Світові ціни на нафту завершують жовтень новим різким зростанням. Війна на Близькому Сході, атаки на нафтову інфраструктуру та загроза морським перевезенням підштовхнули Brent майже до 118 доларів за барель. У США бензин залишається значно дорожчим, ніж на початку року, у Європі зберігаються високі ціни на дизель, а в Україні вартість пального вже досягла рівнів, які ще недавно здавалися малоймовірними.

За даними Reuters, 30 жовтня нафта Brent подорожчала до 117,64 долара за барель, американська WTI — до 104,12 долара. Лише за жовтень зростання становило відповідно 13,6% та 15,2%.

Основна причина — продовження війни з Іраном та загрози постачанню нафти з Перської затоки. Атаки на танкери й нафтові об’єкти Саудівської Аравії посилюють нервозність ринку. Навіть дипломатичні повідомлення про можливе врегулювання конфлікту поки не забезпечили стійкого зниження котирувань.

Ситуацію ускладнює виснаження світових запасів. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (IEA), вони скоротилися приблизно на 509 мільйонів барелів порівняно з довоєнним рівнем наприкінці лютого.

Особливо гострим став дефіцит дизельного пального. На відміну від бензину, дизель широко використовується не лише автомобілістами, а й промисловістю, аграрним сектором, вантажними перевезеннями та системами опалення.

США: бензин трохи дешевшає, але обіцянки Трампа залишаються невиконаними

Наприкінці жовтня середня вартість бензину Regular у США становила 4,20 долара за галон. Це приблизно на 41% більше, ніж напередодні початку війни з Іраном.

Упродовж жовтня ціни на американських АЗС дещо знизилися завдяки сезонному переходу на дешевшу зимову суміш бензину. Однак нове подорожчання нафти ставить під сумнів можливість подальшого швидкого зниження цін.

За прогнозом Управління енергетичної інформації США (EIA), бензин має поступово дешевшати протягом 2027 року. Але ситуація з дизельним пальним складніша: дефіцит запасів може підтримувати високі ціни ще тривалий час.

Саме ціни на пальне стали одним із найпомітніших економічних чинників невдоволення американців адміністрацією Дональда Трампа напередодні виборів до Конгресу.

Європа: найбільше занепокоєння викликає дизель

У Європейському Союзі середня ціна бензину А-95 у середині жовтня становила приблизно 2,01 євро за літр, дизельного пального — 2,14 євро.

Європейський ринок особливо залежить від міжнародних постачань нафтопродуктів. Дорожчають не лише сировина, а й транспортування, страхування танкерів та переробка.

Водночас ціни на заправках істотно відрізняються між країнами через різні ставки акцизів, ПДВ та особливості внутрішніх ринків.

За збереження нинішньої ситуації бензин у ЄС до кінця року може коштувати орієнтовно 1,95–2,30 євро за літр. Це сценарна оцінка, а не офіційний прогноз Єврокомісії.

Україна: дизель уже дорожчий за 104 гривні

За даними Консалтингової групи А-95, станом на 30 жовтня середні ціни на українських АЗС становили:

• Бензин А-95 — 90,07 грн/л.
• Преміальний А-95 — 93,89 грн/л.
• Дизельне пальне — 104,26 грн/л.
• Автомобільний газ — 57,66 грн/л.

Найбільш показова динаміка дизеля та автогазу. Від початку жовтня дизель подорожчав майже на 6 гривень за літр, а автогаз — майже на 14 гривень.

Бензин А-95 поки демонструє відносну стабільність, хоча від початку року його вартість зросла дуже суттєво.

Для України ситуація особливо чутлива через залежність від імпорту пального. Світове подорожчання нафтопродуктів безпосередньо впливає на закупівельні ціни, а валютні коливання та логістичні витрати можуть додатково посилювати цей ефект.

Дорожчання дизеля поступово переноситься на собівартість аграрної продукції, перевезень та інших товарів. В умовах війни це також додаткові витрати для підприємств, які використовують дизельні генератори.

Чого чекати у листопаді та грудні?

Найближчі два місяці визначатимуться насамперед розвитком подій на Близькому Сході.

