Ми продовжуємо тему досліджень державного підприємства Іркліївський риброзплідник. Наш попередній матеріал викликав чималий інтерес і ми навіть записали доволі докладне студійне інтерв’ю із Русланом Мельником – бізнесменом, що спеціалізуєтьс на рибному бізнесі та очолює профільну громадську організацію. Виявилося, що тема значно глибша за наші очікування та має дуже цікаве подвійне, а й можливо потрійне дно. Отже, ми продовжуємо!
Працюючи над матеріалами про Іркліївський риборозплідник, ми натрапили на цікаві деталі, пов’язані з родиною Піддубних. Окремо кожна з них може мати цілком буденне пояснення. Але разом вони складаються в історію, яку варто уважно дослідити.
Наше припущення полягає в тому, що державне підприємство протягом багатьох років, точніше навіть десятиліть, могло використовуватися як фактично родинний бізнес. Формально воно залишалося державним, однак частина реального управління, доходів і контролю над активами могла перебувати в руках вузького кола приватних осіб.
Це лише версія, до якої нас підводять декларації, судові рішення, результати перевірок та розповіді людей, які працювали на підприємстві або мали з ним справу. Остаточну правову оцінку цим обставинам мають дати правоохоронні органи.
Від великого державного проєкту до багаторічного занепаду
Іркліївський розплідник рослиноїдних риб створювали як велике спеціалізоване господарство для зариблення Кременчуцького водосховища. Будівництво комплексу розпочалося 1985 року.
Це не кілька ставків і не маленьке сільське господарство. В офіційному описі об’єкта приватизації зазначено 55 ставків, понад 1 238 гектарів землі та майже 7 тисяч квадратних метрів будівель і споруд. На балансі підприємства перебувають гідротехнічні споруди, виробничі приміщення, техніка та біологічні активи.
Тривалий час підприємством керував Григорій Піддубний. За публікаціями місцевих медіа, він очолив господарство ще у другій половині 1980-х років і залишався директором до виходу на пенсію у 2011 році. Саме з його ім’ям пов’язують створення й розбудову великого виробничого комплексу.
Це справді була робота великого масштабу, і належне засновнику цієї управлінської династії варто віддати. Однак після розпаду Радянського Союзу багато директорів державних підприємств опинилися перед своєрідною спокусою: управляти державним майном так, наче воно вже стало приватним.
Чи сталося саме так в Ірклієві — одне з головних питань нашого розслідування.
Директорське крісло залишилося поруч із родиною
Після виходу Григорія Піддубного на пенсію підприємство очолювали інші керівники. Безпосередньої передачі посади від батька до сина не було. Проте у 2016 році директором став Сергій Піддубний, який до цього багато років працював на підприємстві.
Його дружина Тетяна Піддубна також працювала тут бухгалтером. Чи обіймала вона посаду головного бухгалтера в усі роки, які нас цікавлять, ще потребує документального підтвердження. Для цього необхідні штатні розписи та накази про призначення.
Сам по собі факт роботи чоловіка й дружини на одному підприємстві не є правопорушенням. Навіть якщо чоловік — директор, а дружина — бухгалтер. Але на державному підприємстві виникають цілком конкретні питання: хто визначав розмір її зарплати та премій, хто підписував фінансові документи, кому вона була підпорядкована і чи повідомляв директор про можливий конфлікт інтересів.
Для родинного приватного бізнесу така модель справді могла б виглядати природною. Для державного підприємства, де директор розпоряджається майном, яке належить країні, це вже привід для перевірки.
За інформацією наших джерел, Тетяна Піддубна продовжила працювати в бухгалтерії і після зміни керівництва. Сергій Піддубний, за тими самими даними, міг зберегти вплив на систему охорони підприємства. Цю інформацію редакція перевіряє документально.
Якщо вона підтвердиться, постає просте питання: наскільки реально змінилося управління підприємством після формальної зміни директора?
Справа, яка не дожила до покарання
Окремий епізод стосується судової справи №709/411/23 про можливий конфлікт інтересів.
За матеріалами справи, виконувач обов’язків директора 30 червня 2022 року підписав наказ про премії та надбавки працівникам. Цей наказ стосувався, зокрема, його самого.
