Сьогодні День Незалежності України.
Але цей допис трохи в іншому ключі.
Я присвячую його тим небагатьом лицарям незалежності — журналістам, які стали локомотивами та медіаторами побудови демократії в країні та розбудови України на рівні нашого міста. Адже боротися було набагато складніше саме тут, на місці.
Хоча… Насправді досягнення були шалені. І їх я б порівняв із іншим, зворотним процесом — нищенням місцевих медіа, яке згодом стало ледь не офіційною державною політикою.
Роль гіперлокальних медіа у становленні незалежної України важко переоцінити. Саме вони щодня пояснювали людям, що відбувається у їхньому місті, називали прізвища, ставили незручні запитання і примушували місцеву владу озиратися на громаду. Велика політика могла відбуватися десь у Києві, але справжня демократія починалася тут — у невеликих редакціях, перед телекамерами, на шпальтах місцевих газет і в прямих радіоефірах.
Спротив місцевих еліт був відповідним. Вони звикли бачити журналістів слухняними, кишеньковими менестрелями місцевої влади. Тими, хто має красиво оспівувати чергового князька, а не перевіряти його слова й рахувати бюджетні гроші. Тих, хто не погоджувався на цю роль, намагалися приручити, купити, залякати або просто позбавити можливості працювати.
Тепер — суттєва деталь. Я згадую імена та прізвища тих, із ким мені самому доводилося працювати саме в гіперлокальних черкаських медіа. Я дещо свідомо оминаю обласний та районний рівні.
Наперед вибачаюся перед колегами: багатьох із вас я не знав, ніколи не контактував. Ми жили в різних світах. Але й не хочу переходити дорогу Національній спілці журналістів України, членом якої за майже сорок років у журналістиці так ніколи й не був. Аж самому смішно.
Хотів би пригадати й технічних співробітників редакцій. Але, на жаль, у пам’яті часто залишилися лише обличчя, усмішки, прізвища без імен. А інколи — імена без прізвищ.
Список не вичерпний. Якщо когось забув або упустив — без образ, колеги. Додавайте.
Почну з поминання тих, кого вже немає: хто не дожив, пішов завчасно або кому вдячні «герої» публікацій вкоротили віку.
Юрій Зіменков, Микола Рокшанов — із 80-х працювали в редакції «Молоді Черкащини». Потім Юра працював в «Антені» та «Вечірці»…
Вадим Комаров — журналіст-розслідувач, який вийшов із редакції «Антени» в середині 90-х.
Борис Скуцький — почав працювати оператором телеканалу ВІККА у перші дні його роботи. Потім працював у багатьох редакціях і на телеканалах, більшу частину життя присвятив «Антені».
Леонід Туменко — неперевершений майстер гострого слова, журналіст і редактор газети «Місто», згодом — директор друкарні видавництва «Республіка».
Саша Марченко — працював у журналістиці від початку створення телебачення в місті, був незмінним автором і редактором «Студії-2».
Ганна Шквар, Ігор Сакун, Катерина Таран, Саша Хоменко…
Кожне з цих імен заслуговує на окрему розповідь.
Ну а тепер привітаємо тих, хто пройшов разом з українською журналістикою крізь ці десятиліття. Тих, хто вже на пенсії, хто просто тихо зник за небокраєм, а хто, як не дивно, продовжує працювати. Є, виявляється, й такі.
Далі — за абеткою, без рейтингів і табелів про ранги.
Тетяна Балякіна — «ВІККі» з початку 90-х. Незмінна авторка контенту, редакторка програм, що міняли світогляд поколінь. Згодом редактор в інших електронних та друкованих медіа
Олена Баніна — журналістка, редакторка і медіаменеджерка телерадіокомпанії «Рось». Згодом була головною редакторкою, працювала продюсеркою Суспільного Черкаси.
Ростіслав Барчан — без нього важко уявити собі якісне звучання наших радіостанцій та телеканалів.
Надія Бойченко — невтомна редакторка, журналістка черкаських медіа, зокрема «Альту». та «Нашого телебачення».
