думка людей, за землю яких йде така боротьба. Вважаємо коментарі тут недоречні. Ми надалі будемо слідкувати з розвитком подій та сподіватись, що правда (читай – правоохоронні органи, суди, органи державної влади та місцевого самоврядування) буде на стороні тисяч людей, у яких окрім їхнього паю майже нічого не залишилось.

Як ми писали раніш, Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів. І як результат – Голова Держгеокадастру Черкащини позивається до обласної ради.

Заступник голови Черкаської ОДА Ярослав Березань виявився звичайним рейдером? Журналістське розслідування

Ярослав Березань, чиновник з доволі неоднозначною репутацією, потрапив у поле зору “Антени” минулого року після гучгного скандалу з цькуванням ним громадянина, якому “пощастило” мати квартиру на другому поверсі над комерційною нерухомістю, що належить Березаню. Ми почали досліджувати ситуацію більш детально і виявили речі, які скоріш мають цікавити правоохоронні органи, ніж журналістів. Сьогодні ми досліджуємо задокументовані факти, які деталізують образ заступника голови Черкаської ОДА.

Так, нещодавно ми опублікували журналістське розслідування, стосовно прихованого посадовцем позашляховика, яким він постійно користується останні кілька місяців.

Нагадаємо, що свою посаду Я.Березань за так званою квотою “Народного фронту”, в результаті якої Смілянський юрист, екс секретар Смілянської міськради, що вже мав на той момент доволі неоднозначну репутацію завдяки своїй причетності до ряду гучних корупційних скандалів. Не будемо поглиблюватися в цей період його життя, бо всім бажаючим допомогти в цьому зможе Google.

Наразі, залишається невідомою інформація про героїчний внесок Ярослава Березаня в Революцію гідності. Загалом, так само як і у випадку з його “шефом” очільником ОДА Юрієм Ткаченко, що також отримав свою посаду за квотою політичної сили – “Удару”. Наврядчи ми можемо говорити про “соціальні ліфти революції”, бо, подейкують, посади ці особи просто викупили у відповідних політичних сил. Але, напевне відомо, що Березань брав участь у якості юриста в певних оборудках з сільгосп угіддями, до яких, за інформацією наших джерел, мали відношення голова ОДА Ткаченко, його родина і родина нинішніх бізнес-партнерів Ткаченка Казарянів.

І, звісно, почнемо з найпростішого. З дослідження е-декларації чиновника, яка знаходиться в публічному доступі на відповідному сайті.
В ході детального дослідження е-декларацій високопосадовця категорії «Б» Черкаської ОДА,заступника голови- Березаня Ярослава Григоровича було виявлено ряд суттєвих майнових розбіжностей, що послугувало подальшому вивченню цієї особистості – його доходів, статків, джерел, як офіційних, так, з повною упевненістю і кримінальних (виходячи з рішень суду, витягів із ЄРДР, резонансних публікації засобів ЗМІ та іншого), Також ми беремося припустити, що в Черкаській області під його керівництвом діє ціле ОЗУ, яке прймає участь в рейдерських захопленнях майна юридичних та фізичних осіб, тепер більш детально:

Згідно витягів з Єдиних реєстрів юридичних осіб,фізичних осіб підприємців встановлено, що заступник голови ОДА Березань Я. Г. є директором ПП «Ант-Сміла» код ЄДРПОУ 22793975 з правом підпису, підприємство працює, приносить прибуток, зареєстроване за домашньою адресою батька Березаня-Березань Г. О..  Чому чиновник не виходить зі складу підприємства? Подейкують, що робить це він умисно, а однією із причин, ми вважаємо, була участь цього підприємства у рейдерському захопленні ТОВ «Техновуд» м. Золотоноша ( справа № 16/5466 від 09.11.2006 р., Господарській суд Черкаської області, суддя Спаськіх Н. М. ), ця справа набула резонансу в 2010 році, було порушено кримінальне провадження за рейдерство та підробку судових рішень

Згідно інших витягів з державних реєстрів, заступник Голови ОДА до 28.07.2017 року (він перебуває на посаді із квітня 2015 року) був засновником та підписантом Адвокатського об’єднання «Легал Груп», код 40359762, представляючи це АО в якості адвоката, перебуваючи ВЖЕ на посаді заступника голови ОДА, приймав участь особисто в рейдерському захопленні СТОВ «Богодухівське» та СТОВ «Лящівка» 14.01.2016 року. По цим фактам в ГСУ НП в Черкаській області відкрито кримінальне провадження по ст. 358 та 206 ч 3-підробка документів та протиправне заволодіння майном , більш детально цей випадок вивчали журналісти 112 телеканалу, на теперішній час нам відомо, що справа знаходиться в ГПУ .

Згідно відомостей із Реєстру речових прав на нерухоме майно Березань Я. Г. на правах приватної власності має нежитлові приміщення (офісний центр)-реєстраційний номер 74565971101, право власності набуто в червні 2013 року , нами було досліджено саму процедуру набуття права власності та встановлено, що відбулося ні що інше, як на нашу думку, банальна крадіжка, так 29.11.2011 року Господарський суд Черкаської області прийняв постанову про визнання боржника фізичної особи підприємця Сафонова Михайла Володимировича, код 2485101919, мешкає м.Черкаси вул Героїв Дніпра ,6Х кв. Х56, (данні публікуємо в неповному вигляді, поважаючі приватність даної особи) у відкрив процедуру його ліквідації ,справа № 10/5026/2631/2011 суддя Боровик С. С., іпотеко держателем та кредитором виступав ПАТ «Райфанзен Банк Аваль» ,а також серед інших кредиторами виступали Березань Я. Г., та « Стенлі Файненс» -засновник Білера О. В. іпотека  цілісно-майновий комплекс розташований за адресою м. Черкаси вул. Героїв Дніпра буд. 53.. Ліквідатором призначено Іванюка Олександра Миколайовича, код 31318226ХХ, мешкає Черкаська область, Золотоніський район, с Піщане, вул. Гайдара Х , кв. Х. (адреса прихована редакцією в інтересах приватності означеної особи).

