Кремль почав все активніше використовувати ракети Х-22, які були створені у 60-х роках та призначались для ударів по авіаносцях. Саме ними був завданий удар по торговому центру у Кременчуку літаком Ту-22М3 з повітряного простору Курській області РФ.
І цей удар ракетами Х-22 по цивільних спорудах — далеко не перший. Зокрема, 20 травня Х-22 знищила будинок культури в Лозовій Харківської області — семеро постраждалих, включно з 11-річною дитиною.
Ціль Х-22 – терор
Водночас бити ракетами Х-22 по містах — це пряме свідчення бажання рашистів знищити якомога більше цивільних осіб. Радіолокаційна система наведення цих ракет настільки примітивна, що може захопити на фоні землі лише об’єкт типу “окремі промислові споруди”. Тобто навіть у СРСР розуміли, що реальна ефективність Х-22 для удару по містах, з військової точки зору, близько нульова.
Саме тому ідеологію їх використання для РФ зараз необхідно розглядати з точки зору не військової логіки, а терористів. Бо якщо навіть ракета не знищила заплановану військову чи промислову ціль, а вбила цивільних — то для Кремля це все одно успіх.
Тим паче, що вбивство українських дітей отримає нелюдяну підтримку серед росіян, які у соціальних мережах вимагають продовжувати їх убивати і робити це якомога частіше.
З іншого боку, враховуючи, що підтримка тероризму є міжнародним злочином, це дозволяє їх належно покарати, так само, як і всіх тих, хто сприяв, здійснював і віддавав накази на акт терору.
Будь-які інші виправдання використання Х-22 взагалі відсутні, і про це добре знають і самі пілоти Ту-22М3, які здійснюють ці пуски. Відповідно до алгоритмів використання ракети, оператор має побачити за допомогою радіолокаційної станції Ту-22М3 та радіолокаційної головки самонаведення ракети Х-22 наземні об’єкти, ідентифікувати їх, визначити саму ціль та захопити її.
Вже на цій стадії можливі критичні помилки в ідентифікації цілі, які помножуються на малу розділову здатність радіолокаційних систем, зібраних на технологічній базі 60-х років. Більше того, судячи з усього, Х-22 може і перезахопити більш помітну ціль і перенавестись на інші об’єкти.
Про недосконалість системи наведення свідчить той факт, що штатною кількістю Х-22 для знищення типової надводної цілі “авіаносець” є дев’ять одиниць. А у часи СРСР для відпрацювання атак по наземних цілях використовували полігон в астраханській пустелі, де були побудовані окремі чіткі радіоконтрастні мішені. Все це разом вже на стадії доктрини використання Х-22 у випадку війни передбачало її використання з ядерними боєприпасами. Тобто, у радянському стилі, радіус кругового відхилення компенсувався радіусом гарантованого ураження.
Чи можливо збити Х-22
Через те, що задачею Х-22 було знищення авіаносців, вона створювалася для подолання насиченої системи протиповітряної оборони. Ракета має високу швидкість — до 4,6 Маха, що необхідно для мінімізації часу реакції противника, та здійснює політ на висоті до 22,5 км, що не дозволяє її перехопити більшістю зенітних ракетних комплексів й досі.
На відстані 60 км Х-22 переходить у 30-градусне піке та перед ударом скидає швидкість до 2-2,4 Маха, тобто на термінальній ділянці вона знаходиться близько хвилини.
У випадку оснащення фугасною бойовою частиною, вага якої складає близько 900 кг, гарантується знищення такого об’єкта, як промисловий цех. Таким чином, ефективно протидіяти ракеті Х-22 може лише сучасний ЗРК, який здійснює безпосереднє прикриття об’єкта.
Але варто зазначити, що дальність пуску Х-22 складає близько 500 км, на практиці ця дальність ще менша через необхідність захопити радаром ціль. Тому найефективнішим засобом протидії ракетам Х-22 є збиття самих носіїв винищувальною авіацією. Водночас зараз повітряні сили України не мають далекобійних ракет повітря-повітря та сучасних літаків для таких дій. У випадку наближення на дальність пуску по рашиським Ту-22М3 вони потраплять під вогонь винищувачів прикриття і ворожих ЗРК.
Інший варіант протидії ракетам Х-22 є станції радіоелектронної боротьби, використання яких десятиріччями відпрацьовували ВМС США саме проти Ту-22М3 та ракет Х-22. Про їх ефективність говорить той факт, що у СРСР визнали абсолютну безперспективність використання для знищення авіаносних ударних груп ракет Х-22 з радіолокаційною системою наведення і створили версії цієї ракети лише з інерціальною системою. Вона мала точність 10х10 км, що при використанні ядерної бойової частини та пуску одразу декількох ракет у район цілі не мало суттєвого значення.
Щодо наявності Х-22 з пасивною системою наведення, яка якраз і мала наводитись на корабельні станції РЕБ, то відомо про її активну розробку, величезні проблеми під час випробувань, але серійне та масове її постачання на озброєння залишається під питанням через різні дані у доступних джерелах.
Водночас, можливо, існує ймовірність завадити пускам ракет Х-22 і простішими, прямо кажучи — примітивними засобами, виключно через примітивність самої Х-22.
Мова йде про кутникові відбивачі, які можуть стати для радіолокаційних головок Х-22 більш помітними цілями, можливо, дезорієнтують ракету або ускладнять роботу оператора систем наведення на літаку.
Використання Х-22 з максимальною долею вірогідності буде розширюватись, більше того, вочевидь, буде відбуватися не тільки з пускових районів у Курській та Бєлгородських областях, але і з території Білорусі. Останнє означає, що підльотний час ракет Х-22 до таких міст, як Чернігів, Київ, Житомир, Рівне та Луцьк буде складати менше п’яти хвилин.