Віктор Борисов — редактор інформаційної агенції «Контекст-Черкаси», засновник і головний редактор інтернет-видання «Провінція». Наприкінці 90-х працював у газеті «Антена» та телестудії «Альт».
Назарій Вівчарик — журналіст, відповідальний редактор інтернет-видання «Прочерк», письменник. Професійну роботу в черкаських медіа розпочав уже у 2000-х.
Степан Вінярський — у 90-х працював у черкаській пресі й на телебаченні, створював інформаційні та документальні матеріали.
Тетяна Воронцова — працювала в газеті «Молодь Черкащини». Згодом стала засновницею та головною редакторкою медіагрупи «Дзвін» і газети «Нова молодь Черкащини».
Валерій Воротник — про себе писати якось незручно. Але я також пройшов значну частину цього шляху: від «Молоді Черкащини» наприкінці 80-х та участі у створенні ВІККА в серпні — вересні 1991 року — до телестудії «Альт» і «Антени».
Борис Гаркуша — від початку 90-х працював головним інженером ВІККИ. Забезпечував технічний запуск і подальшу роботу телеканалу.
Надія Горбаченко — на початку 90-х була однією з перших дикторок ВІККИ. Згодом багато років представляла Національну раду з питань телебачення і радіомовлення на Черкащині.
Леонід Даценко — наприкінці 80-х працював журналістом «Молоді Черкащини». На початку 90-х став шеф-редактором газети «Дзвін», згодом очолював «Молодь Черкащини» та «Нову молодь Черкащини».
Сергій Дедовський — у 90-х працював на міських радіостанціях Черкас, у газеті «Прес-Інформ» та інших місцевих медіа. Був видавцем, редактором і продюсером.
Людмила Діденко — на початку 90-х прийшла випусковою редакторкою на Черкаське телебачення — майбутню телерадіокомпанію «Рось». Планувала програми й формувала сітку мовлення, згодом працювала у програмній службі Суспільного Черкаси.
Станіслав Журило — із середини 80-х працював у газеті «Молодь Черкащини». Згодом перейшов на телебачення, а пізніше став видавцем і керівником газети «Вечірні Черкаси».
Михайло Калініченко — наприкінці 90-х очолив Черкаську обласну телерадіокомпанію «Рось». Керував створенням телевізійних програм і документальних фільмів, пізніше очолював телерадіокомпанію «Ільдана».
Юрій Косвін — можливо розкрию таємницю: відомий політтехнолог не гребував авторством багатьох політичних та гумористичних текстів газети «Антена». Також причетний до створення кількох відомих нині телеканалів.
Олег Клименко — наприкінці 90-х почав працювати на «Росі» освітлювачем. Згодом став телеоператором, режисером, головним оператором і головним режисером Суспільного Черкаси.
Сергій Косенко — на початку 90-х починав фотографом у газеті «Молодь Черкащини». Згодом працював телеоператором ВІККИ та фотокореспондентом газети «Прес-Центр».
Олександр Костирко — на початку 90-х прийшов на Черкаське телебачення. Працював телеоператором «Росі», знімав новини, авторські програми та документальні матеріали.
Андрій Кравець — наприкінці 90-х прийшов у газету «Нова Доба» редактором відділу права. Працював у «Вечірніх Черкасах», був заступником головного редактора та очолював газету «Прес-Центр», нині — журналіст і редактор видання «Козацький край».
Юлія Крапива — мало хто знає, але, перш ніж стати однією з найдосвідченіших черкаських прессекретарок, наприкінці 90-х вона починала як журналістка друкованих медіа міста.
Володимир Лимаренко-Полянський — у 90-х працював у незалежній черкаській пресі. У різні періоди співпрацював із міськими виданнями City News, «Фактор» та «Репортер», спеціалізувався на журналістських розслідуваннях.
Андрій Лубенський — журналіст і редактор багатьох локальних видань. Важко навіть згадати, з ким він тільки не співпрацював.
Володимир Мамалига — в перервах між політичними баталіями був позаштатним кореспонтеднтом багатьох місцевих медіа, згодом – головним редактором телеканалу «Антена-плюс».
Алла Марченко — телеоператорка і режисерка черкаської студії авторського телебачення «Студія-2».