16.03.2015 року, Ухвалою Господарського суду Черкаської, по справі 10/5026/2631/2011 визнано недійсним аукціон із продажу нерухомого майна боржника ФОП Сафонова М. В. за заявою ПАТ «Райфанзен Банк Аваль», і всі договори продажу скасовано в зв’язку із чисельними порушеннями із боку ліквідатора норм ст. 44 Закона України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також банком подані заяви, як до суду так і до правоохороних органів, про незаконність невключення до цілісного майнового комплексу приміщення площею 181,7 кв м за адресою м Черкас вул. Г Дніпра буд. 53, за номерами 168-1 по 168-13, яке знаходилось в іпотеці і було реалізовано ліквідатором Іванюком О. М. – КРЕДИТОРУ Березаню Я. Г..

В якості додаткових доказів можна навести рішення Господарського суду від 16.03.2015 по справі №10/5026/2631/2011, звіт про оцінку майна виставленого на аукціон №04/09-13/242/414-ОГ від 04.09.2013 року, договір купівлі-продажу від 04.06.2013 року між гр.-ном Іванюком О. М. та Березанем Я. Г..

В ході вивчення цієї справи нами встановлено, що так звані кредитори (Березань Я. Г. та Білера О. В. ) , спільно із ліквідатором Іванюком О. М. незаконно провели торги між собою і по заниженій в десятки разів оцінці реалізували собі заставне майно Райфанзен Банку Аваль, а також з метою уникнення подальших арештів викраденого майна Банку оформили фіктивну іпотеку у нотаріуса Левицької Е. А. (Індексний номер 3169025 від 14.06.2013 року). В додатках до нашого розслідування –відомості із Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Це лише одна справа, в результаті якої в володінні нинішнього держслужбовся опинилося чимале приміщення в престижному мікрорайоні міста. Але аналізуючі інше майно чиновника нам стало зрозумілим, що його значна частина набута саме через суди, що підтверджується витягами , які є у відкритих реєстрах.

Насправді про Ярослава Березаня можна писати чимало. Ми сьогодні навели лише один приклад з десятка можливих. Залишається ще нагадати, що громадські активісти та журналісти вже неодноразово публікували інформацію, стосовно Березаня, зверталися до правоохронних органів. Є навіть порушені провадження, де фігурує високопосадовець. 

Напевне, зайве говорити про моральність ситуації, коли людина з подібним “бек-граундом” займає таку видатну політичну посаду в області. Невже це лише свідчення шаленого кадрового дифіциту у команди Президента? Важко сказати. Але сьогодні саме Березань курує підготовку до виборі, активно створює ОТГ і дає вказівки місцевому самоврядуванню про “правільний” політичний курс. Напевне, його роботодавці навіть не здогадуються, що роблять таким чином собі і країні сумнівну послугу.

Валерій Воротник,
газета “Антена”, Черкаси

 

Додатки: Скрін-шоти знагадних у розслідуванні документів

Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів

Уже кілька місяців Черкащину лихоманить. На останній сесії депутати обласної ради юуло прийнято звернення до керівництва держави, Генпрокурора щодо нібито критичної ситуації у Держгеокадастрі Черкаської області.

З першої спроби авторам не вдалося проштовхнути звернення, але після організованих на місцях та в обласному центрі мітингів за участтю селян та АТОшників  таки змусили обласну раду підтримати звернення. Аналізуючи ситуацію що склалася, один із обласних депутатів у коментарі черкаській газеті «Дзвін»  звернув увагу на деякі недоречності і сумнівну аргументацію звернення.

Про ці земельні негаразди та корупційні схеми знали і керівники області, та й усі депутати облради, вже давно. Зокрема, депутати могли ініціювати «земельне» питання ще з перших днів роботи ради нинішньої каденції, — прокоментував звернення депутат обласної ради Олег Баштан. — Але чомусь тоді не дуже переймалися опікою АТОвців, працівників соціальної сфери, контролем за виділенням землі громадянам тощо Не піднімали питання і про скасування роздутих повноважень геокадастру в земельній сфері. Згадую, як на одній із сесій заслуховували звіт тодішнього керівника обласного Держгеокадастру пані Сіроштан, але якось так не дуже серйозно, ніби випустили пар про людське око, пожартували і забули При чому, так тоді поводилися і ті депутати, які нещодавно позачергові сесії збирали, акції проводили Хоча саме на той час, на мою думку, був пік земельного бєзпрєдєла. До речі, перед останньою сесією, яка таки проголосила земельне звернення, до депутатів облради підходили АТОвці з проханням зачитати від декількох їхніх спілок звернення на захист нинішнього керівника Держгеокадастру Черкащини Ольги Залоги. Вони кажуть, що за її керівництва справи із землею пішли на краще. Тому, на мою думку, пані Залога комусь із земельних магнатів перейшла дорогу і не влаштовує з якихось причин владу. Можливо, деякі керівники області втратили вплив на цю структуру, як це було раніше. Тож можна припустити, що вже є кандидатура, яка владу і місцевих олігархиків влаштує. І маховик по дискредитації був запущений саме з такою метою. Насправді, на моє переконання, для влади та місцевих агробаронів першочергове завдання — це якраз вплив на розподіл землі, причому у своїх особистих інтересах, а не турбота про АТОвців чи інших громадян, — підсумовує пан Олег.

Редакція «Антени» насправді також звернула увагу на існуюче загострення суперечностей між обласними агробаронами, які мають представництво практично у всіх політичних силах, представлених в обласній раді, та Держгеокадастру. Нещодавно телеканал «Антена» робив репортаж про ситуацію із землею в Городищенському районі області, де депутат облради, один із яскравих представників агролоббі, фактично захопив 500 га землі. 

На жаль, ситуація виявилася доволі поширеною. І за дивним збігом обставин практично за всіма конфліктами стоять депутати Черкаської обласної ради, які за ще одним збігом є відомими та потужними місцевими латифундистами.