Посадовцю інкримінували неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та ухвалення рішення в умовах такого конфлікту — частини 1 і 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
А далі почалася дивна арифметика.
Можливе порушення було виявлене уповноваженим органом 12 жовтня 2022 року. Протоколи склали лише 17 березня 2023 року. До суду вони надійшли 6 квітня — за шість днів до завершення встановленого законом строку.
Розглянути матеріали вчасно не встигли. Суд закрив провадження через закінчення строків притягнення до відповідальності.
Це не виправдання посадовця і не висновок про відсутність конфлікту інтересів. Але й адміністративного стягнення він не отримав. Майже весь час, відведений законом, витратили ще до передання матеріалів суду.
Чи було це звичайною бюрократичною повільністю, професійною недбалістю або свідомим затягуванням — із судового рішення встановити неможливо. Результат, утім, цілком конкретний: справа завершилася нічим.
Водночас ім’я посадовця в оприлюдненому рішенні приховане. Тому ототожнювати його із Сергієм Піддубним без отримання наказу про призначення виконувача обов’язків директора було б передчасно.
39 тонн риби, мільйони на корми та питання до пального
Значно серйозніші обставини з’являються в матеріалах кримінального провадження №12022250370000111, відкритого за фактом можливого привласнення або розтрати майна.
Провадження було зареєстроване 7 лютого 2022 року на підставі матеріалів СБУ та результатів перевірки Державної аудиторської служби. Перевіряли діяльність підприємства у 2019–2020 роках.
У судових документах йдеться про можливу нестачу 39,15 тонни біологічних активів. Їхню вартість оцінювали майже у 1,96 мільйона гривень.
Крім того, аудитори вказували на непродуктивні витрати кормів та органічних добрив на суму понад 3,24 мільйона гривень. Окремі питання виникли до обліку пального: відсутності затверджених норм витрат, належного документування роботи техніки та можливого надмірного списання.
Спочатку суд відмовив слідству в проведенні надто широко сформульованого обшуку. Згодом іншим рішенням дозволив вилучити оригінали первинних документів щодо отримання та використання пального для проведення економічної експертизи.
Ці рішення не доводять вини Сергія або Тетяни Піддубних. Однак перевірений період припадає на час, коли Сергій Піддубний керував підприємством, а його дружина працювала в бухгалтерії. Тому питання про персональну відповідальність керівника та посадових осіб, які забезпечували облік, є цілком логічним.
В справі є цікавий епізод – на територію підприємства аудиторів начебто не пустив трудовий колектив. Але замість того, щоб зайти на територію за допомогою правоохоронців, ті розвернулися і поїхали геть. Чому цій події також не дали правової оцінки?
Головне, чого поки бракує, — інформації про подальшу долю провадження. Чи була проведена експертиза? Куди поділися майже 40 тонн риби? Чи встановили походження мільйонних витрат на корми? Чим завершилася перевірка списання пального?
До речі, єдине, що можна записати в актив цієї справи – Сергію Піддубному було не було продовжено контракт керівника ДП. Але чи втратив він вплив?
Ми продовжуємо шукати відповіді.
Зарплати, риба і готівка
Колишні та нинішні працівники підприємства розповіли нам, що частина заробітної плати могла виплачуватися готівкою без офіційного оформлення. За їхніми словами, механізм був простий: офіційно працівникові нараховували невелику зарплату, а решту нібито доплачували з готівкового виторгу.
Риба з місцевих ставків і водосховища ніколи не зникала з базарів. Однак простежити весь її шлях — від вилову до прилавка — практично неможливо.
Деякі місцеві рибалки на умовах анонімності розповіли ще про одну можливу схему. За їхніми словами, документи підприємства могли використовуватися для підтвердження нібито законного походження риби, виловленої браконьєрами у водосховищі.
Можливо, це лише місцеві чутки, образи або заздрощі. Але на тлі офіційно зафіксованої нестачі десятків тонн біологічних активів ці розповіді вже не виглядають зовсім відірваними від реальності.
Якщо факти продажу необлікованої риби підтвердяться, може йтися про можливе привласнення майна державного підприємства. Якщо посадовці свідомо оформлювали неправдиві документи про походження продукції — це вже може мати ознаки службового підроблення.
