Всі записи автора Editorial

Сімдесятирічний паротяг курсує залізницями Черкащини

Унікальний партотяг, 1949 року випуску, що відреставрований в депо станцій Шевченка та Цвіткове 6 та 7 серпня курсував залізницями Черкащини, катаючи безкоштовно всіх бажаючих.
Паротяг Су 251-86, нині належить Асоціації збереження історії залізниць України, активісти якої власним коштом організовують подібні прогулянки країною, популяризуючі історію залізничного транспорту.
Пасажирський паротяг випущений в 1949 році. Після розвалу СРСР, паровоз неодноразово міняв власників. У 2008 році його викупила Асоціація збереження історії залізниць України. Відновлення локомотива здійснювалося в локомотивному депо ТЧ-5 Цвіткове (Одеська залізниця) силами більше сотні ентузіастів. В ході капітального ремонту у паровоза були практично повністю замінені екіпажна частина і паровий котел. До 2009 року паровоз був відновлений до робочого стану. У листопаді реконструйований Су251-86 приїхав в Львів до 150-річчя прибуття першого поїзда на Україну, а згодом став здійснювати періодичні поїздки в складі ретро-поїздів. Мандрівки Україною паротяг розпочав 2012 року. Найбільш частий маршрут Цвіткове-Черкаси-Золотоноша, щорічно збирає сотні поціновувачів технічної старовини.

 

В Черкасах триває мотофест “Дорога на Січ”

Мотофестиваль "Дорога на Січ" проходить в ці дні під Черкасами на базі "Дахнівська Січ". Колона з понад семисот мотоцитклів проїхала вулицями міста. Встановлено рекорд України по довжині колони мотоциклів. Сюжет телеканалу "Антена".

Cучасні технології ремонту доріг нарешті в Черкасах

Завершується перший етап реконструкції вулиці Чорновола із застосуванням геотекстилю та ЩМА. Гарантія на дорожнє покриття 12 років, термін експлуатації - більше 20-ти.

Великий секрет: Черкащина намолотила перший мільйон зерна

За даними Телеканалу «Антена», отриманими з джерел, наближених до ОДА, станом на 26 липня 2016 року обмолочено 206,8 тис. га ранніх зернових та зернобобових культур, що становить 65,2% до плану, намолочено 1,0 млн. тонн при середній врожайності 49,5 ц/га (в минулому році на цю дату  43,7 ц/га).

З невідомих причин, в Облдержадміністрації не квапляться з оприлюдненням новини. Можливо причина того скандал з затриманням посадовців державної зернової компанії детективами НАБу. Яким чином до цього має відношення Черкащина, наразі поки залишається невідомим.

Найбільшу урожайність мають господарства Канівського – 54,7 ц/га,  Лисянського – 54,8 ц/га, Христинівського – 51,2 ц/га, та Корсунь-Шевченівського – 53,5 ц/га районів.

Аграрії всіх  районів завершили збір озимого ячменю, якого намолочено 110,8 тис. тонн, з середньою урожайністю 50,6 ц/га.

Крім того  одинадцять районів закінчили збір озимого ріпаку, якого намолочено 80,0 тис. тонн, з середньою урожайністю 30,4 ц/га.

Триває збір озимої пшениці, якої намолочено 671 тис. тонн при середній урожайності 51,7 ц/га,  гороху – 27,0 тис. тонн (32,6 ц/га), ярого ячменю – 116,6 тис. тонн (42,8ц/га).

Сільгосптоваровиробники області продовжують збір  озимого жита, ярої пшениці та вівса, яких намолочено 1,1 тис. тонн, 1,4 тис. тонн, 0,3 тис. тонн відповідно.

В жнивах  задіяно 1,7 тисяч зернозбиральних комбайнів із яких 1,0 тис. високопродуктивних.

Збирання цьогорічного врожаю  проходять організовано а темпи збирання вищі ніж в минулому році.

 

Грімаси черкаської “Феміди”: суд легітимізував загальні збори, яких не було

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомляє Громадська організація «Всеукраїнський громадський рух «Святоче».

