Архів позначки: агробізнес

Ольга Залога розкрила таємницю свого звільнення

Чи перемогли Ольгу Залогу черкаські агробарони? Ексклюзивне інтерв'ю екс-очільниці черкаського Держгеокадастру.

Читати далі Ольга Залога розкрила таємницю свого звільнення

Депутат городищенської райради від БПП “забув” задекларувати квартиру?

Ми продовжуємо вивчати декларації посадовців Черкащини, які часто стають героями наших публікацій. Ми вирішили перевірити декларацію фігуранта наших журналістських розслідувань, що стосувалися конфліктів в агробізнесі Городищенського району Черкащини - Павла Голуба.

Директор ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" згідно з інформацією ЗМІ, неодноразово ставав фігурантом не лише конфліктів, а  й кримінальних проваджень. Так, власник нібито продав своє підприємство двом покупцям, а потім заявив, що підприємство нібито захопили рейдери. Історія, що розвивається протягом тривалого часу, вже має і кілька кримінальних проваджень, що дуже мляво розслідує поліція. Можливо, причина в тому, що фігуранти є видними політичними фігурами?

Ми вже писали, що велика частина агроземель Черкащини належить не пересічним громадянам, а представникам місцевого істеблішменту, депутатам різних рівнів, родичам посадовців різних державних структур. Усі вони тією чи іншою мірою використовують своє службове становище задля лобіювання інтересів бізнесу, збільшення власних аграрних банків і, звісно, для усунення конкурентів.

Якщо ситуація з конфліктом інтересів під час голосування в облраді, коли агробарони області, маючи мандати, проголосували за звернення до Уряду Гройсмана з вимогою усунути з посади керівника Держгеокадастру області Ольгу Залогу, поки суто гіпотетично може стати приводом для масового складання протоколів про корупцію (голосування при явному конфлікті інтересів) відносно великої кількості депутатів облради, то інші порушення, які ми знайшли, досліджуючи електронні декларації фігурантів, є приводом для розслідування антикорупційними органами, такими, як НАБУ.

Павло Голуб, депутат Городищенської районної ради попади є суб’єктом електронного декларування. Слід зазначити, що Павло Олександрович став депутатом районної ради за списком партії БПП «Солідарність». Постійне місце проживання — Городищенський район, с.Орловець, де має внесені в декларацію і земельні ділянки, і приватне помешкання.

Однак, крім аграрної землі, пан Голуб має житло і в Черкасах. Подаючи свої декларації  за останні кілька років, він «забув» внести в них квартиру, що має в Черкасах. Інформацію про нерухомість ми знайшли також у відкритих джерелах — на сайті Міністерства Юстиції України  (треба зареєструватися в кабінеті за посиланням )

Виявляється депутат у Черкасах має у власності ½ квартири, площею 60,2 кв.м. по вулиці Крилова, 63, яку, ймовірно отримав навпіл разом зі свої братом Кирилом за договором дарування ще в 2002 році. Принаймні, така інформація міститься в Державному реєстрі нерухомого майна.

І справа не в наявності доволі скромної нерухомості в Черкасах, а в тому, що декларант не вніс ці відомості в Декларацію, чим вчинив корупційне правопорушення.

Поки поліція розслідує більш серйозні випадки з діяльності агробіз

несмена, дослідити це правопорушення - для НАБУ справа кількох хвилин. Було б бажання. А щоб підштовхнути до такого бажання, «Антена» офіційно звернулася з листом до правоохоронних органів.

А самому депутату нагадуємо загальний вигляд будинку, де він має квартиру і показуємо на мапі міста. Це він також може перевірити за допомогою google-maps.

 

Хто працює на Черкаській землі

Черкащина має чи не найбільшу площу сільськогосподарських угідь в країні. Кожного року під час посівної кампанії та під час збору врожаю з’являється безліч новин про конфлікти в аграрній сфері. Весна 2018 року на Черкащині не стала виключенням та прогриміла «рейдерським захопленням» в селі Орловець Городищенського району. Про це ми неодноразово вже писали.

При вивченні ситуації в аграрній сфері Черкаської області було виявлено декілька цікавих закономірностей.

90 % власників сільськогосподарських підприємств є депутатами різного рівня рад. Такий статус дає підприємцям багато переваг – лобіювання інтересів свого бізнесу при вирішенні питань діяльності та розвитку району (області), можливість впливу на державних службовців, а також особливості притягнення до кримінальної відповідальності (депутати мають свої «привілеї»).

Більшість конфліктів в аграрній сфері набувають публічного розголосу тільки у випадку, якщо «потерпілою» стороною виступає підприємство депутата. У цьому разі невідкладно скликаються «штаби», «комісії», «збори», які складаються у тій чи іншій мірі з колег «потерпілого». Без вагань порушуються кримінальні справи, затримуються підозрювані і все це невтомно контролюється прокуратурою. Якщо ж на тебе «наїхали», а ти не «обраний» - варіантів у тебе не багато (ми вже писали яка доля спіткала голову ФГ «Вавіан»).

Особливу увагу цієї весни на Черкащині привернули три депутати районних рад – Голуб Павло Олександрович, Артеменко Валерій Михайлович (Городищенська райрада) та Шапошник Андрій Борисович (Смілянська райрада). Що об’єднує цих депутатів? А те, що на трьох у них більше 10 підприємств, які займаються сільськогосподарською діяльністю. І ще те, що їхні підприємства сплачують людям жалюгідно низьку орендну плату, а  тим, хто не бажає з ними співпрацювати фізично пояснюють, що так робити не треба.

Протягом 2011-2013 років частина підприємств депутатів стала фігурантами низки кримінальних проваджень щодо ухилення від сплати податків та шахрайств з банківськими кредитами. Шапошник, Голуб та Артеменко знайшли вихід з такої пікантної ситуації і в результаті з’явилось декілька нових фірм: на зміну заплямованому ТОВ «БЕРЕГ» приходить ТОВ «БЕРЕГ АГРО», на зміну ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО» - ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО», на зміну ТОВ «СМІЛЯНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» - ТОВ «СМІЛАІНВЕСТАГРО» та інші.