Якщо масштабної ескалації не станеться, але нинішні обмеження постачання збережуться, можна розглядати такі орієнтовні цінові діапазони до кінця року:

США: бензин — 4,00–4,70 долара за галон.

Європейський Союз: бензин А-95 — 1,95–2,30 євро за літр.

Україна: бензин А-95 — 88–100 грн/л, дизель — 100–120 грн/л, автогаз — 53–65 грн/л.

Це не офіційні прогнози, а сценарні розрахунки, які враховують поточні котирування, стан ринку та можливі коливання. У разі нової масштабної ескалації ціни можуть вийти за зазначені межі.

Натомість реальне припинення бойових дій та відновлення безпечного судноплавства через Ормузьку протоку здатні створити передумови для поступового здешевлення нафти.

Але навіть у цьому випадку ціни на заправках знижуватимуться із затримкою: ринку потрібно відновити запаси, логістику та нормальну роботу нафтопереробки.

Отже, швидкого повернення дешевого пального поки очікувати не варто. І для України головний ризик полягає навіть не у вартості бензину для приватних автомобілів, а в подорожчанні дизеля, яке зрештою відчують практично всі споживачі.

Джерела: Reuters, IEA, EIA, Європейська комісія, AAA, Консалтингова група А-95 — статистика цін.

The post Нафта знову стрімко дорожчає: бензин в Україні вже по 90 гривень, дизель перевищив 104. Що буде далі? appeared first on АНТЕНА.

Українська теплова енергетика переходила під приватний контроль різними шляхами. Одні електростанції продавали разом із державними пакетами акцій, інші передавали в багаторічну оренду. Частина активів опинилася під контролем бізнес-груп через придбання корпоративних прав підприємств-операторів. Важливо розрізняти власника майна, власника компанії та того, хто фактично керує електростанцією.

Читайте також: Кому належить Черкаська ТЕЦ: державне майно, оренда та кіпрські компанії — розслідування «Антени».

Продаж акцій: як посилилася група ДТЕК

Найбільшим приватним гравцем у тепловій генерації стала група ДТЕК, пов’язана з Рінатом Ахметовим. Її контроль над активами формувався поступово: через консолідацію акцій та придбання додаткових державних пакетів, зокрема у «Дніпроенерго» і «Західенерго» під час приватизаційних процесів 2011–2013 років.

До генерувальних активів цих компаній історично належали Придніпровська, Криворізька, Запорізька, Бурштинська, Добротвірська й Ладижинська ТЕС. Внаслідок війни стан і режим роботи станцій істотно змінилися.

Іноземні холдингові компанії також використовувалися в структурі власності. Фонд державного майна України публікував дані про пакети акцій енергетичних підприємств, що належали компаніям групи ДТЕК, зареєстрованим за кордоном. Реєстрація холдингу в іншій країні сама собою не є доказом порушення, але вимагає прозорого розкриття кінцевого власника.

«Донбасенерго»: контрольний пакет для новоствореної компанії

У серпні 2013 року державний пакет 60,773% акцій «Донбасенерго» продали ПрАТ «Енергоінвест Холдинг» за 718,92 млн грн. Покупця зареєстрували лише за кілька місяців до конкурсу. На той час із «Донбасенерго» були пов’язані Старобешівська та Слов’янська ТЕС.

Тодішні публікації пов’язували структуру покупця з Ігорем Гуменюком. Але історичний зв’язок не слід подавати як підтвердження нинішнього кінцевого бенефіціара: склад акціонерів і корпоративні зв’язки потребують окремої актуальної перевірки.

Цей випадок порушує питання про конкуренцію на приватизаційному конкурсі, джерела коштів покупця та обґрунтованість стартової і кінцевої ціни.

Довгострокова оренда: станція державна, оператор приватний

Для міських теплоелектроцентралей поширеним був інший механізм. Держава або громада залишалася власником майнового комплексу, а приватна компанія отримувала його в оренду й здійснювала господарську діяльність. Зміна акціонерів такої компанії могла змінювати фактичний корпоративний контроль над оператором без продажу самої ТЕЦ.

Черкаська ТЕЦ

19 квітня 2001 року регіональне відділення Фонду державного майна уклало з ВАТ «Черкаське хімволокно» договір №40 про оренду цілісного майнового комплексу Черкаської ТЕЦ на 49 років. Отже, йдеться про оренду державного майна, а не про приватизацію самої станції.

