Дивіться відеосюжет «Антени» в Telegram. Найоперативніші подробиці — у Telegram-каналі «Антени». На YouTube наші ексклюзивні відео відкриваються із затримкою.
Два резонансні злочини за один тиждень у Черкасах. Жорстоке вбивство жінки в Привокзальному мікрорайоні та підпал закладів харчування в центрі міста. На перший погляд — зовсім різні історії. Проте між ними є спільне, і деякі висновки навряд чи сподобаються правоохоронцям та іншим державним установам.
Камери побачили те, що потрібно було побачити
10 листопада на пустирі неподалік залізничних об’єктів у районі вулиці Смілянської знайшли тіло жінки зі слідами жорстокого насильства. За інформацією редакції, встановити ймовірного вбивцю допомогли відеозаписи: його зафіксували вуличні камери, а також камери біля каси магазину, де він купував речі. Пізно ввечері 12 листопада чоловіка затримали за місцем проживання в Черкасах. Орієнтування на його розшук поширили лише за кілька годин до затримання.
Невдовзі місто сколихнув підпал закладів харчування. Чоловік розбивав вікна, проник до приміщення і влаштував пожежу. Його дії також потрапили на камери спостереження. Записи допомогли встановити підозрюваного.
Отже, в обох випадках вирішальну роль у встановленні ймовірних злочинців відіграли технічні засоби. І це важливий аргумент у давній дискусії про витрати Черкаської громади на відеоспостереження та систему «Безпечне місто».
«Безпечне місто»: інвестиція, яка працює
Скептики роками ставили під сумнів доцільність витрат на камери. Але після цих двох злочинів заперечувати користь відеоспостереження значно складніше. Записи не лише фіксують подію, а й дозволяють відтворювати переміщення людини, зіставляти час і місце, знаходити важливі для слідства деталі.
Це, однак, не привід приписувати всі результати виключно муніципальній мережі: серед використаних записів були й камери магазину. Точна сума коштів, вкладених громадою в обладнання та експлуатацію системи за останні роки, потребує окремого бюджетного підрахунку. Водночас уже зрозуміло: інфраструктура відеоспостереження — не декоративний атрибут міста, а реальний інструмент розкриття злочинів.
Дивні паралелі двох кримінальних історій
Обидва підозрювані — вихідці із Запорізької області. В обох історіях постають питання щодо їхнього психічного стану. Звичайно, ці збіги самі собою не доводять жодного зв’язку між злочинами. І тим більше не означають, що люди з психічними розладами є злочинцями. Але конкретні обставини поведінки цих двох чоловіків вимагають пояснень.
Підозрюваний у підпалі, за оприлюдненими повідомленнями, пояснював свої дії тим, що іноді не відрізняє сон від реальності. Чи відповідає це дійсності, чи проходив він лікування і чи були раніше сигнали про небезпечну поведінку — питання до слідства та експертів.
Набагато більше запитань викликає біографія ймовірного вбивці жінки.
Від жорстокого вбивства — до військової служби
За встановленими редакцією обставинами, цей чоловік раніше був засуджений у справі про жорстоке вбивство, скоєне в Бердянську в червні 2014 року. Жертву забили ніжкою від табуретки, після чого відрізали їй голову. Спочатку суд призначив довічне позбавлення волі. Згодом цей вирок скасували через процесуальні порушення, допущені під час розслідування.
Ця історія сама по собі змушує уважно вивчити роботу тодішнього слідства, рішення апеляційної інстанції та подальшу долю засудженого. Важливо встановити і правові підстави його звільнення з місця відбування покарання. Скасування одного вироку не слід плутати з остаточним звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання.
Пізніше чоловік опинився на військовій службі. Відомо, що під час повномасштабної війни засуджених за певних умов залучали до війська. Але законна можливість такого рішення ще не знімає запитання про його обґрунтованість у конкретному випадку.
Хто і на підставі яких документів ухвалив рішення про залучення до служби людини, яка раніше вчинила настільки жорстокий злочин? Які висновки надала військово-лікарська комісія? Чи враховувалися матеріали кримінальної справи та медична історія?
Лікарня, самовільне залишення і питання про розшук
За інформацією спеціалізованої прокуратури, у червні 2026 року цей військовослужбовець самовільно залишив психіатричний лікувальний заклад на Миколаївщині та не повернувся до військової частини. Йому також інкримінують самовільне залишення місця служби.
Але що відбувалося далі? Чи був він офіційно оголошений у розшук? Коли саме? Хто мав його шукати? Чи передавали інформацію про нього поліції та іншим уповноваженим органам? Чому після залишення лікувального закладу він міг перебувати в Черкасах, де згодом сталася нова трагедія?
Це вже не питання лише до поліції. Це питання до взаємодії військової частини, медичного закладу, органів досудового розслідування та системи розшуку. І відповіді мають містити конкретні дати, документи та прізвища відповідальних посадових осіб.
Чи можна було запобігти трагедії?
Випадок із підпалом теж потребує відповідей. Як людина, яка згодом пояснювала свої дії порушенням сприйняття реальності, змогла вночі пошкодити кілька об’єктів? Чи були до того подібні інциденти? Чи мала поліція інформацію про можливі ризики?
Не менш важливо розуміти, що наявність психіатричного діагнозу сама собою не є підставою для ізоляції людини. Закон вимагає конкретних медичних і правових підстав для примусових заходів. Але коли існують встановлені ризики насильства або людина самовільно залишає лікування чи службу, держава повинна мати дієві процедури реагування.
І саме тут два злочини одного тижня оголюють проблему, яку неможливо вирішити встановленням ще кількох десятків камер.
Техніка спрацювала. А держава?
Черкаси інвестували у відеоспостереження — і тепер бачать практичний результат. Це потрібно визнати. Але камери фіксують наслідки. Вони не ухвалюють судових рішень, не перевіряють придатність до військової служби, не організовують розшук і не відповідають за нагляд за людиною, яка може становити небезпеку.
Якщо з’ясується, що у випадку з убивством відповідальні установи мали інформацію та повноваження для своєчасного реагування, але не скористалися ними, це буде вже питання не випадкового збігу, а можливої службової відповідальності.
Два злочини розкриті. Але це не означає, що всі питання закриті. Навпаки — найскладніші тільки починаються.
Ми навчилися знаходити ймовірних злочинців після трагедії. Чи навчимося не допускати трагедій, яким можна було запобігти?
«Антена» продовжує з’ясовувати обставини цих справ. Оперативні повідомлення та ексклюзивне відео — у Telegram-каналі «Антени». На YouTube наші сюжети відкриваються із затримкою.