Старі фірми, звісно ж випадково, збанкрутіли. Так часто буває, коли не хочеш нести кримінальну відповідальність, відшкодовувати мільйонні збитки державі та банкам. Нові фірми – нове життя. А методи роботи старі. Досвід депутатів не вчить. Уже з 2016 року нові підприємства з їхніми засновниками та директорами стають фігурантами кримінальних проваджень, до яких додаються вже підробка документів та побиття людей. До 2018 року депутатам вдавалось «спускати на гальмах» ці справи, використовуючи свій «авторитет». З місцевими це робити не важко – всі давно знайомі (кум, брат, сват).

З 2018 року ситуація трохи змінюється. Прокуратура все ж доводить в суді, що одне з підприємств депутатів – ТОВ «ПОЛЯНЕ» (власник та директор Шапошник А.Б.) внаслідок використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів завдало Смілянській міській раді збитків на загальну суму 6 081 508, 85 грн. та стягує цю суму з підприємства.

Власник ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО» Голуб П.О. та його директор Артеменко В.М. задля прикриття фінансової неспроможності та усунення конкурентів придумують та реалізують історію про «рейдерський напад», проте самі стають основними фігурантами кримінальної справи щодо шахрайства в особливо великих розмірах. І слідство проводять вже обласні правоохоронці, для яких «місцевий авторитет» не такий вже й авторитетний.

Агро-шахрайство: Фермер з Городища, який не може розрахуватися за боргами, продовжує махінації?

Ми продовжуємо відслідковувати цікаву історію, що відбувається на Черкащині в Городищенському районі. З’ясовуються нові обставини оборудки на 20 мільйонів, яку провернув спритний фермер з Городищенського району Павло Голуб, і що вже неодноразово було предметом наших журналістських розслідувань. Нагадаємо, що він продав своє підприємство двом покупцям, а потім сказав, що не продавав, а підприємство нібито захопили рейдери.

Наше джерело повідомо, з якою метою (окрім простої наживи) було розіграно спектакль під назвою «рейдерське захоплення ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО». За інформацією джерела, підприємство знаходиться на межі банкрутства. Тільки офіційними джерелами підтверджуються борги на понад 20 мільйонів гривень (знайома сума, чи не правда?). Нерухомість, трактори, автомобілі та навіть майбутній врожай – все знаходься в заставі банків та приватних фірм. З офіційних документів можна побачити, що на багатомільйонних кредитах ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО» працює майже з самого заснування. Кількість боргів з кожним роком збільшувалась і в цьому році, очевидно, стала критичною.

Варто зазначити, що крім боргів за кредитами та позичками підприємство має обов’язок розрахуватись з людьми за оренду їхньої землі. Зважаючи на те, що підприємство орендує майже 6 тис. гектар землі, сума орендної плати може виявитись непосильною. А тепер питання: з ким нинішній власник ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО» Голуб П.О. розрахується (якщо розрахується взагалі) першим – банками та великими корпораціями, які у випадку не сплати боргів мають право забрати все майно підприємства, або ж з простими людьми, які ніякої загрози для Голуба П.О. та його майна не становлять? Відповідь очевидна.

Термін погашення майже всіх боргів, в тому числі і виплати орендної плати пайовикам настає восени, а тому Голуб П.О. готуватись до цього, ймовірно, почав завчасно. От і виходить, що операція «рейдерське захоплення» дала йому можливість вбити одразу двох зайців – на певний час усунути основного конкурента та отримати виправдання своїй фінансовій неспроможності. Адже зараз пан Голуб при кожній нагоді говорить про те, що «рейдерський напад» завдав йому величезних збитків, щоправда в чому полягають ці збитки, з огляду на повернення за підробленими документами контролю над підприємством, він не зазначає.

Здається...далі буде!

Черкаська поліція на службі у криміналу? Поліція переслідуе тих, хто не підкорився обласному депутату

Нова тенденція в аграрній сфері шириться Черкаською областю. Підприємці, які мають дуже сумнівне минуле (а хтось і теперішнє) взялись активно співпрацювати з правоохоронними органами. Вигода від такої співпраці значна для обох сторін.

Так, наприклад, депутат обласної ради Коротков О.Г., якого наразі судять за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах разом із теперішнім працівником його Товариства "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" Шпаком Ю.Б. (колишній працівник Головного управління Держгеокадастру Черкаської області, якого судять за ст. 369 КК України "Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі" за попередньою змовою групою осіб) вирішили напевно піти на певну угоду зі слідством.

ТОВ «ВП "Імпульс Плюс" подало заяву до слідчого управління ГУНП в Черкаській області про завдання останньому збитків в особливо великих розмірах діями засновника мережі підприємств "Золоті лани", з яким до цього часу успішно співпрацювали в Жашківському районі. Раніше, у вересні 2017 року, Коротков О.Г. вмовив цього самого засновника призначити керівником на одне з підприємств "Золотих ланів" Шпака Ю.Б., обґрунтовуючи це зручністю для оперативного вирішення господарських питань.

Як виявилось, злочинний план Коротков О.Г. та Шпак Ю.Б. мали вже тоді. Одразу після призначення Шпак Ю.Б. від імені Золотих ланів без згоди засновника уклав з "Імпульс Плюс" договір про спільну діяльність, згідно якого передав у користування "Імпульс Плюс" всю землю, яка перебувала в оренді Золотих ланів. Те, що така оборудка порушує всі норми чинного законодавства, яким регулюється використання землі сільськогосподарського призначення, Короткова О.Г. та Шпака Ю.Б. особливо не хвилювало. Результат для них був головнішим за засоби його досягнення.

А результат полягав у наступному. Коротков О.Г. та Шпак Ю.Б. знали, що засновник "Золотих ланів" ще в влітку 2017 року перепідписав договори оренди землі зі своїми пайовиками в Жашківському районі на інше своє підприємство, проте реєструвати право оренди планував в грудні, після розрахунку за паї. В квітні 2018 року"Імпульс Плюс" як підрядник обробило поля "Золотих ланів", засіяло їх та написало заяву в поліцію. Заяву про те, що засновник Золотих ланів ніби то підробив договори з пайовиками, перереєстрував оренду землі з одного свого підприємства на інше і все для того, щоб завдати "Імпульс Плюс" збитків від порушення договору про спільну діяльність. Договору, про існування якого ніхто, включаючи до речі і податкову, не знав.