У структурі власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» фігурують іноземні корпоративні ланки; кінцевим бенефіціаром у матеріалах редакційного розслідування названо Анатолія Шкрібляка. Встановлення точного нинішнього розподілу корпоративних прав потребує звірки з актуальними реєстровими даними.

Для оцінки умов оренди принциповими є договір і додаткові угоди, суми фактично сплаченої орендної плати, інвестиції в державне майно, правовий статус поліпшень і фінансові результати оператора. Без цих документів неможливо обґрунтовано стверджувати, наскільки вигідною для держави була така модель.

Чернігівська ТЕЦ: повернення громаді

Чернігівську ТЕЦ тривалий час орендувала компанія «ТехНова». У серпні 2023 року майновий комплекс повернувся під управління міста. Це приклад зміни оператора без конфіскації приватної компанії. Проте є суттєва відмінність: чернігівський комплекс був комунальним, а черкаський — державним майном. Для Черкас потрібні окремі правові підстави та рішення уповноважених органів.

Продаж майнового комплексу: приклад Калуської ТЕЦ

На відміну від орендної моделі, Калуську ТЕЦ продавали на приватизаційному аукціоні. У 2021 році найвищу цінову пропозицію — 801 млн грн — подала компанія «Костанза». Серед учасників торгів були й інші гравці енергетичного ринку, зокрема компанії, пов’язані з Анатолієм Шкрібляком та Віталієм Кропачовим. Участь у торгах не означає отримання активу.

Хто контролював приватну теплову генерацію

Рінат Ахметов і ДТЕК — найбільша приватна група теплової генерації, яка консолідувала акції низки ТЕС. Ігор Гуменюк — особа, з якою медіа історично пов’язували покупця державного пакета «Донбасенерго». Анатолій Шкрібляк — бенефіціар, пов’язаний із оператором Черкаської ТЕЦ. «ТехНова» — колишній орендар Чернігівської ТЕЦ. Віталій Кропачов — підприємець із вугільними та енергетичними інтересами, чиї компанії брали участь у конкуренції за окремі активи.

Це різні за масштабом та юридичним характером історії. Власність на ТЕС, оренда ТЕЦ і участь у приватизаційному аукціоні не можуть подаватися як однакові форми володіння генерацією.

Не всю генерацію приватизували

Атомна енергетика залишилася під державним контролем через «Енергоатом», велика гідроенергетика — через «Укргідроенерго». Державі також належить «Центренерго». Висновки про приватизацію слід насамперед відносити до значної частини теплової генерації, а не до всієї електроенергетики України.

Довоєнну структуру ринку й питання конкуренції аналізувала Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD). Після російських ударів та окупації частини потужностей фактичний баланс виробництва суттєво змінився.

Що думають черкасці

На тлі розслідування «Антена» запропонувала читачам висловитися про майбутнє Черкаської ТЕЦ. В опитуванні проголосували 53 особи, одна відповідь припала на помилково доданий технічний пункт. Із 52 змістовних відповідей 48 (92,3%) підтримали різні варіанти зміни нинішньої моделі управління; четверо (7,7%) — її збереження.

Найбільше голосів отримала передача майнового комплексу Черкаській громаді — 17 (32,7%). За припинення оренди та повернення під державне управління висловилися 16 (30,8%), за націоналізацію разом із приватними активами — 12 (23,1%), за конфіскацію приватних активів у разі доведених порушень — троє (5,8%).

Опитування не є репрезентативним соціологічним дослідженням. Воно відображає позиції тих читачів, які вирішили проголосувати, і не дозволяє переносити результат на всіх мешканців Черкас. Але демонструє значний запит на перегляд нинішньої моделі серед учасників голосування.

Матеріал підготовлено як редакційний огляд. Історичні відомості про корпоративний контроль не слід ототожнювати з актуальним складом власників без перевірки реєстрів.

The post Як українська теплова генерація переходила під приватний контроль: власники, оренда та історія Черкаської ТЕЦ appeared first on АНТЕНА.

