Держава Україна не вжила достатніх та необхідних заходів задля розслідування зухвалого злочину, що стався в Черкасах 17 років тому. В студії Антени Сергій Єременко. в лютому 2009 року – старший слідчий з важливих справ головного слідчого управління Черкаської області, криміналіст, нині адвокат. Слідчий, що вів справу про замах на життя журналістів розповів про те, хто і чому заважав розслідувати справу, замовники якої вже тоді були очевидними. Мамалига та Воротник провели перехресний допитдосвідченого слідчого. Те, що почули в ефірі може здивувати багатьох черкасців.
Валерій ВОРОТНИК:
Нерозкриті злочини породжують нові злочини
16 лютого 2009 року біля офісу телекомпанії «Антена» підірвали мій автомобіль.
Вибух стався в момент, коли я та Володимир Мамалига з його сином намагалися сісти в машину після двогодинного прямого ефіру. Ми щойно закінчили програму, присвячену намірам команди Бродського–Одарича провернути схеми навколо кількох черкаських шкіл.
Наступного дня був анонсований мітинг. Очікувалася значна кількість людей. Влада злякалася.
Одарич та його партнер Ігор Калашник через Сергія Гуру знайшли виконавців. На наше щастя — таких же недолугих, як і вони самі. Одарич знав про підготовку замаху, хоча намагався триматися осторонь. Калашник мав чіткий інтерес. Гура організовував процес через людей, які раніше спеціалізувалися на підривах баркасів у Черкаському та Чигиринському районах — у період, коли Сергій Вікторович встановлював контроль над рибним бізнесом. Саме цей бізнес згодом і став однією з причин його загибелі.
Чому Гурентій узявся за цю справу? Чому втрутився в історію, яка формально його не стосувалася, хоча до Калашника й Одарича ставився з відвертим презирством — як авторитет до «терпіл»?
Відповідь лежить у подіях, що передували замаху.
У нічному барі «111» сталася бійка. Гура зламав щелепу Павлу Костенку — партнеру й другу Губського, які приїхали до Одарича вирішувати земельні питання в місті, підконтрольному Бродському. Губський і Костенко були пов’язані з київськими ОЗУ — набагато потужнішими, ніж черкаське угруповання, до якого мав відношення Герентій. Після того конфлікту останнього поставили перед вибором.
Його змусили «закрити питання». Прибрати журналістів «Антени», які заважали планам Бродського.
На той момент більшість черкаських «еліт» стояли в черзі цілувати дупу Моні, остаточно втративши гідність. Двоє журналістів — ні.
Справу фактично знищили. Її заминали, ламали, гальмували. На слідство тиснули. Сьогодні про це відкрито говорить Сергій Єременко — у 2009 році слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління УМВС Черкаської області.
Ми провели власне розслідування. Знали і виконавців, і замовників. Але вирішили не мститися.
Помстилася доля.
Калашник помер, захлинувшись власним блювотинням під час пиятики в компанії друзів і повій.
Гура отримав кулю від свого колишнього найближчого помічника.
Дрібні виконавці теж уже не серед живих.
Живі — продажні менти та прокурори, що обслуговували братву, яка керувала Черкасами.
Живі перелякані та водночас самозакохані представники «еліт».
Живий Моня Бродський.
Живий Сергійко Одарич, якого згодом викинули з Черкас як використаний матеріал. Кажуть, він давно спився в далеких Чернівцях.
Минуло 17 років.
Ми відкриваємо один із пластів правди про ті події.
Не для помсти.
Для пам’яті.
І для того, щоб у цьому місті нарешті почали називати речі своїми іменами.