Доводити конкретний механізм та причетність конкретних людей мають правоохоронні органи. Наше завдання — показати, що така версія має під собою не лише сільські розмови, а й цілком матеріальні цифри з офіційних перевірок.
Що показали декларації Піддубних
Щоб перевірити версію про можливі неофіційні доходи, ми проаналізували декларації Сергія Піддубного та майно його родини.
За нашими підрахунками, протягом 2016–2022 років родина задекларувала сукупно близько 4,83 мільйона гривень доходів. Але 1,4 мільйона із цієї суми становила спадщина, яку Сергій Піддубний отримав від батька.
Лише за 2016 рік сукупний дохід родини становив близько 1,64 мільйона гривень. Із цієї суми:
- 1,4 мільйона гривень — спадщина;
- 117,7 тисячі — зарплата Сергія Піддубного;
- 89,3 тисячі — зарплата Тетяни Піддубної;
- близько 28,5 тисячі — банківські проценти.
Якщо відняти спадщину, всі задекларовані доходи родини за сім років становлять приблизно 3,43 мільйона гривень. Це в середньому близько 490 тисяч гривень на рік, або приблизно 41 тисяча гривень на місяць на всю родину — до витрат на харчування, комунальні послуги, транспорт, ремонти та інше повсякденне життя.
Водночас у деклараціях родини зазначалися земельні ділянки, два будинки, квартири, автомобілі, човен, значні грошові заощадження та сонячна електростанція вартістю 631 445 гривень.
На кінець 2016 року родина декларувала 1,225 мільйона гривень грошових активів. У 2018 році ця сума зросла приблизно до 1,42 мільйона, у 2019–2021 роках становила 800 тисяч, а у 2022 році скоротилася до 400 тисяч гривень.
Зменшення заощаджень у 2019 році приблизно відповідає задекларованій вартості сонячної електростанції. Тому сама по собі її поява ще не доводить наявності прихованих доходів. Але потребують перевірки потужність станції, місце її встановлення, джерело придбання обладнання, підключення до мережі та доходи від продажу електроенергії.
Декларації показують не рівномірний розподіл сімейного майна, а його концентрацію на Сергієві Піддубному. Саме він зазначений власником двох житлових будинків, квартир, значного масиву землі та сонячної електростанції. За Тетяною Піддубною задекларовані автомобіль і банківські заощадження. Тому ключове питання полягає не в тому, чи прихований маєток на дружині, а в тому, чи відповідають задекларовані площі фактичним параметрам комплексу та чи можна підтвердити джерела фінансування його будівництва, реконструкції й оснащення.
Джерела: декларація за 2016 рік, за 2019 рік, за 2020 рік.
Маєток, який важко вмістити у декларацію
Найбільше запитань у деклараціях родини Піддубних викликає житлова нерухомість.
У документах зазначені два будинки. Один — площею 165 квадратних метрів, набутий 2011 року. Інший — набутий у грудні 2016 року. Його площа в різних деклараціях змінювалася приблизно від 60 до 106,4 квадратного метра.
Поблизу риборозплідника розташований двоповерховий цегляний маєток, яким, за інформацією наших джерел, користується родина Піддубних. Ми зіставили наземні фотографії будинку із супутниковим знімком і масштабною лінійкою Google Maps.
Те, що видно на фото, мало нагадує окремий компактний будинок площею 106 квадратних метрів.
Основна частина споруди має два поверхи. До неї примикають нижчі житлові або господарські об’єми. Будинок має складний багатоскатний дах, фасад із облицювальної цегли, сучасні вікна, водостічну систему та сонячні панелі. Територія обнесена капітальним парканом із кам’яним цоколем, цегляними стовпами й металевою покрівлею.
За зовнішніми ознаками комплекс був зведений або істотно перебудований протягом останніх 10–15 років. Точний час будівництва можна встановити лише за технічним паспортом, дозвільними документами та архівними супутниковими знімками.
Якою може бути реальна площа
За масштабом Google Maps зовнішній габарит усієї забудови становить приблизно 25 на 19 метрів. Оскільки будівля має неправильну форму, просто перемножувати ці цифри не можна.
