Правоохоронні органи регулярно звітують у ЗМІ про затримання неповнолітніх, які збували наркотики, підпалювали автомобілі чи виконували завдання щодо об’єктів інфраструктури. У цих пресрелізах дитина постає кінцевою ланкою злочинної схеми. Саме її затримують, її дії документують, їй загрожує покарання. Значно менше публічної уваги приділяють дорослим, які вербували й навчали дітей, забезпечували їх ресурсами, зокрема прекурсорами, давали завдання й оплачували їх виконання.
Яких результатів досягло слідство щодо цих осіб? І чи є такі результати взагалі?
Атор: Марія БОРОДІЙЧУК, адвокатка

Держава зобов’язалася захищати дітей від вербування у злочинні мережі
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 708-р схвалено Національну стратегію захисту прав дитини у сфері юстиції до 2028 року та затверджено операційний план її реалізації.
Стратегічна ціль № 5 передбачає «Забезпечення прав і свобод дитини в Інтернеті, запобігання експлуатації і зловживанням щодо дітей у цифровому середовищі».
У Стратегії зазначено, що одним із пріоритетів у системі національної безпеки України є забезпечення кібербезпеки. Документ посилається на Указ Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021, яким затверджено Стратегію кібербезпеки України.
Ідеться про розроблення підходів до захисту прав у кіберпросторі, передусім прав дітей як особливо вразливої групи, а також про посилення міжнародної співпраці для їхнього захисту в цифровому середовищі.
Серед цифрових ризиків Національна стратегія окремо називає «вербування дитини в цифровому середовищі для вчинення кримінальних правопорушень».
У повідомленні Міністерства юстиції України, оприлюдненому на Урядовому порталі 15 липня 2025 року, наголошено на важливості ухвалення Стратегії з огляду на курс на євроінтеграцію та зобов’язання України впроваджувати міжнародні стандарти захисту прав дитини.
Стаття 33 Конвенції ООН про права дитини зобов’язує державу вживати заходів, щоб запобігати залученню дітей до незаконного виробництва наркотичних засобів і психотропних речовин та торгівлі ними.
Понад дві тисячі правопорушень. А скільки викритих організаторів?
За даними Єдиного звіту Офісу Генерального прокурора за січень–грудень 2025 року, у провадженнях із закінченим досудовим розслідуванням обліковано 2 119 кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми або за їхньою участю.
Із них 1 047 належать до тяжких, а 251 — до особливо тяжких.
Проти основ національної безпеки обліковано 82 правопорушення, з них 50 — диверсії.
За розділом XIII Особливої частини КК України обліковано 228 правопорушень, із них 227 — за статтями 307, 309 і 311 КК України.
Джерело — Єдиний звіт Офісу Генерального прокурора за грудень 2025 року.
Однак із цієї статистики неможливо встановити, скількох організаторів і вербувальників виявили в цих самих провадженнях, щодо скількох із них скерували обвинувальні акти до суду та діяльність скількох злочинних мереж припинили.
Telegram-канали, платежі, куратори. Куди ведуть цифрові сліди?
У наведених судових рішеннях цифрове середовище відіграє істотну роль у вербуванні та координації дій неповнолітніх.
У матеріалах справ зафіксовано конкретні сліди — Telegram-канали, координати закладок, відеозвіти та платежі.
Справа № 344/1667/25. Telegram-канал «Гаррі Поттер»
27 березня 2025 року Івано-Франківський міський суд засудив неповнолітнього за ч. 3 ст. 307 КК України.
У своїх показаннях він описав Telegram-канал «Гаррі Поттер», платіж у розмірі 1 500 грн за доступ до нього, пропозицію оплати за закладки та вказівки куратора.
Отже, у вироку є відомості про канал, платіж і куратора. Проте чи встановило слідство організатора та чи притягнули його до відповідальності, з тексту вироку невідомо.
Справа № 953/3712/25. Невстановлений адміністратор і шість років ув’язнення
У цій справі Київський районний суд м. Харкова встановив, що неповнолітня через Telegram зв’язалася з адміністратором наркомагазину, влаштувалася кур’єркою та отримувала PVP для подальшого збуту.
Як прямо зазначено у вироку, особу адміністратора «процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе».
За ч. 2 ст. 307 КК України суд першої інстанції призначив дівчині шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
Вирок від 18 липня 2025 року № 128939437.
Справа № 127/8955/22. Покарання є, відомостей про постачальника немає
У справі № 127/8955/22 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив у силі покарання у виді шести років позбавлення волі за діяння, вчинене в неповнолітньому віці та кваліфіковане за ч. 2 ст. 307 КК України.
За сукупністю кримінальних правопорушень, серед яких був і грабіж, остаточний строк становив сім років.
Касаційний суд виключив конфіскацію майна за епізод збуту наркотиків, оскільки ст. 98 КК України не передбачає такого додаткового покарання для неповнолітніх.
У постанові зазначено, що канабіс придбали через Telegram. Однак відомостей про постачальника в тексті постанови немає.
Постанова від 11 січня 2024 року № 116326133.
Дорослий отримав умовне покарання, неповнолітній опинився в колонії
Особливо показовою є справа № 727/9167/17.