У лютому телеканал «Антена» зробив репортаж під назвою «Аграрії Маньківки «оголосили війну» керівництву Держгеокадастру Черкащини», в якому розказали про те, як працівники Держгеокадастру під час проведення перевірок стикаються зі спротивом із боку фермерів-орендарів землі. Тисячі гектарів у Черкаській області обробляються фермерами без відповідних дозволів та документів. До бюджетів усіх рівнів не надходять десятки мільйонів гривень, що мають сплачувати орендарі землі. Але щойно цим зацікавиться перевіряючий орган — Держгеокадастр, піднімається хвиля обурення та мітингів. За ситуацією в Маньківці стоїть також депутат обласної ради і по сумісництву агробарон.

Але чи можлива ця вся ситуація в суто аграрній області без відома обласної влади? Звісно, ні. І не є великим секретом, що влада в області практично контролюється представниками аграбізнесу.

Також серед самих потужних агровласників області наші джерела називають родину Казарянів — відомих бізнес-партнерів голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка. До речі, останньому також приписують агробізнеси, які записані на членів його родини та родичів. Не пасе задніх і голова обласної ради Олександр Вельбівець. Якщо кілька років тому він прийшов на посаду голови ради з великим шлейфом скандалів за плечима, серед яких — членство в Партії регіонів, взяте в обмін на закриття кримінального переслідування за хабар, отриманий на посаді селищного голови Лисянки, то нині він називаться серед впливових агродіячів.

Перебуваючи на посаді голови Лисянської РДА, яку за протекцією того ж самого Юрія Ткаченка він отримав після Революції Гідності, попри те, що лисянчани називали його в якості одного з головних місцевих організаторів Антимайдану, Вельбівець мав конфлікти з АТОшниками, які відверто звинувачували його в саботажі виділення їм землі.

В архівах «Антени» зберігається телесюжет  за 2015 рік про те, як Олександр Вельбівець обіймав керівну посаду голови РДА, будучи членом Партії регіонів. Тоді АТОвців обурило, що місцева влада пропонувала їм оформлювати земельні ділянки через фірму, яка належить росіянам. «В Лисянці, нажаль, ситуація бажала б кращою бути», — розповів тоді журналістам Юрій Покатило, лисянчанин, учасник бойових дій. Ми не будемо перелічувати інші звинувачення можновладцю, які висували тоді ще районому начальнику місцеві мешканці, оскільки вони не мають практичного значення в контексті земельних відносин. Але це є зайвим свідченням, що саме Вельбівець є зручним для когось інструментом для здійснення певних кроків. Так, Вельбівець саме завдяки своїй прихильності до вляпування в різного роду скандали і своєю звичкою «відробляти» владі за милостиве ставлення, став і цього разу організатором тиску на незручну для черкаських латифундистів фігуру очільниці обласного Держгеокадастру Ольгу Залогу. 

Після років постійних скандалів, блокувань, пікетів обласний Держгеокадастр очолив незалежний керівник. Логіка київського керівництва зрозуміла: людина з іншої області мала навести лад у земельних відносинах в області. Але, звісно, це не припало до душі місцевим агробізнесменам, які отримували чималий зиск із бардаку. Ольга Залога посягнула на святе — особистий бізнес великої частини черкаської політичної еліти. Доволі дивно чути думки, що ситуація з необрахованими і захопленими землями цілком лягає на Держгеокадастр. Дивним чином оминає звинувачень місцева, района влада і , що зовсім не дивує, — обласна. Але цікавою є лише відсутність будь-якої помітної реакції з боку «государєва ока» в області — очільника ОДА Юрія Ткаченка, а також традиційна сліпота правоохоронців.

У цій всій історії є ще одна цікава деталь. Маючи особистий конфлікт (говорячи мовою антикорупційного законодавства), вони голосували проти людини, що застосувала законодавчі санкції проти бізнесів, де вони є кінцевими беніфіціарами. Фактично чимала частина депутатів Черкаської обласної ради, голосуючи за вимогу відставки Залоги, скоїла корупційне правопорушення, голосуючи за умов реального конфлікту інтересів. Але… правоохоронці поки не звернули увагу на цю доволі пікантну деталь. Добрий десяток депутатів обласної ради, що мають відношення до аграбізнесу, включаючі голову облради, «напрацювали» на протоколи про корупцію. І це може стати наймасовішим одночасним корупційним правопорушенням в Україні. Адже Черкащина завжди славилася талановитими людьми.

Валерій Воротник,
Газета “Антена”

Своїм — усе, чужим — закон? Як прокуратура «бореться» із корупцією в Черкасах

Напевне, говорячи про Черкаси, важко оминути тему соціальної апатії, яка тотально охоплює більшість населення міста, що пасивно ставиться до будь-яких політичних та соціальних пропозицій, натомість жваво реагує на будь-яку пропозицію політичної корупції. Чи то 500 гривень за голосування, чи то терпимість до будь-яких її проявів з боку влади. Бо від реакції населення мало що залежить — так, принаймні, вважає пересічний мешканець міста. Бо зміни неможливі, всяка влада злочинна і краде, депутати та керманичі всі рівнів — покидьки. Весь букет симптомів хвороби суспільства.