Черкасці занепокоєні розритими тепловими мережами, які належать Черкаській ТЕЦ – саме такий висновок можна зробити після аналізу запитань, що залишають телеглядачі та читачі до міської влади. Чи готове місто до зими? Чи матимо ми тепло і хто відповідає за відсутність гарячого водопостачання в частині міста. Виявляється, ці питання задати міський владі можна, але відповідь ми мали б почути від приватного оператора, що забезпечує теплом частину міста, фонду державного майна та уряду. Але чи влаштовує схематоз 90-х сьогоднішню українську владу? Чи ті кілька мільйонів оренди, які сплачують за черкаську ТЕЦ співвимірні з доходами, які отримує власник? Ми розпочинаємо дослідження історії того, як місто стало заручником енергетичної компанії з офшорним капіталом.

Читайте також: Як українська теплова генерація переходила під приватний контроль — огляд головних гравців та механізмів.

Черкаська ТЕЦ забезпечує теплом значну частину міста. Її майновий комплекс держава передала приватному товариству в оренду до 2050 року. Сьогодні контроль над орендарем здійснюється через кіпрські компанії. Як влаштована ця система і хто відповідає за стратегічний об’єкт?

«Антена» розпочинає серію публікацій про Черкаську ТЕЦ. У першій частині — документи Фонду державного майна, історія оренди, власники підприємства та відкриті запитання до держави.

Оренда на 49 років

19 квітня 2001 року регіональне відділення Фонду державного майна уклало з ВАТ «Черкаське хімволокно» договір №40. Приватне товариство отримало в оренду цілісний майновий комплекс державного підприємства «Черкаська теплоелектроцентраль».

Вартість майна на момент передачі становила 39,691 млн грн. Строк оренди — до 30 квітня 2050 року. За договором держава зберігала право власності на переданий комплекс, а товариство отримувало можливість його експлуатувати.

У довідці ФДМУ за дев’ять місяців 2020 року Черкаська ТЕЦ значилася серед орендованих державних майнових комплексів. Актуальний склад майна та зміни договору мають бути відображені у документах Фонду.

Державне підприємство припинило існування

20 червня 2001 року Міністерство палива та енергетики видало наказ №277 про припинення діяльності державного підприємства «Черкаська ТЕЦ». Після реорганізації станція продовжила роботу в структурі орендаря. У 2004 році державне підприємство припинило існування як окрема юридична особа.

Відтоді господарську діяльність на базі орендованого комплексу веде приватне товариство. Держава отримує орендну плату. Місто — тепло та електроенергію. Рішення про роботу підприємства ухвалює його керівництво.

Два кіпрські рівні корпоративного контролю

Черкаська ТЕЦ працює як відокремлений підрозділ ПрАТ «Черкаське хімволокно». Близько 90,55% акцій товариства належать кіпрській ANDRAT HOLDINGS LIMITED. У схемі структури власності, оприлюдненій самим підприємством, над нею зазначено ще одну кіпрську компанію — MERVE ENTERPRISES LIMITED. Кінцевий бенефіціар — Анатолій Шкрібляк.

Анатолій Шкрібляк → MERVE ENTERPRISES LIMITED → ANDRAT HOLDINGS LIMITED → ПрАТ «Черкаське хімволокно» → експлуатація орендованого державного майнового комплексу Черкаської ТЕЦ.

Хто такий Анатолій Шкрібляк?

Анатолій Шкрібляк — український підприємець, колишній народний депутат України V скликання. Його бізнес-інтереси протягом багатьох років пов’язували з теплоенергетикою, зокрема з підприємствами, які експлуатували Чернігівську, Сумську та Дарницьку ТЕЦ у Києві.

Компанія «ТехНова», яка раніше експлуатувала Чернігівську ТЕЦ, фігурувала у кримінальному провадженні щодо можливого постачання вугілля з окупованих територій Донбасу. Про історію підприємства, його оренду, борги та судові процеси писало «Суспільне Чернігів».

Історія бізнесу Шкрібляка, зміни власників його підприємств, постачання палива та зв’язки з російським бізнесом стануть предметом окремої частини розслідування.

Скільки держава отримує за Черкаську ТЕЦ?

За вересень 2020 року ФДМУ нарахував за оренду майнового комплексу близько 3,415 млн грн. В іншому офіційному повідомленні Фонду названо місячний платіж близько 3,74 млн грн. За такого рівня оренди йдеться приблизно про 45 млн грн на рік.

