Дмитро Кухарчук стверджує, що в Черкаській міській раді працює земельна мафія. Саме тому було провалене голосування депутатами міськради про передачу земельних ділянок під будівництво житла для учасників бойових дій. На думку громадського діяча, окремі депутати вважають ці ділянки вже своєю власністю.

Валерій Воротник – журналіст, політтехнолог, політконсультант та громадський діяч став гостем #ANTENNASTUDIO. Говорили про політичну ситуацію в Черкасах та державі вцілому.

Зміна влади та її наслідки. Політична корупція в місті і її коріння. Кому, або чому довіряти на виборах?!

Що нашим містянам від ротацій у місцевій владі?

– В ідеалі місцева політика мала би зводитись до того, щоб ми обирали менеджерів, які б керували місцевим господарством, керували ресурсами громади, ефективно їх використовували, розвивали та робили життя людей краще. На жаль, ми маємо політичне змагання, махання різними прапорами, прапори змінються, а обличчя лишаються ті самі. Тому не дивно, що нічого не змінюється.

А як може змінитись?

– Це мав би бути стратегічний крок, політична воля до змін людей, які приходять до влади. На жаль, нова команда приходячи до влади бере приклад старших товаришів і починає займатися комерційними справами. Якщо ми говоримо, про використання бюджету ( як місцевого, так і державного) на мій погляд, 30-40% – корупційна складова. Найбільше зло в житті громад та країни вцілому – корупція. На жаль, про це лише говорять.
На місцях доречним було заміна структур керування, реформа апарату керування містом/областю/селом; реальна децентралізація. Проте ми бачимо спроби переформатовувати територіальні громади під якусь політичну силу, аби під час наступних виборів президетських/парламентських/місцевих організувати голоси населення для створення керованої схеми: сфальшувати голоси, контралювати ТВК, організувати підкуп на певній території. Це вже не є секретом, що багато політичних сил розраховує саме на метод масового підкупу.

Політична корупція має вигляд, як айсберг – ми бачимо її верхівку, але не основу. Хто вона, ця основа?

– Коріння її в самих людях. Ті, хто зараз при владі, кого ми клянемо – обрані саме нами.

Тоді виходить, що у всьому винен народ?

– Жодним чином ні! Але цю владу обрали саме ми, і відповідно маємо відповідати за свої вчинки. Інший приклад – кожна людина сплачує податки. Якщо громадянин вимагає якісних доріг, то тут виникає питання, скільки він щорічно сплачує дорожнього збору, чи розмитнив власну машину, скільки акцизу сплатив, коли її купував. На жаль, в нас зник суспільний договір, який існував навіть за радянських та пострадянських часів. Суспільний договір це виконання законів та правил, завдяки яким суспільство матиме розвиток.

Навіщо людям виконувати закони, якщо влада своїм прикладом показує, що цього можна не робити?

– Проти цього треба протестувати. Цього не треба сприймати. Можна бути проти корупції та махати прапором боротьби з корупцією, але самому платити 100 грн управдому, аби пошвидше отримати якусь довідку. Це вже і є корупція. Вона починається з самого низького рівня. Вона починається з вчинків простих людей, а не чиновників.

Може це просто менталітет і з ним вже нічого не зробиш?

–  Про це вже багато писали і говорили про перебування України НЕ під впливом європейської культури, а азійщини, яка прийшла до нас з Дикого Сходу і була нав’язана нам Московською імперією. Взаємини та правила  суспільства, притаманні саме мешканцям дикого поля – заплати ясир, аби відкупитись і далі живи спокійно.

Як людям розрізняти «свій-чужий». Тобто тих, хто відстоює суспільні інтереси і тих, хто йде для особистого збагачення?

– Довіряти своєму сердцю.

Тобто, якщо гарна картинка, то за нею треба голосувати?

– Напевно я романтик, але так. Суспільство було б значно здоровіше, якби люди довіряли картинкам свого сердця. Набагато гірше, коли люди голососують за картинки на грошових знаках, які видають в якості агітаційного матеріалу.

Може краще розумом обирати, враховуючи технологічний прогрес?

– Масовий вплив на свідомість має не інтернет. Він впливає лише не на певну категорію людей. Але вибір формують бабусі та дідусі, які не вміють користуватися смартфонами.