До цього всього додайте провалену реформу правоохоронних органів, незрозумілі реформи ЖКГ та медичної галузі, і головне — соціальні злидні, які в реаліях провінційного українського міста виявляються набагато більшими і гіршими, ніж увесь позитив статистичного офіціозу. Маємо те, що маємо. Так, принаймні, простіше вважати…
Загалом, дуже багато можна писати про причини цих явищ. Навіть робити пара-наукові дослідження на тему. Насправді ж головна причина всього вище згаданого зводиться до однієї одночасно простої і глобальної речі — наявності терпимості до корупції у суспільства і відсутності політичної волі подолати її — у влади. Черкаси не виняток, а скоріш гіпертрофована ілюстрація до цих правил.
Київ з її НАБУ, НАЗК, антикорупційними прокуратурами та судами доволі далеко від Черкас разом з їх гучними заявами про перемоги в подоланні корупції. В Черкасах суцільна «зрада» як у розумінні пересічних громадян, так і за визначенням. Хто в області очолює боротьбу з корупцією? Ну, звісно, прокуратура. Яка хоч і трохи кастрована за повноваженнями, але так само, як і раніше, впливова. Принаймні, прокурори і надалі дають вказівки правоохоронним органам, що і як розслідувати. Чи не розслідувати?
Ви можете пригадати хоч один випадок, коли за ініціативою обласної прокуратури було покарано хоч одного корупціонера? Я навіть не говорю за посадовий рівень? Крім дрібних злодюжок, крадіїв та шахрайчиків доволі мізерного ґатунку? Ні? Але давайте пофантазуємо, що було б у підсумках прокурорської роботи за 2017 рік, якби прокуратура області на чолі з прокурором паном Овчаренком таки виконувала свої службові обов’язки?
Список зовсім не претендує на вичерпний і його можна було б продовжувати до нескінченності. Але нагадаємо лише кілька гучних приводів, які могли б стати причиною розкриття доволі гучних антикорупційних справ.
«Справи Майдану» та злочинів часів влади Януковича. Гучні заяви прокурорів так і залишилися заявами. Злочинці не покарані, звинувачення зняті навіть із колишнього очільника області Сергія Тулуба. А стосовно побиття учасників протестів, то взагалі посміхнуло — покарання неможливе у зв’язку із неможливістю встановлення особистостей тих, хто бив. А відповідальність у нас, виявляється, персоніфікована. Не висунути ж звинувачення всьому особистому складу підрозділу «Беркут», що колобродив у лютому на центральній площі міста і на дамбі? Насправді шедевральне пустословство працівників прокуратури, за яким приховується банальне небажання будь-що реально розслідувати. Бо виходить, як у тому анекдоті: «Під час розслідування слід не дуже захоплюватися його процесом, бо можна і на самого себе вийти…»
Але майдан — то справи занадто далекі. Навіть із огляду на суспільні тренди і розчарування плодами революції. 2015 рік. Місцеві вибори. Фальшування в обласній виборчій комісії. Зафіксовані факти, проведене поліцейське розслідування і… А далі, як в анекдоті, що наведений наприкінці попереднього абзацу.
Ремонт черкаського мосту. Взагалі-то прокурорські працівники (далі — просто «прокурорські») зазвичай телевізійні новини не дивляться, газети не читають і інтернетом не вміють користуватися. Бо як їм вдалося не помітити десятки заяв про ймовірні корупційні злочини під час підготовки і проведення тендеру, нічим іншим пояснити просто неможливо. Збанкрутіла компанія з корінням в окупованому Донецьку, що перемогла в тендері, виявилася неспроможною дотримуватися графіку робіт із причин саме своєї фейковості. Звісно, прокурорським вказівка не надходила копати. Попри те, що на наради в ОДА, де мова йшла про багатостраждальний міст, у складі делегації силовиків прокурори були присутніми і тому, беззаперечно, в курсі подій. Але… Чи є їм справа до страждань десятків тисяч мешканців області і сотень мільйонів засвоєних коштів бюджету?
Забудова Соснівки. Здається, в Черкасах навіть бомжі завзято обговорюють тему. Але не в обласній прокуратурі. Там зовсім не помічають дивних оборудок із обласним комунальним майном, порушень природоохоронного законодавства й активних протестів громадськості.
Ну звісно ж, мабуть, не всі прокурорські ще отримали ділянки чи квартири в лісі?
Півроку тому громадськість та ЗМІ (звісно, в особі «Антени») виявили невідповідність майнового стану електронній декларації про майно і доходи високопосадовця обласного рівня. Ярослав Березань, заступник голови Черкаської ОДА, дещо заплутався на походженні і кількості нерухомого майна своєї родини. Крім того, спливли ще чимало цікавинок, на кшталт виконання держслужбовцем роботи, несумісної зі статусом державного службовця. І що? І знов нічого. Жодної реакції. Навіть імітації.
Заяви міського голови Черкас Бондаренка, інших посадовців та депутатів міськради стосовно зловживань у департаменті ЖКК також залишилися без реакції. Прокуратура не спромоглася навіть просто провести аудит матеріалів. Які, до речі, після вбивства в.о. директора департаменту ЖКК Михайла Бінусова вилучені правоохоронцями. За інформацією джерел «Антени», в наявності десятки договорів та актів виконаних робіт, які насправді є фікцією. І знову — тиша…
Врешті, передноворічна гучна справа про документально підтверджений корупційний злочин, що вчинив секретар Черкаської міської ради Олександр Радуцький. Мова про перепідписання в березні 15-го року договорів-суперфіцій на безкоштовну передачу третій особі понад 10 га землі в центральній частині міста. По-перше, секретар міськради перевищив свої службові повноваження, підписуючи ці документи, по-друге, скоїв суто корупційну дію на користь третьої особи. Збитки, що нанесені територіальній громаді, важко підрахувати. Але це земля під забудову, де могли би бути розміщені кілька сотень котеджів для захисників вітчизни — атовців. Попри те, що заяви про цей злочин лунали не тільки в медіасередовищі, про них з трибуни обласної ради заявив депутат Михайло Мушієк — жодної реакції, призначеної перевірки чи порушеного провадження. Навіть попри те, що левову частку роботи по доведенню цього зухвалого злочину виконав юрдепартамент міськради та журналісти з депутатами.
Ще можна нагадати про злочини проти журналістів — погрози на адресу антенівців лунали минулого року принаймні двічі. Обидва рази відкривали і… закривали провадження. Прокуратура не бажає або просто не вміє проводити подібні розслідування.
Але чим все ж прокуратура може пишатися?
Справа Сергієнкавбитого у 2014 році журналіста та громадського діяча з у Корсунь-Шевченківського. В цьому випадку прокурори стійко підтримували звинувачення і намагалися запобігти звільненню виконавців злочину. Але чи було б так, якби разом із ними на всі судові засідання прибували сотні громадських активістів?
Повернення незаконно наданих чи наданих з порушенням земельних ділянок. Все було б «ок», якби прокурори хоча б розпочали слідчі процедури стосовно так званих «царських сіл» на околицях міста на березі Дніпра. Жодних навіть натяків на інтерес до капітальної забудови не лише на березі Дніпра, але й банально на палях або насипному ґрунті? Депутати міськради, журналісти та громадські діячи бігали, кричали, прокурорські і тут змовчали…
А от будмайданчик компанії «Шора» на Митниці, де майже завершеною стоїть багатоповерхова забудова, став политичною розмінною монетою. Розпіарена справа, зупинене будівництво, оскаржені дозволи. Вміють, скажете, прокурори, коли хочуть? Безумовно!
І ще одна цікава справа, в якій прокурори начебто виступають на боці територіальної громади міста, намагаючись підтримати  повернення місту кінотеатра «Салют». Триває все це вже багато років, що вселяє відчуття не то непоборності корупційних схем у місті, або наявності імітації самого процесу боротьби. Бо крім підтримки справ у суді, жодного іншого процесуального кроку.
Але тепер спробуємо проаналізувати, що споріднює всі ці справи? І ті, по яких прокуратура проявила спритність, і ті, де увімкнула режим «сніжинка»?!! Все просто — політична воля, вказівки з владних коридорів, зокрема, з Києва чи ОДА. Інакше ніяк? Плоди Революції гідності.
До усіх справ, по яких прокурорські увімкнули режим «сніжинка», іншими словами — «відморозилися», мають відношення депутати або можновладці, що пов’язані з пропрезидентською політичною силою — БПП. Причетність до партії в Черкасах спрацьовує не гірше за депутатську недоторканість!

