Архів позначки: Корупція

Головне,Кримінал

Перевищення службових повноважень та корупція на користь третіх осіб: Олександр Радуцький напрацював на третю судимість?

Схоже, Олександру Романовичу Радуцькому навряд чи вдасться повернутися з крісла секретаря Черкаської міської ради до облюбованої ним посади директора комунального підприємства «Дирекція парків». За інформацією джерел «Антени», відкрилася оборудка, проведена двічі несудимим секретарем Черкаської міськради ще у березні 2015 року, в результаті якої Радуцький може отримати третю судимість.

Наразі, поки невідомо, чи звернулося чинне керівництво Черкаської міської ради до правоохоронних органів, але копії документів, які отримала редакція зі своїх джерел, наштовхують на думку, що Радуцький не тільки привласнив собі владні повноваження, але й, діючи в інтересах третіх осіб, скоїв корупційний злочин, у результаті якого черкаська громада отримала багатомільйонні збитки.

Майже десять гектарів міської землі на колишньому військовому полігоні в районі вулиці Оборонної були без конкурсу та публічних торгів передані приватному забудовнику.

І ще цікава деталь: забудовник – нині вже покійний сумновідомий черкаський бізнесмен-будівельник Ігор Калашник, якому минулого року за клопотанням того самого Олександра Радуцького було посмертно присвоєне звання «Почесного громадянина» міста Черкаси і якого поховано на Алеї Героїв на міському цвинтарі – поруч із загиблими атовцями. Доля в Черговий раз познущалася над корупціонерами, які прижиттєво намагалися довести, що в дерев’яних макінтошах таки є кишені…

Нагадаємо, що Калашник протягом двох десятків років керував будівельними організаціями, які колись належали Українській спілці ветеранів Афганістану, але в результаті сумнівних оборудок таки стали приватними компаніями і належали родині покійного бізнесмена. Слід додати, що Калашник неодноразово обирався депутатом Черкаської міської ради і тривалий час керував постійною депутатською комісією з бюджету та розвитку міста. При тому, звісно, не вступаючи в жоден конфлікт інтересів – адже депутатська діяльність, виділення землі під забудову ніяким чином не перетиналися з професійною діяльністю бізнесмена. Чи, може, ми помиляємося?

І зовсім випадковою, звісно, була історія з отриманням підряду на будівництво сумнозвісного довгобуду, що тривав чи не кілька десятиліть, – спортзалу 18-ї школи, який у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів – кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал.

А також зовсім випадковим збігом обставин є отримання у власність цілого корпусу в першій міській лікарні, який у результаті корупційних оборудок перекочував з комунального майна в приватну власність бізнесмена-політика.

Олександр Радуцький познайомився з Калашником понад 10 років тому, коли молодий підприємець та екс-браток Шура Радуцький прийшов до Соціалістичної партії України, щоб отримати мандат депутата міської ради. Калашник став справжнім духовним учителем тоді ще політика-початківця Радуцького, обрії інтересів якого не сягали на той момент далі встановлення біг-бордів та МАФів на вулицях міста. Схоже, Калашник навчив Радуцького багатьом речам, серед яких головна – як можна тривалий час паразитувати на міському майні та бюджеті.

У 2009 році доля відвернулася від Калашника – він не зміг стати депутатом Черкаської міської ради. Натомість Радуцький таки отримав мандат. Будучи соратником Одарича, до певного моменту він всіляко використовував переваги, які давав йому статус. А вже в 2013 році Сергій Одарич втратив політичний тренд і отримав імпічмент. Серед організаторів перевороту в Черкаській міськраді – Радуцький. А вже в 2014 році, після позачергових виборів до Черкаської міськради, він обирається секретарем міськради – вперше , але, як виявилося, не востаннє.

У той самий час будівельна компанія Калашника, втративши фінансову підтримку, яку давала їй посада керівника, що сидів фактично на потоках міського бюджету, почала стрімко занепадати. Не будувалися нові об’єкти, в замороженому стані перебували розпочаті будівництва, у тому числі той самий спортивний зал школи №18. З усіх боків тиснули на бізнесмена численні кримінальні справи і фінансові претензії кредиторів. Компанія впевнено банкрутіла.

