Ми повертаємося до резонансного розслідування, яке розпочали минулого року. Нагадаємо: батько-кривдник відібрав у колишньої дружини дитину, а черкаські соціальні служби, адміністрація дитячого садочка безапеляційно стали на його бік. Ми дослідили ситуацію та з’ясували, що її продовження не менш шокує. 

Час, що минув із часу попередньої публікації, Департамент освіти Черкаської міськради таки звільнив виховательку та завідувачку дитячого садочка, де розгорталися ганебні для системи події, а також багато змін відбулися в житті нашого головного «героя» «футболіста» Олександра Раковського. Так, після нашого розслідування він більше не футболіст, не вантажник і не охоронець ПАТ «Черкасиобленерго». Як ми повідомляли раніше, факти фіктивного працевлаштування стали підставою для перевірки правоохоронних органів і порушення відповідного кримінального провадження, потрапили в українські медіа, де викликали певний резонанс. І нам достеменно не відомо, чи вплинула ця ситуація також на звільнення з роботи вже колишнього голови правління ПАТ “Черкасиобленерго” Олега Самчука, оскільки незаконним було і бронювання та звільнення від мобілізації Раковського та інших футболістів футзальної команди обленерго. До речі, за нашими даними, повістки Раковський після зняття «броні» та звільнення так і не отримав попри свій призовний вік та відмінну спортивну форму. 

Але повернемося до ситуації, що стала предметом нашого дослідження. Залишившись без роботи, Раковський запропонував колишній дружині укласти мирову угоду на умовах, які пропонує він та його мама. І Марія, його колишня дружина, майже погодилась на умови, які запропонував кривдник, оскільки жертві домашнього насилля допомоги ні від правоохоронних органів, ні від поліції не відчула. Чому? Це окреме питання. Але у нас склалося відчуття, що Олександр Раковський є «всемогутнім та всесильним», принаймні в Черкасах йому під силу змусити правоохоронців, соціальні служби грати за встановленими саме ним правилами, бачити лише те, що треба йому, та в ракурсі, вказаному саме ним. Врешті, і статус, отриманий у результаті адміністративних протоколів, — «кривдник» — не заважає йому далі користуватися перевагами мажорного життя, поки колишня дружина марно оббиває пороги соціальних служб та поліції, які здебільше намагаються не помічати ані її саму, ані її проблеми.

Але самого Олександра Раковського поважають, чують та підтримують. У період розгляду мирової угоди він звернувся зі скаргами до начальника Управління ГУНП в Черкаській області Олега Гудими, про що кривдник сам повідомив своїй жертві, і поліція активно включається в роботу саме за його скаргами. Водночас,  неодноразові звернення Марії  залишаються без реагування. Чому?

Нагадаємо, що з липня минулого року Олександр Раковський безпідставно ізолював свою доньку від мами. Не дає вільно спілкуватись, а дитина перебуває як у колонії суворого режиму. До речі, дитина, яку позбавили можливості спілкування з рідною мамою, вже «мамою» називає бабусю. Що це, як не ще один зухвалий елемент вишуканого психологічного насилля над жінкою, яку вже суди визнавали жертвою домашнього насилля?

У листопаді 2023 року ми дізналися про те, що Черкаська область увійшла в пілотний проект по захисту прав дитини у кримінальних провадженнях, який фінансують інституції ЄС. Рада Європи організувала в Черкасах тренінг із протидії домашньому насильству і захисту прав дитини саме для поліції та працівників соціальних служб. Тобто, можна стверджувати, що в Черкасах наявні висококваліфіковані фахівці, які знають, як захистити права дитини, діяти в найкращих інтересах дитини? Точно? Ми нічого не переплутали? 

Ми протягом доволі тривалого періоду спостерігаємо за трагічною ситуацією, що розвивається в родині Раковських. І тому маємо всі підстави стверджувати, що саме захисту дитини і не відбулося. А також ми можемо висунути ряд припущень стосовно того, чому таке стало можливим у нашому місті. Чому система не спрацювала взагалі, чому права дитини залишаються не захищеними?  

І в якості прикладу можемо розповісти, як під час допиту Марії працівниками поліції їм не було зрозуміло, чому мама приходила в садочок з особистою охороною. Поліцію дивує той факт, що люди мусять шукати спосіб захистити себе від насилля, коли саме поліція не виконує свої функції? А може, так відбувається, тому що поліція «списала» факти погроз мамі, чи, може, тому, що в дитячому садочку працювала колишня свекруха, Раковська Людмила Григорівна? І лише після звернення до міського голови Анатолія Бондаренка і проведення ініційованого ним службового розслідування посадових осіб, включно зі свекрухою, з дитячого садочка таки звільнили, а маму дитини додали до батьківської групи у вайбері і вона може хоч у такий спосіб дізнатися про свою доньку та її перебування в дитячому закладі.

