Поки Україна щодня платить кров’ю за право бути незалежною, в стінах Української Православної Церкви вкотре знову постає стара пісня про “Церкву-матір”. Цього разу — з голосом, який пролунала найгучніше саме з Черкас.
На останній нараді керівництва УПЦ ключовою виявилася позиція митрополита Черкаського і Канівського Феодосія. Його заклик “зберігати канонічний устрій Церкви і за жодних обставин не розривати зв’язків із Церквою-матір’ю” фактично став офіційною лінією УПЦ. А це означає: попри тисячі загиблих, попри окупацію, попри державний статус рпц як “ідеологічного інструмента російської агресії”, — жодних змін у зв’язках з Москвою не передбачається.
Втрачений шанс
Цю нараду вже назвали моментом істини. Адже окремі архієреї наполягали на необхідності порвати залишки зв’язку з Московським патріархатом, провести архієрейський собор і визнати: в новій Україні стара модель не працює.
Однак, за словами протоієрея Сергія Прокопчука, саме позиція Феодосія “задушила” ініціативу змін. Собор не відбувся. Рішення — кулуарне. Шанс — втрачено. Церква знову замкнулась у колі самоізоляції.
Чи є тут кримінал?
Формально, заклик до “незривання зв’язків” не містить ознак кримінального правопорушення. Але в умовах війни з рф будь-які публічні вислови про лояльність до московського церковного центру можуть мати ознаки:
- виправдання дій держави-агресора (ст. 436-2 ККУ),
- створення загрози нацбезпеці,
- навіть колабораціонізму (ст. 111-1 ККУ) — за наявності доказів координації з рпц або її структурою.
Юристи зазначають: все залежить від контексту, посади особи, а також наслідків її закликів. Якщо промови духовенства стають інструментом впливу чи дестабілізації — тоді йдеться не тільки про богослов’я, а й про відповідальність.
Феодосій — новий речник старої політики
Це вже не перший раз, коли ім’я митрополита Феодосія звучить у контексті проросійської риторики. Ще в 2022 році він виступав із критикою рішень щодо санкцій проти рпц, а його єпархія уникала згадок про загиблих воїнів ЗСУ. Пряма мова митрополита досі містить формулювання, що прямо чи опосередковано визнають московський центр як “єдину Церкву”.
Тепер, коли його голос став вирішальним у стратегічному рішенні всієї УПЦ, питання виходить за межі духовного. Воно стосується — чи має право структура, яка демонстративно не підтримує незалежність від Москви, працювати в тилу країни, що воює за незалежність?
Редакція “Антени” продовжує моніторити ситуацію в черкаській єпархії та діяльність митрополита Феодосія. Ми готові надати слово всім сторонам, але право громади знати правду — понад усе.