Перегляд TV On-line

«Снігова політична криза», або Як розпочалися місцеві вибори в Черкасах

Якщо Вас цікавлять просто висновки, хто винен і що буде далі, то раджу перейти до наступних розділів статті, де можна знайти прості і відверті висновки, не обтяжені зайвою інформацією. Але якщо цікаво відстежити логіку подій, то є сенс уважно прочитати все, що є далі за текстом.

На що менш за все розраховували Шура Радуцький та його політичні партнери, так це на те, що у випадку з Бондаренком не спрацюють десятиліттями апробовані в Черкасах схеми впливу на управління міста, маніпулювання виконкомом і більшістю в раді та банальний шантаж. Останнє, схоже, викликало когнітивний дисонанс у свідомості не лише секретаря Черкаської міської ради, а і його політичних соратників, для яких шантаж та здирництво стали фаховими навичками ще з часів далекої та неспокійної молодості.

Повною несподіванкою для багатьох опонентів чинного міського голови стало його звернення до ВР про розпуск Черкаської міської ради та призначення нових позачергових виборів. До такого повороту подій виявилися не готовими ніхто з його опонентів. На тлі високого особистого рейтингу Анатолія Бондаренка і стабільно зростаючого рейтингу партії «Батьківщина» у майбутній міській раді прогнозована більшість буде батьківщинівською, а міським головою залишиться Бондаренко.

Отже, спробуємо проаналізувати те, що відбувається у місті і які все це буде мати наслідки в не такій уже і віддаленій перспективі.

Дострокові вибори і крах політичних домовленостей

Олександр Радуцький і більшість тих, хто сьогодні входить до складу депутатської більшості у міськраді, мають доволі віддалене відношення до політичних сил, від яких висувалися та обиралися у 2015 році. Навіть якщо не аналізувати коріння політичних уподобань депутатів, яке здебільшого губиться між КПУ та ПР, на сьогоднішній момент вони мають більше спільного між собою, ніж із політичними програмами партій. Їх споріднює головне — спільне кримінальне минуле та спільне економічне сьогодення.

Навіть Юрій Луценко у жовтні 2015 року відверто і чітко одним абзацом описав те, що відбувалося тоді і є ще більш актуальним нині — ОЗУ «Торпеди» використало політичний бренд БПП і захопило владу у Черкасах з метою доступу до бюджетних коштів.

Власне, за понад два роки, що минули з тої пори, змінилося доволі багато. Але і сталися фатальні для ОЗУ і афілійованих із ним містечкових політиків події.

Нагадаємо, що в 20015 році, взявши під контроль міську організацію БПП, або, точніше сказати, викупивши її у місцевого «государєва ока», братва зробила ставку саме на цю політичну силу. Але з огляду на певний досвід, не забула інвестувати і в інші політичні сили. Навіть у БЮТ, РПЛ, Самопоміч, як це не важко сьогодні визнавати керівникам осередків цих партій. Навіть коли ще було відносно спокійно в складі міськради, потенційні тушки швидко змінили колір прапорів та відкрито згуртувалися навколо Радуцького.

Але повернемося до минулих виборів. Радуцький і БПП відверто конкурували за вихід у другий тур з Бондаренком та «Батьківщиною». Не гребуючи нічим. Бо Олександр Романович уже нафантазував себе власником міста, але вибори повернули його у реальність. Бондаренко випередив його в першому турі зі значною перевагою. Далі включилися маніпуляції та інтриги. Братві нічого не залишилося, як підтримати батьківщинівця, хоча практично нічим не допомогли Бондаренкові в перемозі над Одаричем. Якщо бути повністтю відвертим, то голосування носило виражений «негативний» характер, і виборець голосував «проти» того безглуздя та безладу, які відбувалися в Черкасах протягом 9 років правління Одарича-Бродського.

Але в результаті Бондаренко таки взяв на себе певні політичні зобов’язання перед ситуативними партнерами. І вони вже скоро зіграли з ним злий жарт. Епопея обрання Радуцького секретарем міськради — трагікомедія, якій ми маємо завдячувати всім тим, що відбувалося в Черкасах в 16-17 роках.

