У самому історичному середмісті Черкас, на Верхній Горовій, стоїть дивна двоповерхова споруда, яку кілька поколінь містян знають як Будинок природи. Колись тут проводили природоохоронні заходи, працювали громадські організації, були кабінети, лабораторні та виставкові приміщення. Пізніше будинок дедалі більше нагадував звичайний офісний або бізнес-центр.

Сьогодні значна його частина має зовсім інший вигляд: вибиті вікна, графіті, пошкоджене оздоблення, тріщини, занедбані переходи та приміщення. Ми перевірили історію об’єкта за матеріалами Верховного Суду, рішеннями господарських і цивільних судів та відкритими реєстровими даними.

У соціальних мережах час від часу можна прочитати звичне пояснення: мовляв, це ще один об’єкт, який «занедбала міська влада». Але документи показують зовсім іншу картину.

Будинок природи не є і, судячи з дослідженої судами історії його виникнення, ніколи не був комунальною власністю Черкаської міської ради. Місту належить земельна ділянка під комплексом. Сама ж будівля від початку була об’єктом спільної часткової власності різних організацій, а за роки незалежності частина цих часток неодноразово змінювала власників.

Будували майже десять років

Історію самого об’єкта досить докладно відтворено в судових матеріалах у справі №925/366/18.

Будівництво Черкаського Будинку природи почалося 1973 року і здійснювалося поетапно. Основну частину завершили до 1982-го. У судових документах зазначено, що будівництво здійснювалося за рахунок коштів Українського товариства охорони природи.

Рішенням міськвиконкому №788 від 10 грудня 1981 року було затверджено акт прийняття в експлуатацію добудови до Будинку мисливців — учбово-лабораторного корпусу Будинку природи. Добудову разом із 240 метрами каналізації передали на баланс Черкаського обласного товариства охорони природи. Детально ці обставини викладені у матеріалах Верховного Суду.

Українське товариство охорони природи в радянський період було не невеликою організацією кількох десятків екологів, а однією з наймасовіших громадських структур УРСР. Історичні джерела наводять дані про мільйони членів та десятки тисяч первинних організацій. Тому коректніше говорити, що Будинок природи споруджувався коштом масової громадської природоохоронної організації, членські внески до якої сплачувала значна частина населення.

Окремі дані про масштаби діяльності товариства містяться у історичних матеріалах Інституту історії України.

Але вже тоді Будинок природи не належав одному господарю.

18 серпня 1982 року Черкаський облвиконком затвердив договір про користування приміщеннями між пайовиками забудови. Площі розподілили між обласним товариством охорони природи, обласним товариством мисливців і рибалок та товариством кролівників і звірівників-любителів.

Суди надалі прямо зазначали, що Будинок природи з моменту будівництва та введення в експлуатацію був об’єктом спільної часткової власності. Цю історію докладно відтворено, зокрема, у судовому рішенні у справі щодо приміщень комплексу.

У 2007 році стару угоду уточнили. За кожною стороною закріпили корисні та спільні площі у відсотковому співвідношенні відповідно до фінансового внеску в будівництво. У документах цього періоду вже фігурувала і приватна виробничо-комерційна фірма «Сувіт».

Докладніше розподіл часток описаний у судовому рішенні, оприлюдненому в YouControl.

Міська рада — власник землі, а не Будинку природи

Це принциповий момент.

У рішенні Господарського суду Черкаської області від 1 травня 2026 року зафіксовано, що земельна ділянка за адресою Верхня Горова, 1 площею 0,3600 га, кадастровий номер 7110136700:03:028:0095, є комунальною власністю Черкаської міської ради.

Суд розглядав позов міста до одного зі співвласників будівлі саме через плату за фактичне користування цією землею. Рішення Господарського суду від 1 травня 2026 року.

Тобто юридична конструкція проста:

земля — громади Черкас;
нерухомість на ній — інших власників.

Міська рада має стосунок до цієї території як власник земельної ділянки та орган місцевого самоврядування, який вирішує земельні та містобудівні питання. Але сама будівля не є міською комунальною власністю.

