9 листопада у Смілі відбулася чергова акція-нагадування про полонених та безвісти зниклих захисників України. Цей захід — не просто традиція, а голос болю, віри й надії родин, які щодня чекають звістки від своїх близьких.
На жаль, кількість родин у Смілі, які чекають на повернення своїх захисників, зростає. Лише за останній тиждень до списку додалися ще чотири нові сім’ї. Люди вийшли на центральну площу міста, щоб підтримати одне одного, помолитися та нагадати суспільству: війна триває, а за кожним іменем стоїть життя, доля і родина.
Серед учасників — рідні, друзі та побратими зниклих воїнів.
Вікторія, дружина одного з полонених, прочитала зворушливий вірш про віру в його повернення, який став символом спільної надії для всіх присутніх.
Традиційний автопробіг вулицями міста ще раз нагадав мешканцям: наші захисники не забуті.
На завершення учасники підняли символічний прапор і запустили в небо білі та блакитні кульки — як знак миру, надії й безмежної любові до тих, хто досі не вдома.
Сміла вкотре показала: пам’ять жива, а віра — сильніша за розпач.