Бондаренко мав би самостійно і формувати виконком, і гуртувати більшість, але в результаті доручив це робити партнерам, яким, схоже, довіряв не менше, ніж самому собі. Як результат — виконком, у якому контрольний пакет належав бандитам і заступники-трутні, від більшості з яких за два роки місту і міському голові були в основному клопоти, ніж користь та допомога.

Розрахунок братви був простим. Бондаренко мав би відігравати роль весільного генерала, а фактично містом керував би секретар міськради. Але вони помилилися у головному — в оцінках бійцівських навичок та політичних амбіцій мера. Апробована на Одаричі схема перебирання фактичних важелів впливу на місто не спрацювала на Бондаренкові. Мера не вдалося ані паралізувати, ані відправити у відставку, ані просто зацікавити нічого не робити, щоб не заважати братві. Він уперто не хотів погоджуватися бути на підтанцьовках у Шури Радуцького і відверто обурювався будь-якими спробами секретаря міськради удавати з себе «не першого і не другого» керівника міста.

Але, схоже, переломним моментом слід вважати ситуацію із дозволами забудувати Андріївську дачу і великий шмат реліктового змішаного лісу в межах міста. Бондаренко відверто виступив проти забудовника, реальним бенефіціаром якого є сумновідомий в Черкасах бізнесмен Андрій Бородай, якого пов’язують з економічним блоком ОЗУ «Торпеди». Попри великий авторитет авторів проекту серед братви, відверте намагання протягти і посприяти його просуванню з боку практично всіх заступників (крім Овчаренка та Шевченка), Бондаренко зайняв непохитну позицію, синхронну з вимогами небайдужої громадськості міста. Саме це стало початком відвертої війни з ним так званої «братви».

Саботаж роботи, блокування рішень і все інше буде значно пізніше. Поки Сашко Радуцький сподівався, що мер таки піддасться тиску та стане ручним, але почав ретельно скуповувати і гуртувати навколо себе депутатів, створюючи більшість і намагаючись знайти 28 голосів для імпічменту міському голові, в результаті якого виконувачем обов’язки мера став би саме він — Олександр Радуцький. Але процес триває вже понад рік, і поки не закінчився нічим. Радуцький має стійких 22 голоси, що гарантує йому власну недоторканість і можливість всіляко паскудити плани міського голови.

Як приклад можна навести проект бюджету, переповнений корупційними «хотєлками» депутатів більшості, блокування роботи комунальних служб через прийняття рішень виконкомом, саботаж проведення засідань і ради, і виконкому, і врешті відставка діючого виконкому та заступників міського голови.

Ситуативні союзники

Якщо проаналізувати склад депутатського корпусу, то можна виділити принаймні три категорії народних вибранців. Представник братви (їх понад третина), представники бізнесу і політичних партій (на жаль, меншість) і група, підконтрольна Моні Бродському — Партія Вільних Демократів. З другої групи поступово виділилася фракція «Свободи», яка дружно цілком і повністю лягла під бандитів, отримала в нагороду бізнесові преференції та посади в кількох департаментах та комунальних підприємствах. Як результат — повністю синхронне голосування з БПП та ПВД. І мало кого турбує повний дисонанс із політичними гаслами партії, адже для молодих депутатів, що складають цю фракцію, економічне перемогло політичні абстрактні гасла.

Але головним політичним союзником Радуцького стала все ж фракція «вільних демократів», якою формально сьогодні керує директор «Темпу» — Олександр Згіблов. Сергій Одарич повністю зник із політичного горизонту в Черкасах, іноді виринаючи в соцмережах зі злими повчаннями чинному міському голові. А от Михайло Бродський, як і раніше, повністю контролює не тільки своїх депутатів, але й поширив свій вплив і на так звану «братву». Якщо останні розсварилися зі скандалістом Бродським ще років 5 тому і витратили цей час на позбавлення Міші впливу на місто, то нині Бродський знову став духовним та політичним батьком не тільки «вільним демократам», але й Радуцькому. Адже, за інсайдерською інформацією, саме Бродському Радуцький тепер телефонує мало не по 10 разів на день, радиться і планує подальші дії. Бо для Шуріка Міша — це єдиний місток, що пов’язує його політичних соратників із київською великою політикою. Звісно, якщо не враховувати маловпливового народного депутата Владислава Голуба, який вийшов із фракції БПП, але до «Батьківщини» поки не дійшов, попри родинні зв’язки з одним із заступників керівника цієї політичної сили. Але про це трохи згодом.