І тепер, слідче управління ГУНП в Черкаській області разом з обласною прокуратурою активно працює для притягнення до відповідальності підприємця, який "посмів завдати збитків" підприємству самого обласного депутата. Цікава тенденція, чи не так?

Очевидно, що слідчі та прокурори проявлять в суді значну лояльність до тих, хто допоміг їм покращити свої показники гучними затриманнями. Хай навіть і безпідставними та зі значною кількістю порушень але такими бажаними затриманнями.

В тему:

Подозреваемый в хищении 55 млн депутат Черкасского облсовета арестован

На депутата Олександра Короткова одягнули кайданки у судовій залі

За приватизацію Тальнівського КХП судитимуть депутата обласної ради

Рейдер, екс-регіонал Коротков знову програв суд!

Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів

На фото Коротков О.Г. під час суду. Фото: Газета "Сьогодні"

Затримані в Орловці поліцією “рейдери” виявилися зовсім не злочинцями, а потерпілими

10 квітня 2018 року в селі Орловець Городищенського району відбулись події, які стали вже майже звичними для українських реалій. Суто випадково наша знімальна група стала свідком подій, що розвивалися на території одного з агропідприємств, і як результат — репортаж в “Антені”. Однак, виявилося, що не все так складно, як йшлося у рапортах правоохоронців. Згідно офіційної версії, яку всього через пару годин озвучив заступник голови Національної поліції України Амброськін В.В. – «Рейдери здійснили спробу захопити одне із діючих сільських підприємств в Черкаській області, але завдяки активним діям поліції за підсумком всі 50 чоловік-рейдерів затримані».

Надалі жодних коментарів правоохоронних органів з цього приводу на наводилось. І тепер, через півтора місяці після зазначених подій, стає зрозуміло чому.

Дійсно незручно, коли злочинцем виявляється той, на захист якого було кинуто цілий спецпідрозділ поліції, на захист якого збиралися антирейдерські комісії на районному та обласному рівні і на захист якого не виступила жодна людина з того самого села Орловець.

Голуб Павло Олександрович – не дуже успішний фермер в черкаській області. Принаймні так його нам відрекомендували колеги по аграрному бізнесу. Крім того, не дуже успішний тому, що успішний в цій сфері – це той, за якого село горою, якому люди вдячні за його діяльність і до якого йдуть за допомогою як щось сталось.

Свою успішність Павло Голуб сам вимірює по іншому – протекція депутата обласної ради, вплив на суди та правоохоронні органи на рівні району. Це і дало йому впевненості усунути свого конкурента таким гучним способом.

Продати свій бізнес, а потім сказати, що не продавав – захопили рейдери. Так просто і так дієво. Нехай потім доводять, хто там що і кому продав. Голуб П.О. в цей час спокійно завершить посівну та буде чекати збору врожаю. Орендну плату пайовикам піднімати не треба, соціальну допомогу надавати не треба – конкурента ж немає, він під слідством, звинувачується у рейдерстві.

Наразі, правоохоронцями Черкас розслідується аж три кримінальні справи. Перша, найгучніша, за фактом того самого рейдерства. За два місяці не зібрано жодного доказу того, що дійсно щось було підроблено з метою захопити підприємство. Друга та третя - за фактами шахрайських дій Голуба П.О. в особливо великих розмірах щодо подвійного продажу своїх корпоративних прав загалом на суму 20 мільйонів гривень. І потерпілими в цих справах тепер уже є ті, кого так швидко назвали рейдерами.

Як ми писали раніш, в Городищенському районі процвітають афери з аграрною землею. Крім того, ЗМІ неодноразово відмічали, що  Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів. 

 

Корупція в аграрному секторі області, сплетена з містечковою політикою, набирає загрозливих масштабів

Уже кілька місяців Черкащину лихоманить. На останній сесії депутати обласної ради юуло прийнято звернення до керівництва держави, Генпрокурора щодо нібито критичної ситуації у Держгеокадастрі Черкаської області.

З першої спроби авторам не вдалося проштовхнути звернення, але після організованих на місцях та в обласному центрі мітингів за участтю селян та АТОшників  таки змусили обласну раду підтримати звернення. Аналізуючи ситуацію що склалася, один із обласних депутатів у коментарі черкаській газеті «Дзвін»  звернув увагу на деякі недоречності і сумнівну аргументацію звернення.

Про ці земельні негаразди та корупційні схеми знали і керівники області, та й усі депутати облради, вже давно. Зокрема, депутати могли ініціювати «земельне» питання ще з перших днів роботи ради нинішньої каденції, — прокоментував звернення депутат обласної ради Олег Баштан. — Але чомусь тоді не дуже переймалися опікою АТОвців, працівників соціальної сфери, контролем за виділенням землі громадянам тощо... Не піднімали питання і про скасування роздутих повноважень геокадастру в земельній сфері. Згадую, як на одній із сесій заслуховували звіт тодішнього керівника обласного Держгеокадастру пані Сіроштан, але якось так не дуже серйозно, ніби випустили пар про людське око, пожартували і забули... При чому, так тоді поводилися і ті депутати, які нещодавно позачергові сесії збирали, акції проводили... Хоча саме на той час, на мою думку, був пік земельного бєзпрєдєла. До речі, перед останньою сесією, яка таки проголосила земельне звернення, до депутатів облради підходили АТОвці з проханням зачитати від декількох їхніх спілок звернення на захист нинішнього керівника Держгеокадастру Черкащини Ольги Залоги. Вони кажуть, що за її керівництва справи із землею пішли на краще. Тому, на мою думку, пані Залога комусь із земельних магнатів перейшла дорогу і не влаштовує з якихось причин владу. Можливо, деякі керівники області втратили вплив на цю структуру, як це було раніше. Тож можна припустити, що вже є кандидатура, яка владу і місцевих олігархиків влаштує. І маховик по дискредитації був запущений саме з такою метою. Насправді, на моє переконання, для влади та місцевих агробаронів першочергове завдання — це якраз вплив на розподіл землі, причому у своїх особистих інтересах, а не турбота про АТОвців чи інших громадян, — підсумовує пан Олег.