Це історичні показники. Якою є орендна плата у 2026 році та скільки фактично надійшло до державного бюджету за 25 років, має повідомити ФДМУ.

За чверть століття експлуатації змінювалися ціни, технології, обладнання та потреби міста. Які кошти вкладено в модернізацію державного майна? Хто фінансував ці роботи? Якою є вартість активів сьогодні? Що повернеться державі після завершення оренди?

Чому це важливо для Черкас?

За міськими планувальними документами, на Черкаську ТЕЦ припадало близько 71% виробництва теплової енергії міста. Від її роботи залежать сотні житлових будинків, школи, дитячі садки, лікарні та інші установи. Це історичний показник, який потребує актуалізації.

Під час війни надійність теплопостачання стала питанням безпеки. Міська влада відповідає перед черкащанами за організацію опалювального сезону. Водночас найбільшим виробником тепла керує приватне товариство.

Державне майно. Приватний оператор. Кіпрські акціонери. І місто, для якого стабільне теплопостачання — життєва необхідність.

Відкриті запитання до Фонду державного майна України

1. Які об’єкти Черкаської ТЕЦ залишаються державною власністю станом на жовтень 2026 року?
2. Чи залишається чинним договір №40 від 19 квітня 2001 року? Які додаткові угоди укладалися?
3. Якою є актуальна балансова та оціночна вартість державного майнового комплексу?
4. Скільки коштів держава фактично отримала за весь період оренди? Який розмір плати сьогодні? Чи виникала заборгованість?
5. Які перевірки виконання договору проводив ФДМУ і що вони встановили?
6. Які інвестиційні зобов’язання має орендар і наскільки вони виконані?
7. Чи аналізував ФДМУ зміни корпоративного контролю над підприємством-орендарем?
8. На яких умовах державне майно повернеться після завершення оренди у 2050 році?

Редакція «Антени» запрошує Фонд державного майна, керівництво ПрАТ «Черкаське хімволокно» та Анатолія Шкрібляка надати відповіді й коментарі.

Далі буде

У наступній частині — історія власників «Черкаського хімволокна», кіпрський корпоративний ланцюг і бізнес-зв’язки Анатолія Шкрібляка, зокрема ті, що ведуть до російського ринку.

Розслідування редакції «Антена». Частина перша.

Що робити з Черкаською ТЕЦ? Візьміть участь в опитуванні «Антени» у Telegram та висловіть свою думку.

The post Кому належить Черкаська ТЕЦ? Державне майно, схематози 90-х, кіпрські компанії та відкриті запитання до ФДМУ. Чому це має занепокоїти кожного мешканця міста? appeared first on АНТЕНА.

14 жовтня депутати Смілянської міської ради зібралися на позачергову сесію. Одним із головних питань стали зміни до бюджету громади на 2026 рік.

Серед напрямків фінансування — допомога військовим підрозділам поліції, які виконують бойові завдання та захищають Україну. Також передбачили кошти на оздоровлення ветеранів і лікування пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією.

Перед сесією бюджетні зміни обговорили на засіданні профільної депутатської комісії.

Загалом до порядку денного 121-ї сесії увійшло 41 питання. Окрім бюджету, депутати розглядали роботу освітніх і медичних закладів, підтримку переселенців та земельні питання.

Усі проєкти рішень перед винесенням на сесію опрацювали профільні депутатські комісії.

The post У Смілі на позачерговій сесії міськради розглянули зміни до бюджету: кошти спрямують на підтримку військових, ветеранів і лікування пацієнтів appeared first on АНТЕНА.

Але як запроваджені Кабміном обмеження бюджетного фінансування вплинуть на подальшу реконструкцію? Роботи можуть незабаром зупинитися.

The post На Замковому узвозі уклали нижній шар асфальту й облаштовують пішохідну частину appeared first on АНТЕНА.

Продовжуємо досліджувати тему Іркліївського риброзплідника. Сьогодні ми проаналізуємо документи 2022 року, що показують, хто і коли почав збирати матеріали для передачі підприємства.