Чому Бродський вибачив «братві» роки війни, збитки і втрачений вплив на місто? Відповідь дуже проста. Бо і він, і вони представляють одну й ту саму категорію бізнес-політичних еліт України, які родом, за великим рахунком, з однієї пісочниці рекету 90-х. Міша був таким самим касиром в ОЗУ Киселя в Києві, як дехто з нинішніх його партнерів у Черкасах — в ОЗУ «Торпеди». Вони мають не тільки схоже минуле, але й однакові життєві принципи, або, точніше, їх відсутність, і також спільне бачення економічного буття міста. Міста, яке і ті, і інші вважали своєю приватною власністю.

Чи може бути їхній ситуативний союз тривалим? Звісно, ні. Адже ні одні, ні інші не погоджуються ділитися активами і чесно виконувати свої зобов’язання. Тим більше перед загрозою витіснення з політичного та економічного поля представниками нових і більш перспективних сил. Саме тому ситуативний союз має на меті закріпити існуючий розподіл власності, вкрадених майнових та земельних активів та легалізацію всього того, що вдалося загребти за десятиліття пограбунку Черкас та його мешканців.

Влада за будь-яку ціну

Після Революції Гідності у багатьох українців склалася хибна уява про те, що країна змінилася. Але подальші роки дуже швидко опустили на грішну землю всіх без винятку мрійників. Механізми та принципи роботи української політичної та репресивної системи залишилися без змін. От і на черкаському рівні застосування репресивних методів нічим не відрізняється від часів Януковича.

Наприклад, прокуратура залишається глуха та сліпа до відверто корупційних злочинів посадовців ОДА, міських чиновників з партійною належністю до БПП або наближеного кола місцевої «братви». А от стосовно їхніх противників — інша справа. Бо, схоже, план реалізації повернення влади в місті і зараз не відрізняється зайвою вишуканістю.

Проти Бондаренка вже кілька місяців прокуратура, СБУ (точніше, окремі її співробітники) намагаються зляпати хоч якусь справу і передати її до суду. Якщо не корупцію, то конфлікт інтересів.

Остання спроба — начебто спрямована НАЗК справа проти Бондаренка, в якій він звинувачується в... призначенні на посаду директора департаменту освіти міста Ігоря Волошина. Фабула — Бондаренко, не проконсультувавшись (з Радуцьким, Бородаєм?), призначив досвідченого освітянина Волошина на керівну посаду. А, виявляється, Волошин був однопартійцем Бондаренка! За інформацією, яку надало нам джерело, скаргу, за якою НАЗК відкрила провадження, написав Радуцький. Насправді це шедевр белетристики і юридичного невігластва. Але, якщо НАЗК не може навіть зрозуміти різницю між родинними зв’язками, які є підставою виникнення конфлікту інтересів, і «позаслужбовими» стосунками», то логічно було б очікувати від кумедних «антикорупціонерів» спрямування до судів матеріалів на Порошенка, міністрів, прем’єра, всіх губернаторів та керівників держструктур країни, де «звична та цілком законна справа» — призначати на посади осіб за їхніми діловими якостями і не звертати увагу на партійну належність — в реаліях країни зазвичай переростає в суцільну владну однопартійність... У випадку з Бондаренком — абсурд, який, якщо не виявиться фейком, має потрапити в підручники для студентів-правників та студентів, що вивчають патології свідомості.

