На Черкащині мешканці села Старий Коврай розповіли журналістам «Антени» про ситуацію, яка, на їхню думку, демонструє несправедливість мобілізації та можливі зловживання у місцевому навчальному закладі. У центрі історії — вчитель, який обробляє десятки гектарів землі, користується відстрочкою від мобілізації та, за твердженнями селян, використовує для господарської діяльності навіть земельну ділянку школи.
Коли останньою надією стають журналісти
Після наших критичних публікацій та журналістських розслідувань мешканці Черкащини дедалі частіше звертаються по допомогу до редакції «Антени».
Люди розповідають про несправедливість, можливі зловживання та бездіяльність посадовців і правоохоронців. Часто це історії тих, хто вже намагався достукатися до державних установ, але так і не отримав відповідей.
Черговий телефонний дзвінок привів наших журналістів на лівий берег Черкащини, до села Старий Коврай.
Там на нас чекала група місцевих мешканців, обурених тим, що відбувається у громаді.
Люди погодилися говорити перед телекамерою. Розповідали докладно, називали конкретні прізвища, посади, земельні ділянки, обставини господарської діяльності.
Однак попросили не показувати їхніх облич і змінити голоси.
У невеликому селі всі знають одне одного. Наші співрозмовники переконані, що публічність може обернутися для них проблемами — від тиску з боку місцевих впливових осіб до небажаної уваги представників державних структур.
Ми виконали прохання селян. У телевізійному сюжеті їхні обличчя приховані, голоси змінені.
Але їхні свідчення заслуговують на публічну увагу.
Село, яке поступово втрачає людей
Старий Коврай — звичайне українське село, для якого земля залишається одним із головних джерел існування.
Великих підприємств, здатних забезпечити населення роботою, практично немає. Чимало родин живуть завдяки власним земельним ділянкам, сезонним заробіткам, невеликим господарствам.
Війна ще більше загострила ці проблеми.
Мешканці розповідають, що представники територіальних центрів комплектування разом із поліцією проводять мобілізаційні заходи, під час яких чоловіків забирають просто з дороги або з поля.
Іноді, за словами наших співрозмовників, трактори та вантажівки залишаються там, де їх зупинили.
Для невеликого села це не просто втрата одного працівника. Досвідчений механізатор, тракторист або комбайнер — людина, яку не так легко замінити.
І тут виникає парадокс. Ті, хто продовжував працювати, не ховався, відкрито пересувався дорогами та виходив у поле, опинялися найбільш помітними для представників ТЦК.
На тлі цих історій мешканці Старого Ковраю звернули увагу на свого односельця, який має відстрочку від мобілізації.
Учитель, трактор і шкільна земля
У Староковрайському ліцеї, який очолює Галина Іванівна Гордієнко, працює Олександр Миколайович Стеценко.
За словами мешканців, він обіймає посаду вчителя трудового навчання та фізичної культури. Саме педагогічна діяльність, як стверджують наші співрозмовники, дає йому підстави для відстрочки від мобілізації.
Проте селяни розповідають, що значну частину свого часу Стеценко присвячує сільському господарству.
В його обробітку, за їхніми відомостями, перебуває близько 30 гектарів землі.
Крім того, він надає сільськогосподарські послуги іншим мешканцям Старого Ковраю та сусідніх сіл: проводить оранку, посів, обприскування, внесення добрив, збирає врожай.
Протягом останніх років, за свідченнями селян, він придбав трактор МТЗ, сівалки, культиватор, обприскувачі та інше обладнання.
Наші співрозмовники також стверджують, що вчитель активно пропонує власникам земельних паїв передавати йому землю в обробіток.
Заняття фермерством саме по собі не суперечить роботі вчителя. Українське законодавство не забороняє педагогам мати власні господарства чи отримувати додаткові доходи.
Але в цій конкретній історії виникає питання, на яке поки немає відповіді: наскільки реально поєднувати повноцінну педагогічну діяльність із господарством такого масштабу?