ГО «Святоче» звертає увагу на те, що з метою захоплення влади у Садовому товаристві «Фотон» декількома особами був повністю сфальсифікований протокол Загальних Зборів членів цього Товариства від 22 березня 2015 року, хоча у дійсності ці збори не проводилися. На підставі цього сфальсифікованого протоколу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців було внесено відомості про тепер вже колишнього керівника цього Товариства – Ладняк Т.Г.

У зв’язку з фальсифікацією протоколу правоохоронні органи порушили кримінальне провадження ще в 2015 році, але це провадження досі не зрушило з місця. Фактично, правоохоронні органи не реагують належним чином на ситуацію навколо рейдерської атаки на СТ «Фотон», на що також звертав увагу телеканал «Антенна» .

Місцеві суди неодноразово відмовлялися визнати нелегітимними Загальні Збори членів СТ «Фотон», які у дійсності не проводилися та стосовно яких був складений протокол від 22 березня 2015 року.

Так, 6 червня 2016 року Черкаський районний суд у справі за позовом Федотової Г.В. до СТ «Фотон», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Ладняк Т.Г., Макаренко Л.І. про визнання зборів нелегітимними, а прийнятих на них рішень недійсними відмовився визнати нелегітимними загальні збори членів СТ «Фотон», які відображені у протоколі цих зборів від 22 березня 2015 року, та яких у дійсності не було. Суд першої інстанції відмовився визнати оскаржувані збори нелегітимними, з тих мотивів, що, на його думку, права позивача – члена СТ «Фотон» не було порушено. При цьому, у судовому рішенні встановлені факти порушення процедур скликання та проведення оскаржуваних зборів, а також той факт, що у реєстраційному списку присутніх на Загальних Зборах членів СТ «Фотон» 22 березня 2015 року серед 567 осіб вказані у т.ч. під першим номером особа, яка померла більше 10 років тому назад, та особи, які в суді підтвердили, що вони не були присутні на цих зборах.

Позивачка оскаржила рішення Черкаського районного суду від 6 червня 2016 року до Апеляційного суду Черкаської області, де на 26 липня 2016 року вже призначений розгляд цієї справи колегією суддів в складі головуючої судді Нерушак Л.В., суддів Пальонного В.С. та Карпенко О.В.

21 липня 2015 року Апеляційний суд Черкаської області в складі іншої колегії суддів у своєму рішенні відмовився визнати нелегітимними Загальні Збори членів СТ «Фотон», які оформлені у протоколі від 22 березня 2015 року. Це рішення було винесено колегією суддів в складі головуючого судді Качана О.В. (доповідач по справі), суддів Сіренка Ю.В. та Фетісової Т.Л. в справі за позовом іншого члена СТ «Фотон» - Токаренко О.В. На думку цієї колегії судів під головуванням судді Качана О.В., загальні збори членів товариства, яких фактично не було, жодним чином не порушили права члена цього товариства.

ГО «Святоче» наголошує, що рішення, подібні до вищевказаних рішень у справі СТ «Фотон», відкривають дорогу рейдерам, яким достатньо сфальсифікувати протокол загальних зборів членів будь-якого товариства, вказати у цьому протоколі про обрання керівником вигідної для себе особи, віднести цей протокол державному реєстратору для внесення відомостей про таку особу як про керівника до Єдиного державного реєстру, і юридична особа опиняється в руках у рейдерів. Нажаль, високий рівень корупції в нашій державі уможливлює подібні ситуації.

В Черкасах вшановано пам’ять загиблого героя

Меморіальну дошку на честь на честь загиблого в Іловайську бійця національної гвардії України Володимира Ложешнікова урочисто відкрили в Черкасах.
Меморіал на стіні залізничного вокзалу, розташованого на вулиці, що носить ім'я героя нагадуватиме черкащанам про подвигдобровольців, що в 2014 прці ціною власного життя захистили країну від агресора.
Вшанувати пам'ять героя 4 червня 2016 року прийшли близькі, друзі, бойові побратими, бійці нацгвардії, представники міської влади.

На Лисянщині панують закони середньовіччя

У фермера намагаються під виглядом «закону» відібрати землю

Знову земельний скандал. На цей раз у селі Боярка, що у Лисянському районі. Там вже довгий час місцева прокуратура судиться із, спочатку приватним підприємцем Павлом Вікторовичем Лободським, а зараз із фермерським господарством «Памила», засновником та власником якого є  той же Лободський.

