Перегляд TV On-line

Перевищення службових повноважень та корупція на користь третіх осіб: Олександр Радуцький напрацював на третю судимість?

Схоже, Олександру Романовичу Радуцькому навряд чи вдасться повернутися з крісла секретаря Черкаської міської ради до облюбованої ним посади директора комунального підприємства «Дирекція парків». За інформацією джерел «Антени», відкрилася оборудка, проведена двічі несудимим секретарем Черкаської міськради ще у березні 2015 року, в результаті якої Радуцький може отримати третю судимість.

Наразі, поки невідомо, чи звернулося чинне керівництво Черкаської міської ради до правоохоронних органів, але копії документів, які отримала редакція зі своїх джерел, наштовхують на думку, що Радуцький не тільки привласнив собі владні повноваження, але й, діючи в інтересах третіх осіб, скоїв корупційний злочин, у результаті якого черкаська громада отримала багатомільйонні збитки.

Майже десять гектарів міської землі на колишньому військовому полігоні в районі вулиці Оборонної були без конкурсу та публічних торгів передані приватному забудовнику.

І ще цікава деталь: забудовник – нині вже покійний сумновідомий черкаський бізнесмен-будівельник Ігор Калашник, якому минулого року за клопотанням того самого Олександра Радуцького було посмертно присвоєне звання «Почесного громадянина» міста Черкаси і якого поховано на Алеї Героїв на міському цвинтарі – поруч із загиблими атовцями. Доля в Черговий раз познущалася над корупціонерами, які прижиттєво намагалися довести, що в дерев’яних макінтошах таки є кишені…

Нагадаємо, що Калашник протягом двох десятків років керував будівельними організаціями, які колись належали Українській спілці ветеранів Афганістану, але в результаті сумнівних оборудок таки стали приватними компаніями і належали родині покійного бізнесмена. Слід додати, що Калашник неодноразово обирався депутатом Черкаської міської ради і тривалий час керував постійною депутатською комісією з бюджету та розвитку міста. При тому, звісно, не вступаючи в жоден конфлікт інтересів – адже депутатська діяльність, виділення землі під забудову ніяким чином не перетиналися з професійною діяльністю бізнесмена. Чи, може, ми помиляємося?

І зовсім випадковою, звісно, була історія з отриманням підряду на будівництво сумнозвісного довгобуду, що тривав чи не кілька десятиліть, - спортзалу 18-ї школи, який у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів – кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал.

А також зовсім випадковим збігом обставин є отримання у власність цілого корпусу в першій міській лікарні, який у результаті корупційних оборудок перекочував з комунального майна в приватну власність бізнесмена-політика.

Олександр Радуцький познайомився з Калашником понад 10 років тому, коли молодий підприємець та екс-браток Шура Радуцький прийшов до Соціалістичної партії України, щоб отримати мандат депутата міської ради. Калашник став справжнім духовним учителем тоді ще політика-початківця Радуцького, обрії інтересів якого не сягали на той момент далі встановлення біг-бордів та МАФів на вулицях міста. Схоже, Калашник навчив Радуцького багатьом речам, серед яких головна – як можна тривалий час паразитувати на міському майні та бюджеті.

У 2009 році доля відвернулася від Калашника – він не зміг стати депутатом Черкаської міської ради. Натомість Радуцький таки отримав мандат. Будучи соратником Одарича, до певного моменту він всіляко використовував переваги, які давав йому статус. А вже в 2013 році Сергій Одарич втратив політичний тренд і отримав імпічмент. Серед організаторів перевороту в Черкаській міськраді – Радуцький. А вже в 2014 році, після позачергових виборів до Черкаської міськради, він обирається секретарем міськради - вперше , але, як виявилося, не востаннє.

У той самий час будівельна компанія Калашника, втративши фінансову підтримку, яку давала їй посада керівника, що сидів фактично на потоках міського бюджету, почала стрімко занепадати. Не будувалися нові об’єкти, в замороженому стані перебували розпочаті будівництва, у тому числі той самий спортивний зал школи №18. З усіх боків тиснули на бізнесмена численні кримінальні справи і фінансові претензії кредиторів. Компанія впевнено банкрутіла.

Але в цей самий час Калашник, після тривалого протистояння, зумів на певний час помиритися з міським головою Одаричем. Ми можемо лише припустити, навколо чого відбулося це примирення, але факт є фактом – 04.08.2011 року між Черкаською міською радою та БО «Інтербуд» УСВА» було укладено договір суперфіції (виділення землі під майбутню забудову) на велетенську ділянку в мікрорайоні «Перемога-2» в межах вулиць Корольова, Десантників та Конєва. На землі, яку БЕЗОПЛАТНО отримав бізнесмен, він планував звести котеджі та багатоповерхову забудову.