Хто проводить уроки трудового навчання та фізичної культури? Чи виконує Стеценко затверджене педагогічне навантаження? Як ведеться облік його робочого часу?
І чи справді педагогічна діяльність є його основною роботою не лише формально, а й фактично?
Відстрочка для вчителя: що передбачає закон
Законодавство України встановлює спеціальні умови відстрочки від мобілізації для педагогічних працівників.
Зокрема, для відповідних категорій учителів закладів загальної середньої освіти передбачено вимогу працювати за основним місцем роботи з педагогічним навантаженням не менше ніж на 0,75 ставки.
Такий механізм покликаний забезпечити безперервність навчального процесу під час війни.
Водночас сама по собі наявність у вчителя додаткового господарства не є доказом порушення цих умов.
Перевірки потребують саме фактичні обставини працевлаштування: навчальне навантаження, розклад, проведення уроків, кваліфікація та документи, які підтверджують підстави для відстрочки.
Мешканці Старого Ковраю також ставлять під сумнів наявність у Стеценка педагогічної освіти.
Однак навіть якщо він не має диплома педагогічного закладу, це не обов’язково означає незаконність його роботи. Законодавство за визначених умов допускає до педагогічної діяльності й осіб з іншою відповідною освітою та кваліфікацією.
Саме тому редакція вважає необхідним отримати офіційні відомості про освіту, кваліфікацію, педагогічне навантаження та правові підстави працевлаштування Олександра Стеценка.
Якщо все відповідає закону, адміністрація ліцею зможе підтвердити це документами.
Господарство без договорів і податків?
Окремий блок претензій місцевих мешканців стосується оформлення земельних відносин.
За словами селян, частина ділянок, які обробляє Стеценко, могла передаватися йому без належного оформлення договорів оренди.
Наші співрозмовники також стверджують, що розрахунки за вирощений і проданий урожай здійснюються переважно готівкою, а відповідні доходи можуть не декларуватися.
Підтвердити ці твердження без аналізу договорів, податкової звітності та інших документів редакція наразі не може.
Водночас слід розрізняти законну діяльність фізичної особи, яка обробляє власну землю, надання сільськогосподарських послуг та систематичну підприємницьку діяльність. Для кожного випадку законодавство встановлює свої вимоги до оформлення й оподаткування.
Тому йдеться про питання, що потребують перевірки з боку компетентних органів, а не про встановлений факт несплати податків.
Шкільна земля: кому дістався врожай?
Найбільш конкретна частина звернення мешканців стосується земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні місцевого навчального закладу.
Її кадастровий номер — 7125188800:91:000:3443, площа — 0,1783 гектара.
За відомостями, переданими редакції, 16 червня 2011 року на підставі державного акта ділянку було надано у постійне користування Староковрайській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Чорнобаївської районної ради Черкаської області.
Зазначене цільове призначення — під існуючий комплекс будівель і споруд.
Проте мешканці стверджують, що протягом кількох років цю землю фактично використовують для вирощування сільськогосподарських культур.
За їхніми словами, у 2026 році на ділянці вирощували пшеницю, яку згодом зібрали.
Наші співрозмовники стверджують, що землю обробляв Олександр Стеценко. При цьому вони переконані, що директорка ліцею Галина Гордієнко була обізнана з її використанням.
Наскільки ці твердження відповідають дійсності, редакція має намір з’ясувати документально.
Передусім необхідно встановити, чи є зазначена ділянка саме тією землею, яку показали журналістам селяни, і чи відповідають її межі та правовий статус наведеним відомостям.
Якщо використання шкільної землі для вирощування пшениці підтвердиться, виникає низка конкретних запитань.
Хто ухвалив рішення про її обробіток?
Чи існували для цього законні підстави?
Чи укладалися договори, чи вівся облік вирощеної продукції?
Хто збирав урожай і хто ним розпорядився?