У 2026 році навколо ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з’явилися гучні заяви, сюжети та блокування нового керівника. Але паперовий слід веде не до нового директора. Ще 29 червня 2022 року Держрибагентство вимагало підготувати пакет документів для приватизації, а 13 липня керівництво підприємства повідомило про створення інвентаризаційної комісії та передачу фінансових матеріалів. Отже, підготовка почалася задовго до нинішнього публічного конфлікту.

Це вже третя частина нашого масштабного журналістського розслідувагння стосовно цього державного підприємства. Ми не є судом, щоб стверджувати, ми висуваємо версії, які контраверсійні сьогоднішньому потоку брехні і маніпуляцій, які поширюють ті, зто, на наше переконання, роками отримував доходи від діяльності державного підприємства, а сьогодні намагається зберегти Status Quo, існуючі схематози та доходи. Сьогодні ми доведемо, що без потужнього політичного даху та покровителів, це б зробити було б неможливим. Стогодні лише частина великого осгу документів та світлин.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Риба державна, прибуток приватний. Що насправді ділять навколо Іркліївського риборозплідника

Державний риборозплідник як родинний бізнес? Що показали декларації Піддубних

Іркліївський риборозплідник: чому державне підприємство роками залишається збитковим і що може змінити приватизація

Цей матеріал відновлює хронологію за наданими листами, відкритими реєстрами та публічними джерелами. Там, де документів немає, версії позначені саме як версії, а не як установлені факти.

Документ, який запускає підготовку

29 червня 2022 року Державне агентство меліорації та рибного господарства України надіслало т. в. о. директора підприємства Анатолію Рябокіню лист № 2-11.1-16/2483-22 із прямою темою «Про підготовку до приватизації». Підписав його т. в. о. голови Агентства Андрій Забуга.

У листі йшлося не про абстрактне «вивчення питання». Підприємству встановили строк до 15 липня 2022 року та перелічили конкретні матеріали: статут, баланси й фінансові результати, відомості про нерухомість і земельні ділянки, правовстановлюючі документи, перелік майна, яке не підлягає приватизації, а також результати інвентаризації активів і зобов’язань.

Юридично цей лист ще не був рішенням Фонду державного майна про приватизацію. Але з управлінського погляду це був однозначний старт підготовчої роботи: зібрати й описати те, що згодом могло стати єдиним майновим комплексом для продажу.

Відповідь без публічного скандалу

13 липня 2022 року, за два дні до встановленого строку, підприємство відповіло Держрибагентству. Т. в. о. директора Анатолій Рябокінь повідомив, що надсилає статут, баланс і звіти про фінансові результати за 2021 рік та перший квартал 2022 року.

У тому самому листі зазначено, що наказом № 60 від 13 липня 2022 року створено комісію для проведення інвентаризації та складання звіту. Через значний обсяг майна, а також необхідність відокремити житло й об’єкти цивільного захисту, інвентаризація тривала, а її результати обіцяли надіслати додатково.

Саме тут виникає центральний контраст. Документи свідчать: керівництво підприємства не відмовилося від підготовки, не заявило публічно про «злочинний продаж» і не зупинило передачу матеріалів. Воно виконало доручення, створило комісію та почало оформлювати активи. Принаймні в наданому масиві документів немає доказів того, що у червні або липні 2022 року керівництво публічно попереджало громаду саме про підготовку до приватизації.

Хронологія без домислів

Гості із столиці

Перед початком офіційної підготовки до приватизації представники з Києва вже перебували на території ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» та оглядали господарство. На наданих фотографіях поруч із виробничими об’єктами зафіксовані Андрій Забуга, Сергій Піддубний, Олександр Тіхонов та Головня В. О. Невдовзі після цих «оглядин» саме Андрій Забуга підписав лист від 29 червня 2022 року з недвозначною назвою — «Про підготовку до приватизації». Випадковий збіг? Можливо. Але тоді нехай Держрибагентство пояснить дату, мету, склад делегації та результати цього візиту. Адже поважні гості з Києва навряд чи приїздили на державне рибне підприємство просто помилуватися ставками.

