Архів позначки: історія

В краєзнавчому музеї показали сторічне кіно в автентичному музичному супроводі

Співробітники музею організували кіно екскурсію та показ фільму Чарлі Чапліна “Собаче життя”, відзнятого в 1918 році. Музичний супровід показу – сторічне фортепіано,на якому грав справжній тапер.

100 років тому розпочався комуністичний червоний терор

5 вересня 1918 року радянський уряд ухвалив Декрет про червоний терор, який ставив завдання боротьби з контрреволюцією, спекуляцією й злочинами за посадою шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах і фізичного знищення «всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів». Цей документ лише закріпив політику, до якої з самого початку вдавалася більшовистська влада. Були створені робочі й селянські революційні трибунали, Надзвичайна комісія із боротьби з контрреволюцією й саботажем. Вони наділялися широкими повноваженнями для боротьби з «контрреволюціонерами». Із вуст керівництва держави звучали постійні заклики щодо необхідності посилити терор і вбивства «підлих змовників проти влади робітничого класу й найбіднішого селянства».

Жертвами політики «червоного терору» ставали не тільки люди, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високі чиновники, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни.

За різними даними, упродовж 1918 – 1919 років було знищено від кількох тисяч до понад  півтора мільйона осіб.

На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням загонів Муравйова. Він під час і після штурму Києва влаштував у місті різанину. Із цього часу насильство і терор стали основними методами утвердження в Україні радянської влади.

Офіційно червоний терор був припинений 6 листопада 1918 року, однак насправді тривав і надалі – після проголошення НЕПу, у 30-і, 40-і, 60-і й навіть недалекі 80-і роки, тільки його методи ставали більш селективними і рафінованими порівняно з попередніми часами.

Пам’ятаймо про невинно загублені життя і звірства проти людяності, продиктовані ідеєю диктатури пролетаріату.

Унікальний артефакт: на Черкащині зберігається фотоальбом Юрія Горліс-Горського

Альбом зі світлинами подарований дружині видатного українця 60 років тому нині знаходиться у с. Медведівка Черкаської обл.

Про незвичайну знахідку журналістам «Антени» розповів краєзнавець Андрій Кравець. Зокрема, він зазначив, що палітурка альбому виконана вручну за допомогою соломи. Всередині – фотографії родини Горліс-Горського.

Дивіться також: у Черкасах презентували унікальний фотопроект. 

З Чигирина до Умані за 8 днів. Історія поштової служби на Черкащині

Сьогодні – Всесвітній день пошти. Коли в наших краях (само)організувалася ця служба? Це достеменно не відомо. А ось перші поштові станції “за визначенням” з’явилися на Черкащині якраз тоді, коли за офіційно, й були засновані Черкаси: у ХІІІ столітті.

У черкаському музеї показали, як змінювалася шкільна освіта протягом сторіччя

Раритетна колекція охоплює історичний проміжок від 1910 до початку 2000-х років. Частину речей взято з фондів музею, багато експонатів люб᾽язно надали черкащани. На виставці представлені дореволюційні підручники, зошити, атестати, шкільне приладдя, портфелі, форма різних років, парти та інші предмети, пов᾽язані з навчанням.

Музейники намагалися відтворити атмосферу кожного історичного періоду, показали навіть сільську школу, де дітей виховували різочками. Доповнює експозицію домашній куточок «школяра» 60-х років – тут шахи, рахівниця, радіола та акордеон.

Більшість старих шкільних фотографій надали власне працівники музею. Тут вони ностальгічно впізнають у собі першокласників. Для відвідувачів виставки діє декілька фотозон: на фоні шкільного панно та у дореволюційній формі. Експозиція відкрита протягом вересня на першому поверсі обласного краєзнавчого музею.

У краєзнавчому музеї черкаський різьбяр розкрив «Співочу душу дерева».

У черкаському музеї ходять «первісні люди» і грають на кістках мамонта

Так протягом трьох днів в обласному краєзнавчому музеї відзначатимуть День археолога. До свята для відвідувачів розробили низку тематичних заходів, як от дитячий майстер-клас  клас «Як вижити у кам᾽яному віці», який проводить завідувач відділом археології Черкаського обласного краєзнавчого музею Лариса Сиволап. Вона розповіла, що в рамках заходу діти дізнаються більше про доісторичні часи та первісний лад, зокрема створять кам᾽яний сад та навчаться працювати крем᾽яними ножами. Родзинкою заходу стане виконання музичної композиції на кістках мамонта разом із професійним музикантом.

У краєзнавчому музеї черкаський різьбяр розкрив «Співочу душу дерева».

Для черкаського археологічного музею шукають нове приміщення

З ініціативи депутата Ярослава Нищика це питання обговорювали на сесії міськради. Музей Середньої Наддніпранщини під керівництвом відомого археолога Михайла Сиволапа нині тісниться у маленькій кімнатці, в приміщенні кінотеатру «Україна». Тоді як колекція знахідок нараховує понад 50 тис. екземплярів, які складають історію розвитку людства від неандертальців і до наших днів.

На депутатське звернення керівниця департаменту економіки Ірина Удод повідомила, що запропоноване приміщення уже готове до передачі у комунальну власність і розміщення музею.

В свою чергу міський голова Анатолій Бондаренко запропонував розглянути приміщення колишнього банку, а потім «Самооборони» по сусідству з ПК «Дружба народів».

Рештки динозаврів та знаряддя неандертальців: у Черкасах відкрили унікальну археологічну виставку.