Чи отримав навчальний заклад будь-який дохід від використання землі?
Адже йдеться про ділянку, надану для забезпечення діяльності освітнього закладу, а не про приватну власність його працівників.
Чи могла адміністрація ліцею бути зацікавленою?
Мешканці Старого Ковраю висловлюють припущення, що використання шкільної землі могло відбуватися за сприяння або з відома директорки навчального закладу.
Деякі співрозмовники навіть припускають можливу особисту матеріальну зацікавленість керівництва ліцею.
Це найбільш серйозна частина звинувачень, яка потребує відповідних доказів.
На момент підготовки матеріалу редакція не має документального підтвердження того, що Галина Гордієнко отримувала будь-які кошти від використання ділянки, а також доказів привласнення врожаю Олександром Стеценком.
Однак самі обставини, описані мешканцями, є підставою для журналістських запитань щодо управління майном закладу освіти.
За яких умов сторонні особи можуть використовувати земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу?
Хто несе відповідальність за збереження цього майна?
І хто повинен контролювати законність його використання?
Чому ця історія викликала обурення
Для мешканців Старого Ковраю історія вчителя-фермера стала символом значно ширшої проблеми.
Вони живуть у селі, де бракує роботи, де люди змушені виживати завдяки власній праці, де війна забрала чимало чоловіків, а сім’ї залишилися сам на сам зі своїми проблемами.
Саме тому можливість однієї людини одночасно працювати вчителем, мати відстрочку від мобілізації та вести сільськогосподарську діяльність викликає в односельців настільки гостру реакцію.
Але важливо розуміти: право на відстрочку не повинно залежати від суспільного схвалення чи засудження. Воно визначається законом.
Так само й господарська діяльність учителя не може сама по собі бути підставою для звинувачення.
Предметом перевірки мають стати конкретні обставини: чи виконуються педагогічні обов’язки, чи правомірно оформлена відстрочка, чи законно використовуються земельні ділянки та чи сплачуються передбачені законом податки.
Саме ці питання відрізняють журналістське розслідування від поширення чуток.
Запитання, на які повинна відповісти влада
Редакція «Антени» звертається до Черкаської обласної військової адміністрації, відповідної районної військової адміністрації та органів управління освітою з проханням перевірити викладені обставини в межах їхніх повноважень.
Зокрема, нас цікавлять документи про педагогічне навантаження Олександра Стеценка, його освіту й кваліфікацію, фактичне проведення уроків, а також дотримання передбачених законом умов надання відстрочки від мобілізації.
Окремого з’ясування потребує правовий статус земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:91:000:3443, підстави її використання, вирощування сільськогосподарської продукції та подальше розпорядження врожаєм.
Також необхідно встановити, чи мали місце порушення земельного або податкового законодавства.
Редакція розглядає цей матеріал як публічне звернення до відповідальних посадових осіб і направить окремі офіційні інформаційні запити.
Ми також запрошуємо директорку Староковрайського ліцею Галину Гордієнко та вчителя Олександра Стеценка прокоментувати викладені обставини.
«Антена» готова надати їм можливість висловити свою позицію, представити документи й відповісти на запитання мешканців громади.
Поки ж наші співрозмовники залишаються анонімними. Вони побоюються можливого тиску та переслідування.
І це ще одна обставина, яка змушує замислитися.
Чому люди, які звертаються до журналістів із повідомленнями про можливі зловживання, бояться відкрито назвати свої імена?
Чому вони не впевнені, що держава захистить їхні права?
І чому відповіді на запитання, які мали б з’ясовуватися звичайним адміністративним контролем, доводиться шукати журналістам?
Ми обов’язково повернемося до цієї історії після отримання офіційних відповідей.
Бо йдеться не лише про одного вчителя, одного директора чи невелику земельну ділянку.
Йдеться про довіру до держави та справедливість правил, за якими українське суспільство живе під час війни.
«Антена». Черкащина. Журналістське розслідування.