Хто володіє Будинком природи

Один із найповніших відкритих зрізів структури власності міститься в матеріалах справи №712/8559/20. Суд наводить розрахунки Черкаського БТІ станом на 2017–2020 роки. Подальшу долю окремих часток можна простежити вже за пізнішими судовими рішеннями.

Джерело: рішення у справі №712/8559/20.

Важливо: ця таблиця відтворює структуру власності за відкритими судовими матеріалами. Вона не замінює актуального повного витягу з Державного реєстру речових прав станом на день публікації. Окремі дрібні частки могли змінювати власників.

Найбільший власник — ПП «Крупське». Але це не частка УТМР

Тут важливо не плутати дві різні організації.

ПП «Крупське» не стало правонаступником Черкаської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок — УТМР.

Частка УТМР у судових матеріалах існує окремо — 197/1000 комплексу, або 783,7 м².

До ПП «Крупське» перейшла інша і значно більша частина — та, яка раніше була оформлена за Українським товариством охорони природи — УТОП.

У 2016 році за всеукраїнським Українським товариством охорони природи було зареєстровано право власності на 199/500 Будинку природи — 39,8% комплексу, загальною площею 1587,7 м².

До цієї частки входило 212,5 м² підвалу, 532,2 м² першого поверху, 721 м² другого поверху, 61,8 м² надбудови та ще 60,2 м² у будівлі «Б-1».

Реєстраційний номер об’єкта — 1031383171101.

Підставами реєстрації були постанова XIV з’їзду УТОП від 27 жовтня 2016 року №6-2, розрахунок часток Черкаського БТІ від 18 травня 2016 року, нотаріально посвідчена заява співвласників про погодження часток від 15 червня 2016 року та судове рішення.

Ці обставини викладені у рішенні Господарського суду Черкаської області у справі №925/1273/22.

Будинок №1, якому створили двійника — №1/1

Паралельно з реєстрацією законної частки УТОП існувала ще одна, значно заплутаніша історія.

У грудні 2015 року від імені Черкаської обласної організації УТОП була подана заява про реєстрацію 1498 м² приміщень Будинку природи вже не за адресою Фрунзе, 1, а за адресою Фрунзе, 1/1.

Заяву подав Олександр Роджа. Однак суди встановили принципово важливу обставину: на той момент він уже майже рік не був керівником Черкаської обласної організації УТОП — його звільнили ще 12 грудня 2014 року.

Ця обставина докладно розглянута у матеріалах Верховного Суду.

Попри це, 3 грудня 2015 року реєстрацію провели.

Далі зареєстроване майно Черкаська обласна організація УТОП передала до статутного капіталу ТОВ «Вієна». Уже 4 грудня право власності оформили за «Вієною».

Наступного дня змінився склад учасників товариства — серед них з’явилися Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» та Благодійний фонд «Розвиток Черкащини».

Особливо показовою є історія з адресою.

Реєстрація нерухомості за 1/1 відбулася ще у грудні 2015 року, тоді як офіційний наказ міського департаменту архітектури про присвоєння «Вієні» адреси Фрунзе, 1/1 з’явився лише 26 січня 2016 року.

Згодом цей наказ було скасовано. У судових рішеннях зазначено, що окремого об’єкта нерухомості за адресою Верхня Горова, 1/1 фактично не існувало, а йшлося про приміщення самого Будинку природи на Верхній Горовій, 1.

Докладніше: судове рішення щодо майна за адресами Верхня Горова, 1 та 1/1.

У 2016 році ТОВ «Вієна» передало це майно Благодійній організації «Фонд збереження рідної природи» за договором дарування.

Далі почалися роки судів.

Суд: реєстрація була протиправною

У справі №925/366/18 суди досліджували первинну реєстрацію 2015 року.

Було встановлено, що реєстрацію провели за адресою, яка на той момент не була належним чином присвоєна, та на підставі заяви особи, яка вже не мала повноважень діяти від імені організації.

Рішення державного реєстратора було скасовано.

Джерело: матеріали Верховного Суду у справі №925/366/18.

