В Черкасах занадто суворо засудили пішохода, що попав під саморобний електромопед без гальм, яким керував п’яний велосипедист

Прецедент 2025: пішохід — ворог номер один?

Українське правосуддя знову вразило. Цього разу — прямо в лоб. І не кого-небудь, а пішохода, якого… збили.

Унікальний для української юриспруденції випадок: пішохода засудили до 1 року обмеження волі за те, що він не зумів ухилитися від п’яного велосипедиста на саморобному електроболіді без гальм і без шолома. Такого, здається, ще не бачили навіть у справедливих судових фентезі.

Черкаси вражають у багатьох речах. Ті, хто переселився до нашого міста в останні роки відмічають неймовірну природу та красоту нашого міста, креативність влади, причому в багатьох відношеннях, а от тепер і … оригінальність місцевого судочинства.

Вирок, винесений Соснівським районним судом вразив не лише правників, але й широку громадськість. Вперше в історії країни засуджено пішохода, якого збив велосипедист, що перебував в стані алкогольного сп’яніння та керував моторизованим саморобним транспортним засобом.
І засуджений не до адміністративного штрафу, а до обмеження волі терміном на один рік та неймовірно високим грошовим виплатам … потерпілому – 800 тисяч гривень, хоча логічніше за все, що в цій справі потерпілим є пішохід, а не п’яний учасник дорожнього руху.

Рішення “рве шаблони” і вже стає предметом зацікавленості медіа. Тим більш винним визнано депутата міськради Юрія Єфремова, який переходив дорогу біля мерії до припаркованого із дотриманням правил дорожнього руху авто на іншому боці дороги.

Соснівський райсуд Черкас виніс, без перебільшення, історичне рішення: рік обмеження волі отримав директор комунального підприємства, який на свою біду не здогадався, що в цей час по проїжджій частині мчить не просто велосипедист, а цілком особлива фігура — алкогольно заряджений вершник на саморобному електроболіді, без шолома, без гальм, зате з хорошим апетитом до ризику.

Згідно з вироком, обвинувачений-пішохід винен у тому, що вийшов з-за автомобіля і не телепортувався назад, коли побачив небезпеку. І навіть факт, що «велосипедист» нісся зі швидкістю під 34 км/год, маючи в крові 0,81 проміле, не вразив суд.

Суд назвав це «злочинною самовпевненістю» пішохода. Хоча для об’єктивності можна було б додати: «злочинна тверезість, тверде ходіння по землі й нахабна відсутність реактивного ранця за плечима».

Маємо прецедент: нелегальний транспорт + алкоголь + відсутність шолома = потерпілий,
а пішохід, що не володіє даром ясновидіння = злочинець.

Тепер лишається уявити, що було б, якби велосипедист:

• був тверезий,
• у шоломі,
• на сертифікованому транспортному засобі,
• з гальмами не з дитячої коляски…

Тоді, можливо, відбувся би суд над бордюром, що неправильно відбив сонячне світло в очі райдера. Або, принаймні, черкаський вітер був би оголошений винуватцем — бо не встиг зупинити велосипед своїм потоком.

Суд сказав: винен — бо не втік.

Соснівський райсуд м. Черкаси оголосив вирок чоловіку, який переходив вулицю Байди Вишневецького в невстановленому місці. У результаті він опинився на шляху п’яного електровелосипедиста без шолома, без гальм, але з ентузіазмом. Водій не встиг загальмувати, впав, вдарився головою — і сам же став потерпілим.

А пішохід — злочинцем.

Суд розцінив дії обвинуваченого як «злочинну самовпевненість» та порушення ПДР, хоча той взагалі не був учасником дорожнього руху в класичному розумінні цього терміна.

А що ж велосипедист?

• Керував саморобним електробайком із двигуном — несертифікованим ТЗ.
• Їхав зі швидкістю 33 км/год — це вже не велосипед, а фактично мопед, керування яким передбачає наявність шолома, посвідчення, техогляду та реєстрації.
• Був у стані алкогольного сп’яніння — 0,81‰.
• Їхав без шолома, без адекватної гальмівної системи.

І все це — не причина ДТП, на думку суду. Причина — пішохід, який вийшов з-за машини і не володів надприродною здатністю ухилення від п’яного торпедного удару.

Процес, що пахне фарсом

Серед найбільш комічно-драматичних деталей:

• Суд відкинув незалежну експертизу, яка доводила, що велосипедист мав змогу зупинитися, визнавши її “неналежною”, бо… її зробив експерт, якому захист надав відео (!).
• Відео інциденту суд формально прийняв, але не врахував як повноцінне джерело часу події. Натомість поклався на оцінку очевидця, який оцінив час до зіткнення “на око”.
• Суд визнав, що дії пішохода “причинно пов’язані з наслідками”, попри те що:
  • велосипедист їхав не тверезий;
  • порушував ПДР;
  • не мав документів;
  • не забезпечив технічну справність свого транспорту.

Порушення, які не варто ігнорувати:

1. Сумнівна суб’єктність — ст. 291 КК України зазвичай застосовується до осіб, які мають відношення до транспорту: водії, машиністи, диспетчери. Але не пішоходи.
2. Ігнорування вини потерпілого — хоча в крові велосипедиста виявлено етанол, а транспортний засіб — модифікований до категорії мопеда, жодної відповідальності для нього не розглянуто.
3. Оцінка доказів на основі припущень, а не на основі фактів з відеозаписів або технічних параметрів.
4. Відмова у прийнятті альтернативної експертизи, що прямо вказувала на можливість уникнення наїзду з боку велосипедиста.

