9 грудня світ вшановує Міжнародний день пам’яті жертв геноциду — нагадування про найстрашніші уроки людської історії. Саме цього дня 1948 року ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Геноцид — це свідоме знищення народу, етнічної чи релігійної групи через убивства, депортації та нищення культурної спадщини.
У ХХ столітті жертвами геноцидів стали десятки мільйонів людей — це трагедії, що залишили застереження для всіх наступних поколінь.
Краєзнавчий музей підготував виставку «Скривавлена Нива», присвячену долям репресованих селян і місцям їхнього поховання в Бикинянському лісі.
Геноцид — це не лише історія. Сьогодні Україна обороняється від агресора, який заперечує право нашої нації на існування.
Дії держави-агресора — це руйнування міст, депортації дітей, знищення культури та спроби стерти національну ідентичність.
Для українців війна — щоденність, тоді як для більшості росіян це лише телевізійний фон, віддалений від реальних трагедій.
Міжнародний день пам’яті — нагадування: геноцид починається не з вибухів, а з ненависті, знецінення та мовчання суспільства.
І попри те, що цей день започаткований ООН, саме Міжнародний суд нині розглядатиме позов України проти росії. Чи не парадокс це?