Але в цей самий час Калашник, після тривалого протистояння, зумів на певний час помиритися з міським головою Одаричем. Ми можемо лише припустити, навколо чого відбулося це примирення, але факт є фактом – 04.08.2011 року між Черкаською міською радою та БО «Інтербуд» УСВА» було укладено договір суперфіції (виділення землі під майбутню забудову) на велетенську ділянку в мікрорайоні «Перемога-2» в межах вулиць Корольова, Десантників та Конєва. На землі, яку БЕЗОПЛАТНО отримав бізнесмен, він планував звести котеджі та багатоповерхову забудову.

Насправді, компанія, яку очолював Калашник, вже на той момент не була здатна не те що на ведення будівельних робіт, вона перебувала в стані давно мертвого банкрута, а сама оборудка на меті мала не будівництво квартир для родин воїнів-інтернаціоналістів, а банальний перепродаж столичним «інвесторам». Серед них, можливо, структури, наближені до Бродського, Губського та інших представників «еліт». Але щось не склалося з домовленостями. Оборудка «зависла». Всупереч договору, роботи по забудові території так і не були розпочаті, і логічно було б очікувати, що договір буде розірвано, а міська земля, що є найдорожчим активом громади, буде повернута місту…

Але міський голова Одарич у бурезні 2015 року йде у відрядження. Мету його відсутності сьогодні вже і згадати важко. Але за кілька днів вмісто отримало шалену проблему. Його обов’язки виконує секретар Черкаської міської ради О.Радуцький, на що отримує відповідне доручення від Одарича С.О. Та секретар міськради не є за цих умов повноцінним міським головою з усіма правами останнього. Серед цих прав –точніше, їх відсутності, право на розпорядження майном громади міста, в тому числі землею. Але це не завадило Радуцькому присвоїти собі владні повноваження і підписати Додаток до договору, в якому термін дії останнього на старих умовах продовжив на наступні 4 роки. При тому, що договір, згідно його ж тексту, мав бути припинений з причин відсутності початку будівельних робіт.

Але, це не останнє і не головне порушення закону. Насправді Радуцький не міг і не мав права підписувати Додаткову угоду. А підписавши її, вчинив низку дій, що мають ознаки кримінальних злочинів – перевищення повноважень та корупційні дії на користь третіх осіб.

Слід зазначити: за пів року, наприкінці жовтня 2015 року – відбулися місцеві вибори, а Олександр Радуцький, як і тодішній міський голова Сергій Одарич, балотувався на посаду міського голови. А Ігор Калашник був фактичним керівником виборчого штабу Радуцького. Крім того вони обидва балотувалися у міську раду за списками БПП… Знов, схоже, виключно випадковий збіг обставин?

Радуцький вибори «з трєском» програв. У другий тур вийшли Бондаренко та Одарич. Радуцькому не залишилося нічого іншого, як намагатися допомагати у боротьбі з Одаричем одному зі своїх конкурентів. Тому що в разі перемоги Одарича оборудка з землею неодмінно була б викрита, і Одарич неодмінно скористався б нею задля політичного галасу.

Договір суперфіції і додатки до нього були ретельно сховані подалі від очей нового міського голови, а сам Олександр Романович вступив у тяжкий бій за чергове обіймання крісла секретаря Черкаської міськради.

У березні 2016 року, за півроку після виборів, і за рік по пролонгації договорів на міську землю, Ігор Калашник помирає. За ініціативою секретаря міської ради та фракції БПП у міські раді вперто просувається ідея присвоєння покійному звання почесного громадянина міста Черкаси. Кажуть, це був відповідний «бонус» пам’яті і родині покійного, в обмін на контроль над певною частиною його активів, серед яких – вищезгадані гектари землі на полігоні.

