Архів позначки: Росія

УСЕ  З НІГ НА ГОЛОВУ,  АБО  ЯК ПРАЦЮЄ РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА

Російський агресор продовжує використовувати проти України не тільки зброю, військову техніку, терористів, а й активні форми інформаційно-психологічного впливу та відверту пропаганду з метою консолідації власного населення, дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні, а також «легітимізації» своїх агресивних дій на світовій арені, - повідомляє інформаційний ресур "News-Front"

Зовсім невипадково впродовж останніх 5–6 місяців ці форми гібридної агресії в арсеналі нинішнього кремлівського режиму стали найбільш вживаними.

Агресію Росії проти України із самого початку супроводжує потужна  інформаційна війна, у зв’язку з чим важливо розуміти маніпулятивні мовні засоби, за допомогою яких російська пропаганда фальшує реальність, створюючи хибну картину світу. Серед них – використання щодо українців таких визначень, як «нацисти», «бандерівці», приниження національної гідності тощо.
Як вже тільки не намагаються при цьому дошкулити українцям проплачені російські «журналісти». Ось і черговий пасквіль –  «Шароварний нацизм – история одной деградации» –  «створив» такий собі Олександр Роджерс.  Й  надрукував його на відомому своїми антиукраїнськими настроями  ресурсі news-front.info.

О. Роджерс, виконуючи замовлення кремлівських пропагандистів,  плюндрує історію України та  її культурні надбання, називаючи Богдана Хмельницького «русским полковником» й відзначаючи, що в Україні ніколи не було видатних письменників, композиторів, вчених. Ну не знає людина історії світової літератури й культури, до якої увійшли імена Т.Шевченка та М. Лисенка, Л.Українки та Г. Сковороди, багатьох інших видатних українців!  Отакий рівень освіченості мають кремлівські «писаки». А українці для цього «недожурналіста»  лише  «нищие, холопствующие и пресмыкающиеся свидомиты.»
Іноді, намагаючись вдатися до чергової брехні, Роджерс потрапляє у власну пастку. Так, він стверджує: «Укрорагули никак не могут понять, что цивилизация – это всегда город.  А не хутор и «садок вышневый биля хаты». Але що ж тоді можна сказати про «цивілізованість» росіян, адже Росія – на 97% глухі села, ліси та болота. Звідки там, на межі із Азією,  взятися «цивілізованості»? Зі злістю О.Роджерс  пише про європейський вибір України: «Вторичность в стремлении «как у Эуропе», а ещё больше – в стремлении в эту самую Европу сбежать любой ценой». А  ми дійсно горді з того, що споконвіку належимо до європейської спільноти, що Європа відчинила нам свої кордони. А ще добре, що ми пішли від того, хто нав’язував нам братерство, а насправді встромив ножа у спину.

Загалом, будь-якому українському споживачеві продукту російських ЗМІ треба пам’ятати одну просту річ, яка, об’єктивно кажучи, вже повинна насторожувати щодо достовірності та правдивості поданої інформації. У Росії всі більш-менш популярні ЗМІ є державними (федеральними) або перебувають у власності людей і компаній, які беззаперечно лояльні до кремлівського режиму, працюють на нього. Тож, будьмо пильними. Пам’ятаймо, що війна йде й  шпальтах газет, екранах телевізорів та у просторі Інтернету.

Введення візового режиму з Російською Федерацією: думки черкасців

Наступного тижня Верховна Рада може проголосувати за введення візового режиму з Росією, таку інформацію опублікувало видавництво «РБК Україна», посилаючись на джерела у фракціях «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт».

Чи готові жителі Черкас до такого кроку та чи потрібен він Україні зараз, про це ми запитали у пересічних черкасців.

Читайте також: Росія про Україну: Брехня з будь-якого приводу.

В Україні заблокують популярні російські соціальні мережі

Президент Петро Порошенко підписав указ, яким ввів в дію рішення РНБО про оновлення списку санкцій проти низки російських компаній, серед яких "Аерофлот", соцмережі "Вконтакте" і "Одноклассники", компанія "Яндекс" тощо

Рішення РНБО передбачає введення санкцій проти низки фізичних та юридичних осіб. Зокрема, проти ТОВ "Яндекс" (Общество с ограниченой ответственностью "Яндекс"), популярних російських соцмереж Вконтакте, Одноклассники, поштовий сервіс Mail.ru.

