Ми опитали мешканців мікрорайону «Д», що розташований буквально в кількох кілометрах від майбутнього заводу, що вони думають із цього приводу та чи підтримують таке будівництво. Відповідь одностайна: категорично ні! Жителі проти будівництва заводу зі спалювання сміття та небезпечних відходів, бо бояться шкідливих викидів у повітря і ризиків для здоров’я: «Ніхто не контролюватиме, що саме сюди привозитимуть та які речовини потраплятимуть у повітря!»
Європейське законодавство щодо викидів та контролю за викидами зобов’язує власників інсинераторів відходів здійснювати жорсткий контроль та моніторинг викидів таких установок, зокрема через автоматичні системи постійного моніторингу викидів на трубі та принаймні щорічне підтвердження даних цих систем із використанням незалежного референтного обладнання, а також заміри двічі на рік важких металів, діоксинів та фуранів.
Крім того, та ж Директива про промислові викиди 2010/75/EU вказує, що у випадку спалювання небезпечних відходів, у дозвільних документах на діяльність установки по спалюванню небезпечних відходів слід прописувати обсяги різних видів небезпечних відходів, які планується спалювати, мінімальні та максимальні масові частки таких відходів, їхню калорійну цінність, вміст у них поліхлорованих біфенілів, пентахлорфенолу, хлоридів, флоридів, сірки, важких металів, тощо. (ст.45 Директиви).
Український Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню був затверджений ще у 2001 році, і з того часу не оновлювався, і діоксинів та фуранів у ньому немає. Проте існують кілька пов’язаних із темою більш сучасних документів, які формують комплексну нормативно-правову базу, що регулює національне планування у сфері охорони довкілля, визначення небезпечних забруднюючих речовин, процедури оформлення дозвільної документації на викиди, методики розрахунку збитків від наднормативних викидів та національне планування у сфері охорони довкілля.