Отже, вивернувши майно, родинні та ділові зв’язки чинного міського голови, його супротивники поки змушені вдаватися до доволі абсурдних кроків. Але, сподіваємося, не таких, до яких вони вдалися у вересні минулого року. Мова про замовне вбивство депутата міськради Михайла Бінусова, який разом із міським головою пробував протистояти напору братви на місто і занадто активно кинувся розгрібати завали та схеми в міській комунальній сфері. Вбивство Бінусова не розкрито. Ще у вересні прозвучали відкриті звинувачення в замовності цього вбивства в бік представників того самого ОЗУ. Але... справа реально заблокована і не розслідується. Адже Бінусову не пощастило в цій історії виступити не на боці провладних сил. Загиблий мав відношення до партії УКРОП, перебував у конфронтації з представниками ОЗУ «Торпеди», яке в Черкасах і донині ідентифікує себе як місцеве БПП.

Також залишаються без відповіді всі звернення до правоохоронних органів стосовно протиправної діяльності Радуцького та його оточення. Ані поліція, ані СБУ, і тим більше прокуратура або не здатні взагалі виконувати свою функцію, або занадто глибоко в Черкасах інтегровані з тим самим ОЗУ. Хоча останнє є секретом Полішинеля...

Стартові позиції Бондаренка

Соціологічні опитування одностайно свідчать про зростання рейтингів «Батьківщини» не тільки на теренах Черкащини, але і в країні в цілому. Наприкінці минулого року провідні соціологи країни оголосили свій вердикт чинному президенту країни — йому не обратися президентом на наступних виборах, і назвали навіть прізвище майбутнього президента України. З вірогідністю 90% науковці стверджують, що ним стане Юлія Тимошенко. В провладних колах поки не паніка, а намагання всіляко підготуватися і зачистити політичний простір до президентських виборів, які вже, фактично, стартують за кілька місяців.

Ситуація на Черкащині аналогічна. На виборах в ОТГ перемоги одну за одною отримує «Батьківщина». Відповідно, цю ситуацію можна сприймати і як кальку майбутніх виборів.

У самих Черкасах рейтингові показники «Батьківщини» також на підйомі. Мер із честю витримав усі політичні баталії і поки виглядає непереможним. Хоча повною мірою назвати його переможцем доволі важко. Але... Практично одноосібно, без жодного заступника, без робочого виконкому він разом із міськими службами подолав надзвичайну ситуацію, викликану аномальними снігопадами, що призвели до зупинки роботи міської водоочисної станції. Від гуманітарної катастрофи місто відділяли лише кілька годин.

Показовою є і ситуація з розчищенням вулиць Черкас від снігу. В ситуації з відвертим саботажем і блокуванням роботи, міські комунальники з максимальними зусиллями очищували місто, яке вже з перших годин снігопаду могло бути паралізованим. За наявності ресурсів, які свідомо заблокував Радуцький, містяни взагалі не відчули б жодних незручностей. Але нині змушені миритися з наледдю на певних дорогах і у дворах, боротися з якою наявна у комунальників техніка та людські ресурси не в змозі.

А в той самий час, коли Бондаренко в своєму кабінеті проводив засідання Штабу з надзвичайної ситуації, буквально в залі засідань, що межує з кабінетом міського голови, Радуцький, Згіблов та інші “більшовики” проводили пресконференцію з обіцянками влаштувати мерові імпічмент. Гарний вклад в боротьбу зі сніговим колапсом, чи не так?

Місто залишається без прийнятого бюджету і обраного складу виконкому. Радуцький та його соратники, за наявною інформацією, вимагають формування виконавчого органу міської влади повністю з підконтрольних їм людей. Тих самих, хто був у складі минулого виконкому і обслуговував інтереси черкаської «братви». Натомість Бондаренко запропонував склад виконкому з 5 осіб, представників громадськості, не пов’язаних із жодною політичною силою. Звісно, цей склад виконкому не був підтриманий міськрадою. Найбільш кумедним є намагання «свободівців» хоч якимось чином виправдати свою позицію і синхронні з представниками провладної політичної сили та ОЗУ голосування. Але перемовини тривають і надалі, хоча в їхній подальший сенс просто не віриться. Політична криза в Черкасах може розв’язатися лише перевиборами.