Згідно з рішенням, інтернет-провайдери мають заборонити доступ до низки ресурсів/сервісів Яндекса, серед яких карти Яндекса yandex.ua/maps та інші сервіси як російського, так і українського Яндексу.

Також серед російських компаній, які підпали під санкції, "Лабаторія Касперського", "Доктор Веб", "Аерофлот", "1С" та низка російських авіакомпаній та підприємств, телекомпанія "НТВ", "Алмаз-Антей",  "Газпром Банк".

Зазначимо, що Указ президента вступає в дію не одразу, а після його офіційної публікації, яка очікується 19 травня. Отже, реальне блокування слід очікувати не сьогодні.

Указ Порошенка про блокування сайтів набирає чинності з дня його опублікування. Таким чином, указ президента набуде чинності не пізніше 1 червня 2017 року.

Читайте також: Чому пропутінську пресу так турбує стан економіки України.

«Миротворчі конференції» – черговий кремлівський сценарій із залученням українських журналістів

Джерело: Тетяна Котюжинська, для газети "День"

Протягом березня цього року у Запоріжжі, Одесі і Харкові відбулися регіональні дискусії  «Безпека журналістів: базовий стандарт вільних медіа». Ось як про такий захід повідомив сайт НСЖУ: «Організатором дискусії виступила Харківська регіональна організація Національної спілки журналістів України. В рамках заходу відбулася  презентація проектів Офісу Бюро Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ (м. Відень), а також спільних проектів ОБСЄ з Національною спілкою журналістів України». Нагадаємо, що спільний проект ОБСЄ з НСЖУ, а точніше Національної спілки журналістів України (НСЖУ) з Союзом журналістів Росії (СЖР) проходив у 2014-2017 роках під назвою «Две страны — одна профессия». «Діалог» країн відбувався під головуванням секретаря СЖР Надії Ажгіхіної, першого секретаря НСЖУ Сергія Томіленка, а до червня 2016 року і голови НМПУ Юрія Луканова. Критичних відгуків щодо цього проекту було чимало. В НМПУ різні погляди на співпрацю з СЖР стали одним з чинників проведення позачергового з`їзду і переобрання Юрія Луканова. В НСЖУ питання співпраці викликало бурхливі обговорення, але рішення ані «за» такий «діалог», ані «проти» так і не було прийнято. Так само без будь-якого схвалення керівних органів НСЖУ Сергієм Томіленком було прийнято рішення про проведення «регіональних дискусій» у Запоріжжі, Одесі і Харкові. І тут все як у «гібридній війні», чи то «гібридному мирі» - тема правильна, заходи регіональні потрібно проводити хоча б на виконання постанови КМУ №158, яка передбачає використання коштів державного бюджету за програмою «Фінансова підтримка творчих спілок у сфері засобів масової інформації, преси» для «здійснення заходів щодо захисту інтересів журналістів», і експерти міжнародні є: представник ОБСЄ, віце-президент Європейської Федерації Журналістів (ЄФЖ), але… Але віце-президент ЄФЖ – це та ж сама представниця Союзу журналістів Росії (СЖР) Надія Ажгіхіна. Тільки тепер це поїздки не до Відня, а східними і південними областями України, і тепер Надія Ажгіхіна вже не секретар СЖР, а віце-президент ЄФЖ – міжнародний експерт.

У серпні 2014 року була можлива спільна заява: «Національна спілка журналістів України та Незалежна медіа-профспілка України заявляють про неприпустимість проведення цьогорічних зборів Європейської Федерації Журналістів у Російській Федерації та закликають змінити місце проведення або бойкотувати цей захід. Ми засуджуємо дії Російської Федерації як держави-агресора, яка вперше з часів Другої світової війни здійснила анексію, порушивши територіальну цілісність суверенної держави». У 2014 році «обидві українські спілки розкритикували той проект заяви, який попередньо підготували європейські колеги, оскільки в ній гостро не засуджувалась агресія Росії щодо України і звинувачувалась українська влада в нерозслідуваннях злочинів проти журналістів на сході України». Тоді за закликом України і Польщі журналісти дев'яти країн світу бойкотували конференцію Європейської Федерації Журналістів (ЄФЖ) у Москві.

У січні 2017 року вже тільки Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ) висловилася проти «рішення Адміністративного комітету (AdCom) щодо проведення наступного засідання Виконавчого комітету та загальних річних зборів Міжнародної Федерації Журналістів у Москві на пропозицію Союзу журналістів Росії». «Крім того, звертаємо увагу на те, що минулого та позаминулого років під час зустрічей представників МФЖ та українських і російських медіа-організацій на міжнародних майданчиках пропозиції від СЖР щодо проведення спільних заходів на території Росії вже надходили. Але тоді усі сторони дійшли згоди, що поки такі дії неможливі», - йдеться в заяві НМПУ.

