У Золотоноші розгортається доволі показова історія, яка на перший погляд видається черговою «медійною атакою» на народного депутата Войцехівського. Однак джерела Антени стверджують: коріння цієї кампанії значно примітивніше, ніж може здатися. Йдеться не про велику політику і не про центрових «політтехнологів», а про спробу кількох малопомітних депутатів міськради набрати собі політичних балів на критиці колишнього міського голови, а нині — нардепа.
Ситуація виглядає майже архетипно. Герострат теж увійшов в історію не тим, що створив, а тим, що спалив. І в нинішній кампанії добре помітний саме такий «комплекс Герострата» — бажання заявити про себе, зруйнувавши чиюсь репутацію, оскільки власних здобутків просто немає.
ЗВІТ ДЕПУТАТА: ЩО ГОВОРИТЬ ЗАКОН І ЧИ Є ПІДСТАВИ ДЛЯ УЛЬТИМАТУМІВ
Ініціатори збору підписів за «обов’язковий звіт Войцехівського перед громадою» апелюють до законодавства. Але реальність проста:
Закон «Про статус народного депутата України» (стаття 16) передбачає право народного депутата звітувати перед виборцями, але не містить норм, які дозволяють місцевим депутатам вимагати звіт у примусовому порядку чи «зобов’язувати» нардепа виконувати їхні вимоги.
Звіт народного депутата — це форма комунікації з виборцями, а не інструмент політичного тиску.
І тим більше — не важіль для внутрішньоміських коаліцій, які прагнуть піару.
Тому юридичних підстав у цієї ініціативи немає — лише політична доцільність окремих осіб.
ПРИКЛАД ГОЛУБА: ГЛЯНЕЦЬ ЗАМІСТЬ ЗМІСТУ
У Золотоноші досі пам’ятають «епоху звітів» екснардепа Голуба.
Глянцеві буклети, ефектні фото, дорогий друк, великі наклади — і мінімум реального змісту. Така практика більше нагадувала передвиборчий піар, ніж реальне звітування.
І саме колишня помічниця Голуба, нині депутатка міськради від «Батьківщини», сьогодні ходить містом і збирає підписи під вимогою до Войцехівського «перед народом прозвітувати».
Питання логічне:
А де її власний звіт як депутатки міськради?
Які проєкти? Які рішення? Які ініціативи?
І нарешті — завдяки чому вона сама опинилася у виборчому списку?
Громада відповідей поки що не отримала.
ПОВТОРЕННЯ СТАРИХ ПОЛІТТЕХНОЛОГІЙ: ІСТОРІЯ З «ТАБУРЦЕМ»
Багато хто досі пам’ятає, як після виступу Войцехівського про «табурця» депутатів різних рад фактично змусили збирати підписи, спрямовані проти нього. Це була типова спроба використати адміністративний тиск для формування «суспільного осуду».
Схоже, сьогодні ми бачимо чергове повернення старої методички. Ті самі прийоми, ті самі мотиви, ті самі спроби зобразити штучне «обурення громади», яке насправді створюється дуже вузьким колом зацікавлених осіб.
ФАКТОР, ЯКИЙ ДРАТУЄ ОПОНЕНТІВ: РЕАЛЬНА ПРИСУТНІСТЬ ВОЙЦЕХІВСЬКОГО НА ОКРУЗІ
Є одна деталь, яка вибиває ґрунт з-під ніг у критиків.
На відміну від багатьох народних обранців, Войцехівський регулярно зустрічається з виборцями в окрузі — незалежно від погоди, політичного сезону чи медіаконтексту.
Люди приходять — і отримують відповіді.
Проблеми озвучуються — і беруться в роботу.
Комунікація не припиняється — незалежно від того, чи це передвиборчий період, чи ні.
Для політичних опонентів, яким самим продемонструвати нічого, це надзвичайно незручний контраст. Тому їхні зусилля спрямовуються не на реальну роботу, а на спробу створити «інформаційний фон», який применшує активність чинного депутата.
КОЛИ НЕМАЄ РЕЗУЛЬТАТІВ — ПОЧИНАЮТЬСЯ АТАКИ
Ситуація в Золотоноші вкотре демонструє: дискредитаційні кампанії рідко народжуються з реального суспільного запиту. Частіше — з локальних політичних образ, амбіцій і комплексів.
Якщо звіт використовується не як форма прозорості, а як інструмент тиску, це вже не про демократію. Це про спробу політичних «геростратів» заявити про себе за рахунок тих, хто реально працює.