Це був день болю, надії й єдності людей, яких об’єднало одне — прагнення повернути своїх рідних додому. Все почалося з автопробігу вулицями міста. Автівки з синьо-жовтими прапорами та плакатами «Поверніть наших героїв!» проїхали центральними дорогами, щоб нагадати: війна триває не лише на фронті — вона продовжується в серцях тих, хто чекає.
Після цього учасники зібралися в центрі міста на короткий, але дуже емоційний мітинг. У руках — фотографії тих, кого немає поруч. На очах — сльози, у серцях — надія. Запалені свічки та спільна молитва стали символом підтримки та віри в повернення кожного воїна.
Найзворушливішим моментом стало небо, у яке злетіли чорні кульки — як знак болю, тривоги й очікування. Але разом з тим — це був і символ незламності: допоки живе надія, боротьба триває.
Організатори кажуть: такі акції важливі не лише для підтримки родин полонених та зниклих. Вони вкотре нагадують усім: ми маємо говорити про кожного героя, поки всі вони не повернуться додому.