Стартові позиції опонентів

У команди «братви» головна проблема наступних виборів — невизначеність, із якою політичною силою йти на вибори. Адже підняти власний політичний прапор, як свого часу це зробила партія «Черкащани» вони не в змозі ані фінансово, ані організаційно. А подальше перебування під прапорами БПП також, скоріше за все, не буде сприйнято з боку київського керівництва, яке прагне до президентських виборів максимально відбілити зіпсований імідж президентської іменної партії.

Згідно з інсайдерською інформацією, вже прийнято рішення про відсторонення Радуцького від сфери публічного впливу. Незабаром секретар Черкаської міської ради буде переобраний на одного з більш-менш «чистих» представників БПП. За інформацією, ним має стати Костянтин Чернецький, син відомого в місті бізнесмена та бізнес-партнера депутата міськради від БПП Миколи Мирзи. На заваді перемовному процесу поки стоїть знов-таки повністю підконтрольна братві постать як самого претендента, так і його родини та її бізнес-партнерів. Ймовірно, що цей сценарій може бути змінено.

Але ж яка доля самого Радуцького і десятка його соратників в раді? Як уже повідомлялося раніше, ще півроку тому він не полишав відчайдушні спроби вирішити питання з переходом усією командою під прапори «Батьківщини». Звісно, перемовини в Києві велися за спиною Анатолія Бондаренка, який є головою обласної партійної організації «Батьківщини». Рушійною силою цих перемовин став згаданий вище в тексті народний депутат Владислав Голуб. Саме він через свого тестя Сергія Соболєва намагався втягти в «Батьківщину» десятки черкаських політичних корупціонерів, які є за сумісництвом його місцевими друзями, соратниками і бізнес-партнерами.

Голуб настільки далекий від розуміння реального стану речей у місті, що навіть, схоже, не розумів, що означає кримінальне минуле більшості цих суб’єктів. Кажуть, занадто молодим є цей мажорний депутат Верховної Ради, якого зазвичай колеги-нардепи називають поміж собою «Зятєм».

Аналітики «Батьківщини» вчасно відреагували на цей «інтеграційний» позив та відговорили керівників партії від рішень, які мали б фатальні наслідки для політичного рейтингу в області.

Отже, куди все ж подітися Радуцькому? Адже переважна кількість партій без захвату сприймає появу у себе заплямованих політичними, корупційними скандалами осіб із кримінальним шлейфом у додачу. Певний проміжок часу тому появлялася інформація про перемовини, які велися з Свободою. До лав партії вже пішли навіть окремі родичі секретаря Черкаської міської ради. Так би мовити, в розвідку. Але важко уявляється медійний образ Радуцького на тлі портрета Степана Бандери з маленьким томиком «Декалога українського націоналіста» в правій руці, притиснутій до серця!

«Вільні демократи» Бродського в Черкасах суто ситуативно зблизилися з тими, хто вів із ними нещадну війну багато років. А зблизившись, почали активно користуватися плодами, що надала їм участь у «більшості Радуцького». Але доволі дивними є просторікування з боку Згіблова та інших представників партії про успішність періоду їхнього керування містом. Бо більшість черкащан має більш тривалу пам’ять, ніж самі політики. Але заважати видавати бажане за дійсне їм ніхто не стане.

Суто гіпотетично можливе спільне висунення ПВД і людей Радуцького на виборах, що, можливо, незабаром будуть призначені в місті. Але тут варто згадати про мерські амбіції самого Згіблова і про те, що практично неможливо поділити це крісло з Радуцьким. Ймовірне висунення їх обох на посаду міського голови та створення такої самої ситуації, як була на виборах у 15-му році. Один із них може вийти у другий тур. Але, на їхній превеликий жаль, електоральне поле, на якому «пасуться» обидва політики, не таке вже й широке.

З великою впевненістю можна говорити, що БПП спробує зробити ставку на зовсім нових людей. Наприклад, на відомого черкаського спортсмена-олімпійця Андрія Більду, який відслужив в ЗСУ, є учасником АТО. Але в такому разі політичні перспективи Більди ці політичні прапори можуть і поховати.

Тому, сумний для Радуцького висновок: у майбутній міській раді його не чекають не лише з іміджевих, але й суто технічних причин.