Історія цього скандалу доволі типова для сучасної України і Черкащини, зокрема. Земельні суперечки, рейдерство сільгосп угідь стають чи не найпоширенішим конфліктом, заручниками якого виявляються тисячі селян, для яких земля є годівницею. Економічна скрута торкнулася в тому числі і селян. В українському селі дедалі стає важче відшукати роботу. От і живе більшість мешканців сіл виключно на пенсії старших членів родини, натуральним господарством та доволі скромними винагородами, що отримують від здачі своїх паїв в оренду. Але часом завдяки конфліктам, землю отримують ті, кого мало цікавлять проблеми місцевих. Дедалі частіше стає чутно про посягання велик
их аграрних холдингів на землі, що роками зберігали та відроджували невеличкі фермерські госпо
дарства, які сплачували селянам за паї. Агрохолдінги піклуються, перше за все, кількістю оброблених гектарів, та, відповідно, прибутками. Саме така конфліктна ситуація спіткала господарство Павла Лободського.
А починалось все із занедбаного колгоспу, який після розпаду СРСР, як завжди, став нікому непотрібним. Зусиллями колишнього голови цього ж колгоспу Олійника Віталія Васильовича, землі були успішно розпродані, техніку списали та залишили просто неба. Місцина почала занепадати. Але у 2004 році силами Павла Вікторовича Лободського на селі почала з’являтись діяльність, а саме робота на землі. Селяни довірили свої паї цьому фермеру. Натомість діяльність Павла ВікторовичаDSCF6032 не влаштовувала окремих людей, які починали створювати на нього тиск. Неважко здогадатися, що успішний фермер перш за все дратував можновладців, які не звикли працювати на землі і отримували лише хабарі від трударів. Прецендентом стала судова справа проти Лободського у 2008 році, яку розглядали у Лисянському районному суді. Аналізуючи судові матеріали, закрадається думка, що справу сфабрикували. За твердженням сторони обвинувачення - Павло Вікторович Лободський нібито навмисно знищив посіви сусіднього поля. Але результати експертизи вказали на неможливість даного інциденту. Незважаючи на факти експертизи, тодішній голова Лисянського суду Борисенко Петро Іванович не продемонстрував сліпоти феміди та, на суб’єктивний погляд, оголосив два роки ув’язення Лободському П.В., рік з яких фермер відсидів.

«Починали із нуля , не було нічого , один був трактор і могли позичити ще в деяких колгоспах. А тепер ви бачите до чого ми дійшли. Люди працюють, платимо податки, ніхто ні від чого не ховається. Але наші можновладці чи правляча верхівка хоче приватизувати землю і підготовити до продажу, а зараз за цю землю іде боротьба.» (Юрій Татарчук, фермер).

Природньо, що хлібороб, після виходу з в’язниці, повернувся до справи свого життя, та почав тільки збільшувати об’єми свого підприємства. Окрім аграрної справи та думок про власний прибуток, фермер Лободський піклується та приймає участь у житті громади села. За його підтримки інфраструктура Боярки підтримується у належному стані, соціально не захищенні верстви населення села отримують фінансову допомогу. 75 тисяч гривень, саме стільки аграрій виділив на допомогу воїнам АТО. Також важливим фактом на захист пана Лободського є те, що він дав не одне робоче місце своїм односельцям та стабільно виплачує 460 тисяч гривень до районного бюджету.

«Павла знаю давно, він у нас допомагає війську, при чому це робить без нагадувань. Особливо коли був Дебальцівський котел - переживала людина. Він допомагає мистецтву. Ми проводили «Співочу Лисянщину» , він теж допоміг, щоб у нас виступив гурт. В час коли посівна чи збирають врожай – він завжди на полі. Я йому телефоную, а його не можливо знайти в Лисянці. Він трудяга, я бачу його руки , він просто трудяга – це те, що викорінювалось. Хазяїн, який дбає про землю – це 100% все про Павла.