Але, за нашою інформацією, маленька Мілана не відвідує ДНЗ. За наявною інформацією, її не приводили в садочок понад два місяці. Щоб з’ясувати ці обставини, Марія разом зі своїм адвокатом днями приїхала до новопризначеної завідувачки дитячого садочка поспілкуватися з приводу невідвідування дитиною закладу. Завідувачка пояснила, що Мілана не відвідує садочок за сімейними обставинами. Чи є поважними «сімейні обставини», коли насильно відібрана у мами дитина перебуває в родині кривдника? Тим більше коли батько перебуває весь день на роботі, а дитина перебуває з іншими особами, в той час, коли догляд за дитиною не дають здійснювати мамі? 

Під час ознайомлення адвоката з журналом щоденного відвідування садочка в кабінет несподівано увірвався сам Раковський. Завідувачка заявила про випадковість. Але чи можна вірити такому твердженню? Припускаємо, що, ймовірно, він був свідомо покликаний адміністрацією садочка, завідувачка його не зупинила, чим здійснила перешкоди здійсненню адвокатом захисту свого довірителя, оскільки після активної психологічної атаки Раковського потерпіла та її адвокат змушені були покинути кабінет. До речі, кривдник звернувся до завідувачки з проханням «забронювати місце за своєю донькою в цьому ДНЗ». Що ця фраза означає, нам так і не стало зрозумілим. Але ми вбачаємо в цій події лише чергове свідчення того, що адміністрація дитячого закладу продовжує грати на боці футболіста-кривдника. І вчергове запитуємо: чому?

Такі «сценарії випадковості» відбувались щоразу, коли Марія приїжджала до садочка, щоб побачити свою маленьку доньку, спілкування з якою позбавив її колишній чоловік-кривдник. Проте, всі звернення і повідомлення в поліцію і соцслужбу залишались без реагування. Чому система працює повністю на кривдника, що має величезну купу прав і гарантії безкарності будь-яких вчинків?

До речі, це не єдина проблема, з якою стикається тендітна та незахищена жінка. Колишній чоловік-кривдник продовжує її переслідувати також і в повсякденному житті. В ТРЦ «Хрещатик Сіті», де Марія намагається отримати професійний фах в одному з косметологічних закладів,  Олександр Раковський систематично проводить відеозйомку її та інших дівчат, що там перебувають. Знімає неприховано на свій телефон, на зауваження, що він порушує права людей, він пояснює, що «це йому потрібно для суду». Право на приватність? Конституційні гарантії захисту особистості? Ні, в родині Раковських на це є альтернативний погляд. Не витримавши психологічного тиску і постійного контролю, Марія викликала поліцію, проте представники останньої заявили, що проводити відеозйомку не заборонено законом! Справді? І в черкаській поліції забули про відповідну статтю в Кримінальному кодексі про незаконну фото- та відеозйомку? Чи, може, мова йде про правопорушницю, за якою стежить правоохоронець за санкцією суду, чи журналіст-викривач знімає фігурантів свого розслідування? Звідки така зухвалість кривдника і така відверта сліпота тих, хто має стояти на сторожу закону? Крім того, працівники поліції відмовились опитувати  інших свідків події на предмет систематичного переслідування як Марії, так і її оточення. Раковський має право на все. 

Шок та розпач викликає розповідь про поневіряння Марії Раковської в Черкасах. Ми лише пропонуємо всім тим, хто активно покриває Олександра Раковського, прийти до його дому під час зустрічі мами з донькою, звісно, коли ці зустрічі дозволить кривдник. І подивитися на цю сумну виставу, що більше нагадує «свіданку» в тюрмі або колонії, що, з огляду на біографічні деталі родини Раковських, не виглядає дивним.

І до речі, ми як журналісти вже звертаємося до слідчих,  які ведуть справу про домашнє насильство над Марією Раковською. Може, врешті, ви знайдете за вісім місяців розслідування час і нарешті допитаєте потерпілу та розглянете подані нею клопотання? Ні? То поясніть, чому, бо нам дуже цікаві такі методики розслідувань.  І, скажемо відверто, не лише нам. Адже відомо про вибірковість правоохоронців, коли за скаргами Раковського активно проводяться слідчі дії, а за скаргами жертви — ні? Що повинно відбутись, щоб жертва домашнього насилля і дитина відчували таке ж палке піклування і реагування працівників правоохоронних органів та соціальних служб?

Замість післямови. Ми готуємо аналітичний матеріал, як система не спрацювала у конкретному випадку, та поділимося ним із нашими європейськими партнерами. Може, хоч тоді в Черкасах почнуть діяти закони?