НСЖУ це рішення не підтримала, адже з представником СЖР вже були заплановані спільні заходи. І от виникає запитання: навіщо? Навіщо за рахунок коштів з державного бюджету України, наданих обласним організаціям НСЖУ, або ж за рахунок коштів, що надійшли від оренди приміщень у будинку НСЖУ проводити заходи за участі представника СЖР? РФ є країною, яка показала успішні приклади боротьби з безкарністю злочинів проти журналістів? Про що може розказати міжнародний експерт від СЖР? Відповідь, на мою думку, очевидна. Більше того, з повідомлення на офіційному сайті СЖР за 5 квітня 2014 року відомо, що саме Надію Ажгіхіну СЖР відряджав до Києва для «перемовин»: «Секретарь Союза журналистов России (СЖР), вице-президент Европейской федерации журналистов Надежда Ажгихина в ближайшее время отправится в Киев для встречи с членами местного Союза журналистов и налаживания отношений и помощи российским журналистам, исполняющим свои профессиональные обязанности на территории Украины», - сообщил РИА Новости глава СЖР Всеволод Богданов. Глава СЖР также напомнил, что недавно из Крыма вернулся еще один секретарь Союза. «Там создается отделение СЖР», — пояснил он». Цей «ще один секретар» Ашот Джазоян. Майже рік тому, у травні 2016 року, НМПУ звернулась до Генеральної прокуратури з вимогою почати кримінальне провадження щодо секретаря СЖР Ашота Джазояна через його більш як 50 поїздок до Криму з порушенням законодавства України. Як розумієте, справи немає досі, а пан Ашот спокійно і далі відвідує Крим і Європу. НМПУ також звернулась і до СЖР із закликом: «не нарушать украинское законодательство и придерживаться взятых на себя международных обязательств». Відповідь була відвертою: «СЖР считает своим долгом напомнить зарубежным партнерам о том, что, в соответствии с законодательством Российской Федерации, Крым является субъектом РФ. В 2014 году в регионе был создан Союз журналистов Крыма, являющийся полноправным членом СЖР». Цей «повноправний член» утворився на базі Кримського осередку НСЖУ і тепер на міжнародних зустрічах і в листуванні з міжнародними організаціями запевняє, що на території Кримського півострова жодних порушень прав журналістів немає. А голова СЖР у коментарі щодо випадків кримінального переслідування журналістів у Криму заявив, що треба розрізняти тероризм і свободу слова.

Заяви СЖР щодо порушень «на Украине»  завжди були відверті: у 2014 році «Союз журналистов России надеется, что все случаи ранений журналистов на Украине, в том числе и ранение журналиста Грэма Филлипса в Донбассе, будут расследованы, сообщила в понедельник РИА Новости секретарь СЖР Надежда Ажгихина». У 2015 році керівники СЖР та російських медіа зверталися до МФЖ, ЄФЖ, ОБСЄ, інших міжнародних організацій з закликом: «Таким образом, территория Украины становится все более опасным местом для работы и жизни журналистов. Призываем международную общественность должным образом отреагировать на вопиющее поведение официального Киева и добиться прекращения беспрецедентной кампании по дискриминации и преследованию СМИ в этой стране». У 2016 році «Вице-президент Европейской федерации журналистов, секретарь Союза журналистов России Надежда Ажгихина надеется, что международные профессиональные организации «скажут свое слово» по поводу санкций против руководителей российских СМИ, введенных украинскими властями, и ограничения будут в ближайшее время отменены. «Санкции против руководителей российских СМИ — это вызов основным принципам международного сотрудничества в медийной сфере. Мы надеемся, это решение будет изменено в ближайшее время», — сказала Ажгихина».

А ось свіжа заява СЖР від 01.02.2017: «Под обстрел в Донецке попали журналисты телеканала Life news, НТВ, RT и «Донецкого агентства новостей» (ДАН). Союз журналистов России выражает возмущение в связи с происходящими событиями в Донецке и обеспокоенность в отношении безопасности коллег, исполняющих свои служебные обязанности. Мы намерены следить за ситуацией и призываем правозащитные организации к реакции  для предотвращения подобных инцидентов». І правозахисні організації «чують».