Ну щодо ситуації навколо земельного скандалу, то знаєте, є закони державні, а є закони людські, як кажуть християнські закони. Ви знаєте, у християн є така заповідь: не побажай майна ближнього свого, і дуже багато чиновників намагається, там десь, в церквах відмолити свої гріхи. Але ж треба просто виконувати ці закони і не буде у нас ніяких , таких от змагань за землю, «віджимань». А вам скажу, що ми будемо боротись за нього, і як би там не було ми завжди підтримаємо, багато людей його підтримує морально. І вийдуть, якщо будуть загострення, ми не дамо «віджати» цю землю.» (Сергій Іщенко, голова Лисянського осередку ВО «Свобода»).

У 2015 році почалась нова хвиля судової тяганини. На цей раз місцева прокуратура подала судовий позов, аргументуючи це тим, що частина орендованих земель Лободського знаходиться на території історико-культурної спадщини, тобто там, де розташовані кургани.
Фермер Павло Вікторович Лободський

Проте чергова атака не забарилась, так у 2015 році почалась нова хвиля судової тяганини. На цей раз місцева прокуратура подала судовий позов, аргументуючи це тим, що частина орендованих земель Лободського знаходиться на території історико-культурної спадщини, тобто там, де розташовані кургани. Абсурдність мотиву позову має зрозуміти кожен, адже всі чудово знають, як в Україні зазвичай ставляться до такого роду спадщини. Про існування жодної іншої подібної справи, порушеної в області нам не відомо.  Зрозуміло, що це черговий прояв шантажу та тиску на фермера. Але, все ж таки, на підставі даного позову, рішенням вищої інстанції – Вищого господарського суду, 9 га земля були вилучені з користування фермерського господарства, інша орендована площа залишилась в межах ферми «Памила».

Останнім ударом стало чергове судове засідання 23 травня 2016 року, де суддями Апеляційного суду Черкаської області розглядався позов заступника прокурора області Мироненка О.М. та представника прокуратури Лисянського району Почіпка О.С. до фермерського господарства «Памила». На цей раз лисянські «правоохоронці» пред'явили на розгляд суддів звинувачення у нібито незаконності укладених договорів про оренду землі, посилаючись на Закон про обов’язкове проведення аукціону. Але замовники обвинувачення та їх маріонеткові прокурори не врахували того, що повторний акт про оренду землі фермером був переоформлений ще у 2014 році, а норма Закону щодо аукціонів була введена у 2016 році. Тобто, з правової точки зору стає ясно, що абсурдність позову просто зашкалює, але, як відомо, Україна славиться не тільки красивою природою а ще й повністю прогнившою судовою системою. Тому після півгодинної наради, судді Сіренко Ю.В., Міщенко С.В. та Пономаренко В.В. прийняли рішення відібрати у фермера Лободського П.В. 125 га землі та повернути їх у власність держави.

«Результатом розгляду судового позову, який відбувся 23 травня цього року , стало рішення, згідно якого позовні вимоги прокурора були задоволені. Скасовані накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та визнано не дійсними договори оренди і зобов’язав вилучити дані земельні ділянки у довірителя. Тому дана ситуація склалась доволі неординарна. Хотілось би звернути увагу на те, що в судовому засіданні вразило поведінка відповідача(головного), управління Держгеокадастру в Черкаській області. Були два представники, які повинні були захищати свої накази та договори, які були укладені з Лободським. На превеликий жаль, у судовому засіданні та в судових дебатах прозвучало, щоб рішення прийнялось на розгляд суду, а інший представник взагалі сказав, що позов прокурора необхідно задовольнити. Тому складається таке враження, що орган, який видає свої накази та укладає договори взагалі не хоче захищати позицію, правову позицію, на якій вони повинні стояти. Адже, вони надали земельну ділянку в користування і, в такому разі, зовсім незрозуміле таке абсолютно інертне відношення до судової справи.» (Наталія Трохименко, юрист).

Напевне, було б помилкою вважати, що проблеми у фермера виникли лише за вищезгаданих обставин. Системний характер травлі та переслідування сільського трударя свідчать, що за цим всім майорить якась потужна постать, що ретельно продумує та спрямовує правоохоронців та організовує потужний інформаційний та юридичний супровід конфлікту. Жоден місцевий мешканець на камеру не погодився розповісти те, що відомо всіма як в Боярці, так і в Лисянці. Поза камеру люди розповідають власну версію того, що відбувається.