Тепер зрозуміло, ким був один із тих самих «київських гостей». Особа, підписана на фотографії як Головня В. О., — це, ймовірно, Віталій Олександрович Головня, якого Кабінет Міністрів ще 27 травня 2022 року призначив заступником міністра аграрної політики та продовольства України. Отже, територію Іркліївського риборозплідника оглядала не випадкова компанія: заступник профільного міністра Віталій Головня, т. в. о. голови Держрибагентства Андрій Забуга, колишній директор Сергій Піддубний та Олександр Тіхонов, який на той момент ще не мав офіційного статусу керівника підприємства.

І саме присутність Тіхонова є особливо показовою. На момент цих «оглядин» він ще не очолював ДП, однак уже перебував поруч із посадовцями, які представляли профільне міністерство та Держрибагентство, оглядав підприємство разом із Сергієм Піддубним і фактично був введений у коло осіб, причетних до подальших управлінських рішень. А вже 26 липня 2022 року Тіхонова офіційно представили трудовому колективу як нового керівника. Випадковий кандидат так завчасно територією підприємства у супроводі заступника міністра та керівника агентства зазвичай не ходить.

Тому версія про те, що кандидатура Олександра Тіхонова була визначена й погоджена ще до формального призначення, має цілком конкретне фактичне підґрунтя. Сам наказ про призначення став лише завершенням процесу, який, судячи з фотографій та послідовності подій, розпочався раніше. Візит високопосадовців, присутність майбутнього директора, лист Забуги про підготовку до приватизації, створення комісії та передача документів складаються в єдиний ланцюг, а не в набір випадкових збігів.

Таким чином, у 2022 році паралельно готували не лише документи для приватизації. Схоже, заздалегідь готували й керівника, за якого цей процес мав відбуватися. І трудовому колективу Тіхонова представили вже як готове рішення — кандидатуру, яку до офіційного призначення фактично ознайомили з підприємством і ввели в потрібне коло.

Тому сьогоднішні заяви про те, що приватизацію приніс якийсь «новий» або «чужий» директор, виглядають особливо маніпулятивними. Новим для громади був лише той керівник, якого їй показали публічно. А справжні домовленості, вочевидь, могли формуватися значно раніше — під час непублічних оглядин державного підприємства за участю заступника міністра, керівництва Держрибагентства, Сергія Піддубного та майбутнього директора Тіхонова.

Кандидатуру погодили. Підприємство оглянули. Документи почали готувати. Колективу залишилося лише повідомити, кого він нібито сам обрав.

Далі починається ще цікавіше. Створена на підприємстві комісія могла існувати переважно на папері, а документи з визначення й оцінки вартості державного майна нібито готувала Тетяна Валеріївна. Подейкують, що окремі цифри вона записувала буквально «на колінах» — без оприлюдненої методики, без зрозумілого обґрунтування вартості кожного об’єкта та без реальної колективної роботи комісії. Можливо, це лише злі пліткарі.

У сукупності ці обставини свідчать не про випадкове листування й не про суто технічне виконання доручення. Київські гості оглядають підприємство, Держрибагентство офіційно вимагає підготувати його до приватизації, керівництво створює комісію, передає фінансові документи та проводить інвентаризацію. Отже, сформований намір підготувати державне підприємство до приватизації існував щонайменше у 2022 році — задовго до призначення директора, якого сьогодні намагаються зробити винним у початку цього процесу.

А що в цей час робив трудовий колектив? У 2022 році ми не бачимо блокування прохідної, недопуску керівника, гучних заяв про «знищення підприємства» або кампанії у місцевих медіа. Колектив не виводили захищати державне майно тоді, коли документи реально збиралися і передавалися. Проте щойно у директорському кабінеті з’явилася «не своя» людина, працівників мобілізували, місцеві медіа заговорили про злочинну приватизацію, а громаді почали нав’язувати версію, нібито весь процес розпочав новий директор.

Саме тому необхідно перевірити не лише документи про оцінку майна, а й багаторічний вплив родини Піддубних на трудовий колектив та інформаційний простір Іркліївської громади. Коли людям показують лише зручну частину історії, приховуючи листи 2022 року, київські «оглядини», створення комісії та підготовку майнових документів, — це вже не просто мовчання. Це формування потрібної громадської думки та маніпулювання людьми, яких використовують для захисту чужого контролю над державним підприємством.