До прикладу, 4 квітня цього року в Києві проходить зустріч представників міжнародних журналістських та кількох українських громадських організацій (до питання «дискримінації ГО») з представниками влади, організована представництвом Ради Європи. Основна тема зустрічі – безпека журналістів. Безумовно, влада несе відповідальність за розслідування і навіть саму наявність злочинів проти журналістів у країні. Але чи на всій території України українська влада зараз може нести відповідальність? Рада Європи створила спеціальну Платформу, на якій журналістські організації розміщують повідомлення про випадки порушення прав журналістів з усієї Європи. Є там зафіксовані випадки і з України. «Згідно з підготовленими до круглого столу документами, предметом обговорення стануть випадки порушення прав журналістів в Україні, зафіксовані Платформою Ради Європи для захисту журналістів. У кейсі зареєстрованих прецедентів щодо України - 17 пунктів. Зокрема вбивства В'ячеслава Веремія, Олександра Кучинського, Олеся Бузини і Павла Шеремета, примусове закриття кримськотатарських ЗМІ, утримання Руслана Коцаби і Марії Варфоломеєвої, підпал телеканалу «Інтер», переслідування Миколи Семени, Наталі Кокоріної і Анни Андрієвської в Криму, побиття журналістів поліцією у Харкові, захоплення редакції у Волинській області, заборона мовлення телеканалу «Дождь», заборона в'їзду в Україну 38 європейським журналістам і блогерам, а також діяльність скандального сайту «Миротворець», - так повідомляють «Українські новини». Так, Крим — це Україна, але незаконно окупована РФ територія, тому фіксація переслідування кримських журналістів і ЗМІ як випадків порушення прав журналістів в Україні явно не відповідає дійсності.

І от, що дивно, на зустріч запрошено в.о. очільника НСЖУ Сергія Томіленка, який є співголовою діалогу «Две страны — одна профессия» разом з Надією Ажгіхіною та організовує вояжі цього представника Союзу журналістів Росії (СЖР) східними і південними областями України, а от представників НМПУ, яка займає критичну позицію щодо співпраці із СЖР та висловлює підтримку резолюцій Європарламенту щодо протидії пропаганді з боку Росії  та ситуації з захистом прав людини на Кримському півострові, — ні. Так само, як і не запросили представників НСЖУ, які не підтримують співдружність НСЖУ та СЖР. Чому? Будуть ставити інші запитання чи інші акценти?

Але можливий і ще один «сценарій». Вже рік країни - члени ОБСЄ не можуть визначитися з кандидатурою нового представника зі свободи медіа. Призначення нового представника блокує РФ. У кулуарах з`їзду Міжнародної Федерації Журналістів (МФЖ) у червні минулого року всі сходилися на думці, що РФ хоче запобігти критиці, з одного боку, і використати можливості представника ОБСЄ для забезпечення роботи своїх медіа в Європі, з іншого, завдяки призначенню лояльного кандидата. Але на цього кандидата не погоджуються інші країни. Оскільки рішення в ОБСЄ приймаються консенсусом, то кандидатура представника лишається вакантною. Також окремі делегати стверджували, що можливість балотування на посаду представника ОБСЄ по свободі слова розглядає президент ЄФЖ. Але поки що РФ нікого не погодила. Повноваження колишнього керівника Дуні Міятович закінчилися 10 березня ц.р. І саме з березня почалися «регіональні дискусії», участь у яких Надія Ажгіхіна бере виключно як віце-президент ЄФЖ. Обговорюються питання безпеки, миру, співпраці молодих журналістів. Тобто створюється бекграунд міжнародного експерта. Ці поїздки за рахунок НСЖУ вкупі з необхідністю погодження РФ кандидатури представника ОБСЄ по свободі слова змусили мене подивитися Статут ЄФЖ. Пункти 31-32 Статуту ЄФЖ описують повноваження президента та віце-президента ЄФЖ, п. 32 вказує, що віце-президент заміняє президента, коли той не може виконувати обов`язки, причому у п. 31 вживається термін replace – «заміняє», але чітко і однозначно не уточнено - чи тимчасово віце-президент заміняє президента, чи заміняє до наступного з`їзду (раз на три роки), якщо президент йде з посади. Тобто якщо президент ЄФЖ йде з посади, наприклад, у зв`язку з обранням на посаду в ОБСЄ, то віце-президент виконує його обов`язки, наприклад, робить заяви про порушення прав RT у Великій Британії чи каналу Sputnik у Франції, не кажучи вже про «кричущі випадки «на Украине». До речі, на місце віце-президента комітет ЄФЖ обирає нового зі свого складу і за п. 33 Статуту повноваження комітету тривають до обрання нового складу комітету. А ще є запасні члени комітету, які заходять, якщо хтось вибуває. Таким запасним до комітету ЄФЖ від НМПУ у квітні 2016 року було обрано Юрія Луканова, який до червня 2016 року теж був співголовою діалогу «Две страны – одна профессия». Чи є у України, як і будь-якої іншої країни, заперечення щодо призначення керівника ЄФЖ? Ні! І бути не може. Але результати таких призначень і таких рокіровок зрозумілі наперед. У ФСБ два крила: якщо не обстріли, то «м`яка сила».

