25 січня, насправді, відбулася знакова подія. Вчительку Наталію Макаренко, що систематично піддавала моральним тортурам учнів 5-го класу, використовувала під час навчального процесу блатну «фєню», викладала російською мовою — було звільнено. Але хочемо зробити декілька важливих акцентів.
Згідно оприлюдненого вчора наказу, Макаренко звільнено за Аморальну поведінку, несумісну з подальшою професійною діяльністю. А це означає, що вона не зможе в подальшому працювати вчителем, що є достатньо жорстким покаранням за проступок.
Серед причин звільнення значаться крім заяви батька, висновків комісії департаменту освіти, що проводила перевірку подій, що сталися у школі також і посилання на саме наш сюжет, що вийшов до ефіру на початку грудня минулого року.
Що вбиває останні паростки співчуття до вже звільненої вчительки англійської, так це повна відсутність каяття з її боку. Нагадаю, що півтора місяці тому, щоб залагодити скандал, вона обіцяла змінитися, стверджувала, що «я обучаємая». Але насправді все то була лише гарна акторська гра.
Потім — тривалий лікарняний. Протести батьків, обіцянки в разі звільнення Макаренко перекрити автомагістралі. І, нарешті, феєричний фінал — заблокований розлюченими прихильниками Макаренко Департамент освіти та культури Черкаської міськради, погрози, волання, перешкоджання роботі журналістів. І, врешті-решт, вручення Макаренко Наказу про звільнення в присутності адвоката (як представили). Вона з усім погодилася, але, вийшовши з кабінету очільника черкаської освіти, з посмішкою повідомила, що далі — суд. Тобто навіть без натяку на каяття, розуміння своєї провини і хибності вчинків. Це просто жах.
Я не буду писати про те, що довелося пережити за ці місяці боротьби родині Дмитра Шакіна та його доньці Марійці! Мужня дитина, юна патріотка пережила те, що не під силу багатьом дорослим. Вона не ховалася, не лякалася, на відміну від свого «вчителя», за лікарняними. Вона хотіла і йшла до класу. У влаштовану для неї атмосферу ворожнечі та цькування. Переслідувань за патріотичні переконання та принциповість. І вона перемогла.
Скільки образ, погроз довелося почути їй, її батькові, журналістам, що супроводжували скандал! Але все це вдалося витримати завдяки підтримці з боку громади. Завдяки тому, що шалений резонанс події сколихнув десятки тисяч сердець українців, розкиданих по країні та світу. Саме публічність і розголос стали поруч зі стійкістю Марійки та її батька Дмитра, головними локомотивами цієї історії. В такі моменти знову з’являється втрачене десятиліття тому відчуття потрібності роботи преси, гордість за журналістську працю та віра в суспільний сенс від того.
Окреме слово за політичну підтримку. Активісти та депутати обласної та міської рад від «Свободи» — чи не єдині з місцевих політиків, хто відверто занурився у вирій скандалу, підставив плече в найдраматичніший момент, коли вже здавалося, що темні сили взяли гору. І велика подяка тим активним черкащанам, що відгукнулися на мій заклик в інтернет, прийшли до приміщення департаменту і були готові просто винести звідти «комітет захисту Макаренко», який уже почав відверто погрожувати та фізично тиснути на журналістів та чиновників. Це і є громадянське суспільство.
А от численних борців за демократію, що зазвичай світяться в соцмережах, прес-конференціях та піар-акціях, там не було. Жодного. Робіть висновки, панове.
Хочеться відзначити принципову позицію міської влади. Ми можемо лише здогадуватися, з якими проханнями і вимогами телефонували до міського голови Анатолія Бондаренка, до очільника міської освіти Ігоря Волошина різного роду начальники та керівники та що вимагали від влади в цій ситуації. Але, попри все, прийнято принципове рішення у відповідності до законів України.
Зазначимо, що конфлікт, насправді, більш широкий і глобальний, ніж може здатися на перший погляд. Адже це не просто порушення етики поведінки вчителя. Найстрашніше — батьки нинішніх і колишніх учнів Макаренко навіть не усвідомлюють, що подібна поведінка вчителя є неприпустимою і завдає страшної шкоди психіці дітей, впливає на їхню подальшу долю і здоров’я! Але чи варто нагадувати, що в Україні, на жаль, чимало родин, у яких навіть фізичне насильство вважається нормою і невід’ємною частиною виховного процесу? Прикро.
Про прихований конфлікт та локальне повстання місцевого «русскаго міра» важко писати щоб не наразитися на звинувачення у ксенофобії, тим більш, що достатньо написано у соцмережах і вже сказано в ефірі. Радує лише те, що вчора, перебуваючи в стані істерики після повідомлення про звільнення Макаренко, вони публічно і відверто визнали свою меншовартість, а журналістів звинуватили у, виявляється, навмисному цькуванні нацменшини! Нарешті у частини тих, хто вважає себе місцевою «елітою», настає прозріння: вони – МЕНШІСТЬ, а не господарі ситуації!
Але все ж їхня зухвала поведінка під час скандалу вимагає певних висновків. «Русскій мір» з усіма його проявами, потворними та ганебними моральними нормами, що схвалюють насильство психологічне і фізичне, відвертою зневагою до України та громадянських прав українців, таки присутній у Черкасах. І в обсягах значно більших, ніж здавалися раніше. Жодні патріотичні гасла та вишиванки не здатні більше приховати негаразди та невідповідності в нашому суспільстві.
Ми щиро сподіваємося, ця перемога викличе ефект доміно для, принаймні, освітянської системи, що призведе до її очищення та оновлення. Бо це – основа нашого суспільства, надія на майбутнє України, віра в перемогу над ворогом!