Насправді в будь-якій іншій країні секретар міськради вже давно втратив би не тільки сон і спокій, а й свою посаду і навіть волю. Замість сесій міськради він мав би давати покази слідчим і вже морально налаштовуватися на отримання чергової судимості вже за більш серйозними, ніж «хуліганка» та «злісна непокора», статтями… Однак це не стосується сьогоднішньої ситуації в Україні, де депутат від провладної політичної сили зазвичай уникає відповідальності. У нашому випадку – Радуцький намагається провернути в міськраді чергову оборудку вже з імпічментом нинішньому міському голові. Бо, схоже, нові договори суперфіції чекають на свою термінову пролонгацію.

Замість післямови

Черкаська міська рада звернулася із позовною заявою до суду про визнання Додаткової угоди до Договору суперфіції недійсною. Наразі триває судовий розгляд справи. А Олександром Романовичем Радуцьким зовсім не цікавляться ані місцеві правоохоронці, ані працівники Служби Безпеки України. Бо, кажуть, серед останніх чимало тих, хто кришував багато років оборудки Калашника, які стали корупційною спадщиною нинішнього секретаря Черкаської міськради.

TV сюжет,Знай правду!

В центрі Черкас під виглядом громадських вбиралень хотіли побудувати МАФи

Олександр Радуцький, поки що секретар Черкаської міськради, намагався протягти чергове рішення, яке мало б призвести до подальшого процвітання його так званого «туалетного бізнесу». На сесії Черкаської міськради стало питання про відмову у включенні до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, земельної ділянки на розі вулиць Небесної Сотні та Благовісної та по Бульвару Шевченка, 222.

Але Олександр Романович змушений був підтримати це рішення, хоча, за нашими припущеннями, саме він старанно проштовхував цей проект. Під виглядом громадських вбиралень на центральній площі міста та на розі двох вулиць у середмісті планувалося спорудити малі архітектурні форми, які стали б просто торгівельними павільйонами.

Нагадаємо, що Антена в серпні 2017 року висунула версію, що до перетворення громадської вбиральні по вулиці Лазарєва, поблизу ОДА, на закусочну причетна саме родина секретаря Черкаської міськради Радуцького. Тому будь-які об’єкти, що ділки намагаються пропхнути через рішення міськради під виглядом громадських вбиралень, ймовірно, можуть мати відношення саме до так званого «туалетного бізнесу» секретаря Черкаської міськради Олександра Радуцького.

TV сюжет,Кримінал

Засідання суду по справі керівника ТОВ « Сміла Енергоінвест» перенесли

Сьогодні у Черкаському апеляційному суді мало відбутися засідання по справі Андрія Карпенка, який є керівником славнозвісного теплопостачального підприємства Сміли. Мали розглядати апеляцію прокуратури на рішення суду, який відпустив пана Карпенка на поруки. У залі було багато громадських активістів зі Сміли та Черкас. Головуючий,суддя Дмитренко повідомив, що сьогодні прокурори звернулися із додатковими матеріалами до справи. У зв’язку з цим сторона захисту попросила перенести засідання для ознайомлення з фактами. Суд ухвалив клопотання та переніс засідання на 18 грудня. Це викликало обурення активістів Нацкорпусу, які ретельно стежать за справою Карпенка

Черкаський Будинок правосуддя заблокували активісти

TV сюжет,Без коментарів

Активісти Нацкорпусу пройшли маршем непокори середмістям Черкас

З прапорами та гаслами пройшли активісти вулицею Гоголя, від Будинку правосуддя до будинку де мешкає суддя Дунаєв. На подвір’ї будинку де живе суддя Дунаєв, саме він відпустив на поруки керівника ТОВ «Енергоінвест» Андрія Карпенка, активісту влаштували мітинг. Наприкінці зібрання учасники мітинги запалили фаєри на розписали фарбами асфальт перед під’їздом судді Дунаєва. Під час усієї акції за активістами спостерігали поліціянти та працівники СБУ

