«А якщо прилетить до вас?» Оренда в Черкасах розлютила містян і переселенців
Однокімнатна квартира — 18 тисяч гривень. Двокімнатна — 24 тисячі. Будинок — у середньому 37,5 тисячі на місяць.
Саме такі медіанні ціни ми отримали, переглянувши актуальні оголошення про довгострокову оренду житла в Черкасах.
Ціни, від яких перехоплює подих
Половину однокімнатних квартир сьогодні виставляють за 15–22 тисячі гривень. Двокімнатних — за 18–26 тисяч. За новобудови в Центрі, на Митниці чи Казбеті просять уже 25–35 тисяч.
Окремий будинок дешевше ніж за 20 тисяч знайти практично неможливо. Звичайні пропозиції коштують 25–45 тисяч, будинки з дорогим ремонтом, басейном чи виходом до води — від 53 до 111 тисяч гривень.
І це лише щомісячна плата.
Перший місяць, страховий депозит і 50% рієлтору — і для в’їзду в однокімнатну квартиру за 18 тисяч потрібно одразу викласти 45 тисяч. За двокімнатну — близько 60 тисяч. Без комунальних послуг.
Квартира для студентки — і життя під наглядом
Хвилю обурення у Threads викликало оголошення про 25-метрову квартиру неподалік ЧНУ за 8 тисяч гривень.
Ціна, до речі, нижча за нинішню ринкову. Але умови вразили людей більше, ніж сама сума.
Житло здають лише студентці. Гостей приймати не можна, гучно розмовляти — також. Господарі хочуть спілкуватися тільки з батьками орендарки. Передоплата — за два місяці. Самі власники живуть поруч і обіцяють «завжди допомогти».
Фактично людині пропонують за власні гроші жити під постійним наглядом.
У коментарях квартиру називають «бабушатником», «бомжатнею» та «картонною халупою». Люди пишуть про заборони на тварин, небажання заселяти родини з дітьми та випадки відмови військовим.
Одна черкащанка написала: «Я з Черкас. І мені соромно за такі ціни на оренду». Цей коментар зібрав найбільше схвалення.
«Вам байдуже, поки вас це не торкнеться»
Найгостріше реагують люди, які вже пережили вимушений переїзд.
Одна користувачка згадала 2014 рік, коли люди залишали Донбас, і опублікувала фото автомобіля з написом: «Вам байдуже, поки вас це не торкнеться».
Інша запитує: що робитимуть власник або рієлтор, якщо вже до них прилетить і вони самі будуть змушені тікати в інше місто?
Частина переселенців уже не просить про розуміння. У їхніх словах фактично звучить побажання, щоб черкаські орендодавці самі пережили приліт, втрату дому, терміновий переїзд і принизливий пошук квартири на чужих умовах.
Це страшні слова. Але вони виникли не на порожньому місці.
Люди, які втратили житло або тікали від обстрілів, бачать квартири за 20–30 тисяч, подвійні депозити, рієлторські комісії та нескінченні «без дітей», «без тварин», «військовим не здаємо». І сприймають це як спробу заробити на їхній біді.
Це не переселенці проти черкасців
Місцеві жителі обурюються не менше. Тому мова не про конфлікт між «приїжджими» та містом.
Мова про людей, яким житло потрібне сьогодні, і про тих, хто побачив у воєнному попиті можливість підняти ціну та ще й диктувати орендарю, як жити.
Недорогі квартири зникають за день. Переоцінені місяцями висять в оголошеннях, а потім стають орієнтиром для інших власників: якщо сусід просить 25 тисяч, то чому я маю просити менше?
Так і народжується нова «ринкова ціна» — не з реальних угод, а з апетитів орендодавців.
А слідом за нею народжується злість. Та сама, яка сьогодні вже звучить словами: «Нехай і вас це колись торкнеться».