І, замість післямови, поділюся інсайдерською інформацією. Джерело, наближене до прокурорських, розповіло про цікаве «замовлення», яке отримав дехто в обласній прокуратурі. Кажуть, навіть обіцяно Сергію Овчаренку генеральскі погони, якщо він зможе «щось накопати» на міського голову Черкас Бондаренка.
Вражає, але не дивує. Візантійщина в українській політиці і в принципах роботи правоохоронної системи була завжди. Її не викорінили ані революції, ані тиск західних партнерів. Загострюється це явище напередодні виборів та політичних криз у країні. Адже представники президенської політичної сили не тільки в Черкасах, але й в області програють котрі вибори ОТГ поспіль. Занепокоєність зростанням рейтингу батьківщинівців змушує їх вдаватися до знайомого інструментарію — політичних репресій. Бондаренко як очільник обласної партійної організації «Батьківщини» — дуже зручний об’єкт. Особливо, коли політичною мотивацією легко прикривається мотивація суто корупційна. Наприклад, «бепепіст» Радуцький вчинив корупційний злочин і йому за те нічого не було. Ярослав Березань, заступник очільника ОДА Ткаченка, крім своїх, суто сімейних, бізнес-справ надає юридичний супровід бізнес-оточенню голови ОДА. І навіть у справі Сергієнка прокурори залишаються сліпими по відношенню до ймовірного замовника вбивства — нардепа Геннадія Бобова — лише тому, що його голос у Верховній Раді рятує президентську більшість?
Своїм — усе, чужим — закон?
Але попри все прогнози на майбутнє доволі легко робити. Майбутнім президентом України за одностайними прогнозами майже всіх провідних соціологів України стане Юлія Тимошенко. Звісно, після її приходу хотілося б побачити справжні кроки в подоланні корупції в країні. Але, на жаль, і після чергової зміни влади візантійщина має шанс вижити. Бо вона — зручний та випробуваний ефективний інструмент утримання влади і збагачення для діячів будь-якого політичного режиму.

Ви не замислювалися, скільки часу минає з того моменту, як новообраний Президент, парламентарі в уяві пасіонарної частини населення знову стають «злочинним режимом»?

Валерій Воротник

Перевищення службових повноважень та корупція на користь третіх осіб: Олександр Радуцький напрацював на третю судимість?

Схоже, Олександру Романовичу Радуцькому навряд чи вдасться повернутися з крісла секретаря Черкаської міської ради до облюбованої ним посади директора комунального підприємства «Дирекція парків». За інформацією джерел «Антени», відкрилася оборудка, проведена двічі несудимим секретарем Черкаської міськради ще у березні 2015 року, в результаті якої Радуцький може отримати третю судимість.

Наразі, поки невідомо, чи звернулося чинне керівництво Черкаської міської ради до правоохоронних органів, але копії документів, які отримала редакція зі своїх джерел, наштовхують на думку, що Радуцький не тільки привласнив собі владні повноваження, але й, діючи в інтересах третіх осіб, скоїв корупційний злочин, у результаті якого черкаська громада отримала багатомільйонні збитки.

Майже десять гектарів міської землі на колишньому військовому полігоні в районі вулиці Оборонної були без конкурсу та публічних торгів передані приватному забудовнику.

І ще цікава деталь: забудовник – нині вже покійний сумновідомий черкаський бізнесмен-будівельник Ігор Калашник, якому минулого року за клопотанням того самого Олександра Радуцького було посмертно присвоєне звання «Почесного громадянина» міста Черкаси і якого поховано на Алеї Героїв на міському цвинтарі – поруч із загиблими атовцями. Доля в Черговий раз познущалася над корупціонерами, які прижиттєво намагалися довести, що в дерев’яних макінтошах таки є кишені…

Нагадаємо, що Калашник протягом двох десятків років керував будівельними організаціями, які колись належали Українській спілці ветеранів Афганістану, але в результаті сумнівних оборудок таки стали приватними компаніями і належали родині покійного бізнесмена. Слід додати, що Калашник неодноразово обирався депутатом Черкаської міської ради і тривалий час керував постійною депутатською комісією з бюджету та розвитку міста. При тому, звісно, не вступаючи в жоден конфлікт інтересів – адже депутатська діяльність, виділення землі під забудову ніяким чином не перетиналися з професійною діяльністю бізнесмена. Чи, може, ми помиляємося?

І зовсім випадковою, звісно, була історія з отриманням підряду на будівництво сумнозвісного довгобуду, що тривав чи не кілька десятиліть, – спортзалу 18-ї школи, який у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів – кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал.

А також зовсім випадковим збігом обставин є отримання у власність цілого корпусу в першій міській лікарні, який у результаті корупційних оборудок перекочував з комунального майна в приватну власність бізнесмена-політика.