Очільники Черкащини нацькували поліцію на активіста “Нацкорпусу”, – потерпілий

TV сюжет,Життя

Черкаська родина захищається у судах від заступника голови ОДА

Родина Баранцових вже тривалий час захищає себе від нападок заступника голови Черкаської облдержадміністрації Ярослава Березаня. Конфлікт між черкаською родиною та високопосадовцем постійно відслідковуються журналістами «Антени». У сьогоднішньому засіданні Придніпровського суду Черкас Вадим Баранцов разом з адвокатом відстоювали свою позицію стосовно звинувачень заступника губернатора у тому, що родина Баранцових зіпсувала його особистого майна майже на півмільйона гривень. Цей факт мала визначити спеціальна експертиза. Ярослав Березань у суд не з’явився. Не прийшли також і його представники. Засідання було нетривалим, і суддя Демчик оголосив ухвалу на користь відповідача – родини Баранцових

 

Заступник голови ОДА подав до суду на черкаську родину

TV сюжет,Розслідування

Два депутати Черкаської міськради хочуть «приХватизувати» кінотеатр «Салют»?

Кінотеатр «Салют», а вірніше діяльність Товариства «Кінолюкс», що є орендарем цього приміщення останнім часом стала об’єктом постійної уваги громадських активістів та звісно журналістів. Кілька днів тому, в ефірах телеканалу «Антена» оприлюднили факти підпільних кінопоказів піратських фільмів на які під час навчального процесу звозили школярів. Далі гірше. З’ясувалося, що наразі тривають судові процеси між власниками будівлі та орендарями. Причина проста, це приміщення останні хочуть приватизувати. Приватиза́ція — це процес продажу або передачі державної чи суспільної власності у руки приватних інвесторів. Так, кінотеатр «Салют» ласий шматок для заповзятого підприємця. Потужний комплекс, у центральній частині міста. Але, споруда знаходиться на балансі Центру дитячої та юнацької творчості, а освітяни і чути не хочуть проте, аби кінотеатр став повною власністю сьогоднішніх орендарів. А орендарем «Салюту» є товариство «Кінолюкс» засновниками якого є члени родини депутата міськради Костянтина Чернецького та Микола Мирза, який також є депутатом від БПП. Нагадаємо Костянтин Чернецький є сином відомого підприємця та бізнес партнера Миколи Мирзи Юрія Чернецького. Товаристов «Кінолюкс» зареєстроване на матір депутата міськради Ірину Чернецьку. Вони заробляють гроші на «Салюті» ще з 2001 року. І о диво, вже 2007 мого , а це у часи керівництва Сергія Одарича, міськвиконком приймає рішення, що «Салют» треба приватизувати. Нам вдалося з’ясувати на яких умовах «Кінолюкс» отримав в оренду приміщення у 735 квадратів у центрі Черкас. Договір укладений терміном на 25 років. І увага! Скільки грошей отримує міський бюджет з того,що два депутати ведуть у приміщення кінотеатру комерційну діяльність. Тобто заробляють. У 2013 році бюджет отримував трішки більше 5 000 гривень на місяць. Наразі, у 2017 му. Трохи менше ніж 11 тисяч гривень.Безумовно, є експертна оцінка майна, є індекс інфляції, є також низка факторів, що впливають на формування орендної плати. Але, що вплинуло на рішення керманичів міста, коли у серпні 2007 року, нагадую, за часів керівництва Одарича, відсоток орендної плати від експертної оцінки для товариства «Кінолюкс» зменшився у тричі. З 10ти відсотків у 2001 році до 3х відсотків у 2007 му. Втім, це не єдине, що привернуло увагу журналістів під час аналізу діяльності «Кінолюкса». Двічі за останні роки в приміщені кінотеатру «Салют» розташовували свої передвиборчі штаби місцеві осередки політичних партій. У вересні 15го там працював штаб Радикальної партії Олега Ляшка, а роком раніше офіс орендувала Черкаська міська організація Партії промисловців і підприємців. Відомостей про надходження коштів від суборенди приміщення цими політичними партіями, нами не виявлено. Наразі,у судах різних інстанцій Центр дитячої та юнацької творчості заручившись підтримкою місцевої прокуратури Черкас намагаються відстояти своє право на приміщення кінотеатру. Аби зберегти його від приватизації та залишити у власності міської громади. Завдання не просте. Дивує той факт, що позиція юридичного відділу виконкому повністю співпадає з позицією орендарів, тобто депутатів Чернецького та Мирзи. З іншого боку барикад, прокуратура та освітяни. Який вплив мають депутати на працівників виконавчого комітету міськради? Чому замість того,аби відстоювати законне право мешканців міста, з кишень яких юристи отримують зарплату, вони відстоюють позицію депутатів-бізнесменів? І попри законні підстави,що забороняють приватизація кінотеатру «Салют» справу вже кілька років «мусолять» у судах Черкас та столиці. Дехто може не погоджуватися з викладеним,мовляв в Черкасах є один комунальний кінотеатр, для чого другий, або міська влада не може бути ефективним власником та не має змоги утримувати таке велике приміщення. Мова не про це. Враховуючи те, які мізерні суми отримує місто наразі від оренди кінотеатру, по суті 400 баксів на місяць, то є небезпідставні побоювання,що потужний комплекс, яким є приміщення «Салюту» продадуть у незаконний спосіб та знову таки, за безцінь.