Валентина Мозгова — із початку 80-х працювала журналісткою газети «Молодь Черкащини». Авторка численних публікацій про життя міста, культуру та людей Черкащини. Фактично — вчителька й наставниця багатьох журналістів. Але, на жаль, її доля мені невідома.
Ігор Муллер — на початку 90-х прийшов на ВІККУ як редактор, режисер і продюсер рекламних роликів. Працював над рекламними та соціальними програмами «М» і «Райдуга».
Сергій Мусик — журналіст телестудії «Альт», газет «Антена» та «Наше телебачення».
Світлана Немилостива — у 90-х працювала в телерадіокомпанії «Рось» як журналістка, редакторка й авторка телевізійних програм. Згодом очолювала програмний напрям телебачення.
Тетяна Очеретяна — журналістка, колишня головна редакторка газети та керівниця інформаційного агентства «Нова Доба».
Валентина Рабцун — наприкінці 90-х прийшла на «Рось», де пройшла шлях від редакторки й телеведучої до першої заступниці генерального директора. Згодом працювала в телерадіокомпанії «Ільдана».
Юлія Сакун — працювала журналісткою в газеті «Молодь Черкащини», у 90-х стала редакторкою видання.
Анатолій Сисой — багато років обіймав в обласній владі посаду, яка фактично прирівнювалася до посади цензора. До виходу на пенсію співпрацював з «Антеною» таємно, а потім став її автором і журналістом. Його внесок у розвиток локальних медіа — неоціненний. Зрештою, саме він у 1996 році реєстрував «Антену» як обласну газету.
Оксана Соколова — так, відома журналістка, редакторка та телеведуча ICTV починала на черкаському місцевому телебаченні.
Максим Степанов — журналіст «Прочерку», історик, автор краєзнавчих й документальних публікацій.
Станіслав Стеценко — журналіст, редактор газети «Губернские ведомости».
Олег Стогнієнко — кореспондент і редактор газети «Молодь Черкащини».
Ростіслав Супрунов — невтомний репортер, що починав в легендарній «Молодь Черкащини».
Олександр Таран — із середини 90-х працював телеоператором «Росі». Знімав новини та документально-публіцистичні фільми, працював у творчій групі журналістки Катерини Таран.
Олексій Тетерін — дизайнер газети «Антена» наприкінці 90-х.
Олександр Третьяков — із кінця 80-х журналіст, фотокореспондент газети «Молодь Черкащини», згодом — видавець, керівник книжкового видавництва.
Сергій Усик — журналіст, телеоператор і телеведучий середини 90-х. Працював у телестудії «Альт», газеті «Антена» та студії «Наше телебачення».
Сергій Халупінський — із середини 90-х працював у черкаській журналістиці. Був журналістом «Молоді Черкащини», «Вечірніх Черкас», редактором і головним редактором «Черкаського краю», працював у телерадіокомпанії «Рось».
Ольга Швець — наприкінці 90-х працювала редакторкою газети «Антена».
Борис Юхно — у медіа працював із кінця 80-х, а постійно — від кінця 90-х. Був редактором новин ВІККИ, працював на «Росі», у «Вечірніх Черкасах», очолював газету «Місто». Відомий також як автор книжок про історію Черкас.
Це не рейтинг заслуг і не музейний каталог. Це лише моя спроба згадати людей, які власними руками створювали черкаську журналістику доби незалежності.
Повторюся: список неповний. Тому доповнюйте, виправляйте, нагадуйте імена. Бо пам’ять — річ дивна: обличчя залишаються, а прізвища поступово стираються. Аще… Про окремих колег не чую вже більше десятка років, сподіваюся, що живі. Тому всі поки в моєму списку живих…
Зі святом, колеги!
Тих, кого вже немає, — пам’ятаємо. Тим, хто є, — здоров’я, сил і ще трохи журналістського нахабства. Без нього в нашій професії ніяк.
Ну і головне — наша місія зараз зберегти професійні медіа. Зберегти всупереч нав’язаним суспільству наративам, які, як виявилося, є черговими фантазіями тих, хто прагне панувати в медіапросторі та мізках пересічних українців.
Автор: Валерій Воротник, Антена