Наш обережний розрахунок дає такі орієнтири:
- площа забудови під дахами — приблизно 250–300 м²;
- площа двоповерхової частини на одному рівні — приблизно 130–160 м²;
- сумарна площа всіх поверхів і прибудованих приміщень — орієнтовно 380–460 м²;
- без урахування відкритих терас, навісів і неопалюваних господарських приміщень житлова та допоміжна площа може становити близько 300–400 м².
Це не обмір БТІ та не будівельна експертиза. Похибка такої оцінки може становити 20–25%. Проте навіть із цією похибкою видимий комплекс значно більший за 106,4 м².
Водночас у деклараціях є два будинки загальною площею приблизно 271,4 м². Тому необхідно встановити, чи обидва вони розташовані на території цього домоволодіння. Якщо так, різниця між задекларованою і візуально розрахованою площею буде меншою. Якщо ж із маєтком пов’язаний лише один із цих об’єктів, розбіжність може виявитися в рази.
Відповідь міститься не на супутниковій карті, а в реєстраційних документах: технічних паспортах, відомостях про реконструкцію, деклараціях про готовність будівель до експлуатації та витягах із Реєстру речових прав.
Скільки коштує збудувати такий комплекс
Тут потрібно розділити дві абсолютно різні величини: будівельну і ринкову вартість.
Будівельна, або відновна, вартість показує, скільки сьогодні довелося б витратити на спорудження аналогічного об’єкта. Ринкова — за скільки його реально можна продати в конкретному селі. Для великих сільських маєтків друга сума часто в кілька разів менша за першу.
У 2026 році середню вартість лише «коробки» приватного будинку — фундаменту, стін і даху — оцінюють приблизно у 395 доларів за квадратний метр. Черкаські виконавці називають за будівництво під чистове оздоблення та під заселення приблизно від 30 до 60 тисяч гривень за квадратний метр, залежно від матеріалів, інженерних систем та якості ремонту. Огляд вартості будівництва у 2026 році, актуальні розцінки будівельних виконавців.
Для цього маєтку орієнтовний розрахунок виглядає так:
- фундамент, стіни, перекриття та складний дах — приблизно 7–10 млн грн;
- вікна, фасад, внутрішнє оздоблення та інженерні мережі — ще близько 5–9 млн грн;
- капітальний паркан, ворота, господарські споруди, мощення, благоустрій і зовнішні комунікації — орієнтовно 1–2 млн грн;
- сонячна електростанція — у декларації зазначена вартість 631 445 грн.
Таким чином, поточна відновна вартість усього комплексу без землі та меблів може становити приблизно 14–22 млн грн, або близько 315–495 тисяч доларів за нинішнім курсом.
Це не означає, що саме таку суму витратили під час будівництва. Десять років тому матеріали та робота коштували дешевше, частину робіт могли виконувати власними силами, а будинок міг зводитися поступово. Для точного ретроспективного розрахунку треба встановити роки виконання кожного етапу.
Але навіть за цінами часу будівництва йдеться не про сотні тисяч гривень, а, ймовірно, про кілька мільйонів.
Чи відповідає будівництво доходам родини
У 2016–2022 роках родина Піддубних задекларувала близько 4,83 млн грн сукупних доходів. Із них 1,4 млн грн становила спадщина.
Без спадщини середній задекларований дохід усієї родини дорівнював приблизно 41 тисячі гривень на місяць. Це ще до витрат на повсякденне життя, автомобілі, утримання нерухомості та інші придбання.
На кінець 2016 року, вже після набуття другого будинку, родина задекларувала ще 1,225 млн грн грошових активів. У 2018 році заощадження зросли приблизно до 1,42 млн грн.
Сама арифметика не доводить незаконного походження коштів. Будівництво могло початися раніше, родина могла мати попередні накопичення, отримувати законні доходи, які не входять до обраного нами періоду, або зводити комплекс частинами.
Проте співвідношення офіційних доходів, задекларованих заощаджень і ймовірної вартості забудови створює очевидну невідповідність, яка потребує пояснення.
Якщо частина будинку, прибудови або реконструкція не були відображені в деклараціях, може йтися про подання недостовірних відомостей. Якщо ж об’єкт профінансований коштами, походження яких не підтверджується законними доходами, виникає окреме питання про джерела цих грошей.
