Тема ожиріння як чинника ризику серцево-судинних захворювань сьогодні надзвичайно актуальна. «Золотим стандартом» оцінки маси тіла вважають індекс маси тіла (ІМТ). Але чи справді цього показника достатньо? І чому такий простий інструмент, як сантиметрова стрічка, останнім часом набуває дедалі більшого значення в роботі лікарів — розберімося разом із лікарем загальної практики Олександром Прокопчуком.
ІМТ — це співвідношення маси тіла до зросту. Його обчислюють за формулою: масу тіла в кілограмах ділять на квадрат зросту в метрах. Результат звіряють із таблицею або визначають за онлайн-калькулятором. Головне — правильно виміряти зріст і вагу.
Як правильно вимірювати вагу:
вдома — вранці після туалету і до сніданку; у медзакладі — в легкому одязі, без предметів у кишенях. Результат фіксують із точністю до десятих.
Як правильно вимірювати зріст:
босоніж, за допомогою ростоміра, з чотирма точками дотику до вертикальної поверхні — п’яти, сідниці, лопатки, потилиця. Уявна лінія між нижнім краєм орбіти та верхнім краєм слухового проходу має бути паралельною підлозі — це так звана франкфуртська горизонталь.
Приклад: зріст 180 см і вага 135 кг дають ІМТ 41,7 — це ожиріння III ступеня. Але тут і проявляється головний недолік ІМТ: він не показує, за рахунок чого збільшена маса — м’язів чи жиру. Також він не враховує вік, стать та особливості будови тіла.
Найважливіше — ІМТ не відображає розподіл жирової тканини. А саме це критично. Жир на стегнах чи сідницях менш небезпечний, ніж жир у черевній порожнині або навколо внутрішніх органів. Такий тип називають абдомінальним ожирінням, і саме він значно підвищує ризик серцево-судинних захворювань та діабету.
Тому медики використовують ще один простий показник — обвід живота. Його вимірюють посередині між нижнім краєм реберної дуги та верхнім краєм клубової кістки, тримаючи стрічку горизонтально. Замір роблять після спокійного видиху.
Нормативи для чоловіків:
- 94 см і більше — підвищений ризик;
- 102 см і більше — наявне абдомінальне ожиріння.
Є також два додаткові показники.
1. Співвідношення талії до зросту.
Обвід живота ділять на зріст (в однакових одиницях). Значення має бути ≤ 0,5. Наприклад, при зрості 180 см бажаний обвід талії — не більше 90 см.
2. Співвідношення талії до стегон.
Обвід талії ділять на обвід стегон (який вимірюють по найбільш виступаючих точках сідниць). Норма:
- чоловіки — до 0,9;
- жінки — до 0,85.
Перевищення свідчить про абдомінальне ожиріння.
Отже, орієнтуватися лише на вагу або ІМТ — недостатньо. Оцінка обводу талії та пов’язаних показників дає точніше уявлення про ризики для здоров’я.
Головне
- ІМТ — корисний, але обмежений показник: він не враховує склад тіла та розподіл жиру.
- Найнебезпечніший тип — абдомінальне ожиріння (жир у ділянці живота).
- Простий вимір обводу талії часто інформативніший за ІМТ.
- Критичні значення для чоловіків: ≥94 см — ризик, ≥102 см — ожиріння.
- Найточнішу оцінку ризиків дає комплекс показників, а не один параметр.