Втратила чинність Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Що змінилося для землевласників?

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 втратила чинність Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376 (далі – Інструкція) – про це повідомляє на своєму офіційному сайті Держгеокадастр.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423 стаття 106 ЗКУ викладена у новій редакції відповідно до якої, до складу документації із землеустрою входить відомість про встановлені межові знаки, яка виготовляються на заміну акта прийомки-передачі межових знаків.

Така відомість не має суттєвих відмінностей у порівнянні з актом прийомки-передачі межових знаків. У ній зазначаються координати межових знаків, інформація про те, з ким межує земельна ділянка, яка відводиться, відомості про суміжних землевласників. Єдина відмінність в тому, що підписи на цьому документі суміжники не ставлять.

Порядок складання відомості про встановлені межові знаки законом № 1423 не регламентована, тому вона може виконуватись у довільній формі. Головне, аби можна було ідентифікувати місце розташування межових знаків та був їх опис.

Тож, підписи тепер сусідів збирати не потрібно та у недобросовісних суміжників буде менше підстав для маніпуляцій.

Доволі часто сусіди не підписують межі чисто через неприязні стосунки, та ще й через це звертаються до суду за скасуванням реєстрації права власності на земельну ділянку. От тільки суд вже не в одній своїй постанові дотримується сталої позиції. «Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів».

Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки – правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Не можна не відмітити, що такі зміни в законодавстві, насправді, нічого суттєвого не змінюють у процедурі приватизації землі. Стаття 198 ЗКУ залишилась без змін, відповідно до якої, до складу кадастрових зйомок входить погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Яким шляхом це погодження буде відбуватися, враховуючи скасування Інструкції, залишається на розсуд землевпорядників. Це буде складання акту чи підписи на абрисі – кожен вирішує сам. Чіткості дій після скасування Інструкції немає.

Відтак, скасування Інструкції не спростило процедуру погодження меж земельних ділянок, як підписувались межі, так і підписуються далі. Напевно, якби на Публічній кадастровій карті був порядок, то й погоджувати межі не було необхідно, хоча – це не єдина причина. Є купа випадків, коли паркани встановлюються де завгодно, от тільки не по межі, яка повинна відповідати правовстановлюючому документу на землю. Тому єдиний вихід у таких справах – це зафіксувати все на папері, щоб претензій щодо меж ніхто не мав.

за матеріалами юридичний ресурс Протокол.