Наполеонівські марення російської преси

До маразму іноді доходять російські «журналісти» у своїй ненависті до України та будують наполеонівські плани  загарбання  територій нашої незалежної країни. Так,  К. Щємєлінін у своїй публікації «Против свідомого змия», опублікованій на ресурсі «Сегодня.Ру»  опікується тим, як терористи-бойовики могли б перемогти Україну: «Как Донецк может победить Киев? Ведь если ополченцы-дончане перейдут границу Донецкой области, они станут захватчиками не своих земель! А если дончане не пойдут на Киев, тогда они оставят тех, кто «за Новороссию» без помощи.»

І що ви думаєте пропонує раб своєї хворої фантазії К. Щємілін? Ні багато ні мало –  створити  нове військо «армию, которая будет включать в себя ополченцев ДНР и ЛНР, добровольцев из России и других стран, а также жителей различных регионов Украины. Эта войско вполне может стать привлекательным для жителей Одессы, Харькова, Киева, Львова и других городов Украины, недовольных нынешней властью в Киеве.» І навіть назви для майбутньої армії автор пропонує: «Армия Освобождения» або  «Георгиевская армия или Армия святого Георгия Победоносца.»  Горе-писака впевнений, що «армия святого Георгия Победоносца может победить в войне на Украине!» Відробляючи кремлівські гроші,  «журналіст» запевняє  російських хазяїв, що й «многие бойцы ВСУ захотят сражаться в такой армии, то есть их не надо будет побеждать.» Ну не хоче  бачити К. Щємілін,  з якою мужністю, любов'ю до рідної землі та вірою у перемогу йдуть у бій українські воїни.  Шукають російські та проросійські  журналісти -запроданці у людях те, що є  їхньою власною сутністю – зрадливість, підлість та  продажність. Але наші хлопці віками боронили рідну землю від усіляких загарбників, а зі зрадниками була розмова короткою: на палю або на гіляку! Тож, які б наполеонівські плани не виношували загарбники, як би не називали свої війська, варто згадати безславний кінець усіх, хто посягав на українські землі.

Черкащанам розповіли, як вижити після розпаду Росії

Книгу «Як облаштувати Росію» презентував колишній народний депутат та політв᾽язень Юрій Сиротюк. До видання увійшли матеріали експертної дискусії, що відбулася за участі провідних українських та зарубіжних фахівців у галузі росієзнавства.

Працюючи над темою облаштування постросійського простору автор акцентував увагу на тому, яким чином Україна має будувати свою зовнішньополітичну Східну стратегію після розколу Російської Федерації на національні держави. Основною місією експертної групи було донести всьому цивілізованому світу правду про те, що Росія не є моноетнічною монокультурною країною. Тому видання було водночас опубліковано двома мовами - українською та англійською - і розіслане по всьому світу.

Чи непокояться містяни про свої персональні дані?

З 1 серпня 2016 року в Російській Федерації вступає в силу закон, згідно якого інтернет-провайдери та оператори мобільного зв'язку по першій вимозі Федеральної Служби безпеки Росії мають надати персональні дані будь-якого користувача.

Нещодавно Служба безпеки України опублікувала перелік інтернет-ресурсів російської доменної зони, якими не рекомендовано користуватись, задля збереження власної особистої інформації. Переважну кількість цього списку складають соціальні мережі та поштові скриньки.

З огляду на довготривалу агресію з боку Росії, цей закон можна вважати спробую впливу на український інтернет-простір або черговим механізмом тиску.

У першу п'ятірку "чорного списку" СБУ потрапили: «Яндекс», «ВКонтакте», «Одноклассники», «Фотострана» та «Привет.ру».