Як усе буде відбуватися

Верховна Рада отримала звернення Бондаренка про розпуск міської ради ще 9 січня. Протягом 90 днів комітет Верховної Ради з місцевого самоврядування розгляне звернення, прийме обґрунтоване рішення і винесе питання на голосування на поточній сесії. Ймовірно, це станеться в квітні. Вибори можуть бути призначені на середину-кінець літа.

Що надає впевненості в подібних твердженнях? Справа в тому, що цей комітет ВР — батьківщинівський, ним керує соратник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. Є інформація, що фракції, навіть БПП з «Батьківщиною», узгодили між собою питання проведення дострокових виборів в кількох областях країни. Серед яких — Черкаська та Київська. Не хочеться вдаватися в подробиці, бо це вже зовсім інша історія.

Одночасно з виборами в Черкасах мають стартувати і президентські, які, вочевидь, додадуть шансів місцевій «Батьківщині» значно посилити свої позиції у міськраді і знову отримати мера Бондаренка. Власне, останнє не викликає сумнівів у жодного політтехнолога та аналітика, які знайомі із ситуацією на Черкащині. Навіть ті, хто активно працює на замовлення опонентів міського голови, в приватних розмовах визнають, що просто намагаються заробляти кошти в зовсім безперспективній для їхніх замовників виборчій кампанії.

Крім того, є очевидним, що склад майбутньої міської ради значно оновиться. Безумовно, туди зайдуть нові політичні сили. А серед їх представників буде чимало воїнів АТО. Мова перш за все про Національний Корпус, який, найімовірніше, замінить заплямовану політичною корупцією «Свободу».

Ймовірно, що до складу ради повернуться і представники «ОпоБлоку» чи якоїсь дружньої до нього політичної сили з лівацьким нахилом. Адже електорат біло-блакитних і червоних хоч і значно порідшав за роки війни, але не зник повністю. Частина тих, хто зненавиділа чинний політичний режим у країні, проголосує в якості такого собі протесту, навіть не цікавлячись ні біографіями, ні програмами місцевих кандидатів.

Безумовно, в раді залишиться і місцева партія «Черкащани». Можливо, її доповнить Аграрна партія, хоча остання не дуже помітна міському електорату.

Що підсилює шанси Бондаренка на повторну перемогу?

Перш за все це поле опонентів, на тлі яких Бондаренко виглядає аж занадто яскраво. До того ж потужність підтримки чинного мера та політичної сили, яку він представляє, настільки висока, що вона повністю нівелює вплив критики, навіть слушної, з боку його супротивників. Навіть ті, хто незадоволений діяльністю мера, змушені визнавати позитивний рух міста порівняно 2006-2015 з роками мороку та застою. І чим більше міського голову будуть цькувати, давити, переслідувати — тим більше зростатиме його підтримка у населення. А головне — розвиток ситуації в місті абсолютно синхронізований із подіями, які відбуваються в країні в цілому: катастрофічне падіння рейтингів президента та його партії, розчарування в реформах уряду, незадоволеність соціальною політикою та цінами, падіння рівня та якості життя. Черкаси не є винятком із правил, а, швидше, лише зайвим підтвердженням. Доволі успішний мер-батьківщинівець, якого переслідує чинна влада, який веде боротьбу з представниками криміналу у місцевій владі, стає на захист інтересів громади та намагається відстояти ліс від знищення забудовою маєтками «еліти»... Іншими словами, перемогу Бондаренку гарантує не лише його особистий образ, але й загальний суспільний тренд та, головне, непрезентабельні образи його ворогів. Відомий політичний аферист Бродський, представники злочинного угрупування у місцевій владі — які ще потрібні кольори, щоб відтінити на їхньому тлі Бондаренка?

Хтось скаже, що знову у нас вибір без вибору? Але з легкістю можна довести зворотне: Бондаренко йде назустріч громаді, а не маніпулює нею, як це робив Одарич і намагається робити Радуцький. Він відвертий і твердий у виконанні своїх обіцянок, навіть якщо вони прогнозовано політично згубні для нього самого. Загалом, я за такого міського голову. Хоча, насправді, непогана кар’єра для нардепа.

Валерій ВОРОТНИК