Можливо тоді варто бабусь та дідусів позбавити право вибору?

– Вже є концепція, де обговорюють, що голосувати мають лише ті люди, хто сплачує певний рівень податку. Тобто, той клас, що формує бюджет України. Можливо, це було б доречно, але за сьогоднішніх реалій це неможливо. Це романтичні мрії.

Про політичну ситуацію в Черкасах та хто насправді керує містом; резонансні заяви та переспективи політичних розкладів

Яка зараз обстановка в нашому місті?

– Політична обстановка в Черкасах не є спокійною. Адже це далеко не цвинтар, як може здатися на перший погляд. Думаю, скоро Черкаська міська рада (ЧМР) буде переформатована. адже опоненти черкаського міського голови майже досягнули те, що вони планували – повернули владу в місті. ЧМР, через протиправний процес відклику депутатів, ймовірно буде переформатовано і депутатська більшість незабаром перейде знову до організованого злочинного угрупування (далі ОЗУ) “Торпеди”, тобто до БПП та партії “Вільних демократів”, і тих маленьких партій-сателітів, які навколо них сконцетрувалися.

У зв’язку з чим буде переформатована рада:

– Кілька депутатів, які були у більшості Бондаренка мають скласти мандати і замість них міська виборча комісія введе нових депутатів. Тобто процес очищення черкаської влади від представників злочинних угрупувань він фактично завершився перемогою злочинних угрупувань.

Як так сталося?

–  Це сталося через збори, які відбулися на ТЕМПі, про які ми багато говорили та показували, про вдікриття кримінального провадженя протнезаконність зборів та фальшування волевиявлення громадян. На жаль, поліція не рослідує кримінальну справу. Колишня, вже розпущена територіальна виборча комісія вона фактично визнала результат нелегітимних зборів і прийняла рішення про оголошення відклику, як позитивне. На найближчій сесії міської ради буде оголошено про те, що кілька депутатів від Бондаренка мають бути замінені на інших депутатів, які заходять від керованої з Києва ПВД.

Вже менше ніж за рік буде буде інший президент, інша політична ситуація, а ті люди, які опанують міському голові хочуть хоча б на короткий час повернути владу в Черкасах, аби завершити ті комерційно-корупційні оборудки, які вони розпочинали попередні роки.

Пане Валерію, невже все настільки погано в Черкасах?

– Якщо говорити про корупцію, то все гірше ніж здається на перший погляд. Тому що вся влада в Черкащині керується організованими-злочинними угрупуваннями. І якщо поліція не розкриває і не говорить про те, що існують певні ОЗУ, які керують та мають на Черкащині владу, то це є ознакою того, що поліція не просто не знає, а заплющує на це очі. Тому що багато працівників поліції, кервників поліції, СБУ мають відносини з цим ОЗУ «Торпеда», наприклад.

Ви розумієте, що це резонансна заява, яка б мала бути почута вже, як мінімум, декілька років тому.

– Це країна абсурду. В 2015 році майбутній Генеральний прокурор говорив, що ОЗУ Торпеда має бути розгромлена, вона рветься до влади. Рік тому пролунав ряд резонансних заяв від міністра внутрішніх справ А. Авакова, того ж Генерального прокурора представників СБУ про розкриття справ до яких має відношення ОЗУ «Торпеда». Але коли ми говоримо про це ОЗУ, то варто зазначити, що ми маємо на увазі не самого Валерія Іванованича (прізвище не хочу називати), який керує цим ОЗУ. Насправді, Валерій Іванович зараз перебуває в Ізраїлі і його абсолютно не стосується ситуація в Черкасах. Це такий бренд, який був сформований в 90-ті рр. І це той бренд злочинного угрупування, яке ще в ті роки імплементувало певних людей правоохоронну систему, проплачували їх навчаня, кар’єрне зростання і зараз вони працюють в суді, в прокураторі, СБУ, Національній поліції. Навіть на керівних посадах. І тому, що ми вимагаємо від них? Щоб вони розслідували справи? Це неможливо в цих реаліях!

Чи може наш міський голова Анатолій Бондаренко сам вплинути на вирішення цієї ситуації?

