Джерело Живун розташоване в Отаманському парку — одному з найвідоміших природних урочищ Холодного Яру, між селами Головківка, Медведівка та Мельники.
Отаманський парк займає 397 гектарів. Більшу частину території — близько 367 гектарів — становить лісовий масив, решту займають ставки та інші землі. Це переважно старий дубово-грабовий ліс із численними балками, струмками та природними джерелами. Тут ростуть дуби, сосни, ялини, клени, липи, вільхи та інші породи дерев.
Свою назву парк, за поширеною історичною версією, отримав у другій половині XVIII століття. Тоді ці землі нібито дісталися князю Ромодановському, який мав чин отамана. Згодом маєток перейшов до князів Краснокутських. У XIX столітті територію облаштовували як великий парковий комплекс: висаджували дерева та кущі, зокрема нетипові для цієї місцевості, створювали ставки й прокладали алеї.
У радянський час територія отримала природоохоронний статус. Сьогодні Отаманський парк є заповідним урочищем місцевого значення та об’єктом природно-заповідного фонду. У відкритих реєстрах його площа також зазначена як 397 гектарів. Щоправда, у джерелах є розбіжність щодо дати створення заповідного об’єкта: частина публікацій називає 1972 рік, а реєстр природно-заповідного фонду — 1984-й. Для статті я б не акцентував на конкретній даті без перевірки первинного рішення.
Однією з головних природних пам’яток Отаманського парку є джерело Живун. Воно розташоване серед лісу в межах Креселецького лісництва і здавна було відоме далеко за межами навколишніх сіл. За місцевими переказами, воду Живуна використовували козаки та гайдамаки, зокрема для промивання і лікування ран. Це, звісно, належить до місцевої легендарної традиції, а не до документально підтвердженої історії.
Існує й інша легенда, яка пов’язує появу джерела з апостолом Андрієм Первозваним. За переказом, під час мандрівки цими землями він ударив посохом об землю — і на цьому місці з’явилася вода. Інша місцева історія розповідає про діда Пилипа, який нібито розчистив джерело, через що його певний час називали Пилипівським. Назва «Живун», за цим переказом, з’явилася вже значно пізніше.
Роками Живун був одним із найбільш відвідуваних місць Отаманського парку. Сюди спеціально приїздили по воду мешканці навколишніх сіл і туристи. У 2018 році повідомлялося, що джерелом опікувалися працівники Кам’янського лісгоспу: територію прибирали та впорядковували.
Однак сьогодні Живун виглядає зовсім інакше. Води у джерелі стало значно менше. Потік, який пам’ятають постійні відвідувачі, ослаб, а територія навколо справляє враження занедбаної.
Достеменної відповіді на питання, чому Живун так суттєво втратив воду, наразі немає. Серед можливих причин можуть бути зниження рівня ґрунтових вод, тривалі посушливі періоди, замулення або засмічення природного виходу води чи проблеми з облаштуванням самого джерела. Однак без фахового гідрологічного обстеження будь-яке з цих пояснень залишається лише припущенням.