Людмилу Супрун прийнято вважати господаркою тутешніх країв
Людмилу Супрун прийнято вважати господаркою тутешніх країв

Виходячи з цієї інформації,  розглядати звідки «ростуть ноги» та хто є протилежною зацікавленою стороною, ми припускаємо, що діяльність П.В. Лободського може перетинатись з інтересами теперішнього голови Уманської районної ради Олійником Віталієм Васильовичем, який за підтримки колишнього радника екс-прем’єр-міністра України Януковича, а по сумісництву одного з найпотужніших київських землевласників Супруна Миколи Олексійовича може впливати на таку активність районних прокурорів та нелогічність рішень суддів. Враховуючи дуже впливові зв’язки сім’ї Супрунів, які за будь-якої влади знаходили зиск для себе та свого оточення. Не дивно чому майже все грає проти Лободського. Недарма люди стверджують, що очільник Уманського району пропонував Лободському послуги «кришування» його бізнесу, в обмін на 50 % прибутку. А після категоричної відмови, тиск на фермера зріс у рази.

«По цій самій землі, вже по другому колу – знов ці суди. Першу інстанцію я виграв, апеляцію я виграв, касація вернула назад на апеляцію, вельможі наші побігали – я програв. Тобто роблять з простого кріпака цапа-відбувайла, а на засіяних землях жирувати. Одне, що я скажу, починав я з нуля, хлопці це підтвердять, і дійшов до цього рівня і «по бєспрідєлу» я ці землі не віддам.» (Павло Лободський, фермер)

DSCF6026Але розкриємо ще кілька деталей, які яскраво доводять, про зв’язки родини Супрунів вже з нинішньою черкаською обласною владою. Ще десять років тому родина Супрунів стала одним з кураторів проекту «Золота підкова Черкащини», який мав стати дуже прибутковим, як з точки зору туризму, так і з погляду відмивання грошей. Звідси з’явився вплив на життєві процеси Черкащини та цікаві приватні архітектурні будови у мальовничих ярах неподалік Лисянки. Розкішний маєток Супрунів у селі Шушківка, приватні ставки, які кишать відгодованою рибою, храмовий комплекс та декоративні млини у сусідньому селі Порадівка. Насправді діяльність родини Супрунів несе на цю частину Черкащини вплив, який можна зрівняти наразі лише з необмеженою владою магнатів часів Річі Посполитої. Все це, місцеві жителі називають ніяк не інакше як «супрунівка», до якої пролягає ідеально гладка дорога. В свій час ця резиденція слугувала базою відпочинку для представників вищого ешелону влади. На перший погляд, вся ця незамислувата інфраструктура на користь громаді сіл, через які пролягає шлях до маєтку. Але не треба забувати, звідки взялись кошти на побудову цих об’єктів та чиї це гроші.

А на під’їзді до самої так званої «супрунівки» знаходиться не менш цікавий об’єкт – цех по розливу мінеральної води під назвою Калиновий кущ. За словами місцевих жителів, у деяких магазинах можна зустріти продукцію цього сумнівного виробництва, адже пляшки води продаються без належного маркування та етикетки, що вказує на відсутність ліцензії на продаж та виробництво даної води. Злі язики чомусь стверджують, що підпільний цех може належати уманському голові держадміністрації пану Олійнику.

Місцеві стверджують, що цей котедж належить уманському "губернатору" Олійнику
Місцеві стверджують, що цей котедж належить уманському "губернатору" Олійнику

Отакі сумні реалії життя західного регіону Черкащини. За однією з версій – це спроба типового «віджимання» землі за допомогою підручних прокурорів та продажних суддів. За другою – це частина тотальної монополізації аграрного сектору України з поглинанням дрібних фермерів задля придушення будь-якої конкуренції.