Уроки правосуддя по-черкаськи:

• Не дай Бог бути пішоходом.
• Завжди носи з собою димову шашку, щоб позначити маршрут переходу.
• Купи шолом. І не собі — велосипедисту.
• Вчися стрибати вбік зі швидкістю 60 км/год.
• І головне: не забувай, що тверезий пішохід — джерело підвищеної небезпеки.

На завершення: цей випадок — не анекдот, не “Чоткий паца”, не «95 Квартал». Це — реальний вирок українського суду, іменем України, від 2025 року. І якщо ми не будемо на це реагувати — завтра на лаві підсудних опиниться стілець, який не встиг відкотитися від людини, що на нього сіла без дозволу.

Якщо потрібно, можу підготувати апеляційний текст, публічну заяву до ЗМІ або аналітичну колонку з юридичною оцінкою вироку.

Суд над пішоходом: що не так із вироком черкаського суду

Авторська колонка: юридичний огляд вироку Соснівського райсуду м. Черкаси від 16.05.2025 у справі №712/4198/23. Виключно для тих, хто бажає більш глибоко розібратися в тонкостях цієї цікавої справи.

Суть справи

Соснівський районний суд м. Черкаси виніс вирок пішоходу, який перетинав дорогу в несанкціонованому місці, і в результаті зіткнувся з велосипедистом на саморобному електробайку. Велосипедист отримав тяжкі тілесні ушкодження — переломи черепа, забій мозку, втрата працездатності.

Суд визнав винним пішохода за ст. 291 Кримінального кодексу України — порушення чинних на транспорті правил, що спричинило інші тяжкі наслідки, і призначив покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Це рішення викликало подив у юридичній спільноті. Ось чому.

1. Проблемна кваліфікація: ст. 291 КК України та пішохід

Стаття 291 ККУ традиційно застосовується до суб’єктів, які:

• керують транспортними засобами,
• відповідають за безпеку руху (машиністи, диспетчери, посадові особи транспорту).

Пішохід, який не перебував у процесі керування транспортом, а просто перетинав проїзну частину, не є суб’єктом цього злочину.

Рішення ВС у подібних випадках вказують, що:

“Порушення пішоходом ПДР може бути підставою для адміністративної, але не кримінальної відповідальності за ст. 291, якщо він не впливав на безпеку транспорту в межах службових чи технічних функцій” (приклад: постанова ВС № 756/3996/20).

У такому випадку суд розширив суб’єктний склад ст. 291 ККУ на пішохода, що не відповідає системному тлумаченню кримінального закону.

2. Ігнорування вини потерпілого — велосипедиста

З матеріалів справи встановлено:

• Велосипедист був у стані алкогольного сп’яніння — 0,81‰ (легкий ступінь).
• Транспортний засіб — саморобний електровелосипед зі швидкістю ~33 км/год, що кваліфікується як мопед згідно з ДСТУ 3013:2010.
• Відсутній захисний шолом, порушення п. 12.8 ПДР України.
• Велосипед не мав адекватної гальмівної системи.

Усі ці обставини свідчать про грубі порушення правил руху з боку потерпілого. Але:

Суд визнав, що дії велосипедиста не мали причинного зв’язку з ДТП.

Це суперечить усталеній судовій практиці, де вина учасника ДТП в стані сп’яніння розглядається як обтяжуюча обставина, а стан ТЗ — як критичний фактор.

3. Судова експертиза — використання сумнівних методів

Сторона захисту надала альтернативну експертизу, яка доводила:

• що велосипедист мав технічну можливість уникнути наїзду;
• що пішохід перебував у полі зору достатньо довго (понад 5 секунд);
• що основною причиною падіння стало некероване прискорення велосипеда.

Проте суд відхилив ці висновки, натомість прийняв експертизу, засновану на усному припущенні свідка про те, що «від пішохода до зіткнення минуло 2 секунди». Тобто ключова доказова база спиралася на суб’єктивне спостереження, а не відеозапис чи технічний аналіз.

Порушено принцип допустимості та достовірності доказів, передбачений ст. 94 КПК України.

4. Необ’єктивність у змагальному процесі

Суд повністю проігнорував альтернативну версію подій, не надавши належної оцінки експертизі захисту, яка:

• спиралася на оригінальний відеозапис інциденту;
• містила інші дані часу, відстані, швидкості;
• мала методологію, узгоджену з експертною практикою.

Відмова суду враховувати цю інформацію суперечить принципу змагальності (ст. 22 КПК України) та стандарту «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК України).

5. Висновки та перспективи оскарження

Цей вирок є юридично вразливим щонайменше з трьох причин:

1. Помилкова правова кваліфікація дій пішохода за ст. 291 ККУ.
2. Ігнорування провини велосипедиста, який перебував у стані сп’яніння, порушував ПДР та керував модифікованим транспортом.
3. Сумнівна оцінка доказів, де ключовий аргумент — припущення свідка.

Рекомендації:

Поради, звісно, справа невдячна, але для підвищення обізнаності наших читачів, ми Юрію Єфремову радимо наступне.

Оскаржити вирок в апеляційному порядку, з акцентом на:

• неприпустимість застосування ст. 291 ККУ до пішохода;
• порушення ст. 94 КПК (оцінка доказів);
• відсутність балансу сторін у змагальному процесі (ст. 22 КПК).

Вимагати нової судової автотехнічної експертизи, незалежної від сторін, з точним використанням відео та фізичних параметрів.

Звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у разі підозри на упереджене правосуддя.

Ця справа — тривожний сигнал про можливість довільного трактування кримінального закону, що відкриває шлях до абсурдних судових рішень. Право — це не зброя проти логіки. Це механізм її захисту.

Валерій ВОРОТНИК,
журналіст, юрист