Значна кількість сучасних конфліктів у світі має релігійне підґрунтя або ж у них присутній релігійний складник у тій чи іншій мірі. Не є винятком й сучасна Україна.
Наша країна протягом тривалого часу є об’єктом активного впливу імперської ідеології «русского мира». Вона інфільтрувалася в українське суспільство передусім внаслідок гуманітарної інтервенції у релігійній, інформаційній, освітній, мовній та культурній сферах. При цьому стратегія патріарха РПЦ Кирила та президента РФ В. Путіна стосовно України, спрямована на перекроювання національної української історії, пере форматування її під російський формат.
Провідне місце у реалізації цієї стратегії відіграє Московська патріархія, яка регулярно намагається засвідчити наявність в України і Росії спільного духовного спадку та спільного майбутнього, веде відкриту й приховану проросійську пропаганду. Тож, варто визнати очевидне – на території нашої країни легально діє потужна підривна організація, що має вплив на формування громадської думки, заручившись ще й лобі у владі.
Вже за часів Майдану у храмах УПЦ МП сотням тисяч віруючих вкладали в свідомість такі постулати: «у всьому винна Америка», «надія тільки на Росію!», «прийдуть бандерівці і вб’ють усіх! » й т.п. Головна мета цих пропагандистів у рясі була досягнута – у багатьох прихожан храмів УПЦ МП сформувалося агресивне неприйняття всього, що мало хоч якесь відношення до України. Аякже, адже, прикриваючись Біблією, священикам було дуже зручно й абсолютно безпечно зомбувати народ, розміщувати збройові арсенали в церквах, нарешті, засукавши рукава ряси, стріляти у «бандерівців».
Парафії УПЦ МП ще до початку путінської агресії були майданчиками поширення пропаганди, а після початку окупації храми МП стали однією з важливих баз для окупантів як у Криму, так і на території так званих ДНР-ЛНР.
На цих тимчасово окупованих територіях України більшість підрозділів УПЦ МП були перетворені на центри психологічної підготовки диверсантів та терористів. І головна небезпека у тому, що у таких «освітніх закладах» зомбують підростаюче покоління. Так, священнослужитель УПЦ МП Олександр Авдюгін сформував на базі школи-ліцею дитячий диверсійний «батальйон» ім. Св. Георгія Побідоносця. Там діти та підлітки вивчають військові дисципліни: тактику ведення бою, основи розвідувальної діяльності, снайперську майстерність, проходить стрілецьку та саперну підготовку. А ще обов’язково вивчають історію Росії й основи православ’я.
Представник Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова зазначає, що в анексованому Криму священики РПЦ беруть участь у військовій пропаганді серед дітей. У день, коли російська церква відзначає свято святого Федора Ушакова, священик везе дітей у військову частину, де вони фотографуються з військовою технікою, й ці фото публікують на сайті Кримської єпархії. У Криму Російська православна церква щедро роздає гранти на православні табори, де дітей вчать бути розвідниками.
РП МП розкинула свої тенета по всій території України, вона активно діє, виконуючи завдання Кремля. Зокрема у Почаєві 17 липня молилися за російського царя Миколу II, а у проповідях закликали боротися за об’єднання всіх християн під патронатом московського патріарха, чим відверто натякали на відновлення Російської імперії. Така пропаганда від МП завдає українцям не меншої шкоди, аніж пропаганда сепаратистських “республік” на південному сході нашої держави.
Іноді вчинки священиків МП виглядають взагалі цинічно. У місті Жовква на Львівщині, нещодавно ховали загиблого українського воїна Володимира Турчина. Проте поховання героя переросло у скандал, адже священик МП демонстративно зачинив ворота церковного подвір’я прямо перед труною. Мешканці Жовкви не на жарт розлютилися, бо Турчин поклав своє життя за волю Україну, а таке ставлення до загиблого воїна, та й просто померлої людини з боку «батюшки» є просто аморальним.
Нажаль існує потужне лобі української православної церкви Московського патріархату й у владних структурах України. Варто відвідати у свята київські храми МП, – там зажди можна побачити представників владної еліти та великого бізнесу.
Більшість українців бачать і розуміють, що московські попи мають сумнівне відношення до християнства, а більше слугують кремлівській пропаганді. А чи не час державі визначитися із подальшою долею кремлівських посіпак?