Редакція «Антени» насправді також звернула увагу на існуюче загострення суперечностей між обласними агробаронами, які мають представництво практично у всіх політичних силах, представлених в обласній раді, та Держгеокадастру. Нещодавно телеканал «Антена» робив репортаж про ситуацію із землею в Городищенському районі області, де депутат облради, один із яскравих представників агролоббі, фактично захопив 500 га землі. 

На жаль, ситуація виявилася доволі поширеною. І за дивним збігом обставин практично за всіма конфліктами стоять депутати Черкаської обласної ради, які за ще одним збігом є відомими та потужними місцевими латифундистами.

У лютому телеканал «Антена» зробив репортаж під назвою «Аграрії Маньківки «оголосили війну» керівництву Держгеокадастру Черкащини», в якому розказали про те, як працівники Держгеокадастру під час проведення перевірок стикаються зі спротивом із боку фермерів-орендарів землі. Тисячі гектарів у Черкаській області обробляються фермерами без відповідних дозволів та документів. До бюджетів усіх рівнів не надходять десятки мільйонів гривень, що мають сплачувати орендарі землі. Але щойно цим зацікавиться перевіряючий орган — Держгеокадастр, піднімається хвиля обурення та мітингів. За ситуацією в Маньківці стоїть також депутат обласної ради і по сумісництву агробарон.

Але чи можлива ця вся ситуація в суто аграрній області без відома обласної влади? Звісно, ні. І не є великим секретом, що влада в області практично контролюється представниками аграбізнесу.

Також серед самих потужних агровласників області наші джерела називають родину Казарянів — відомих бізнес-партнерів голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка. До речі, останньому також приписують агробізнеси, які записані на членів його родини та родичів. Не пасе задніх і голова обласної ради Олександр Вельбівець. Якщо кілька років тому він прийшов на посаду голови ради з великим шлейфом скандалів за плечима, серед яких — членство в Партії регіонів, взяте в обмін на закриття кримінального переслідування за хабар, отриманий на посаді селищного голови Лисянки, то нині він називаться серед впливових агродіячів.

Перебуваючи на посаді голови Лисянської РДА, яку за протекцією того ж самого Юрія Ткаченка він отримав після Революції Гідності, попри те, що лисянчани називали його в якості одного з головних місцевих організаторів Антимайдану, Вельбівець мав конфлікти з АТОшниками, які відверто звинувачували його в саботажі виділення їм землі.

В архівах «Антени» зберігається телесюжет  за 2015 рік про те, як Олександр Вельбівець обіймав керівну посаду голови РДА, будучи членом Партії регіонів. Тоді АТОвців обурило, що місцева влада пропонувала їм оформлювати земельні ділянки через фірму, яка належить росіянам. «В Лисянці, нажаль, ситуація бажала б кращою бути», — розповів тоді журналістам Юрій Покатило, лисянчанин, учасник бойових дій. Ми не будемо перелічувати інші звинувачення можновладцю, які висували тоді ще районому начальнику місцеві мешканці, оскільки вони не мають практичного значення в контексті земельних відносин. Але це є зайвим свідченням, що саме Вельбівець є зручним для когось інструментом для здійснення певних кроків. Так, Вельбівець саме завдяки своїй прихильності до вляпування в різного роду скандали і своєю звичкою «відробляти» владі за милостиве ставлення, став і цього разу організатором тиску на незручну для черкаських латифундистів фігуру очільниці обласного Держгеокадастру Ольгу Залогу. 

Після років постійних скандалів, блокувань, пікетів обласний Держгеокадастр очолив незалежний керівник. Логіка київського керівництва зрозуміла: людина з іншої області мала навести лад у земельних відносинах в області. Але, звісно, це не припало до душі місцевим агробізнесменам, які отримували чималий зиск із бардаку. Ольга Залога посягнула на святе — особистий бізнес великої частини черкаської політичної еліти. Доволі дивно чути думки, що ситуація з необрахованими і захопленими землями цілком лягає на Держгеокадастр. Дивним чином оминає звинувачень місцева, района влада і , що зовсім не дивує, — обласна. Але цікавою є лише відсутність будь-якої помітної реакції з боку «государєва ока» в області — очільника ОДА Юрія Ткаченка, а також традиційна сліпота правоохоронців.

У цій всій історії є ще одна цікава деталь. Маючи особистий конфлікт (говорячи мовою антикорупційного законодавства), вони голосували проти людини, що застосувала законодавчі санкції проти бізнесів, де вони є кінцевими беніфіціарами. Фактично чимала частина депутатів Черкаської обласної ради, голосуючи за вимогу відставки Залоги, скоїла корупційне правопорушення, голосуючи за умов реального конфлікту інтересів. Але... правоохоронці поки не звернули увагу на цю доволі пікантну деталь. Добрий десяток депутатів обласної ради, що мають відношення до аграбізнесу, включаючі голову облради, «напрацювали» на протоколи про корупцію. І це може стати наймасовішим одночасним корупційним правопорушенням в Україні. Адже Черкащина завжди славилася талановитими людьми.

Валерій Воротник,
Газета "Антена"

Родина Супрунів: Черкаські маєтності «тихих» олігархів (журналістське розслідування)

Джерела «натхнення» олігархів

Родина Миколи та Людмили Супрунів перестала фігурувати в «топах» медіа в 90-ті. Ще за часів посткомуністичної України вдалося зірвати своєрідний «джекпот» — разом із родиною колишнього спікера українського парламенту та в ті часи лідера неокомуністичної «Селянської партії України» Олександра Ткаченка «освоїти» грандіозний іноземний кредит на розвиток сільського господарства України.

З тої пори сільське господарство країни, так і не відчувши кредитної «свіжої крові», на довгі роки залишилося в глибокій рецесії. А родини політиків почали процес перетворення на агробаронів. При тому сільським громадам залишилося лише очікування подарунків із барського столу та роль мовчазних декорацій для розбудови панських маєтків...