– Зараз фактично ні! Тому що фракція «Батьківщини», партію яку зараз представляє міський очільник Анатолій Бондаренко, вона позбавлена цієї можливості. На сьогодні в міськраді є ситуативна більшіть до якої входять депутати «Самопомочі», «Батьківщини», «Свободи» і ті, незалежні депутати, які вийшли з політичних сил, які опонували А.Бондаренко. Зараз більшість поки що формально у мера, але щойно буде оголошена заміна депутатів більшість буде переформатована. Я не виключаю, що буде змінено Секретар міської ради, переформатовано виконком, будуть знов звільнені заступники міського голови. І все це для того аби не покращити життя міста, не покращити життя територіальної громади, а для того, щоб контралювати владу і міський бюджет, а з ними і фінансові потоки.

Які переспективи політичних розкладів в Черкасах? Чого очікувати містянам?

– Після президентських виборів ми побачимо процес відтоку тих людей, які сьогодні в БПП та інших політичних проектах саме до «Батьківщини». Я навіть не виключаю, що куратором області, коли Ю.Тимошенко стане президентом, стане Міша Бродський або хтось, з нині провладних політичних сил, наприклад Косюк, цікавиться черкаською областю. Тому що ми знову говоримо про те, що логіка великих політичних сил позбавлена тої партійної залежності, а скоріш керується тими мотивами, які б я особсито відніс до політичної корупції, яка на вищих щаблях політичних ешалонів влади в Україні.

Що стосується Черкас, то на минулих виборах БПП фактично віддало франшизу на свою політичну силу представникам місцевого злочинного угрупування. Це було зроблено при посередництві депутата Голуба, очільника черкаського ОДА Ткаченка… То на сьогоднішній день ті самі депутати, той самий Касюк, Ю.Ткаченко вони вже роблять ставки на інші політичні сили, а не на БПП, імітуючи в публічній площині, що вони за президента, а насправді, думаючи про життя після виборів. І тому я не виключаю, що майбутній президент не міняючи місцеву команду. Знову ми побачимо ті самі обличчя, ті самі бізнес-інтереси місцевої політики. Я, як і будь-який черкащанин та українець бажав би після кожних президентських, чи парламентських виборів відбулося би оновлення влади. Вже більше 20 років ми це не спостерігаємо. Ми бачимо посткомуністичний політичний естеблішмент, який мігрує з однієї політичної сили в іншу. На жаль, поки що я не бачу в законодавчих реаліях України перспективи на позитивні зміни.

Про перспективу розвитку України; про бажане майбутнє та ролі України в європейському співтоваристві; журналіст-політик, чи сумісні.

Які перспективи розвитку нашої держави Ви вбачаєте?

– В Україні основний вектор розвитку і основна проблема, що стоїть пере владою і опозицією – підготовка до виборів. Певна частина суспільства має вірити в те, що в Порошенка такий високий рейтинг, і він буде активним учасником перегонів, інша ж частина розуміє, що президентом буде зовсім інша людина . Я не пам’ятаю аби в Україні влада передавалась легитимним способом, коли той, хто програв, потиснув руку переможцю і спокійно пішов би. Ні! Обов’язково має бути революція, втручання третьої сторони, має бути загроза, яка врегулює ситуацію. Банально, але це стало традицією – революція, намети, бунти, барикади та коктейлі Молотова. Така картинка, яка супроводжує Україну кожного разу або напередодні виборів, або після. Тобто має бути щось середнє між жахом і якимось перформансом, що ставить країну кожний раз на межу катастрофи.

Ви підтримуєте такі методи?

– Ні, я волів би жити в демократичній країні. Де опонент ставав би прем’єр-міністром, або політконсультантом нового президента. Але для того, аби країна оздоровилась, новообраному президенту варто було б всеж посадити свого попередника, хоч одного!

Хто найбільше використовує брудні політтехнолії: рейтингові, чи непрохідні?

– Використовують всі. А прохідний, чи непрохідний – не стосується української політики. Ми вже знаємо, що будемо обирати в другому турі безумовно між Порошенко та Тимошенко.

Ви так довіряєте соцопитуванням?

