«Принцеса Дніпра» — останній із 12 теплоходів «Укррічфлоту», що залишався в експлуатації в Україні, може змінити порт приписки на Ростов

4 липня повз канівський шлюз пройшов 4-палубний теплохід «Принцеса Дніпра». За інсайдерською інформацією, — пройшов востаннє. Відтепер корабель ходитиме у російських внутрішніх водах.

Прощання з Принцесою Дніпра

Після розвалу радянського Союзу, на початку 90-х, в Україні на річці Дніпро працювали 12 пасажирських теплоходів проекту 301 і 302. Судна були побудовані на замовлення СРСР в Німеччині для річкових круїзів, але в подальшому їх модернізували ще і для роботи в прибережних водах Чорного моря. До початку дев’яностих років маршрути цих теплоходів були прокладені не тільки по Дніпру, а й по Чорному морю з відвідуванням портів Криму.

Починаючи з кінця дев’яностих, потік туристів, охочих відпочити на теплоходах і здійснювати річкові круїзи, дуже скоротився. АСК «Укррічфлот», на балансі якого в основному були пасажирські судна, почав їх швидкий розпродаж сусідній державі. В цей час у Росії вже був бум на круїзи Волгою, а також на рейси з Петербурга в Москву.

Теплохід «Принцеса Дніпра» був побудований у 1976 році на замовлення Радянського Союзу в Німеччині, тоді він називався «Євген Вучетич».

Цікава історія була пов’язана тоді з цим теплоходом: після 1991 року судно було виведено з роботи і десять років перебувало на приколі в Києві, де його використовували як базу запчастин для інших пасажирських суден. Від списання та утилізації «Вучетича» врятував випадок. «Червона Рута» на той момент орендувала в «Укррічфлоту» три теплохода, один із яких — «Академік Віктор Глушков» — керівництво «Укррічфлоту» продало в Росію з порушенням домовленостей про його довготермінову оренду «Червоною Рутою». В результаті останній довелося брати «Вучетича» і відновлювати його. Так з’явилася «Принцеса Дніпра».

У 2002 році в Україні була виконана повна реконструкція і модернізація теплохода.

«Принцеса Дніпра» має 4 палуби, вміщує 320 пасажирів (152 каюти), із яких 100 — екіпаж. На борту теплохода розташовані два ресторани, бар, амбулаторія, перукарня, два сувенірних кіоски тощо.

Каюти Напівлюкс — двомісна каюта на середній палубі збільшеної площі з усіма зручностями.
Одномісні каюти — розташовані на шлюпковій і середньої палубах.
Двомісні каюти — розташовані на шлюпковій, середньої і головною палубах.
Тримісні каюти — розташовані на нижній палубі.
У всіх каютах є шафа для одягу, радіо, кондиціонер, холодильник, душ, санвузол, оглядове вікно (або ілюмінатор), електророзетка 220 V.

Багато галасу у 2017 році наробив перехід теплохода «Генерал Ватутін» (зараз — «Лебедине озеро») у Ростов. Тоді, за інформацією круїзного інформаційного агентства «Круизинформ» українська туристична компанія «Червона Рута» продала в Росію два з трьох своїх круїзних чотирипалубних теплохода. На початку червня — теплохід «Генерал Ватутiн», що став у Росії «Лебедине озеро», а в середині вересня — «Зiрку Днiпра», яка тепер працює як «Місячна соната».

Тривалий час «Червона Рута» займала монополістичну позицію на українському ринку річкових круїзів, керуючи в цілому п’ятьма судами: чотирма круїзними і одним прогулянковим. Конкурентів у неї не було: на той час «Укррічфлот» продав усі наявні суда в Росію, віддавши останнім «Т. Г. Шевченко» під гуртожиток на каспійські нафторозробки в Казахстан, а єдиним гравцем, який працював на ринку, була американська Viking River Cruises з теплоходом «Михайло Ломоносов» (нині — «Вікінг Синеус»).

Круїзний 4-палубний теплохід «Т. Г. Шевченко»

Таким чином, наразі в Україні залишився лише один «великий» теплохід — «Вікінг Сінеус» (раніше — «Михайло Ломоносов»), та й той стоїть на відстої і невідомо, чи вийде ще колись на воду.

Круїзний 4-палубний теплохід «Вікінг Сінеус»

Компанія-власник з кіпрським капіталом «Червона рута» до 2014 року активно займалася організацією круїзів Дніпром та Дунаєм для іноземних, в основному російських, туристів. У 2017 році компанія-власниця продала 2 з 3-х своїх круїзних лайнерів — «Генерал Ватутін» та «Зірка Дніпра» — до Росії.

Залишилась «Принцеса Дніпра, яка з 2017 року здійснювала регулярні круїзи з Вилківського порту Усть-Дунайськ в українську столицю з заходом до Канева, Запоріжжя, Дніпра, Херсона, Одеси. З 2017 по 2020 роки «Принцеса» здійснила понад 30 круїзів, причому українців на борту не було — пасажирами завжди були громадяни США, Німеччини, Ізраїлю, Швейцарії, Румунії, Данії, Швеції, Франції, Японії та інших країн.

У сезоні 2020 року через коронавірус теплохід не виконував круїзи і залишився на відстої в київському річковому порту. Як тоді повідомив газеті «Думская» гендиректор агентуючої компанії «Лондон Скай» Костянтин Лічікакі, теплохід був зафрахтований на всі десять рейсів, усі квитки було викуплено. «Але в зв’язку з пандемією європейці анулювали всі свої заявки», — зазначив Лічікакі.

Час минає. Ми скоро забудемо про існування колишніх наших, а тепер уже російських пасажирських круїзних теплоходів. Але впевнені, що в недалекому майбутньому нашими річками побіжать нові швидкохідні і комфортні пасажирські судна. Ми дуже сподіваємося!

Згадаймо назви ще деяких теплоходів, які працювали на маршрутах Київ-Одеса-Севастополь, а також ходили Дунаєм (Румунія) і Чорним морем, а тепер працюють у сусідів:

«Петро Чайковський», так назвали «Лесю Українку», раніше носила ім’я «XXV з’їзд КПРС»;

«Михайло Булгаков» — називався в Україні «Максим Рильський», а спочатку ще й «В. І. Ленін»;

«Микола Добролюбов» перетворився на «Андрія Рубльова»;

«Академік Віктор Глушков» носить ім’я «Ігор Стравінський»;

«Олексій Ватченко» тепер називається «Іван Бунін», «Маршал Кошовий» — це «Вікінг Акун».

Тільки «Генерал Лавриненко» і «Т.Г. Шевченко» так і не були перейменовані в Росії.