Лисянщину можна привести в якості прикладу. Наразі невідома загальна кількість угідь, що потрапила у власність або під контроль родини Супрунів. Недарма тут цілу агломерацію населених пунктів місцеві нині йменують не інакше як «Супрунівка» — за старовинним звичаєм називати поселення на честь їхніх власників.

Розвиток агломерації триває й нині. Правдами та неправдами, використовуючи корупційні зв’язки в правоохоронних органах та судах, Супруни постійно нарощують свою власність. А разом із тим триває процес «закріпачення» населення регіону. Фермери втрачають землі, селяни — суспільні випаси. Але людям залишається тішитися красивими маєтками панів, акуратними новобудовами церков та бутафорськими млинами.

Вдруге родині Супрунів пощастило, коли вони потрапили в орбіту колишнього президента Ющенка. З ним у родини склалися не просто теплі і приязні стосунки. Під час розбудови шароварно-бутафорської «Золотої підкови Черкащини» частину маєтностей та пасторальних декорацій родині вдалося побудувати за рахунок бюджету... Так і минає життя в затишному куточку України, лише на відстані години їзди від столиці...

Супрунівка: пани і кріпаки

Людмила Супрун із чоловіком Миколою
Людмила Супрун із чоловіком Миколою

Агломерація Супрунівка складається, принаймні, з кількох населених пунктів Лисянського району Черкаської області. Перш за все, йдеться про Шушківку та Порадівку. На багатьох картах важко знайти ці населени пункти, сховані в мальовничій місцині між Лисянкою та Таращею.

Про штучний рай, розбудований завдяки «Золотій підкові Черкащини», багато писали в часи «пізнього» Ющенка і після приходу до влади донецьких. Не помітити його було важко. На тлі зубожілої центральної України впорядковані села виглядали трохи ніяково. Зокрема, понад 6 років тому проект «Україна інкогніта» із захватом описував життя-буття сучасного українського селянства в цьому регіоні, глибоко не вдаючись у деталі задзеркалля цього «потьомкінського селища». (гіперпосилання

Зокрема, сором’язливо відмітивши, що «Поглянувши на карту, в північному кутку Лисянського району можна знайти малесеньке село Шушківка. А Порадівки і на карті немає. Отже, лише для того, щоб з’ясувати, які ж це об’єкти із туристичного маршруту «Золота Підкова Черкащини» потребують такої несамовитої реклами, варто завітати хоча б до одного із них. Нехай це буде ПОРАДІВКА — село-невидимка.

Незважаючи на те, що, Порадівки немає на картах, таке село все-таки існує. Виявляється, Порадівка — це північно-східна частина села Боярка. У ХІХ столітті вона вважалася присілком, у ХХ — виокремилась як окреме село. Але у 1967 році Порадівку, разом із Брідком та Харченковим, включили у склад Боярки, створивши своєрідну сільську агломерацію. Офіційно Порадівка перестала існувати. Вже на початку ХХІ століття завдяки зусиллям уродженця села Миколи Супруна та його родини про Порадівку знову згадали».

«В цьому селі (Шушківці, — ред.) мешкає близько сотні жителів. Воно підпорядковується Чаплинській сільській раді.

Є от Ковалівка Засух, Буки Суслових — села із розкішними маєтками олігархів, але маєтки ті відкриті для відвідувачів, вони ніби хизуються своїми статками, але ж не ховаються за високими мурами чи за лісом. Раніше я думав, що так само і у Шушківці. Але виявилося, що не зовсім так.

Маєток Людмили Супрун у Шушківці розкинувся на схилах мальовничого ставка. Це система декоративних млинів-вітряків, альтанок, містків, ліхтарів та гірлянд. У центрі всього стоїть хазяйський будинок. З одного боку від сторонніх очей маєток відгороджений сільськими хатами, а з іншого — лісом.

На ставках пасуться декоративні пташки: качки, гуси... А навколо на «Славуті» патрулює охорона. Нас вона нагнала досить грубо, особливо, побачивши фотоапарат. «Тут усе часне, чого тут лазите», — сказав підстаркуватий охоронець. «Добре, не будемо», — розвернулись та поїхали. І більше я у Шушківку не хочу».

Через багато років, вже після Революції Гідності, знімальна група «Антени» завітала на Лисянщину. Занепаду ми не помітили, але яскраво кинулося в очі вже інше — приватна «поліція» Супрунів пересувалася вже на джипах і в одностроях військового зразка, а селяни стали з меншим захватом відгукуватися про родину «благодєтєлей». У приватній розмові в одному з придорожніх кафе нам розповіли про найбільшу мрію селян із «Супрунівки» — щоб скоріше наступила новітня «Коліївщина» і щоб пани отримали те саме, що й 250 років тому...

Коловорот історії: «Коліївщину придумали самі пани»

Василь, назвемо так нашого співрозмовника, з яким ми в задушевних бесідах провели в невеличкому кафе на околиці Лисянки не одну годину, виявився цікавою людиною. Він розповів нам доволі змістовну та показову історію сільського трударя, який у 90-ті почав самостійно працювати на землі і якого знищили місцеві менти за вказівкою «пана». Бо останньому не потрібна конкуренція і цікавлять більше сільгоспугіддя, оформлені у приватну власність або в безстрокову оренду. Виявляється, й донині Лисянщину оминув вітер змін у країні і життя тут минає тихо, за шаблоном, збудованим за часів Кучми: правлять бал місцеві «пани», у яких на утриманні перебувають чиновники РДА, міліціянти, судді та прокурори. До того ж, обсяги фінансування такі привабливі, що й місцеві «революціонери» часом надають перевагу службі пану замість боротьби за інтереси селянства. А чому б і ні, якщо варто пригадати історію XVIII-XIX століття. Так простіше, безпечніше і, головне, ситніше.

— Але нема у нас іншого виходу. Палити треба ту Супрунівку з її млинами і палацами, — каже Василь. — Бо скоро вже людей почне відселяти. Вже зараз із лісів, лук виганяють. Жити нам за що? Це не ми, це Супруни нам про Кроліївщину нагадали. По-іншому вже бути не може,— підсумовує розчулений селянин.