Читайте також: Черкаські депутати – зухвалі кінопірати?

TV сюжет,Знай правду!,Розслідування

ЗНАЙ ПРАВДУ: Радуцький заробляє на мафах, має дві судимості і зберігає в готівці 400 тисяч доларів

СПРОСТУВАННЯ На виконання Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/14552/17 від 21.05.2018р. у справі про за позовом Радуцього О.Р. до Воротніка В.Л., про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, повідомляю, що інформація :розміщена в статті ЗНАЙ ПРАВДУ: РАДУЦЬКИЙ ЗАРОБЛЯЄ НА МАФАХ, МАЄ ДВІ СУДИМОСТІ І ЗБЕРІГАЄ В ГОТІВЦІ 400 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ є частково недостовірною. Твердження «був активним членом місцевого ОЗУ «Торпеди», але не займав видатних позицій. Серед братків 90-х він був відомий не інакше як за прізвищем «Баклан» – є недостовірним. 46 років, проживає в м. Черкаси. Секретар Черкаської міської ради, обраний на цю посаду лише з п’ятої спроби, за що й отримав прізвисько «невпіхуємий». Депутатом Черкаської міськради обраний у 2015 році за списками партії БПП. Тоді ж балотувався на посаду міського голови і вибори з тріском програв, значно поступившись лідерам перегонів Бондаренку та Одаричу. За часів Одарича був активним членом його команди, очолював КП Дирекція Парків. Після обрання секретарем міської ради в 14 році свою посаду в комунальному підприємстві  передав у спадщину родичу. Радуцький має кримінальне минуле – судимий у 90-ті роки за кількома статтями Кримінального кодексу, в тому числі «Хуліганство» . Тоді ще молодий Олександр Радуцький був активним членом місцевого ОЗУ «Торпеди», але не займав видатних позицій. Серед братків 90-х він був відомий не інакше як під прізвищем «Баклан». В додепутатські часи був приватним підприємцем – мав кілька МАФів, які приносили незначний дохід. За часи перебування у владу Радуцький значно збільшив свої статки. За твердженням джерел, володіє десятками МАФІв, розташованих на території міста та землях КП Дирекція парків, яґкі передає в оренду. Кожна точка приносить секретарю міськради щомісячний дохід в розмірі від 5 до 15 тисяч гривень готівкою. Олександр Радуцький вказав в електронній декларації, що зберігає вдома майже 400 тисяч доларів в готівці, а джерелом цих статків назвав підприємницьку діяльність із 1995 до 2007 року. Олександор Радуцький лише формально входить до складу БПП. Юрій Луценко ще в 2015 році заявив, що в Черкасах БПП використано бандитами, які захоплюють владу у місті. Натомість за два роки Радуцький та його соратники не виключені з складу партії. Подейкують, що це відбувається завдяки покровительству голови Черкаської ОДА Ю.Ткаченко, якій має партнерські стосунки з місцевим злочинним угрупуванням, політичне крило якого, ймовірно, очолює Радуцький. «Антена», знай правду!