Подальші суди стосувалися вже похідних реєстрацій ТОВ «Вієна», «Фонду збереження рідної природи», користування приміщеннями та виселення користувачів.

Суди встановлювали ситуації, коли користування приміщеннями обґрунтовувалося правом власності за адресою Верхня Горова, 1/1, хоча окреме існування такого об’єкта вже було поставлено судами під сумнів.

Називати всю цю історію доведеною кримінальною або корупційною схемою без відповідного обвинувального вироку було б юридично некоректно. Але судові матеріали справді демонструють вкрай проблемний та заплутаний процес перерозподілу прав на частину нерухомості.

Як 1587,7 квадратного метра опинилися у ПП «Крупське»

Після багаторічних судових процесів за Українським товариством охорони природи було зареєстровано частку 199/500 Будинку природи — 1587,7 м².

А вже під час розгляду Господарським судом Черкаської області справи №925/1273/22 з’явився новий власник — ПП «Крупське».

Суд прямо зазначив, що під час розгляду справи були надані докази, відповідно до яких з 2 грудня 2022 року власником цих 1587,7 м² є ПП «Крупське», код ЄДРПОУ 31369471.

Саме тому підприємство було залучено до справи як нинішній власник спірного майна.

Джерело: рішення Господарського суду Черкаської області від 29 травня 2023 року.

Однак в оприлюдненому тексті рішення не зазначено, за яким саме договором або правочином ПП «Крупське» отримало цю частку: купівля-продаж, внесення майна, міна чи інша юридична конструкція.

Суд лише посилається на докази, які містяться в матеріалах справи — аркуші 89–90 другого тому.

Таким чином, документально встановлений ланцюг наразі виглядає так:

Українське товариство охорони природи → 199/500 Будинку природи, 1587,7 м² → з 02.12.2022 зареєстрований власник ПП «Крупське».

При цьому називати ПП «Крупське» «правонаступником» або «спадкоємцем» УТОП юридично неправильно. Воно не є корпоративним правонаступником товариства, а лише наступним зареєстрованим власником конкретної частки нерухомості.

Для встановлення точного механізму переходу необхідно отримати реєстровий документ про державну реєстрацію права власності від 2 грудня 2022 року або матеріали другого тому справи №925/1273/22.

Окрема історія — 784 «квадрати» мисливців і рибалок

Черкаська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок — окремий співвласник комплексу.

За розрахунками БТІ, наведеними судом, УТМР належала частка 197/1000, яка складалася з 211 м² підвалу, 202,9 м² першого поверху, 333,8 м² другого поверху та 36 м² гаражних приміщень.

Разом — 783,7 м².

Джерело: судове рішення з розрахунком часток БТІ.

Тому частку УТМР не слід змішувати з 1587,7 м², які перейшли до ПП «Крупське».

Навіть фінансисти ОДА мають тут свої квадратні метри

Серед співвласників комплексу в матеріалах суду фігурує і Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації.

За розрахунками БТІ — це два приміщення у будівлі «Б-1» загальною площею 36,9 м², частка 197/10000.

Таким чином, в одному комплексі одночасно переплелися громадські організації радянського походження, орган державної влади, приватні фізичні особи та приватний бізнес.

Товариство кролівників залишається власником

Щодо Черкаського обласного товариства кролівників і звірівників-любителів маємо й зовсім свіже судове підтвердження.

У судовій справі 2026 року зазначено, що товариство набуло право власності на свою частину нерухомості 26 грудня 2019 року.

За старішим розрахунком БТІ йдеться про 93,2 м², або 23/1000 комплексу.

У 2023 році товариство уклало з Черкаською міськрадою договір про компенсацію за фактичне користування землею під своєю нерухомістю. А в 2026 році місто зверталося до суду щодо стягнення заборгованості.

Джерело: рішення Господарського суду Черкаської області від 1 травня 2026 року.

Це ще один наочний доказ: місто є власником землі, але не власником розташованих на ній приміщень.

Як із комплексу виділили частку «Сувіту»

Окрему історію має ПВКФ «Сувіт».