Ще одну історію повідав минулої весни телеканал «Антена».

Дивно, але вона майже тотожна з тим, про що розповів нам фермер Василь.

Телеканал Антена» оприлюднив власне розслідування, але від тої пори геть нічого не змінилося. Та сама суддівсько-прокурорсько-поліцейська кругова порука.

Історія цього скандалу доволі типова для сучасної України і Черкащини зокрема. Земельні суперечки, рейдерство сільгоспугідь стають чи не найпоширенішим конфліктом, заручниками якого стають тисячі селян, для яких земля є годівницею. Економічна скрута торкнулася в тому числі і селян. В українському селі стає дедалі важче відшукати роботу. От і живе більшість мешканців сіл виключно на пенсії старших членів родини, натуральним господарством та доволі скромними винагородами, що отримують від передання своїх паїв в оренду. Але часом завдяки конфліктам землю отримують ті, кого мало цікавлять проблеми місцевих. Дедалі частіше стає чутно про посягання великих аграрних холдингів на землі, що роками зберігали та відроджували невеличкі фермерські господарства, які сплачували селянам за паї. Агрохолдинги піклуються найперше кількістю оброблених гектарів та, відповідно, прибутками.

Саме така конфліктна ситуація спіткала господарство Павла Лободського.

Починалося все із занедбаного колгоспу, який після розпаду СРСР, як завжди, став нікому не потрібним. Зусиллями колишнього голови цього ж колгоспу Олійника Віталія Васильовича, землі були успішно розпродані, техніку списали та залишили просто неба. Місцина почала занепадати. Але у 2004 році силами Павла Вікторовича Лободського на селі почала кипіти робота. Селяни довірили свої паї цьому фермеру. Натомість діяльність Павла Вікторовича не влаштовувала окремих людей, які почали на нього тиснути.

Неважко здогадатися, що успішний фермер перш за все дратував можновладців, які не звикли працювати на землі і отримували лише хабарі від трударів. Прецедентом стала судова справа проти Лободського у 2008 році, яку розглядали у Лисянському районному суді. Аналізуючи судові матеріали, закрадається думка, що справу сфабрикували. За твердженням сторони обвинувачення, Павло Вікторович Лободський нібито умисно знищив посіви сусіднього поля. Але результати експертизи вказали на неможливість цього інциденту. Та незважаючи на експертні висновки, тодішній голова Лисянського суду Борисенко Петро Іванович продемонстрував сліпоту Феміди та, на власний суб’єктивний погляд, присудив Лободському два роки ув’язнення, рік із яких фермер відсидів.

— Починали з нуля , не було нічого, один був трактор і могли позичити ще в деяких колгоспах, — розповів Юрій Ткачук, фермер. — А тепер ви бачите, до чого ми дійшли. Люди працюють, платимо податки, ніхто ні від чого не ховається. Але наші можновладці чи правляча верхівка хоче приватизувати землю і підготовити до продажу, а зараз за цю землю іде боротьба.

— Ну, щодо ситуації навколо земельного скандалу, то є закони державні, а є закони людські, як кажуть, християнські, — розповів «Антені» Сергій Іщенко, голова Лисянського осередку ВО «Свобода». — Ви знаєте, у християн є така заповідь: не побажай майна ближнього свого, і дуже багато чиновників намагаються у церквах відмолити свої гріхи. Але ж треба просто виконувати ці заповіді, і не буде у нас ніяких, таких-от, змагань за землю, «віджимань». А вам скажу, що ми будемо боротись за нього, і як би там не було, ми завжди підтримаємо, багато людей його підтримують морально. І вийдуть, якщо будуть загострення, ми не дамо «віджати» цю землю.

Проте чергова атака не забарилась. Так, у 2015 році почалася нова хвиля судової тяганини. Цього разу місцева прокуратура подала судовий позов, аргументуючи його тим, що частина орендованих земель Лободського розташована на території історико-культурної спадщини, тобто там, де кургани. Абсурдність мотиву позову має зрозуміти кожен, адже всі чудово знають, як в Україні зазвичай ставляться до такого роду спадщини. Про існування жодної іншої подібної справи, порушеної в області, нам не відомо. Зрозуміло, що це черговий прояв шантажу та тиску на фермера. Але, все ж таки, на підставі цього позову, постановою вищої інстанції — Вищого господарського суду — 9 га землі були вилучені з користування фермерського господарства, інша орендована площа залишилась у межах ферми «Памила».

Останнім ударом стало чергове судове засідання 23 травня 2016 року, де суддями Апеляційного суду Черкаської області розглядався позов заступника прокурора області Мироненка О.М. та представника прокуратури Лисянського району Почіпка О.С. до фермерського господарства «Памила». Цього разу лисянські «правоохоронці» пред'явили на розгляд суддів звинувачення у нібито незаконності укладених договорів оренди землі, посилаючись на Закон про обов’язкове проведення аукціону. Але замовники обвинувачення та їхні маріонеткові прокурори не врахували, що акт про оренду землі фермером був переоформлений ще у 2014 році, а норма закону щодо аукціонів була введена у 2016 році. Тобто, з правової точки зору, стає зрозумілою абсурдність позову. Проте, як відомо, Україна славиться не тільки красивою природою, а ще й повністю прогнилою судовою системою. Тому після півгодинної наради судді Сіренко Ю.В., Міщенко С.В. та Пономаренко В.В. прийняли рішення відібрати у фермера Лободського П.В. 125 га землі та повернути їх у власність держави.

А далі все за накатаною схемою. У землі з’являється новий орендар, а потім і власник. Спробуйте здогадатися, яка корпорація, які латифундисти отримають цей земельний спадок?

Системний характер цькування та переслідування сільського трударя свідчать, що за цим усім майорить якась потужна постать, що ретельно продумує кроки, спрямовує правоохоронців та організовує потужний інформаційний і юридичний супровід конфлікту. Жоден місцевий мешканець на камеру не погодився розповісти те, що відомо всім як у Боярці, так і в Лисянці. Поза камеру люди розповідають власну версію того, що відбувається.