Насправді, компанія, яку очолював Калашник, вже на той момент не була здатна не те що на ведення будівельних робіт, вона перебувала в стані давно мертвого банкрута, а сама оборудка на меті мала не будівництво квартир для родин воїнів-інтернаціоналістів, а банальний перепродаж столичним «інвесторам». Серед них, можливо, структури, наближені до Бродського, Губського та інших представників «еліт». Але щось не склалося з домовленостями. Оборудка «зависла». Всупереч договору, роботи по забудові території так і не були розпочаті, і логічно було б очікувати, що договір буде розірвано, а міська земля, що є найдорожчим активом громади, буде повернута місту…

Але міський голова Одарич у бурезні 2015 року йде у відрядження. Мету його відсутності сьогодні вже і згадати важко. Але за кілька днів вмісто отримало шалену проблему. Його обов’язки виконує секретар Черкаської міської ради О.Радуцький, на що отримує відповідне доручення від Одарича С.О. Та секретар міськради не є за цих умов повноцінним міським головою з усіма правами останнього. Серед цих прав –точніше, їх відсутності, право на розпорядження майном громади міста, в тому числі землею. Але це не завадило Радуцькому присвоїти собі владні повноваження і підписати Додаток до договору, в якому термін дії останнього на старих умовах продовжив на наступні 4 роки. При тому, що договір, згідно його ж тексту, мав бути припинений з причин відсутності початку будівельних робіт.

Але, це не останнє і не головне порушення закону. Насправді Радуцький не міг і не мав права підписувати Додаткову угоду. А підписавши її, вчинив низку дій, що мають ознаки кримінальних злочинів – перевищення повноважень та корупційні дії на користь третіх осіб.

Слід зазначити: за пів року, наприкінці жовтня 2015 року – відбулися місцеві вибори, а Олександр Радуцький, як і тодішній міський голова Сергій Одарич, балотувався на посаду міського голови. А Ігор Калашник був фактичним керівником виборчого штабу Радуцького. Крім того вони обидва балотувалися у міську раду за списками БПП... Знов, схоже, виключно випадковий збіг обставин?

Радуцький вибори «з трєском» програв. У другий тур вийшли Бондаренко та Одарич. Радуцькому не залишилося нічого іншого, як намагатися допомагати у боротьбі з Одаричем одному зі своїх конкурентів. Тому що в разі перемоги Одарича оборудка з землею неодмінно була б викрита, і Одарич неодмінно скористався б нею задля політичного галасу.

Договір суперфіції і додатки до нього були ретельно сховані подалі від очей нового міського голови, а сам Олександр Романович вступив у тяжкий бій за чергове обіймання крісла секретаря Черкаської міськради.

У березні 2016 року, за півроку після виборів, і за рік по пролонгації договорів на міську землю, Ігор Калашник помирає. За ініціативою секретаря міської ради та фракції БПП у міські раді вперто просувається ідея присвоєння покійному звання почесного громадянина міста Черкаси. Кажуть, це був відповідний «бонус» пам’яті і родині покійного, в обмін на контроль над певною частиною його активів, серед яких - вищезгадані гектари землі на полігоні.

Насправді в будь-якій іншій країні секретар міськради вже давно втратив би не тільки сон і спокій, а й свою посаду і навіть волю. Замість сесій міськради він мав би давати покази слідчим і вже морально налаштовуватися на отримання чергової судимості вже за більш серйозними, ніж «хуліганка» та «злісна непокора», статтями… Однак це не стосується сьогоднішньої ситуації в Україні, де депутат від провладної політичної сили зазвичай уникає відповідальності. У нашому випадку – Радуцький намагається провернути в міськраді чергову оборудку вже з імпічментом нинішньому міському голові. Бо, схоже, нові договори суперфіції чекають на свою термінову пролонгацію.

Замість післямови

Черкаська міська рада звернулася із позовною заявою до суду про визнання Додаткової угоди до Договору суперфіції недійсною. Наразі триває судовий розгляд справи. А Олександром Романовичем Радуцьким зовсім не цікавляться ані місцеві правоохоронці, ані працівники Служби Безпеки України. Бо, кажуть, серед останніх чимало тих, хто кришував багато років оборудки Калашника, які стали корупційною спадщиною нинішнього секретаря Черкаської міськради.