Суд встановив, що ще 15 липня 1997 року товариство кролівників продало «Сувіту» два гаражні бокси.

У 1998 році за підприємством було оформлено право на частину Будинку природи площею 51,9 м². Після подальших перерахунків і погодження часток за «Сувітом» була закріплена частка 39/1000.

10 січня 2020 року загальні збори засновників «Сувіту» ухвалили передати цю частку одному з учасників підприємства як виплату його частки у статутному фонді.

Після цього право власності зареєстрували за фізичною особою.

У 2021 році ця особа через суд домоглася виділення своєї частки в натурі.

Йшлося вже про 152,9 м²: 113,4 м² у самому Будинку природи та 39,5 м² гаража.

Суд визнав ці приміщення окремим об’єктом нерухомості та припинив для цього власника режим спільної часткової власності.

Джерело: рішення у справі №712/8559/20.

Чому Будинок природи перетворився на руїну

Офіційного документа з формулюванням «причина занепаду Будинку природи» не існує, тому тут потрібно чітко відокремлювати встановлені факти від висновків.

Факти такі: майже чотиритисячний комплекс має багато співвласників; його частки переходили між організаціями та фізичними особами; деякі виділялися в натурі; навколо великого масиву площею майже 1600 м² тривали багаторічні судові процеси; існували паралельні реєстрації; окремі реєстраційні рішення суди скасовували.

На нашу думку, майнова роздробленість, багаторічні конфлікти та відсутність єдиного власника комплексу стали одними з головних передумов занепаду значної частини будівлі.

При цьому не весь комплекс покинутий. Частина приміщень використовується, а окремі співвласники утримують свої частини у робочому стані.

Фактично сама будівля сьогодні є наочною ілюстрацією своєї структури власності: одна її частина доглянута, а сусідня вже перетворюється на руїну.

«Шедевр радянського конструктивізму»?

У соціальних мережах будівлю іноді називають «шедевром радянського конструктивізму».

Але навіть термінологічно це викликає питання.

Основну частину комплексу завершили 1982 року, тоді як класичний конструктивізм — це передусім архітектура 1920-х — початку 1930-х років.

Тому коректніше говорити про пізньорадянську модерністську архітектуру.

Чи має сама споруда самостійну архітектурну цінність — питання вже не майнове, а експертне. У досліджених нами судових матеріалах ми не знайшли підтвердження того, що Будинок природи має статус пам’ятки архітектури.

Автор цього матеріалу не вбачає у споруді такої самостійної культурної цінності, яка сама по собі вимагала б її збереження будь-якою ціною. Це авторська оцінка, а не висновок органу охорони культурної спадщини.

Що може приховувати земля під «черкаським Пентагоном»

Старші черкасці пам’ятають ще одну неофіційну назву споруди — «Пентагон». Її дали будинку через незвичне планування та масивну геометрію.

Але місце цікаве не лише радянською архітектурою.

Це історичне середмістя Черкас — територія, пов’язана з найдавнішими укріпленнями міста. За реконструкціями розташування старого Черкаського замку ця ділянка може потрапляти до зони його оборонних споруд.

Є й усні свідчення старших черкасців, що під час риття котловану в 1970-х роках тут знаходили людські кістки та сильно кородовані металеві предмети.

Але тут необхідно чітко відокремити спогади від науково встановлених фактів: ми поки не знайшли оприлюдненого археологічного звіту, який документально описував би такі знахідки та їх датування.

Тому твердження про конкретні залишки замкової вежі під фундаментами споруди варто розглядати як історико-топографічну гіпотезу, яку можуть підтвердити або спростувати лише археологічні дослідження.

Якщо співвласники колись консолідують майно, продадуть його одному інвестору і будівлю реконструюватимуть або демонтуватимуть, відкриття ґрунту може дати місту шанс провести повноцінне археологічне дослідження цієї території.

І в такому разі зникнення радянського «Пентагону» може відкрити Черкасам набагато старішу сторінку їхньої історії.

То хто винен у тому, що ми бачимо сьогодні?