Враховуючи дуже впливові зв’язки сім’ї Супрунів, які за будь-якої влади знаходили зиск для себе та свого оточення, ми припускаємо, що діяльність П.В. Лободського може перетинатись з інтересами теперішнього голови Уманської районної ради Олійника Віталія Васильовича, який за підтримки колишнього радника екс-прем’єр-міністра України Януковича, а за сумісництвом — одного з найпотужніших київських землевласників Супруна Миколи Олексійовича — може впливати на таку активність районних прокурорів та рішення суддів. Не дивно, чому майже все грає проти Лободського. Недарма люди стверджують, що очільник Уманського району пропонував Лободському послуги «кришування» його бізнесу, в обмін на 50% прибутку. А після категоричної відмови тиск на фермера зріс у рази.

— По цій самій землі, вже по другому колу — знов ці суди. Першу інстанцію я виграв, апеляцію я виграв, касація повернула назад на апеляцію, вельможі наші побігали — я програв. Тобто, роблять з простого кріпака цапа-відбувайла, а на засіяних землях жирувати. Одне, що я скажу: починав я з нуля, хлопці це підтвердять, дійшов до цього рівня, і «по бєспрєдєлу» я ці землі не віддам, — розповів сам фермер Павло Лободський.

 

Піратська республіка живе за власними законами

Але розкриємо ще кілька деталей, які яскраво доводять інформацію про зв’язки родини Супрунів уже з нинішньою черкаською обласною владою. Ще десять років тому родина Супрунів стала одним із кураторів проекту «Золота підкова Черкащини», який мав бути дуже прибутковим, як із точки зору туризму, так і з погляду відмивання грошей. Звідси з’явився вплив на життєві процеси Черкащини та цікаві приватні архітектурні будови у мальовничих ярах неподалік Лисянки. Розкішний маєток Супрунів у селі Шушківка, приватні ставки, які кишать відгодованою рибою, храмовий комплекс та декоративні млини у сусідньому селі Порадівка. Насправді діяльність родини Супрунів несе на цю частину Черкащини вплив, який можна зрівняти наразі лише з необмеженою владою магнатів часів Речі Посполитої. Все це місцеві жителі називають ніяк не інакше як «Супрунівка», до якої пролягає ідеально рівна дорога. Свого часу ця резиденція слугувала базою відпочинку для представників вищого ешелону влади. На перший погляд, вся ця нехитра інфраструктура на користь громаді сіл, через які пролягає шлях до маєтку. Але не треба забувати, звідки взялись кошти на побудову цих об’єктів та чиї це гроші.

А на під’їзді до самої так званої «Супрунівки» знаходиться не менш цікавий об’єкт — цех із розливу мінеральної води під назвою «Калиновий кущ». За словами місцевих жителів, у деяких магазинах можна зустріти продукцію цього сумнівного виробництва, адже пляшки води продаються без належного маркування та етикетки, що вказує на відсутність ліцензії на продаж та виробництво цієї води. «Злі язики» чомусь стверджують, що підпільний цех може належати голові Уманської держадміністрації пану Олійнику. А Олійника ті самі «злі язики» чомусь уперто пов’язують саме з родиною Супрунів та їхніми дружніми стосунками з Ющенком і тодішньою черкаською обласною владою, губернатором Олександром Черевком та його давнім соратником Юрієм Ткаченком, нинішнім губернатором Черкащини. Хтозна...

Отже, можна зробити висновок, що можливо причетні люди до правового рейдерства орендованих земель фермерського господарства «Памила» — типові представники «системи», для яких закони не писані, а людські взаємовідносини нічого не значать. Ці люди зберігають владу за будь-яких обставин, не зважаючи на всі революції, війни, зміни в країні. Майже кріпосний стан селян при тому унеможливлює будь-який системний супротив. Адже на боці «системи» часів Кучми, Ющенка, Януковича і, на жаль, нинішньої, стоять судді та прокурори. А трударі залишаються беззахисними.

«Олігархи, олігархи, а я малєнькій такой...»

Сумно стає від того, що навіть натяків на реформування правової, політичної структури в країні насправді не помітно. Тут, у глибокій провінції, в тихому олігархічному «раю», на відстані лише сотні з невеликим кілометрів від Києва, повернуто з небуття найжорсткіші та найменш демократичніші принципи феодального суспільства. Хтось каже про реформу судів, а тут люди оминають суди, бо наперед знають, що рішення буде прийняте не на їхню користь. Тут люди не викликають поліцію, бо переконані, що поліція стане на захист «пана». Тут мало хто погоджується висловл.ювати свою точку зору вголос, бо знає, що жодне слово не залишиться непоміченим і «невідплаченим»...

Так, ми би могли обійтися без переліку сучасних регалій, відомих фірм та агрокорпорацій, що на центральних телеканалах подаються в якості візитівки чи флаєра успішності реформ в Україні. Ми могли би змовчати і уникнути можливих судових позовів, бо добре усвідомлюємо, що в місцевих та особливо в обласному апеляційному судах сидять близькі друзі власників цих корпорацій, які виконують будь-яку їхню забаганку, а не судять за законом. Історії поневірянь селян, фермерів лише волання про допомогу в суцільній пустелі...

Ми «спитали» у GOOGLE про родину Супрунів.
І надаємо те, що знає про них пошукова система.
Лише цитати...