-Я довіряю своїй інтуіції. Згідно неї переможе Тимошенко. Соціологію легко сфальшувати, як і результати виборів. Соціологія дає лише певну тенденцію та прогноз, як будуть розвиватися певні процеси, які вплинуть на підрахунок та оголошення результатів виборів. Адже не даремно кажуть, не важливо як голосують, важливо, як рахують.

Я б хотів жити в чесному суспільспільстві, там де результати виборів формуються конкуренцією кандидатів в інформаційному просторі. В разі невиконання ними своїх обіцянок передбачався би певний механізм відповідальності. На жаль, в нас цього немає і поки люди обирають лише картинками намальованими на грошових знаках, якими дуже часто брудні політики розраховуються за голосування.

Ми багато говоримо про боротьбу та негативні явища. А яка вона, процвітаюча Україна?

– В ідеальному варіанті, це країна від Дону до Сяну. Звісно, це жарт, бо ми маємо країну в певних кордонах і не можемо собі повернути велику частину територій на сході та півдні, що окупувала Росія. Говорити про розвиток країни можна буде лише після того, як спільно, наприклад, з Китаєм, ми проведемо парад перемог на Червоній площі. Тільки тоді може початися процес справжнього відродження нашої країни. Я бачу майбутнє України в європейській спільноті, навіть не членом Європейського Союзу, а у визнанні, що Україна є частиною європейського простору , а не азійського, останні 300 років в полоні якого вона знаходилася.

Навіщо нам комусь доводити, чим ми вже є?

– Нещодавньо спілкувався з польським політиком, який який є представником націоналітстичних сил. Насправді їм байдуже, якою є Україна – “бандерівською”, чи ні. Поляки вважають, що зай краще українці зупиняють російські танки під Донецьком, ніж їм самим доведеться робити це під Катовицею. Вони вже бачать нас, як безпекову необхідність.

Ви не вбачаєте в цьому егоїстичність європейців, щоб українці, проливаючи свою кров, були щитом Європи?

– Кожна країна має бути егоїстичною. Перше, це національні інтереси, а потім все інше. Національний інтерес України – відчуття захищенності та стабільності. Впевненість, що на кордоні буде залізна стіна через яку не пройде ворог. Ворог зі Сходу, що сунув в Європу через Україну сотні років і українці, які весь час їх стримували.

Чи може журналіст бути хорошим політиком? Дмитро Гнап, журналіст «Громадського ТБ», який нещодавньо залишив журналістику і пішов в політику. Ваше ставлення?

– В 2009 році я став депутатом місцевої ради. Я прийшов до висновку, що будучи депутатом міської ради я мав менше вплив на настрої суспільства, ніж я, будучи журналістом. В нормальному суспільстві, ані депутат, ані журналіст не мають впливати на розвиток процесу. Кожен з них просто має виконувати свої професійні обов’язки. А от суспільство має безпосередній вплив. Зловживання впливом є нормою для пострадянського суспільства, на жаль, яким є і досі Україна.
Йти чи не йти в політику, це особистий вибір професійної діяльності кожного. Але треба розуміти, що депутат міської ради не отримує заробітної плати. Коли люди займаються політикою, а не мають зарплати, проте купують дорогі машини, а в них немає офіційного доходу і займаються підприємництвом, то це і є ПОЛІТИНА КОРУПЦІЯ.

З Вашим досвідом збираєтесь ще раз в політику?

– Я не визначився ще. Мені здається я вже стільки написав предвиборчих програм для міських голів та депутатів, що мені простіше самому стати міському головою, аніж когось мотивувати виконати програму. 80% програм, написані мною, не виконані. Вони були забуті на 3-4 тиждень після перемоги на виборах.

Ваші побажання глядачу?!

– Думайте кого обираєте та несіть відповідальність за того, кого вже обрали. Не подобається вибір, виходьте протестувати. І не сподівайтеся, що хтось прийде і вирішить Ваші проблеми за Вас. Не потрібно сподіватися на соціальні ліфти, бо певна частина нашого суспільства переплутала соціальні ліфти із громадськими вбиральнями. Наше майбутнє залежить від нас самих! Від того, кого ми обиремо та як ми будемо відстоювати свій вибір, як будемо вимагати від наших обранців виконання своїх передвиборних обіцянок.

Розмову вела Оксана Гречко       

Відео ефіра #antennastudio з Валерієм Воротником