Найпростіша відповідь — «мерія» — не підтверджується документами.

Черкаська міська рада не є власником Будинку природи.

За встановленою судами історією споруди комплекс від самого початку належав на праві спільної часткової власності його пайовикам. Сьогодні його частини перебувають у власності приватного підприємства, громадських організацій, державної установи та приватних осіб.

Місту належить земельна ділянка під комплексом.

Історія самого Будинку природи — це значно ширша історія українського переходу від радянської системи «громадської власності» до пострадянської приватної нерухомості.

Тут є все: радянські громадські організації з мільйонами членів, розподіл приміщень ще 1982 року, приватизація окремих квадратних метрів у 1990-х, складні перерахунки часток, приватні власники, фірми, благодійні фонди, реєстрація об’єкта за спірною адресою, скасовані державні реєстраційні рішення та роки судових процесів.

А сьогодні найбільший встановлений приватний власник — ПП «Крупське», що належить ПП «Надія», — контролює 1587,7 м², тобто майже 40% комплексу.

Що буде далі — поки невідомо.

Чи домовляться співвласники? Чи буде нерухомість поступово консолідована в одних руках? Чи з’явиться тут новий житловий або комерційний комплекс? Чи збережуть частину старої споруди? І, зрештою, чи отримають археологи можливість зазирнути під її фундаменти?

Для Черкас останнє питання може виявитися значно важливішим за долю самого бетонного «Пентагону».

«Антена» продовжить досліджувати цю історію. Зокрема, ми спробуємо встановити точну правову підставу, на якій 2 грудня 2022 року 1587,7 м² колишньої частки Українського товариства охорони природи перейшли у власність ПП «Крупське».

Джерела

• Верховний Суд — матеріали щодо оскарження реєстраційних дій у справі навколо Будинку природи
• Судове рішення щодо приміщень Будинку природи та адреси Верхня Горова, 1/1
• Справа №925/1273/22 — ПП «Крупське» як власник 1587,7 м²
• Справа №712/8559/20 — частки співвласників, БТІ та історія ПВКФ «Сувіт»
• Рішення Господарського суду Черкаської області від 1 травня 2026 року — земля та товариство кролівників
• Судові матеріали щодо розподілу часток співвласників
• ПП «Крупське» — дані ЄДР
• ПП «Надія» — дані ЄДР
• Матеріали про діяльність Українського товариства охорони природи

The post Будинок природи у Черкасах: кому належить напівруїна в центрі міста appeared first on АНТЕНА.

Дикі качки давно стали звичними мешканцями черкаських пляжів і паркових зон уздовж Дніпра. Вони вільно гуляють поруч із людьми та не вбачають у них загрози. Черкасці ставляться до пернатих сусідів із повагою — не лякають їх і не заважають жити у звичному середовищі.

The post Дикі качки, що оселились у середмісті Черкас, більше не бояться людей appeared first on АНТЕНА.

Річка Тясмин протягом мільйонів років прорізала товщу Українського кристалічного щита, оголивши граніти, вік яких оцінюють майже у два мільярди років. Це одна з найдавніших гірських порід Європи. Саме завдяки їм каньйон має свій неповторний вигляд: стрімкі скелі, величезні валуни, тихі затоки та мальовничі вигини річки.

Це не лише геологічна пам’ятка, а й одна з найвідоміших природних візитівок Черкащини. Тясминський каньйон входить до складу регіонального ландшафтного парку та є улюбленим місцем фотографів, туристів, байдарочників і всіх, хто хоче хоча б ненадовго втекти від міської метушні.

Кам’янка має й особливе історичне значення. Парк і околиці міста зберігають пам’ять про важливі події української та європейської історії. У будь-яку пору року каньйон виглядає по-різному, але влітку він особливо вражає.

Спокійна течія Тясмину, шум дерев, спів птахів і велич гранітних берегів створюють атмосферу, яка допомагає відпочити не лише тілом, а й душею. Запрошуємо на кілька хвилин зануритися в цю красу разом із **Relax-відео** від «Антени». Без слів, без поспіху, лише природа, вода і тиша, якої так бракує в наш неспокійний час.

