8 листопада Верховна Рада ухвалила як Закон законопроект 9141, який, за словами депутатів, «спрощує процедуру присвоєння статусу ветерана». У Верховній Раді з приводу нього зазначили, що «тепер військовослужбовець не збиратиме документи — статус надаватиметься автоматично».
Але чи дійсно все так, як малюють депутати? Насправді, ситуація описується відомим висловом «хотіли, як краще, а вийшло, як завжди»…
як зауважили у Головному юридичному управлінні Верховної Ради, проект не забезпечує чіткого завершеного правового механізму реалізації положень закону.
Так, норми, якими доповнюються статті Закону про ветеранів війни, а саме: посилання на Закон про особливості надання публічних послуг та одночасне визначення порядку подання документів для встановлення відповідного статусу, не дає чіткої відповіді на питання, в яких випадках необхідно керуватися положеннями Закону про особливості надання публічних послуг, а в яких випадках – положеннями Закону про ветеранів війни.
При цьому положеннями Закону про ветеранів війни встановлюються інші відмінні від Закону про особливості надання публічних послуг положення.
Зокрема: положення проекту, згідно з якими «Особи… або їх представники мають право відповідно до Закону про особливості надання публічних послуг подати заяву (звернення) в паперовій…формі» не узгоджується із зазначеним Законом, відповідно до якого «електронна публічна послуга – послуга, що надається органами державної влади… з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем на підставі заяви (звернення, запиту), поданої в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (у тому числі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг), або без подання такої заяви (звернення, запиту)».
Не узгоджуються з Законом про особливості надання публічних послуг положення проекту щодо:
- надання статусу відповідно до Закону про ветеранів війни лише на підставі зазначених в заяві «відомостей, необхідних для надання статусу…або доданих копій відповідних документів (за наявності), засвідчених підписом суб’єкта звернення»;
- витребування документів «в рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень».
Відповідно до Закону про особливості надання публічних послуг у разі якщо у заяві про надання публічної послуги зазначаються лише відомості, необхідні для надання такої послуги, або до такої заяви додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб’єкта звернення, у такому випадку суб’єкт надання публічних послуг або програмні засоби відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі надсилають до суб’єкта, який видав документ, запит щодо підтвердження видачі такого документа та/або достовірності відомостей через систему електронної взаємодії електронних ресурсів.
Витребування документів «в рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень» Законом про особливості надання публічних послуг не передбачено.
Крім того, Законом про особливості надання публічних послуг чітко визначено підстави для надсилання зазначеного запиту, а саме, у разі якщо законодавством для отримання публічної послуги вимагається подання документів або інформації, що не міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах, які видані або перебувають у володінні суб’єкта надання публічних послуг, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, державних та комунальних підприємств, установ та організацій.
Натомість, як зазначає ГЮУ ВР, з положень проекту можна зробити висновок, що документи (відомості) витребовуються, якщо вони відсутні в особи, яка звертається за встановленням статусу.
При цьому наявність (чи відсутність) відповідної інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах значення немає.
Законом про особливості надання публічних послуг регулюються також інші питання, зокрема щодо електронної ідентифікації фізичної особи, яка подає заяву електронній формі. Проте з положень проекту не вбачається однозначної відповіді щодо застосування цих положень при наданні відповідного статусу.
З огляду на вищезазначене, вбачається також невідповідність змісту проекту його назві щодо «спрощення процедури надання особам статусу…».
Юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права, зауважили у Головному юридичному управлінні.
Крім того, використання в проекті термінів «уповноважений орган» та «особи», в яких мають бути витребувані документи (у разі їх відсутності), що необхідні для надання статусу, створює умови для розширеного їх тлумачення при застосуванні норм прийнятого Закону.
Адже ні Законом про статус ветеранів війни, ні Законом про особливості надання публічних послуг не передбачено визначення цих термінів.
Також проектом передбачено, що уповноважений орган або особа зобов’язані надати запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їхньої відсутності. Відповідна комісія (орган) приймає рішення про надання статусу.
Проте проектом не визначені дії комісії у разі надходження повідомлення про обґрунтовану причину відсутності запитуваних документів (відомостей).
Прикінцевими положеннями закону Кабінету Міністрів України доручається протягом двох місяців з дня набрання законом чинності забезпечити приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. «Зазначене свідчить про відсутність достатніх і завершених механізмів для реалізації положень Закону, оскільки виконання його норм ставиться у залежність від прийняття у майбутньому відповідних підзаконних актів. Відповідно, з набранням чинності цим Законом виникне ситуація, за якої протягом певного часу існуватиме прогалина в правовому регулюванні відповідних суспільних відносин, що ускладнить чи унеможливить реалізацію положень Закону», – зауважили у ГЮУ.