«Украина», короли и капуста»: 

«Гибель банка «Украина» обещает быть долгой и зрелыщной. В принципе, все согласны и с тем, что основной причиной краха банка стало банальное разворовывание его активов. Попросту говоря, кредиты сплошь и рядом выдавались фирмам, которые вряд ли собирались их возвращать. Что тоже в банковской практике не редкость. Да и родная держава отличилась — банк здорово (миллионов на триста) «влетел» на конверсии ОВГЗ в 1998 году. Не говоря уже о кредитах (по настоятельным «просьбам» Кабмина и иже с ним) различным КСП, ООО… — так и просится на язык: МММ…

Теперь предстоит ответить на два извечных вопроса — «кто виноват» и «что делать». Здесь-то все и начинается: в списке потенциальных «козлов отпущения» немало украинских политических звезд первой величины. Так что разбирательство, несмотря на все призывы не политизировать ситуацию, с самого начала носит — и чем дальше, тем больше будет носить — преимущественно политический характер. Под удар попадут сразу несколько политических фигур. В первую очередь постараются достать бывшего главу НБУ, позже премьера, а ныне потенциального кандидата, хотя не ясно, на что, Виктора Ющенко. Его обвиняют в попустительстве бывшему руководству банка, приведшему к растаскиванию кредитных ресурсов вообще и самого НБУ в частности, а также в проволочках с решением «украинского» вопроса в бытность премьером. Отбиваться будет трудно — банк действительно ходил в любимчиках НБУ. Тем более, что и многие из сотрудников Нацбанка, включая самого Ющенко, — выходцы из «Украины».

Так что когда там начались трудности, Нацбанк приложил для реабилитации финансового учреждения массу усилий. И в первую очередь денежных — в списке получателей кредитов НБУ «Украина» традиционно занимает ведущее место. На начало года на балансе агропромбанка числилось 579 млн грн кредитных средств. И хотя в залог НБУ передано большинство помещений успешно шедшего ко дну, приличную часть кредитов все равно можно считать потерянными. Так что свою долю тумаков и шишек Ющенко получит. Кроме того, введение в сентябре прошлого года в банке временной администрации явно не оправдало надежд. Этим, кстати, и объясняется весенняя попытка ее сменить, которая также закончилась неудачей. Однако как бы кто ни старался, все свалить только на Нацбанк вряд ли удастся. Что бы ни говорилось об ошибках, банк все-таки не государственный, а стопроцентно частный. И его собственникам придется тоже отвечать за последствия… Приватизация банка завершилась пару лет назад, с приобретением ЗАО «Укррос» последнего (12,7%) госпакета акций. С этого момента банк фактически перешел под контроль этой структуры, а ее глава Владимир Сацюк вскоре возглавил наблюдательный совет. Его коллегами стали и нардеп Александр Волков, и Виктор Ющенко с Игорем Митюковым.»

Политическая родня-2 (краткий обзор олигархических семей)

«Еще одна интересная пара крутится нынче в политике. Николай Алексеевич Супрун — советник премьера Януковича. Ранее он работал замуправделами Верховной Рады, а потом стал представителем Государственной налоговой администрации по связям с парламентом. Николай Супрун — муж народного депутата Людмилы Супрун, первого зама бюджетного комитета. Люда родилась в Запорожье и по слухам приходится дальней родственницей экс-спикеру Александру Ткаченко.

На заре независимости работала в Институте государства и права. С 1993 года работала президентом ассоциации «Интерагро»: одного из крупнейших агрхолдингов в стране. Определенные проблемы начались у Люды и Коли, когда рухнул банк «Украина». Выяснилось, что «Интерагро» чуть ли не крупнейший должник банка. В разгар неприятностей у четы появилась вторая дочь. А когда гроза минула, мадам Супрун похудела эдак килограмм на 15. Живут и радуются.

Впрочем, как и все остальные «фигуранты» этого скромного повествования».

Недавно стало известно, что и Иван Плющ пострадал из-за банка «Украина», газета «Факты», 2001 год…

Парламентарий Людмила Супрун (которая, как неоднократно сообщали СМИ, является не только родственницей Александра Ткаченко, но и имела отношение к банку «Украина»), также приглашенная на заседание комиссии, давала объяснения о причастности предприятия «Технопарк» и подчиненных ему структур к невозвращенным кредитам из банка «Украина». Одним словом, чем дальше, тем интереснее. Недаром глава комиссии Виктор Король сетовал, что его работе над расследованием соответствующие структуры не только не способствуют, но и чинят препоны. В комментарии УНИАН народный депутат Полюхович, например, сообщил, что лишь недавно ликвидатор банка, подчиненный Минэкономики, предоставил следственной комиссии списки наибольших должников банка «Украина», среди которых только юридические лица набрали в свое время кредитов на сумму почти 150 миллионов долларов.

 

Семейный подряд: супруги Супрун раздерибанили часть заповедного парка Феофании

Руководитель строителей, которые сейчас работают на земле Затолокина, посоветовал по вопросам покупки земли обращаться к Николаю Супруну — советнику экс-президента Януковича и бывшего представителя налоговой администрации по связям с ВР.

Его жена Людмила Супрун — племянница влиятельного при Януковиче коммуниста Александра Ткаченко, бывший нардеп, глава Народно-демократической партии.

 

Політична біографія Людмили Супрун, матеріальний стан, політичні погляди та компромат

На выборах-2006 шла в Верховную Раду под N1 списка Блока народно-демократических партий, однако блок не сумел преодолеть 3-процентный проходной барьер. После этого лидер НДП, экс-премьер-министр Валерий Пустовойтенко сложил с себя полномочия председателя партии, и этот пост заняла Л.Супрун. На досрочных выборах парламента 2007 года НДП и лично ее глава планировали заполучить в стратегические союзники Народную партию бывшего спикера Верховной Рады Владимира Литвина. Однако политики не нашли согласия при распределении мест в верхней части общего избирательного списка.

С Порошенко в Царском селе соседствуют...

В нескольких сотнях метров отсюда — дом с номером 30. В 2011-м его, вместе с двумя земельными участками, приобрел запорожец Павел Сапко. В Реестре указано — имущество приобреталось в кредит, взятый у Международного инвестиционного банка Петра Порошенко. Вероятно, с выплатами не сложилось — с марта 2014-му владельцем недвижимости стал сам банк.

В процессе съемки с территории дома выехал черный «Мерседес», за рулем которого сидела экс-нардеп Людмила Супрун. На территории журналисты заметили другое авто, которое, по их информации, принадлежит мужу Супрун.

Павла Сапко удалось найти в соцсети «Одноклассники». В друзьях — два десятка человек. Среди родственников — и сама Людмила Супрун с тегом «дочка».

До «президентского» участка и дома его бизнес- и политического соратника Игоря Кононенко отсюда — рукой подать.