Римо-католицький костел в Мошнах було побудовано 160 років тому

Костел було побудовано в 1857 році вдови графа М.С.Воронцова, небоги графа Орлова, Браницької.
Нині споруда не використовується за призначенням, та знаходиться в приватному володінні у відомій агро-компанії “Фрау Марта”. Власник поступово реконструює приміщення та планує звільнити його від господарського використання та перетворити на туристичний об’єкт. Зокрема цьогоріч, коштом компанії було встановлено діодне підсвітлення будівлі.

Сакральні місця України: Мотриному монастирю, розташованому у Холодному Яру, більше тисячі років


З історії монастриря
:

Задовго до виникнення обителі на місці сучасного монастиря поселилися відлюдники і жили в печерах. Це місце справді відповідало потребам душі для тих, хто шукав самоти і пізнання Бога. Навколо безмежні ліси, глибокі яри і численні чисті освіжальні джерела. Природа і рослинність тоді були надзвичайно багаті і в той час неприступні завдяки багатьом пагорбам та ярам. Ця територія носить назву Холодний Яр, тому що навіть в найспекотнішу погоду завдяки природним особливостям тут відчувається свіжість і прохолода.

Під 1198 роком у Симеонівському літописі згадується переяславський єпископ Павло. За переказом, 1085 року саме він заклав в Мотронинському монастирі церкву Іоана Предтечі.

Потім церковні хроніки згадують, що 1240-го року орди монголо-татар хана Батия вщент спалюють й знищують монастир. Довгі роки він стояв пусткою.

В 1568 році «монахи почали відновлювати розграбоване святилище під благословенням православного митрополита київського Іони Протасовича. У цей час Мотронинський ліс, у якому знаходився і монастир, був частиною володінь Черкаського замку (староства), який тримав «на Тясмени… сторожу польную», а його бояри користувалися цими багатими угіддями: добували мед, били птицю і звіра, ставили на численних річках млини, ловили рибу, орали землю «на полі, де хочуть».

З цих часів протягом двох століть монастир був під патронатом українського козацтва. Є свідчення про досить велику кількість гетьманських універсалів, що дарували Мотронинському монастирю земельні та лісові угіддя, сіножаті та пасіки, ставки та млини. Церква особливо виділяє з гетьманів українського козацтва Петра Конашевича Сагайдачного, котрий «не забарився прийняти цю давню пустельну обитель під своє покровительство». За часів Руїни, коли численні гетьмани почали кидатись то в обійми Москви, то Варшави, то Стамбулу, Мотронинський монастир переживає важкі часи. Під час турецьких походів на Чигирин у 1672 та особливо в 1677—1678 роках монастир був дуже понищений. Хроніки пишуть, що в ті часи Мотронинський монастир був «спалений і вщент зруйнований».

Але вже в 1685 монастир постає з попелу, він отримує благословення київського митрополита Гедеона на капличку і церкву в своїх вічних печерах.

21 червня 1727 року було освячено новозбудовану Троїцьку церкву.

В середині XVIII століття монастир став одним з центрів боротьби проти церковної унії. З монастирем пов’язаний початок гайдамацького руху, очоленого М. Залізняком, що увійшов до історії під назвою «Коліївщина». 26 травня 1768 року 70 запорожців та 3000 польських підданих ввійшли до Мотронинського монастиря на молебень. 27 травня гайдамаки розпочали похід проти поляків Правобережною Україною. Вогонь повстання швидко охопив величезний район.

Історія Черкас: Свято-Троїцький кафедральний собор був закладений у 1861 році, а підірваний комуністами у 1961-му

1861 року було асигновано будівництво нової церкви вже на пагорбі. Кошти були витрачені у розмірі близько 6 тисяч карбованців сріблом (4 тисячі із міської казни та 2 тисячі — пожертвування). 1864 року храм був освячений митрополитом Київським Арсенієм. Церква отримала наділ у 76 десятин землі на Митниці та щорічне фінансування у 345 карбованців з міського бюджету. Невдовзі при ній була відкрита парафіяльна двокласна школа. На подвір’ї церкви був цвинтар, на якому ховали священиків. 1933 року церква була пограбована та понівечена, а невдовзі і закрита. Службу було відновлено у період німецької окупації у роки Другої світової війни 1941 року. Настоятель отець Василій допомагав сиротам та партизанам, після окупації церковна громада допомагала місцевим шпиталям, утримували обслугу лазарету. За це радянська влада спочатку звинуватила священика у співпраці з нацистами, але після з’ясування усіх обставин представила навіть до урядової нагороди. Церква працювала, однак тиск з боку влади на неї був величезний. Головним аргументом для закриття слугувало потурання пияцтву, адже церква мала 3 престоли, отже і храмів було 3. Для вивчення ситуації на місці до Черкас був відправлений Фролов, уповноважений у справах Руської Православної церкви при Раді міністрів СРСР у Київській області. Після його доповіді храм ще деякий час пропрацював, але 1956 року все ж таки був закритий. Будівлю передали міському спортивному товариству, а церковну громаду зняли з реєстрації як таку, що не має власного приміщення. Дорогоцінні предмети були передані на користь держави, ікони спалили, хрести з куполів зняли. 1961 року будівлю взагалі було зруйновано за допомогою вибухівки, адже на її місці планувалось звести сучасний Пагорб Слави.

(інформація з Відкритої енціклопедії “Вікіпедія”)