Олександр Радуцький познайомився з Калашником понад 10 років тому, коли молодий підприємець та екс-браток Шура Радуцький прийшов до Соціалістичної партії України, щоб отримати мандат депутата міської ради. Калашник став справжнім духовним учителем тоді ще політика-початківця Радуцького, обрії інтересів якого не сягали на той момент далі встановлення біг-бордів та МАФів на вулицях міста. Схоже, Калашник навчив Радуцького багатьом речам, серед яких головна – як можна тривалий час паразитувати на міському майні та бюджеті.

У 2009 році доля відвернулася від Калашника – він не зміг стати депутатом Черкаської міської ради. Натомість Радуцький таки отримав мандат. Будучи соратником Одарича, до певного моменту він всіляко використовував переваги, які давав йому статус. А вже в 2013 році Сергій Одарич втратив політичний тренд і отримав імпічмент. Серед організаторів перевороту в Черкаській міськраді – Радуцький. А вже в 2014 році, після позачергових виборів до Черкаської міськради, він обирається секретарем міськради – вперше , але, як виявилося, не востаннє.

У той самий час будівельна компанія Калашника, втративши фінансову підтримку, яку давала їй посада керівника, що сидів фактично на потоках міського бюджету, почала стрімко занепадати. Не будувалися нові об’єкти, в замороженому стані перебували розпочаті будівництва, у тому числі той самий спортивний зал школи №18. З усіх боків тиснули на бізнесмена численні кримінальні справи і фінансові претензії кредиторів. Компанія впевнено банкрутіла.

Але в цей самий час Калашник, після тривалого протистояння, зумів на певний час помиритися з міським головою Одаричем. Ми можемо лише припустити, навколо чого відбулося це примирення, але факт є фактом – 04.08.2011 року між Черкаською міською радою та БО «Інтербуд» УСВА» було укладено договір суперфіції (виділення землі під майбутню забудову) на велетенську ділянку в мікрорайоні «Перемога-2» в межах вулиць Корольова, Десантників та Конєва. На землі, яку БЕЗОПЛАТНО отримав бізнесмен, він планував звести котеджі та багатоповерхову забудову.

Насправді, компанія, яку очолював Калашник, вже на той момент не була здатна не те що на ведення будівельних робіт, вона перебувала в стані давно мертвого банкрута, а сама оборудка на меті мала не будівництво квартир для родин воїнів-інтернаціоналістів, а банальний перепродаж столичним «інвесторам». Серед них, можливо, структури, наближені до Бродського, Губського та інших представників «еліт». Але щось не склалося з домовленостями. Оборудка «зависла». Всупереч договору, роботи по забудові території так і не були розпочаті, і логічно було б очікувати, що договір буде розірвано, а міська земля, що є найдорожчим активом громади, буде повернута місту…

Але міський голова Одарич у бурезні 2015 року йде у відрядження. Мету його відсутності сьогодні вже і згадати важко. Але за кілька днів вмісто отримало шалену проблему. Його обов’язки виконує секретар Черкаської міської ради О.Радуцький, на що отримує відповідне доручення від Одарича С.О. Та секретар міськради не є за цих умов повноцінним міським головою з усіма правами останнього. Серед цих прав –точніше, їх відсутності, право на розпорядження майном громади міста, в тому числі землею. Але це не завадило Радуцькому присвоїти собі владні повноваження і підписати Додаток до договору, в якому термін дії останнього на старих умовах продовжив на наступні 4 роки. При тому, що договір, згідно його ж тексту, мав бути припинений з причин відсутності початку будівельних робіт.

Але, це не останнє і не головне порушення закону. Насправді Радуцький не міг і не мав права підписувати Додаткову угоду. А підписавши її, вчинив низку дій, що мають ознаки кримінальних злочинів – перевищення повноважень та корупційні дії на користь третіх осіб.

Слід зазначити: за пів року, наприкінці жовтня 2015 року – відбулися місцеві вибори, а Олександр Радуцький, як і тодішній міський голова Сергій Одарич, балотувався на посаду міського голови. А Ігор Калашник був фактичним керівником виборчого штабу Радуцького. Крім того вони обидва балотувалися у міську раду за списками БПП… Знов, схоже, виключно випадковий збіг обставин?

Радуцький вибори «з трєском» програв. У другий тур вийшли Бондаренко та Одарич. Радуцькому не залишилося нічого іншого, як намагатися допомагати у боротьбі з Одаричем одному зі своїх конкурентів. Тому що в разі перемоги Одарича оборудка з землею неодмінно була б викрита, і Одарич неодмінно скористався б нею задля політичного галасу.

Договір суперфіції і додатки до нього були ретельно сховані подалі від очей нового міського голови, а сам Олександр Романович вступив у тяжкий бій за чергове обіймання крісла секретаря Черкаської міськради.

У березні 2016 року, за півроку після виборів, і за рік по пролонгації договорів на міську землю, Ігор Калашник помирає. За ініціативою секретаря міської ради та фракції БПП у міські раді вперто просувається ідея присвоєння покійному звання почесного громадянина міста Черкаси. Кажуть, це був відповідний «бонус» пам’яті і родині покійного, в обмін на контроль над певною частиною його активів, серед яких – вищезгадані гектари землі на полігоні.

Насправді в будь-якій іншій країні секретар міськради вже давно втратив би не тільки сон і спокій, а й свою посаду і навіть волю. Замість сесій міськради він мав би давати покази слідчим і вже морально налаштовуватися на отримання чергової судимості вже за більш серйозними, ніж «хуліганка» та «злісна непокора», статтями… Однак це не стосується сьогоднішньої ситуації в Україні, де депутат від провладної політичної сили зазвичай уникає відповідальності. У нашому випадку – Радуцький намагається провернути в міськраді чергову оборудку вже з імпічментом нинішньому міському голові. Бо, схоже, нові договори суперфіції чекають на свою термінову пролонгацію.

Замість післямови

Черкаська міська рада звернулася із позовною заявою до суду про визнання Додаткової угоди до Договору суперфіції недійсною. Наразі триває судовий розгляд справи. А Олександром Романовичем Радуцьким зовсім не цікавляться ані місцеві правоохоронці, ані працівники Служби Безпеки України. Бо, кажуть, серед останніх чимало тих, хто кришував багато років оборудки Калашника, які стали корупційною спадщиною нинішнього секретаря Черкаської міськради.

