Строки виплати заробітної плати працівникам визначені частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Роботодавці, винні в порушенні зазначених термінів, притягаються до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.
Разом з тим, частиною третьою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
При цьому слід пам’ятати, що звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
Окрім того, у зв’язку з несвоєчасною виплатою зарплати в роботодавця виникає обов’язок виплатити працівникові компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат».
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, у тому числі під час воєнного стану.
Працівники, чиї трудові права порушені, мають право звернутися особисто або через уповноважену нею особу (повноваження повинні бути оформлені відповідно до законодавства) до Центрального міжрегіонального управління. У змісті звернення обов’язково зазначається повна назва підприємства, установи, організації, код ЄДРПОУ та стислий виклад порушених Ваших трудових прав роботодавцем.
Підстави надання допомоги на оздоровлення
Для початку зверніть увагу на те, що організацію оздоровлення та відпочинку працівників можна визначити в колективному договорі (абз. 10 ст. 13 Кодексу законів про працю, ст. 7 Закону № 3356 «Про колективні договори і угоди).
Наприклад, у колективному договорі може бути вказано так:
“Роботодавець зобов’язаний дотримуватися термінів і порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та за її результатами вживати заходів щодо покращення умов праці, медичного обслуговування, оздоровлення працівників й надання їм відповідних пільг і компенсацій”.
І зазвичай такі зобов’язання роботодавця виконують саме через надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення. Тому в колективному та/або трудовому договорі може бути передбачено:
“Раз на календарний рік за кошт підприємства працівникам під час надання щорічної основної відпустки підлягає виплаті матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати”.
Водночас, якщо роботодавець не взяв на себе таких зобов’язань у колективному та трудовому договорі, то працівник не може вимагати від нього цієї допомоги. У такому разі допомогу може бути надано за рішенням роботодавця.
Сума матеріальної допомоги на оздоровлення не обов’язково має бути обмежена розміром середньомісячної зарплати. Це може бути розмір посадового окладу.
Також хочу сказати, що на систематичній основі працівниками Центрального міжрегіонального управління проводяться превентивні заходи, що полягають інформаційно-роз’яснювальній роботі з роботодавцями і працівниками щодо вимог законодавства про працю. Наразі особливу увагу акцентуємо на правила працевлаштування, які захистять найманого працівника від потрапляння у ситуації пов’язані з торгівлею людьми і примусової праці. Уважними під час працевлаштування мають бути іноземці та громадяни без громадянства, які належать до юридично незахищеної групи населення. У межах кампанії «Мігрант» центральне міжрегіональне управління спільно з представниками правоохоронних органів та міграційної служби проводяться рейди та профілактичні заходи на території м. Черкаси та області.