Автор: Валерій Воротник, журналіст
ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ ЯК ОЗНАКА НЕ «ДОБРОВІЛЬНОСТІ», А КОНТРОЛЮ НАРАТИВУ
Заяви про «добровільну» відставку голови Василя Малюка виглядають переконливо лише на рівні офіційних формулювань. За оцінками низки політичних аналітиків та медіа, кампанія підтримки Малюка з боку топових військових була організована самою Службою безпеки України — із заздалегідь підготовленими тезами про «успішні операції», «стабільність» і «неприпустимість розхитування силового блоку під час війни».
Втім саме масштаб і синхронність цієї кампанії свідчать не про впевненість, а радше про спробу втримати контроль над порядком денним на тлі накопичених внутрішніх претензій.
ПРОВАЛ АТАКИ НА НАБУ ТА САП ЯК ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ
Однією з ключових причин втрати політичної підтримки стала невдала й публічно програна спроба тиску на Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Очікуваного «переформатування» антикорупційного блоку не відбулося. Натомість СБУ отримала серйозний репутаційний удар, який був зчитаний як усередині країни, так і міжнародними партнерами — як сигнал небезпечного конфлікту між силовими інституціями.
КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ УПРАВЛІНЬ: «ВАЛІЗИ», ЯКІ НІХТО НЕ БАЧИТЬ
Окремий блок претензій, що лише починає виходити в публічну площину, — фактична комерціалізація регіональних управлінь СБУ. Ця інформація навряд чи є несподіванкою для професійного середовища.
За неофіційними оцінками медіа та аналітиків, обіг «тіньових доходів» середнього обласного управління може перевищувати 1,5–2 млн грн на рік.
У професійному середовищі давно циркулює запитання: куди саме вивозять готівку керівники регіональних управлінь? Відповідь на нього так і не була публічно дана, хоча сама проблема ніколи не була таємницею ані для керівництва СБУ, ані для Офісу Президента України. До певного моменту система зберігала режим тиші.
НЕЗАКОННЕ СТЕЖЕННЯ ЗА ЖУРНАЛІСТАМИ «BIHUS.INFO»
Варто окремо нагадати: саме СБУ у січні 2024 року опинилася в центрі гучного скандалу через незаконне стеження та прослуховування журналістів антикорупційного проєкту Bihus.Info.
Цей епізод став маркером повернення до практик, які радше асоціюються з «конторою» зразка минулих десятиліть, а не з сучасною спецслужбою демократичної держави.
Скандал завершився переформатуванням підрозділу, що здійснював незаконне стеження за журналістами, однак не торкнувся центру прийняття рішень. Хтось із керівництва мав би понести відповідальність за відданий наказ — цього не сталося.
ЧЕРКАСИ ЯК КЕЙС: НСРД, ОТЦК ТА ДОГАНА НАЧАЛЬНИКУ УПРАВЛІННЯ
Журналісти «Антени» неодноразово публічно заявляли про підозри щодо не зовсім законної діяльності СБУ на регіональному рівні. Йдеться, зокрема, про:
- ймовірне кришування токсичного бізнесмена та очільника фракції «Слуга народу» у Черкаській міськраді Араіка Мкртчяна, який, за наявною в медіа інформацією, міг відігравати роль посередника між очільником УСБУ та одним із підсанкційних «ворів у законі». Попри прямі звернення з відповідною інформацією, реакції з боку Малюка не було;
- незрозумілу роль СБУ в ситуації у Мошнах, де фігурували бізнеси з імовірним російським корінням та діячі з проросійськими поглядами. Ситуація завершилася звільненням священника ПЦУ з посади настоятеля Преображенського храму, якого він разом із групою активістів визволив із тенетів РПЦ. Водночас були ущемлені інтереси місцевої еліти, що мала тісні зв’язки як із російською церквою, так і, ймовірно, з агробізнесами російського походження;
- запізнілі або вибіркові кримінальні провадження щодо черкаських елітних «ждунів», які в минулому були тісно пов’язані з самою «конторою»;
- втручання в діяльність судів, тиск на суддів, не завжди в інтересах національної безпеки, а інколи — з метою вирішення комерційних, кадрових, політичних та інших питань.
Перелік далеко не вичерпний. Існує значно більше інформації подібного характеру, яка неодноразово ставала предметом обговорення в соціальних мережах та медіа.
Окремо варто згадати непублічний кейс тиску на власних співробітників СБУ — офіцерів, які відмовлялися сліпо виконувати не завжди законні накази, мали власне професійне бачення та моральні переконання, що не збігалися з позицією керівництва.
Принципово важливий епізод — команда від очільника УСБУ Черкаської області зняти обладнання для стеження, встановлене в межах негласних слідчих (розшукових) дій щодо керівництва Черкаського ОТЦК та СП. Обладнання було змонтоване іншим правоохоронним органом, на законних підставах, на підставі ухвали слідчого судді, і мало на меті документування корупційних діянь окремих посадовців.
Фактично йшлося про втручання в проведення НСРД. За результатами службової перевірки начальник УСБУ Черкаської області Юрій Погасій отримав лише догану.
Черкаси в цьому випадку — лише приклад. За інформацією джерел, аналогічні практики існували й, за наявними даними, частково зберігаються і в інших регіональних управліннях СБУ. Це не могло залишатися поза увагою Банкової та колег з інших правоохоронних органів і рано чи пізно мало завершитися витоками, що боляче вдарили б по системі.
МОВА НЕ ПРО ОСОБУ, А ПРО СИСТЕМУ
На тлі реальних і часто ефективних операцій СБУ в тилу ворога дедалі очевиднішими стають системні проблеми внутрішньої структури — фінансові, управлінські та етичні.
Саме вони, а не окремі «медійні атаки», зробили відставку Малюка політично неминучою. У цьому сенсі її «добровільність» — радше зручна формула, що дозволяє уникнути публічного визнання провалу реформи СБУ як інституції.
Без глибокого перезавантаження регіонального рівня, реального цивільного контролю та демонтажу тіньових практик жодні успіхи на фронті не зможуть компенсувати втрату довіри всередині країни.