Бо якщо приватизація справді була «злочином», то чому про неї мовчали, коли свої люди готували документи? Чому трудовий колектив не стояв на прохідній у 2022 році? Чому громада не знала про київських гостей? І хто сьогодні так наполегливо переписує хронологію, намагаючись перекласти відповідальність на нового директора?

Фотографії мають обличчя. А історія має властивість повертатися до тих, хто намагався її приховати.

Ви чули про це у новинах?

Це запитання тепер звучить цілком предметно. У 2022 році був лист із темою «Про підготовку до приватизації», був строк, був пакет фінансових і майнових документів, був наказ про комісію. У відкритих матеріалах, які вдалося перевірити, немає співмірної публічної кампанії саме проти цих дій.

Натомість у 2026 році, після звільнення Олександра Тіхонова та призначення іншого керівника, ситуація стала гучною. Суспільне повідомило, що працівники не допускали нового директора на територію, профспілка вимагала повернення Тіхонова, а приватизація стала однією з головних тем публічного конфлікту. Сам Тіхонов заявляв, що не заперечує проти приватизації як такої, але вимагає законної процедури.

Це не доводить існування єдиного «таємного плану». Але ставить незручне запитання: чому адміністративна підготовка 2022 року проходила без такого самого рівня публічності, а максимальна мобілізація колективу відбулася тоді, коли змінився контроль над директорським кабінетом?

Що відомо про об’єкт приватизації

Офіційна картка Prozorro Продажі описує діюче повносистемне господарство з 55 ставками. Загальна площа нерухомості становить 6976,8 квадратного метра, статутний капітал — 17 435 352,63 гривні. Підприємству на праві постійного користування надано шість земельних ділянок, найбільша з яких має площу 1237,5507 гектара.

Картка посилається на наказ Фонду державного майна № 140 від 27 січня 2023 року. Тобто формальне рішення про включення об’єкта до переліку приватизації з’явилося пізніше, але пакет для нього почали готувати влітку 2022 року. У 2024 році тодішній голова ФДМУ Віталій Коваль назвав підприємство прикладом ефективного корпоративного управління та наголосив на його соціальній і екологічній функціях.

У 2026 році Суспільне навело відповідь ФДМУ: рішення про приватизацію приймалося, зокрема, на підставі пропозиції Держрибагентства. Це безпосередньо пов’язує листування 2022 року з подальшою процедурою.

Так хто ініціював приватизацію в Ірклієві?

Документи не дозволяють приписати початок приватизації керівникові, призначеному у 2026 році. Підготовка почалася щонайменше 29 червня 2022 року, коли Держрибагентство вимагало сформувати пакет матеріалів, і стала практичною 13 липня, коли підприємство передало фінансові документи та повідомило про створення інвентаризаційної комісії.

Головне в цій історії — перевіряючи, хто нібито «почав приватизацію», не вийти на самих себе.
Варто розшифровувати, чи всі й так зрозміли?

The post Головне — не вийти на самих себе… Хто насправді ініціював приватизацію Іркліївського риброзплідника? appeared first on АНТЕНА.

Чи потрібні державі збиткові підприємства, які роками не приносять прибутку? І чому Іркліївський риборозплідник досі не передали на приватизацію?

У студії «Антени» говоримо з головою ГО «Перша рибна біржа» Русланом Мельником про українську аквакультуру, роботу рибовідтворювальних заводів та перспективи розвитку галузі.

Окрема тема розмови — державні підприємства рибного господарства. Чому вони роками залишаються нерентабельними, навіть маючи водойми, землю, виробничу базу та фахівців? Чи може приватний власник зробити такі підприємства ефективнішими і що заважає їхній приватизації?

Дивіться також: Рибні ресурси України: як їх відтворюють та як на рибні ресурси впливає зміна клімату

Особливу увагу приділяємо ситуації навколо Іркліївського риборозплідника. Що сьогодні відбувається на підприємстві? Чи має воно перспективу розвитку у державній власності? І кому може бути вигідно, щоб підприємство залишалося у нинішньому статусі?

Про це та про майбутнє українського рибного господарства — у повній розмові з Русланом Мельником у студії «Антени».

The post Іркліївський риборозплідник: чому державне підприємство роками залишається збитковим і що може змінити приватизація appeared first on АНТЕНА.