Кримінальні війни за Черкаси: Хто запроторив Ашота до СІЗО?

Кожна людина заслуговує на повагу і людське ставлення. Жодну людину неможливо позбавити та обмежити в правах, крім випадків, якщо провина буде доведена судом і буде призначено справедливе покарання. Історія, яку ми сьогодні оприлюднемо, напевне, викличе бурю обурень в кримінальному світі і в середовищі правоохоронців. Але ми свідомо йдемо на це, враховуючі резонансність наслідків. І щиро сподіваємося на справедливість. Хоча віри в те, що вона існує в Україні з кожним днем у багатьох наших співвітчизників стає все менше.

Ім’я «Ашот» Черкаси почули близько року тому, коли в кримінально-політичних колах міста розповзлася інформація про те, що молодий та завзятий авторитетний кримінальник з таким прізвищем незабаром має «відкинутися» з «62» зони в Хуторах і планує осісти в Черкасах з метою перерозподілу сфер впливу.

Про самого фігуранта відомо було дуже мало інформації, але він здавався тим більш цікавим для журналістів, з огляду на те, що його відверто боялися представники відомого в місті ОЗУ, що мало поступитися своїм кримінальним впливом на місто після звільнення авторитета. І, можливо, тому частина активних членів угрупування почала наводити мости до наступного керманича, вважаючи, що місцеве ОЗУ, відоме під назвою «Торпеди» незабаром зникне або підкориться новому лідеру. Занепокоєння виникло і в середовищі реальних сьогоднішніх лідерів угрупування, до того моменту цілковито зайнятих в політичних та економічних баталіях за місто.

І ось цей день настав. 1 грудня 2016 року «Ашот» був затриманий СБУ за кілька годин після звільнення з колонії. Прес-реліз про це розповсюдила прес-служба СБУ. За версією спец-служби затримали бандитів, що спеціалізувалися на рекеті та вимаганні грошей. Про це повідомляє Служба безпеки України. Зокрема, до рук спецслужб потрапив організатор щонайменше десяти зловмисників на прізвисько «Ашот» – криміналітет, раніше засуджений за злочини насильницького характеру. СБУ також повідомило, що за цим фактом відкрито кримінальне провадження, тривають невідкладні оперативно-слідчі дії.

Але за лаштунками цього короткого повідомлення залишилася більш цікава інформація, яка циркулювала містом відразу після гучного затримання. Джерела «Антени» стверджували, що побоюючись зростання впливу молодого авторитета, черкаська братва, відома під узагальнюючою назвою ОЗУ «Торпеди», через своїх спільників – корумпованих працівників правоохоронних органів «організували» теплу зустріч своєму колезі, що щойно був звільнений з колонії. За інформацією нашого джерела, справа «Ашота» була просто сфальшована з метою усунення його від активних дій в Черкасах. Але ця інформація так і не отримала широкого розголосу.
Наразі нині ця кримінальна справа слухається в Придніпровському суді Черкас.

Що відомо про 33-річного «Ашота»? За походженням він українець. Родом з Луганської області. Його батьки переїхали на проживання в центральну Україну. Тому Микола Бабічев, а так насправді звати цю людину, вирішив оселитися на Черкащині.

Стосовно його кримінальної біографії відомо доволі багато. Але майже вся інформація базується на сумнівних джерелах, пов’язаних із кримінальним світом. Розповідають, що Бабічев, що половину свого життя провів за гратами, піднімав бунти в колоніях та вів справжні кримінальні війни з конкурентами. «Ашот» насправді є непересічним лідером, що користується на відміну від багатьох місцевих авторитетів, справжньою повагою в кримінальному світі України та Росії та контактує з лідерами кримінального потойбіччя країн колишньої СРСР.

Ще під час його перебування в колонії №62 під Черкасами, на волю доходили чутки, що кримінальник став справжнім лідером та «господарем» зони, взявши її під жорсткий контроль. Навіть ходили легенди, що «Ашот» пересувався зоною позашляховиком і навіть вів прийом відвідувачів із волі. Вплив його був на стільки великим, що злочинний світ міста став більше прислуховуватися до голосу молодого авторитета, що вимушено проживав в Хутарах більше ніж до загальновідомих лідерів черкаського ОЗУ.

Ми навряд чи можемо підтвердити та спростувати цю інформацію, але більш шокуючою виявилася минулорічна звістка, що Бабічев зміг повністю припинити наркотрафік, що поступав з волі в тюрму. А за чутками, саме наркотики є головним джерелом наповнення кримінального «общака». Звісно, якщо не враховувати гроші, які кралися з бюджету Черкас через інтегрованих у місцеву владу кримінальних ділків та їх спільників у правоохоронних органах Черкащини.

Насправді, в історії «Ашота» багато темних плям. Але ми не намагаємося занадто глибоко дослідити цю постать, яка для більшості пересічних громадян є незрозумілою і представляє своєрідне «потойбіччя».  Але ким насправді являється Микола Бабічев? Через свої джерела ми спромоглися налагодити контакт з в’язнем черкаського слідчого ізолятора. Наперед попереджаємо правоохоронців, що за будь-яких обставин ми не повідомимо їм свої джерела інформації, тим більш, що наявна інформація свідчить про глибоку корумпованість та пов’язаність з тою самою ОЗУ «Торпеди» цилої низки керманичів місцевих правоохоронних органів та та цілої купи політичних фігур місцевого рівня. Це право гарантує нам законодавство та норми міжнародного права та рішення Європейського Суду з прав людини. Тому просимо не витрачати час марно.

Від Миколи Бабічева ми отримали листа, в якому він детально розповів свою сьогоднішню історію. Припускаємо, що він міг трохи змістити акценти, але в цілому розповідь ув1язненого цілком збігається з інсайдерською інформацією за останні роки, що надходила з правоохоронних органів та кримінального світу.

Отже, нижче, подаємо текст без редакторських правок, мовою оригіналу, змінивши лише імена певних фігурантів. Але для Управління власної безпеки СБУ, ймовірно, це не є проблемою?

