сомалі для браконьєрів

Під Черкасами журналісти знайшли «Сомалі» для браконьєрів?

Всі ми з дитинства знаємо, що кожна казка має щасливий кінець. Але дерева нашого дитинства ростуть повільніше за нас. А велетенські ліси, що здавалися нам непрохідними хащами, де жили злі та добрі мавки, казкові дракони та чудернацькі звірі, з плином часу стають невеличкими лісосмугами, розташованими на узбіччі цивілізації.

Казковий ліс стає примарою.

Колись, дуже давно, майже в дитинстві неодноразово доводилося бувати в цій фантастичній місцині, розташованій буквально в десятку кілометрів від Черкас. Луки, схили пагорбів, що тоді задавалися величними горами, щоденні зустрічі на лісових стежках із косулями, козами, плямистими оленями, лисичками і навіть кабанами. Мабуть, тому в голові закарбувався фантастичний образ цього казкового лісу.

Отримавши редакційне завдання зафільмувати епізоди життя дикої природи Центральної України, ми в першу чергу подумали про Гуляйгородок чи Сунки. Де востаннє пощастило побувати років 15 тому, об’їздивши цей край позашляховиком. У голові вже будувався ланцюжок із кадрів диких тварин на галявині, луків зі слідами ратиць та орланів, що кружляли у високих хмарах.

Чудового жовтневого ранку ми вирушили давно знайомим маршрутом, що розпочинається за Шаєвою горою.

Перша неприємна знахідка і розмова з місцевими мешканцями в найближчому селі. Безробіття та злидні змушують чоловіків займатися браконьєрством. На наші запитання по те, чому ми не зустрічаємо дикого звіра, багато хто відводив очі, а дехто розповів жахливі історії, які доцільніше було чути прокурорам, а не журналістам. І лише на умовах повної конфіденційності місцеві мисливці погодилися розповісти про те, що відбувається в цих місцях.

Люди розповідали нам одні й ті самі історії, одна з яких шокувала: у районі орудують цілі банди браконьєрів, і жертвами їхніми стають навіть свійські тварини. Оснащені сучасною зброєю з глушниками і нічними прицілами, вони вибивають усе живе, що з’явиться на полях та дорогах. У місцевого мешканця браконьєри застрелили …корову… а корова, до речі, була вагітна. І телитися їй за кілька днів.

Місцеві навідріз відмовляються говорити про те, що зараз відбувається в краї. Старанно переводять теми, коли ми починаємо розпитувати їх про причини зникнення дичини. Виявляється, тварини, яким пощастило вижити, шукають прихисток біля селянських городів та будинків. Тут не стріляють, і є чим поживитися.

Випадково в лісі ми натрапили на годівниці для копитних та розташовані поруч з ними мисливські вежі — прямо на землю було розсипане гниле та зіпріле зерно, початки кукурудзи та інші корми, що навряд чи можуть слугувати їжею для диких та свійських тварин.

Навіть поверхово поцікавившись у гуглі правилами утримання мисливських угідь, ми з’ясували, що організація, так би мовити, життя та побуту звірини покладена на мисливські господарства. Ми з’ясували, що в межах цих сіл на понад 13 тисячах гектарів землі розташоване мисливське господарство “Товариство з обмеженою відповідальністю “Сунки””. Але виявилося, що всесвітня мережа про це підприємство геть нічого не знає, крім прізвищ засновників та статутного капіталу. До речі, також стало відомо, що саме в листопаді цього року у цього товариства закінчився термін оренди угідь.

Сьогодні багато говорять про туристичний потенціал області. При тому зазвичай мають на увазі відомі та розкручені туристичні об’єкти. Мисливство — це також вид активного відпочинку. Але ані інфраструктури, ані звірини для цього тут вже не залишилося.

То який висновок можна зробити з побаченого? Ця чудова земля — ліси, яри, мальовничі пагорби — потребують ефективного власника, здатного інвестувати в інфраструктуру та відновлення поголів’я тварин чималі кошти. Здатного організувати ефективну охорону угідь від браконьєрів. Іншого виходу ми не маємо.

Черкащина на очах втрачає перлину — куточок дикого тваринного світу, що розташований буквально в десятку кілометрів від найбільших міст регіону — Черкас та Сміли. Економічний занепад розташованих тут сіл обумовлений браком земель для сільського господарства. Розвиток мисливського господарства, побудова інфраструктури європейського рівня — це перш за все створення робочих міст, приваблення туристів та мисливців, підняття рівня комфорту життя місцевих мешканців, яких тут залишилися одиниці.

Ви лише вдумайтеся — з шести навколишніх сіл в опорній школі навчається лише трохи більше ніж 40 дітей. Автобусне сполучення після утворення збільшеного Черкаського району майже припинилося.

Узбіччя цивілізації, зі звалищами, кістками тварин.

Браконьєрське Сомалі.

Ця земля заслуговує набагато більшого.