Відповісти на нього можна лише після встановлення точної площі, року будівництва, вартості виконаних робіт та повної історії доходів родини. Але вже зараз є достатньо підстав, щоб поставити це питання публічно.
Хто насправді керує підприємством
Після Сергія Піддубного підприємство очолив Олександр Тихонов. Його представляли як військового та ветерана, який мав навести лад у господарстві.
Однак що глибше ми вивчаємо кадрові, господарські та приватизаційні рішення, то більше запитань виникає до реальної самостійності нового керівництва.
Чи отримав Тихонов повний контроль над фінансами, бухгалтерією, охороною та реалізацією продукції? Чи залишилися ключові механізми в руках людей, які працювали тут десятиліттями? Хто визначав, кому і за якою ціною продавати рибу? Хто контролював вилов, залишки кормів, пальне та касу?
За нашою робочою версією, Тихонов міг бути не головним бенефіціаром процесів, а лише публічним обличчя. Тоді як справжніми керівниками проету та головними вигодонабувачами були зовсім інші особи, названі в цьому матеріалі.
Останні роки його роботи викликали питання і у Фонду державного майна, який не побачив достатньої ефективності управління активами. Про фінансові результати останніх років ми докладно писали в нашому попередньому матеріалі.
При цьому є очевидна суперечність. Сьогодні Олександр Тихонов говорить про необхідність зберегти підприємство у державній власності. Але саме за часів його керівництва відбувся підготовчий етап приватизації.
Можливо, приватизація мала відбутися за заздалегідь зрозумілим сценарієм. Можливо, після зміни директора потенційні учасники процесу втратили впевненість у тому, що контролюватимуть його результат. Поки це лише одна з версій.
Навіщо ламати механізм, який працює?
Після включення підприємства до приватизаційних процесів інтерес до нього різко зріс. І це зрозуміло: йдеться про понад тисячу гектарів землі, десятки ставків, нерухомість, техніку, біологічні активи та готову систему виробництва і збуту.
Оцінка цього майна також викликає запитання. Чи враховані в ній реальна відновна вартість гідротехнічних споруд, земельний ресурс, рибопродуктивність ставків та потенційні доходи? Цю тему ми окремо розглянемо в наступному матеріалі.
Нині видно щонайменше два можливі інтереси.
Перший — приватизувати підприємство й офіційно отримати контроль над його активами.
Другий — залишити все як є: майно належить державі, утримання та ризики значною мірою залишаються державними, а прибуткові операції можуть контролювати приватні особи.
І тоді справді виникає питання: навіщо ламати механізм, який уже приносить комусь прибуток?
Тільки мова, схоже, може йти не про прибуток держави.
Що маємо на виході
Наявні документи поки не доводять, що родина Піддубних привласнила підприємство або його доходи. Але вони дають підстави висунути й перевірити таку версію.
Ми бачимо:
- багаторічний родинний вплив на державне підприємство;
- певний час тому директора і його дружину-бухгалтера в одній системі фінансового управління;
- судову справу про можливий конфлікт інтересів, яка завершилася через закінчення строків;
- кримінальне провадження щодо нестачі майже 40 тонн риби;
- мільйонні питання до витрат кормів і використання пального;
- свідчення про можливий неофіційний продаж продукції та виплати готівкою;
- нерухомість, фактичні параметри якої можуть не збігатися з даними декларацій;
- незрозумілу роль колишнього директора після формальної зміни керівництва;
- суперечливі процеси навколо приватизації величезного державного комплексу.
Наше припущення полягає в тому, що Іркліївський риборозплідник може бути не майже збитковим державним підприємством, яким його звикли представляти, а добре налагодженим системним бізнесом, більша частина обороту якого могла залишатися в тіні.
Одним із можливих бенефіціарів цієї системи може бути родина Піддубних, яка десятиліттями була пов’язана з управлінням підприємством. Але навряд чи така модель могла б існувати без підтримки або бездіяльності інших впливових людей.
Хто ці люди, як рухалися гроші та чому перевірки раз у раз не приводили до відповідальності — наступні питання нашого розслідування.
Далі буде.