Поки Росія продовжує руйнувати українську енергетику, адміністрація Дональда Трампа намагається домогтися припинення українських ударів по російських нафтопереробних заводах. Протягом жовтня американський президент публічно критикував Зеленського, його представники вимагали паузи в атаках, а міжнародні медіа повідомляли про погрози обмежити військову підтримку України. Проте наприкінці місяця російські НПЗ знову опинилися під ударами безпілотників.
Історія розгорталася напередодні проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада. Зростання цін на дизельне пальне стало політично чутливою проблемою для республіканців. Водночас Україна розглядає російську нафтопереробку як важливу складову економіки, що забезпечує фінансування війни.
Reuters у матеріалі від 25 жовтня описало, як удари по російських енергетичних об’єктах спричинили одне з найсерйозніших загострень у відносинах між Києвом і Вашингтоном.
10–11 жовтня. Трамп висуває ультиматум, Зеленський пропонує взаємне припинення ударів
10 жовтня Дональд Трамп звинуватив українські атаки на російські НПЗ у зростанні американських цін на дизельне пальне. Він зажадав припинити удари та заявив, що Україні потрібен інший президент, здатний домовитися з Москвою.
Про ці заяви повідомляли The Guardian та Reuters.
Наступного дня Зеленський заявив, що Україна готова припинити атаки на російські НПЗ, але лише за умови, що Москва припинить удари по українських електростанціях та іншій енергетичній інфраструктурі.
Київ наполягав на взаємності та гарантіях виконання домовленостей.
Трамп оголосив про енергетичне перемир’я між Росією та Україною, однак узгодженого механізму його виконання публічно представлено не було.
14–15 жовтня. Обмеження Starlink та зрив енергетичного перемир’я
14 жовтня з’явилися повідомлення про обмеження роботи військових супутникових терміналів Starlink/Starshield, що вплинуло на можливості українських безпілотників.
Al Jazeera пояснювала 15 жовтня, як працює військова версія супутникового зв’язку та хто контролює доступ до неї.
15 жовтня Reuters повідомило, що Україна атакувала Рязанський НПЗ після того, як Зеленський заявив про припинення участі в оголошеному Трампом енергетичному перемир’ї.
Причиною стала відсутність взаємності: Росія продовжувала масовані удари по українській енергетиці.
Reuters: Україна атакувала російський НПЗ після зриву енергетичного перемир’я, 15 жовтня.
Таким чином, уже в середині жовтня стало очевидно, що домовленість про взаємне припинення ударів фактично не працює.
18–20 жовтня. Удари по нафтовій інфраструктурі та новий американський тиск
18 жовтня повідомлялося про атаку на нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі. У цей період українські безпілотники також атакували підприємства нафтової та газової промисловості в інших регіонах Росії.
20 жовтня під удар потрапила нафтоперекачувальна станція трубопроводу «Дружба» в Тамбовській області.
Того ж дня під час переговорів із Зеленським в Осло американський представник Джаред Кушнер, за інформацією The Wall Street Journal, вимагав 30-денної паузи в ударах по російських НПЗ.
Американська сторона розглядала це як крок назустріч дипломатичним зусиллям Вашингтона.
Зеленський натомість пропонував взаємне енергетичне перемир’я, додаткові ракети Patriot для захисту української енергосистеми або розширення можливостей застосування Starlink для військових операцій.
Жодна з пропозицій не привела до публічно підтвердженої домовленості.
The Wall Street Journal: Україна призупинила удари по російських НПЗ під тиском США, 29 жовтня.
21–29 жовтня. Неофіційна пауза та суперечливі повідомлення
За інформацією The Wall Street Journal, у другій половині жовтня українські військові тимчасово призупинили атаки на російські НПЗ.
Видання стверджувало, що підрозділи далекобійних безпілотників отримали вказівку завершити вже заплановані операції та не розпочинати нових атак на нафтопереробні підприємства.
Неофіційна пауза, за даними джерел WSJ, могла тривати до американських виборів 3 листопада або навіть довше.
Reuters 30 жовтня переказало повідомлення WSJ, чітко зазначивши, що інформація походить від джерел американського видання.
Водночас Зеленський наголошував, що формального наказу припинити удари по російських НПЗ немає. Українські підрозділи могли діяти обережніше з огляду на дипломатичну ситуацію, але не були позбавлені можливості відновити операції.
Важливо, що йшлося саме про нафтопереробні заводи, а не про всі об’єкти російської нафтової інфраструктури.