The post Є місця, де природа створила справжній витвір мистецтва задовго до появи людини. Одне з них — Тясминський каньйон у Кам’янці на Черкащині appeared first on АНТЕНА.

Вода вище Черкас за течією Дніпра стрімко змінює колір. Забруднення надходять із Канівського водосховища. Поблизу сіл Хрещатик і Тубільці Дніпро вже вкрився зеленим шаром синьо-зелених водоростей, а течія поступово несе цю масу вниз за течією – у бік Черкас. Знімальна група «Антени» зафіксувала масштаби сезонного цвітіння.

В окремих затоках вода стала яскраво-зеленою, а на поверхні утворилися суцільні смуги та скупчення водоростей.

Таке явище повторюється майже щороку, однак воно є ознакою неблагополучного стану екосистеми Дніпра. Основними причинами фахівці називають надлишок органічних речовин, азоту та фосфору, що потрапляють до річки зі стічними водами й змивами із сільськогосподарських угідь. Спека та слабкий водообмін ці фактори лише посилюють.

Масове розмноження ціанобактерій погіршує якість води, зменшує вміст кисню, негативно впливає на рибу та інші водні організми, а під час відпочинку біля води може становити небезпеку і для людей. У найближчі дні зелені маси водоростей можуть досягти акваторії Дніпра біля Черкас, що, ймовірно, позначиться на стані міських пляжів та якості води.

The post Поблизу сіл Хрещатик і Тубільці Дніпро вже вкрився зеленим шаром синьо-зелених водоростей, течія поступово несе цю масу вниз за течією – у бік Черкас appeared first on АНТЕНА.

У цьому випуску «Без коментарів» ми показуємо не лише сам пляж, а й прилеглі береги Дніпра. Тут поруч із жвавими зонами відпочинку ще можна знайти тихі куточки, де природа зберегла свою красу, а міський шум поступається плескоту хвиль і літньому вітру.

The post Пляж «Казбетський» — один із найпопулярніших у Черкасах appeared first on АНТЕНА.

На вулиці Ротондівській у Смілі квітнуть катальпи. Алея вкрилася великими білими суцвіттями, які наповнили повітря ніжним ароматом і створили особливу атмосферу. Пишні крони дерев дарують прохолоду в спекотні дні, а квіти привертають увагу перехожих.

У цей час алея стає одним із наймальовничіших куточків міста та популярною локацією для прогулянок і фотографій.

Катальпи вже багато років є окрасою Ротондівської вулиці. Поки триває цвітіння, сміляни та гості міста можуть насолодитися літнім настроєм і красою природи.

The post На вулиці Ротондівській у Смілі квітують катальпи appeared first on АНТЕНА.

Пляж «Живчик» на Митниці залишається популярним місцем відпочинку черкасців. Водночас його стан викликає чимало запитань. На території пляжу відсутні буйки та рятувальний пост, а відпочивальників зустрічають таблички із забороною купання. При цьому тут працює прокат сапів та іншого водного транспорту.

Варто зазначити, що «Живчик» не є комунальним пляжем. Це приватна територія, доступ до якої залишається вільним для відпочивальників. Водночас саме власник несе відповідальність за безпеку людей, належне утримання пляжу та відповідність об’єкта санітарним вимогам.

Поруч розташовані величезні території так званих «диких» пляжів Митниці, які традиційно приваблюють чимало людей.

Попри відсутність належної інфраструктури та контролю за безпекою, тут щодня відпочивають сотні черкасців. Саме район митницьких озер через значні глибини та складний рельєф дна залишається однією з найбільш небезпечних зон відпочинку на воді в Черкасах. Щороку тут трапляються нещасні випадки та трагедії.

Ми оцінили цей пляж за нашою системою, що враховує багато чинників — 5 балів з можливих 12. Поки це найгірший результат із пляжів, що обстежиди наші журналісти.

The post Пляж «Живчик»: небезпечна територія, де заборонено купатися appeared first on АНТЕНА.