Дівчина вважає, що головне - це культура сортування сміття, яку треба запроваджувати повсякчас та якомога ширше розповсюджувати, починаючи з навчальних закладів.

Дивіться також: З 2017 року колектив лікувального закладу “Астра” назбирав 60 тисяч пластикових пакетів

Спеціалістами ПАТ "Черкасиобленерго" було замінено зношену проміжну бетонну опору на повітряній лінії Орбіта 3.4, яка є відгалуженням від лінії Олександрія - Знам'янка. Частину цієї лінії, яка проходить Черкаською областю, обслуговує саме "Черкасиобленерго".

Візуальне обстеження виявило відшарування верхніх шарів бетону та оголення арматури - це значно погіршує стійкість опори та вимагає її заміни.

У процесі заміни 28-метрової опори вагою 7 тонн задіяно 8 одиниць техніки та 21 працівник підприємства

Ця лінія живить підстанцію "Орбіта", до якої підключено місто Чигирин, села Чигиринського району, а також насосна станція "Тясмин".

Представник обленерго особливо наголосив, що ніяких перебоїв із постачанням електроенергії в споживачів не виникне, тому що є резервне живлення

На Черкащині жителі деяких сіл опинилися на межі екологічної катастрофи. Все через плани будівництва нових курників "Миронівського хлібопродукту", більш відомих під маркою "Наша Ряба". Місцеві ще кілька років тому оголосили війну "курячому магнату", олігарху Юрію Косюку, який розширює виробництво, нехтуючи правилами екології та думкою місцевих жителів.

Дивіться також: Курники Косюка наступають: мешканці села Кумейки волають про допомогу!

У дитячому турнірі з боксу під назвою «Майбутнє України», який вже втретє проводиться під дахом черкаського Манежу, взяли участь 70 юних боксерів віком від 7 до 12 років. Учасниками турніру були не тільки черкащани та мешканці нашої області — за нагороди позмагались також гості зі столиці. Організував турнір черкаський боксерський клуб «Манеж-бокс», а цінні подарунки та призи надали меценати і спонсори. Серед них було і ТОВ «Черкасиенергозбут», яке не тільки виступило спонсором проведення турніру, а й допомогло сформувати призовий фонд.

Дивіться також: Графське озеро у Смілі вже вдруге стало місцем проведення дитячого фестивалю з рибальства

Очисні споруди Золотоноші – предмет активних обговорень громадськості далеко не перший рік. Скандальні заяви, відкриті кримінальні справи, взаємні звинувачення та політичний хайп – довкола цього об’єкту подібних речей інформаційне поле Черкащини бачило вдосталь. Проте, якщо абстрагуватися від цього, зрозуміти сам технологічний процес, висновок буде чіткий – очисні споруди працюють. Це доводить, наприклад, щорічний осінньо-зимовий період, коли вода на виході дійсно прозора та в цілому чиста (за нормативами, визначеними законодавством). Результат є? Є.

Але чому в інші періоди його нема? Чому серед громадськості сформувала чітка теза про те, що очисні споруди не працюють, а в усіх бідах населення міста та району винне виключно КП «Міський водоканал»?

Хто знайомий, або хоча б цікавився процесом роботи подібних об’єктів, той розуміє. Для решти головну проблему можна окреслити коротко – технологічна потужність. Бактерії, які фізично боряться із забрудненням, цілком здатні зробити в рамках людських побутових відходів. Але вони безсилі, коли до процесу підключаються промислові підприємства. Такі закони біології. Тому, наприклад, у Європі (куди ми так «активно» рухаємося), існує загальноприйняте правило – кожен виробник повинен мати локальні очисні споруди. Не маєте – не працюєте.

Як в українських реаліях? Основні забруднювачі на території Золотоноші відомі. Це – виробник морепродуктів «Сільвер Фуд», «Золотоніський маслоробний комбінат», колишній Птахокомбінат та центральна лікарня. Нові правила гри відразу прийняли не всі. Ціною штрафних санкцій та, в деяких випадках, призупинення діяльності, процес рушив з місця: підприємства нарешті почали будувати свої, локальні очисні споруди. Колективна ж відповідальність.

Проте й не все відразу змінюється в нашій країні. Такі вже традиції. Як тільки розпочався тотальний контроль якості промислових скидів, так відразу й починався скандал. Замість пояснення, чому не працюють локальні об’єкти, зазвичай відбувалося банально – підбурювалася громадськість. Винний, як відомо, тільки ж Водоканал. А ми? А що з нас взяти? Одні мають маленьке виробництво, котре ні на що не впливає. Інші повинні тільки людей лікувати і ваші відходи їх не турбують. Треті взагалі – платники податків і, вважайте, придбали індульгенцію.

Але живемо ми таки в демократичній країні. Тому жодне підприємство чи установа не можуть апріорі бути кращими, чи гіршими. Усі рівні. Для був вигаданий чудовий рецепт – встановлення так званих шаф для відбору проб відходів у системі водовідведення. Дуже просто та ефективно: за графіком відбирається проба, аналізується і, в разі якоїсь біди, накладаються санкції.

Інша річ, проби за узгодженим графіком зазвичай завжди в нормі. Не враховуючи, звісно, наявність сухого залишку, котра забруднювала систему. Але то дрібниці. Головне – просто катастрофічні аналізи під позапланових відборів. Аналізи, котрі працівники того ж Маслоробного комбінату просто відмовлялися підписувати. А там дійсно. Є такий цікавий показник – хімічне споживання кисню. Чим більший, тим більша та біда. Коли кисню у воді немає, нічого не живе не лише в ній, але й і в довколишній природі. Номінальна потужність міських очисних споруд – 400 ХСК. Показник після позапланових відборів – 1000… І це – екологічне лихо.
Як раніш писала Антена, виявлено джерело забруднення Золотоношки. Ним виявилося місцеве підприємство, що експортує свою продукцію до країн ЄС.