30 жовтня. Новокуйбишевськ: новий удар і кінець паузи
У ніч проти 30 жовтня безпілотники атакували Новокуйбишевський НПЗ компанії «Роснефть» у Самарській області.
Очевидці повідомляли про вибухи та пожежу. У соціальних мережах з’явилися відеозаписи густого диму над промисловою територією.
Підприємство має проєктну потужність близько 8,8 млн тонн нафти на рік і виробляє, зокрема, авіаційне пальне.
The Wall Street Journal описала атаку як завершення паузи та виклик вимогам Трампа.
Російський віцепрем’єр Олександр Новак визнав атаки на кілька підприємств паливної промисловості, хоча заявляв про незначні пошкодження.
Утім, реальний масштаб втрат залежить не від площі пожежі, а від того, які саме технологічні установки були пошкоджені та скільки часу знадобиться на їх відновлення.
31 жовтня. Уфа: пожежа на підприємстві «Башнефть»
Наступної ночі повідомлялося про атаку на нафтопереробний комплекс в Уфі, столиці Башкортостану.
У районі підприємства «Башнефть-Новойл» виникла пожежа. Місцеві жителі оприлюднили відео вибухів та густого диму.
В Уфі розташовані три великі нафтопереробні підприємства — «Башнефть-УНПЗ», «Башнефть-Новойл» та «Башнефть-Уфанефтехим».
Їхня сукупна проєктна потужність становить приблизно 23,5 млн тонн нафти на рік.
Водночас наявність пожежі не означає, що всі три заводи зазнали пошкоджень. Підтверджених даних про зупинення виробництва на всіх підприємствах немає.
1 листопада. Кстово: повідомлення про нову атаку на НПЗ «ЛУКОЙЛ»
У ніч проти 1 листопада з’явилися повідомлення про вибухи та пожежу в районі підприємства «ЛУКОЙЛ-Нижегороднефтеоргсинтез» у місті Кстово Нижегородської області.
Цей завод, відомий також як NORSI, належить до найбільших російських нафтопереробних підприємств. Його проєктна потужність становить приблизно 15–17 млн тонн нафти на рік.
Повідомлення про атаку поширювали російські місцеві та моніторингові канали.
Остаточний масштаб пошкоджень, стан технологічного обладнання та можливі наслідки для виробництва ще потребують підтвердження.
Що показала хронологія останніх трьох тижнів
Перше. Вашингтон справді чинив політичний тиск на Україну. Це підтверджують публічні заяви Трампа та повідомлення Reuters і The Wall Street Journal. Однак відомості про офіційну, юридично оформлену заборону українських ударів відсутні.
Друге. Україна не погодилася на безумовне припинення атак. Київ наполягав на взаємності: Росія повинна була припинити руйнування української енергетики. Проте Москва продовжувала удари.
Третє. Тимчасове скорочення атак не означало відмови від стратегії. Уже 15 жовтня повідомлялося про удар по Рязанському НПЗ, а 30–31 жовтня відновилися атаки на великі російські нафтопереробні підприємства.
Четверте. Американський внутрішньополітичний календар безпосередньо впливав на переговори. Зростання цін на пальне перед виборами до Конгресу створювало додатковий тиск на адміністрацію Трампа.
При цьому твердження американського президента, що саме українські удари спричинили різке подорожчання дизельного пального, не є загальновизнаним висновком експертів. Міжнародні аналітики вказують передусім на війну навколо Ірану та порушення світових енергетичних поставок.
П’яте. Росія намагається використати розбіжності між Києвом і Вашингтоном. Російські посадовці представляють українські удари як непокору Трампу, одночасно продовжуючи атаки на українські міста та енергосистему.
Чи змусить Трамп Україну відмовитися від ударів?
Станом на 1 листопада немає підстав стверджувати, що адміністрації Трампа вдалося домогтися остаточного припинення українських атак на російські НПЗ.
Навпаки, події останніх днів свідчать, що операції продовжуються попри дипломатичний тиск.
Для України це питання не лише військової ефективності, а й переговорних позицій. Відмова від ударів без зустрічних зобов’язань Росії означала б одностороннє обмеження можливостей Києва, тоді як Москва зберігала б можливість атакувати українську енергетику.
Головна суперечність залишається невирішеною: Вашингтон хоче стабільності паливних ринків, Україна — послаблення російської воєнної економіки, а Росія продовжує руйнувати українську енергосистему.
Три тижні заяв, переговорів, неофіційних пауз і нових ударів показали, наскільки складно узгодити ці інтереси. Особливо коли від Києва вимагають поступок, не забезпечуючи аналогічних зобов’язань Москви.
АНТЕНА | Огляд західних медіа