Отже можна зробити висновок, що можливо причетні люди до правового рейдерства орендованих земель фермерського господарства «Памила» - типові представники «системи», для яких закони не писані а людські взаємовідносини нічого не значать. Ці люди зберігають владу за будь-яких обставин, не дивлячись на всі революції, війни, зміни в країні. Майже кріпосний стан селян при тому унеможливлює будь-який системний супротив. Адже на боці «систем и» часів Кучми, Ющенка,Януковича і, нажаль, нинішньої, стоять судді, прокурори. А трударі залишаються беззахисними.

Телеканал «Антена» і надалі слідкуватиме за перебігом подій. Хоча навіть при підготовці даного сюжету ми почали отримувати погрози та пропозиції відмовитися від висвітлення цієї історії. Бо ми впевнені, що ситуацію в країні треба змінювати. Якщо українська Феміда нищить таких людей як Павло Лободський, стати на їх захист має громада та журналісти.

Іван Іменник

 

 

 

 

 

 

 

Важкопоранений розвідник Олексій Фесюра потребує допомоги небайдужих

Він підірвався на міні біля Авдіївки, коли йшов на завдання. Дивом вижив і зараз йому потрібна тривала реабілітація.

Картка ПриватБанку
4149 4978 3834 1198
Олексій Фесюра

13-ого травня Олексій Фесюра підірвався на міні біля Авдіївки. Зрешечений осколками, без ознак життя – таким Олексія доправили до дніпропетровської обласної лікарні два тижні тому. Голова, шия, руки та ноги поранені, величезна крововтрата, та найбільше постраждав мозок. Три години одразу кілька бригад хірургів рятували життя Олексія. Вони дістали десятки осколків з тіла. Один з них прошив мозок наскрізь.

За усіма показниками, у нього не було шансів вижити, кажуть лікарі. Але розвідник після операції зміг вийти із коми. Нині про нього піклуються побратими та волонтери. Родичі не з'являються.

"Він веселий, завжди на позитиві такий. Завжди допомагає", - розказує один з побратимів Олексія боєць 58-ої бригади Руслан. Каже: він врятував його з немовірної халепи біля Горлівки. Тепер піклується про пораненого друга замість родичів. Ще 2014-ого року обидва пішли в АТО добровольцями, стали розвідниками. Разом пройшли Луганськ, Вуглегірськ, Дебальцеве.

Медики кажуть: боєць бореться за життя, але при таких пораненнях потрібна тривала реабілітація. Побратими вірять, що Олексій стане на ноги і просять небайдужих про допомогу. До війни він працював вчителем фізкультури на Черкащині. Про його родичів даних нема.

Разом можемо допомогти бійцю. Надіятись йому більше ні на кого.

Джерело: Телеканал 2+2
Олексій Фесюра
Картка ПриватБанку 4149 4978 3834 1198 Олексій Фесюра

Світлої пам’яті журналістки Васильченко Валентини Андріївни

З сумом та болем у серці повідомляємо, що на 60-му році життя пішла у вічність талановита журналістка-розслідувач, правозахисник Валентина Андріївна Васильченко.

Тіло журналістки без ознак насильницької смерті було знайдено в її квартирі в Черкасах. До того принаймні кілька разів невідомі скоювали замах на вбивство журналістки. В 2013 році невідома особа з ножем напала на Валентину, завдавши їй поранення. В 2000 році в под'їзді багатоповерхівки по вулиці Котовського, де мешкала журналістка, невідомі побили її бейсбольними битами. В усіх випадках міліція сабаотувала розслідування.

Валентина Васильченко співпрацювала з багатьма черкаськими та загальноукраїнськими виданнями. З 1997 по 2009 роки співпрацювала з газетою Антена, написавши сотні статей-розслідувань, що мали шалений резонанс, неодноразово змушували правоохоронців відкривати кримінальні справи, призводили до звільнення високопосадовців. Десятки судових позовів проти видань та журналістки, тиск, погрози...

Валентина Васильченко прожила тяжке життя. Але своєю працею вона весь час намагалася повернути в наше життя хоча б ковток справедливості та правди.

Поховання журналістки відбудеться в її рідному місті - Лисянці - 28 травня. Колектив редакції телеканалу "Антена" та газети "Антена" висловлює щире співчуття рідним та близьким Валентини Андріївни.