Ми вважаємо Миколу Бабічева цінним свідком, що може пролити світло на кримінальний спрут Черкас.

«В 2016 году в январе месяце меня привезли в 62 колонию г.Черкассы. Когда я туда приехал, то в колонии была очень большая продажа наркотиков, которые передавали со свободы в колонию для продажи, а после продажи деньги передавались на свободу. Я вместе с другими осужденными не дали дальнейшей продаже наркотиков. После этого ко мне в колонию приехал сотрудник СБУ г. Черкассы Ц. (Прізвище змінено редакцією «А»), и за то, что мы мешаем торговле наркотиками, он мне угрожал, что когда я выйду, то меня опять посадят или застрелят.

30.11.2016 года я освободился из 62-й колонии, и через пару часов меня задержали сотрудники СБУ г.Черкассы, а задержанием руководил тот же Ц. Преступление, за которое меня задержали, я не совершал, но меня все равно в этом обвиняет потерпевший по этому делу Романенко Николай, который отбывал наказание в 62-й колонии за распространение наркотиков в городе Черкассы, и Романенко Ольга, которая в данный момент сидит в СИЗО г.Черкассы за аферу и подделку документов, ее уже за это осудили на срок, и за аферизм она уже неоднократно судимая.

Преступление, в котором меня обвиняют, является заказным наркоторговцами г.Черкассы и сотрудниками СБУ. Какой-либо справедливости добиться в прокуратуре и суде нереально, так как на суд и прокуратуру создается давление со стороны СБУ и торговцами наркотиками. В декабре 2016 года по решению апелляционного суда Черкасской области меня освободили под залог. Когда я находился под залогом, то на меня было совершено несколько раз покушение и это происходило в присутствии моей супруги Бабичевой Татьяны Сергеевны. Обязанности залога я ни разу не нарушал, но без каких-либо оснований в мае 2017 года меня взяли под стражу и с мая месяца меня держат незаконно в СИЗО в г.Черкассы в одиночной камере в ужасных условиях. Когда меня взяли незаконно под стражу, то торговцы наркотиками в телефонном режиме начали угрожать моей супруге и вымогать у нее деньги, а в это время она лежала беременная в больнице.

Также, когда моя супруга приезжала ко мне на свидание, то сотрудник СИЗО З.(Прізвище змінено редакцією «А»),  угрожал ей, что если я не дам признательные показания, то на меня будут давить через нее. Мне этот З. тоже сказал, что меня будут держать в одиночной камере и в ужасных условиях до тех пор, пока я не признаюсь в преступлении, которого не совершал. У меня очень серьезная смертельная болезнь и в СИЗО мне всячески препятствуют в медицине.

Преступление, в котором меня незаконно обвиняют, якобы было совершено в 62-й колонии, но сотрудники колонии и другие осужденные подтвердили своими показаниями, что я никаких преступлений в колонии не совершал. В суде не берут во внимание то, что я не могу быть подсудимым, так как на досудебном следствии мне не вручили подозрение. В Черкасское СИЗО с проверкой заходили прокуроры, и я им говорил о своих претензиях, прокуроры обещали разобраться. Но после их ухода все тот же З. мне сказал, что ему безразличны мои высказанные претензии прокуратуре, так как прокуратура кормится с их рук. Честно, я не сомневаюсь, что действительно прокуратура кормится с рук сотрудников СИЗО, потому что они полностью закрывают глаза за беспредел, который происходит надо мной. В суде я неоднократно говорил, что преступления я не совершал и готов пройти через детектор лжи, но суд в этом мне отказал. Когда в мае 2017 года меня незаконно взяли под стражу, моя супруга боится одна без меня находиться после угроз наркоторговцев и по этой причине с ней круглосуточно находятся мои друзья. В суде добиться справедливости вообще нереально, так как у барыг наркотиками и у сотрудников СБУ на суд имеются рычаги давления. Такого беспредела, как в суде я вообще никогда не видел. Самым наглым образом на меня сформировали дело, суд не обращает внимания на то, что у меня есть много свидетелей и много доказательств того, что я не совершал этого преступления.

В первых числах декабря 2016 года Черкасским Приднепровским судом было вынесено решение взять меня под стражу на том основании, что следователь и прокурор заявили в суде, что я могу скрываться от следствия, потому что я с Луганской области и не женат. В 20-х числах декабря меня выпустили под залог и я прописался в Киеве, женился и венчался, забрал в Киев из Луганской области моих родителей, родители пенсионеры и отец инвалид, но даже сейчас в суде прокурор продолжает говорить, чтобы меня держали под стражей, так как я могу скрываться от суда. В суде я говорил неоднократно, что я никуда не собираюсь скрываться и подтверждение этому, что я женился, прописался в Киеве, забрал родителей из Луганской области. И в 15-х числах октября 2017 года моя супруга рожает моего сына, характеристика с места жительства положительная, но и это суд во внимание не берет.

Меня по беспределу держат в СИЗО и незаконно судят, а эти торговцы наркотиками продолжают в городе Черкассы продавать наркоту.

Интересный тот момент, что заместитель начальника СИЗО З. говорит, что меня надо держать в одиночной камере, так как есть информация, что за меня заплатили наркоторговцы деньги, чтобы меня убить. Лично у меня информация, что заплатили именно З., а держат меня в одиночке, чтоб мою смерть списать на несчастный случай или на самоубийство. Хочу вам сказать, что если со мной что-то случиться, то это не случайность и не самоубийство, а с подачи наркоторговцев. Все, что я сказал, я готов пройти на детекторе лжи.

Многое написать не могу, потому что боюсь за жизнь моих родственников, но, думаю, вы понимаете, что речь не только о наркотиках. Одно точно вам скажу, что весь наркотик Черкасской области под защитой СБУ г.Черкассы. Такое давление и желание убрать меня причина не только наркотики, а и страшнее, чем убийство депутата Михаила Бинусова. Думаю, вы теперь поймете всю серьезность ситуации, в которой я нахожусь. Просто я случайно стал осведомлен очень страшной информацией».