Відповідь на це питання намагалися знайти обласні владці та проектанти. Нагадаємо, минуло вже півроку після пожежі у драмтеатрі, попри обіцянки посадовців будівля увійшла в зиму з діркою замість даху.

Наприкінці року черкаський театр таки отримав 16,5 мільйонів з резервного фонду держбюджету. Але кошти не встигли освоїти і повернули назад. Нині до Кабміну знову спрямували звернення про фінансову допомогу.

Проектанти мріють реконструювати не лише театральну будівлю, а й площу ім. Тараса Шевченка, щоб зробити їх візитівкою міста. Натомість акторський колектив вже не вірить пустим обіцянкам обласної влади та обіцяє розпочати протест, якщо театр не перекриють до весни.

У Художньому музеї відкрилась перша персональна виставка Віталія Купрія. Чорнобаївський юнак зобразив українське козацтво. Виставка «Холодний Яр» приурочена до 420-річчя від дня народження Б. Хмельницького.

Обласна влада годує обіцянками про реконструкцію будівлі, а минулорічні кошти на відбудову театру не встигли освоїти. Якщо ситуація стоятиме на місці – актори поїдуть протестувати до Києва.

Всі ми родом з дитинства. З відомим виразом погоджуються і працівники обласного краєзнавчого музею. Нещодавно вони розпочали збирати колекцію дитячих іграшок та речей радянського періоду. Черкасці принесли до музею вже понад 200 знахідок, серед них дитячий одяг, взуття, сани, ковзани, лижі, музичні інструменти, книжки тощо. Якщо містяни перевірять домашні засіки та подарують музею декілька речей – виставку можуть відкрити вже на початку червня.

Ідея створення дитячої колекції періоду радянського союзу вже знайшла своїх критиків, які вважають, що це недоцільно в період декомунізації країни, оскільки навіює ностальгічні настрої. Однак музейники акцентують на тому, що не пропагують радянщину, а лише експонують речі. Крім того, закон про декомунізацію не стосується музейних колекцій.

Першими поповнили колекцію власне співробітники краєзнавчого музею. Пані Тетяна розповідає про улюблену іграшку, подаровану залицяльником ще у шкільні роки. А її колега Марина згадує, як усією родиною дивилися діафільми.

Черкаси потроху оговтуються від стихії. Цьогоріч місто не найкращим чином упоралося зі снігопадом, через дев᾽ятирічні реформи Одарича, які повністю знищили комунальну інфраструктуру міста. Нині у комунальних служб немає техніки, а переможець тендеру не здатен якісно та швидко прибрати сніг. За інформацією «Антени» зимове утримання доріг здійснює підприємство, наближене до екс-мера Сергія Одарича та його бізнес-партнера Михайла Бродського.

Кілька тижнів до початку снігопаду підрядник жваво розповідав про власні «унікальні» методи боротьби зі снігом. Та поливав асфальт загадковим реагентом, за що місту хотіли виставити рахунок на 3 млн. грн. Недотримання технології утримання доріг, а саме технічних правил привело до негативних наслідків. Протягом 8-10 січня місто рятували від снігу сотні волонтерів, працівників комунальних підприємств, курсантів та свідомих підприємців.

Так, на території Черкащини проїзними виявились дороги лише міжнародного та національного значення. Тоді як всі інші шляхи були заблоковані протягом кількох діб. Отже тест на боротьбу зі стихією комунальники не витримали. Про кадрові висновки говорити зарано, але є інформація, що Анатолій Бондаренко ще 8 січня провів нараду зі своїми підлеглими і поставив їм жорстку вимогу негайно активізувати роботу. Натомість частина підлеглих, яких можна зарахувати до кадрового складу Одарича вперто продовжувала ігнорувати вказівки новообраного мера. Не працювали керівники певних комунальних підприємств, які надали перевагу перебувати вдома перед телевізором. Не працювала також муніципальна інспекція, яка мала спонукати підприємців прибирати прилеглі та орендовані території. Але жодного муніципального інспектора в місті не бачили. У них, напевне були різдвяні канікули.

Сьогодні черкащан умовно можна розподілити на дві категорії, ті хто скиглив, вимагаючи прибрати сніг від їх осель, навіть не усвідомлюючи причини комунальної катастрофи у місті, а саме мізерність бюджетних асигнувань, розграбовану десятиріччями комунальну інфраструктуру міста, та іншу категорію, які замість скиглення почала самотужки рятувати місто від снігу. Саме ці люди є усвідомленою громадою міста, що намагається бути європейською.