Дорослий і неповнолітній разом збували наркотики через Telegram та оплачували нові партії психотропних речовин біткоїнами.
Дорослого співучасника ще у 2017 році звільнили від відбування покарання з випробуванням. Натомість реальне позбавлення волі в цій справі відбував той, хто на час учинення злочинів був неповнолітнім.
Провадження щодо нього тривало понад вісім років.
Після нового апеляційного розгляду йому залишили десять років реального позбавлення волі, хоча за результатами попереднього апеляційного розгляду суд застосував випробування.
У постанові від 15 січня 2026 року Касаційний кримінальний суд визнав таке погіршення його становища незаконним.
Суд визначив остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі, звільнив засудженого від його відбування з випробуванням на два роки й постановив звільнити його з колонії.
Цифровий слід є. А де постачальники?
У цій же справі зафіксовано докладний цифровий слід постачання.
У вироку 2019 року, який згодом скасували з направленням справи на новий розгляд, зазначено назву майданчика Hansa Market, два номери замовлень, суми платежів у біткоїнах та акаунти продавців The PartySquad NL і Royaldrug.
Постанова Касаційного кримінального суду описує, хто оплатив замовлення і хто отримав посилку з Нідерландів.
Суди простежили шлях грошей від роздрібного збуту до оплати нової партії психотропних речовин.
І попри цей докладний цифровий слід з оприлюднених рішень так і не видно, чи встановили осіб, які стояли за постачанням.
Окремі рішення дозволяють відтворити частину маршруту постачання. Однак у розглянутих вироках немає повного опису того, як наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори потрапляли до неповнолітніх і хто забезпечував постачання.
В опрацьованих повідомленнях правоохоронних органів також немає відомостей про викриття виробників чи постачальників, які забезпечували неповнолітніх наркотичними засобами або психотропними речовинами.
Правосуддя, дружнє до дитини: що передбачають стандарти і що відбувається на практиці
1 червня 2023 року Офіс Генерального прокурора, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство юстиції України та Міністерство соціальної політики України видали спільний наказ «Про запровадження та реалізацію пілотного проєкту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність».
Наказ запровадив стандарт, за яким досудове розслідування в кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих і неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення, має тривати не більше двох місяців.
Виняток становлять випадки, коли дотримання цього строку може негативно позначитися на повноті розслідування.
З 1 липня 2025 року дію стандартів поширено на всю Україну.
Проте на практиці оперативні підрозділи можуть місяцями негласно документувати дії неповнолітніх.
Коли результатом цієї роботи стають нові однотипні епізоди, а джерела постачання прекурсорів, обставини доступу дітей до закритих Telegram-каналів та особи координаторів залишаються невстановленими, постає питання: як така практика узгоджується зі стандартами правосуддя, дружнього до дитини?
Негласні слідчі дії: судовий контроль чи формальність?
За загальним правилом ст. 247 КПК України клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), які потребують судового дозволу, розглядає слідчий суддя апеляційного суду.
Стаття 249 КПК України вимагає обґрунтовувати потребу в продовженні НСРД, що проводяться за судовим дозволом.
Якщо слідчий суддя щоразу задовольняється загальним посиланням на необхідність установити всіх учасників і продовжує НСРД без оцінки попередніх результатів, судовий контроль стає формальністю.
Особливо гостро це питання постає, коли слідство вже знає, що документує дії неповнолітнього.
З ухвали має бути зрозуміло, чим обґрунтовано додатковий строк, що дали попередні заходи для встановлення організаторів і чому участь дитини досі не припинено.
Без такої перевірки кожен новий дозвіл дає слідству час накопичувати епізоди щодо дитини.
Коли судова практика фактично прикриває наркокартелі
Небезпечна тенденція простежується і в судовій практиці різних інстанцій.
Суд першої інстанції докладно описує дії неповнолітнього й призначає йому реальне позбавлення волі.
Навіть після апеляційного та касаційного перегляду з оприлюднених рішень може бути незрозуміло, до кого привели акаунти, листування й платежі, зафіксовані в матеріалах справи.
Коли судовий контроль зводиться до дозволів на подальше документування дій дитини, а з вироку так і не видно результату розслідування щодо тих, хто нею керував і заробляв на збуті, така практика фактично прикриває наркокартелі.
Викриття злочинної мережі чи покарання її найслабшої ланки?
За цих умов публічне звітування про «викриття злочинної мережі» набуває ознак профанації.
На що були спрямовані оперативні можливості держави протягом місяців, якщо розслідування завершилося обвинуваченням самих дітей, а питання про те, хто створив мережу, забезпечував постачання, керував діями неповнолітніх та отримував основний прибуток, залишилися без відповіді?
Накопичення епізодів обтяжує становище дитини й залишає відкритим питання про відповідальність тих, хто втягнув її у злочинну діяльність.
Якщо організатори залишаються невстановленими, а канали постачання й вербування продовжують працювати, увесь тягар відповідальності лягає на дитину.
Держава звітує про викриття, а мережа, яка використала цю дитину, зберігає можливість вербувати наступних.
