Для тих, хто вперше приїздить до Німеччини, неділя може піднести сюрприз – цей день є загальним вихідним. У неділю зачинені геть усі магазини, навіть великі торгівельні центри: Мюллер, Карштадт, Кауфхоф зустрічають покупців замкненими дверима. Для наших співвітчизників, які звикли ходити за покупками саме в неділю, це дуже незвично.
Працюють лише кафе та ресторани, хоча й далеко не всі. Також треба постаратися, щоб знайти чергову аптеку. Як наслідок – у п’ятницю ввечері та в суботу в супермаркетах з’являються довжелезні черги: німці скуповують продукти.
Різдвяний настрій в Німеччині починає відчуватись вже наприкінці листопада. У магазинах з’являються новорічні подарунки, солодощі, традиційна різдвяна випічка.
Абсолютна більшість жителів Фрайбурга, як і загалом у Німеччині, орендує житло. Ціни на нерухомість дуже високі, тому мало хто може собі дозволити купити власну квартиру чи будинок, або ризикнути оформити іпотеку. За найпоширенішу трикімнатну квартиру загальною площею близько 65 кв м доведеться викласти 150-250 тис €.
Власний будинок у передмісті Фрайбурга обійдеться в кругленьку суму, яка може перевищити півмільйона євро. Фрайбург – курортне місто, тому ціни за оренду житла тут вищі, ніж у середньому по країні. Вартість оренди трикімнатної квартири – від 800 до 1500 євро залежно від району та зручностей.
Плата за комунальні послуги є окремою та складає, в середньому, 250-350 € на місяць.
Вуличної реклами в німецьких містах дуже мало – вона концентрується, зазвичай, в місцях скупчення людей. Рекламу торгівельних марок розміщують на лайт-боксах в зупинках громадського транспорту. На парканах вздовж тих же зупинок та на шляхопроводах висять стандартні рекламні дошки із анонсами міських заходів. На великих рекламних тумбах розміщують афіші значних концертів або ж культурних подій чи соціальну рекламу.
У Фрайбурзі, як і у більшості старовинних німецьких міст, широко використовується вулична бруківка. Весь старий центр міста – штадтміттель – вкрито кам’яною бруківкою, яку регулярно оновлюють. Бруківку ретельно підганяють, завдяки чому навіть рух нею в автомобілі не викликає дискомфорту.
Особливого шарму центру Фрайбурга надають тротуарні мозаїки, викладені з дрібної різнокольорової бруківки.
Старі автомобілі, або ж “олдтаймери” – предмет особливої уваги для німців. Наразі до цієї категорії вже починають заносити автомобілі 80-х, які все частіше з’являються в пробігах
Автопробіг в Німеччині – чудова нагода побачити справжні перлини світового автопрому, почути гуркіт їхніх двигунів та вдихнути запах бензину та шкіри Автопробіг Шауінсланд – свято для справжнього поціновувача автокласики.
Кожного року в перших числах серпня власники олдтаймерів з Баден-Вюртембергу, та не тільки з нього, з’їзджаються до Фрайбурга, аби взяти участь в автопробізі. Маршрут пролягає з центра міста до гірського урочища Шауінсланд на висоті близько кілометру над рівнем моря.
Кожного року в події беруть участь більше ста екіпажів, які намагаються здолати гірські серпантини, дотримуючись легенди. Але головне – участь
Цьогоріч найчисельнішими авто пробігу були знамениті Порше. Але від унікумів просто розбігались очі: Феррарі, Ягуари, Мерседеси та Фіати справляли незабутнє враження. Особливо привернув мою увагу НСУ РО 80 – унікальний автомобіль з роторним двигуном
Для багатьох німців захоплення олдтаймерами є цікавим, хоча й недешевим хобі. Маючи сучасне авто, такі любителі часто зберігають в гаражі старовинний автомобіль, аби пару раз на рік виїхати в ньому на люди, збираючи захоплені погляд
Прогулюючись вулицями німецького міста можна часто побачити біля будинків, на зупинках або перехрестях картонні коробки, на яких зазвичай написано Zu verschenken (Цу фершенкен), що в перекладі значить “Віддаю”. У такий спосіб німці позбуваються непотрібних речей.
Найчастіше в коробках знаходяться дитячі іграшки чи речі, біжутерія, посуд, а також книжки. Інколи трапляються навіть досить цінні речі: годинники, мобільні телефони чи якісь меблі.
Кожен перехожий може підійти, подивитись та забрати собі річ, яка йому потрібна або сподобалась.
А наприкінці літа власники присадибних ділянок часто виставляють тарілки з яблуками чи грушами.
Один із елементів життя в Німеччині було б непогано впровадити й в Україні. Люди старшого віку ще пам’ятають часи, коли молокопродукти продавали в скляній тарі, яку можна було здавати. Наразі в німецьких супермаркетах працюють апарати, які приймають порожню пластикову тару – пляшки від мінералки та соку і пивні банки й пляшки. Ціна за обмін тари вказується на ціннику, а на етикетці ставиться спеціальна позначка.
Вартість пластикової пляшки й пивної банки – 25 центів, пивної пляшки – 8 центів. Кидаєш тару в автомат, отримуєш чек, який віддаєш касиру. На суму чеку можна отримати знижку на покупки або ж узяти готівку.
Система дуже зручна та вигідна: тара йде в переробку, а для місцевих бомжів та маргіналів – це можливість підзаробити, збираючи порожні пластикові пляшки. 4 пляшки – вже маєш 1 євро!
Приміські поїзди в Німеччині є важливою складовою транспортної системи. Вони ходять значно частіше та набагато комфортніші за українські.
Багато німців живуть за містом і кожного дня мають їздити на роботу й додому. Також навколишні містечка користуються популярністю в студентів – знімати житло значно дешевше саме за містом. Тому приміські електрички є важливою складовою транспортної системи.
На відміну від України – зокрема, Черкас, де приміським поїздом можна скористатися лише двічі або тричі за день, до того ж втовпитись до потяга, окупованого дачниками, майже неможливо – німецькі електрички курсують раз на годину з ранку до пізнього вечора.
Вагони німецьких електричок двоповерхові та розділені на 1 та 2 класи. Зручні м’які сидіння, кондиціонери та сучасні туалети в кожному вагоні створюють комфорт.
Вартість квитка залежить від зони, також діє загальний проїзний квиток на всі види транспорту – регіокарта. Безквитковий проїзд потягне за собою штраф у розмірі 60 євро.
Журналісту якраз вдалося відзняти момент покарання зайців суворим контролером.
Ми продовжуємо серію репортажів від нашого журналіста Станіслава Юрченка, який наразі перебуває в німецькому місті Фрайбург, земля Баден-Вюртемберг.
Однією з німецьких цікавинок, яка навряд чи отримає розповсюдження в Україні найближчими роками, є квіткові клумби самообслуговування. Люди, що займаються цим бізнесом, беруть в оренду ділянки землі та вирощують на них різні квіти, в залежності від сезону. Біля квітника розміщується стіл з касою і декількома ножами для зрізання квітів, велика корзина для обрізків і цінник. Бери ніж, зрізай, скільки потрібно квітів, та кидай гроші в касу. Все розраховано на чесність та порядність.
Навряд чи квіткарі мають величезні прибутки – але такі клумби є показовою ілюстрацією німецького способу життя.
