Після першого репортажу «Антени» з місця трагедії, нашого наступного матеріалу про ймовірного причетного та дискусії на сторінках медіа Черкаське районне управління поліції поширило орієнтування на чоловіка, місцеперебування якого встановлюють у зв’язку з особливо тяжким злочином — убивством жінки в районі залізничного вокзалу Черкас. Чому громадськість дізналася про розшук із запізненням і як людина з кримінальним минулим могла знову опинитися на свободі?
Орієнтування, на яке чекали майже дві доби
За інформацією редакції, тіло жінки зі слідами насильницької смерті виявили в районі вулиці Смілянської. На місці працювала знімальна група «Антени». На прохання керівництва поліції ми утрималися від оприлюднення частини відеоматеріалів, аби не зашкодити слідчим діям. Ми виконали цю домовленість.
Водночас питання безпеки містян нікуди не зникло. Лише після публікацій та обговорення історії поліція поширила орієнтування на Олександра Івановича Нагая, 1976 року народження, уродженця Бердянська. У документі йдеться про встановлення місцеперебування особи, яка підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину. Орієнтування адресоване підрозділам поліції в різних регіонах.
Наші консультанти та джерела вважають публічне інформування запізнілим: імовірний причетний міг отримати майже дві доби для переховування в області або виїзду за її межі. Водночас дата поширення орієнтування не тотожна даті початку оперативного розшуку. Коли саме поліція розпочала розшукові заходи, які підрозділи отримали інформацію раніше та чому населення попередили пізніше — запитання, на які потрібна офіційна відповідь.
Що встановили оперативники
За даними джерел «Антени», важливу роль у встановленні ймовірного причетного відіграли записи камер спостереження. На них чоловік потрапив у кадр поруч із потерпілою, а предмети, які він мав при собі, згодом, за інформацією редакції, знайшли на місці злочину. Ці відомості ще потребують процесуального підтвердження, але сама робота з відеозаписами та речовими доказами заслуговує на належну оцінку. Питання до своєчасності публічної комунікації не повинні перекреслювати роботу оперативників Черкаського РУП.
Судова історія, яка потребує пояснень
Ще до поширення орієнтування редакція вивчала біографію ймовірного причетного. Про перші результати цієї перевірки ми повідомили 12 листопада. За інформацією наших джерел, раніше він відбував покарання за вбивство, пов’язане з розчленуванням тіла жертви. Ми перевірили відкриті судові покажчики й виявили кримінальну справу № 310/8001/14-к, в якій фігурує Олександр Іванович Нагай. Її категорія — «Умисне вбивство». Збіг імені та судової історії є вагомим приводом для перевірки, але остаточне ототожнення всіх матеріалів і фактичних обставин потребує офіційного підтвердження.
12 квітня 2016 року Апеляційний суд Запорізької області скасував один із вироків у цьому провадженні. 10 квітня 2017 року Бердянський міськрайонний суд ухвалив новий вирок (рішення № 65928361). Далі справа пройшла апеляційні й касаційні перегляди. У картці апеляційного провадження за 8 квітня 2019 року Нагай зазначений як засуджений, а рішення — як таке, що набрало законної сили. Проте в 2021 році у тій самій справі знову відбувався судовий розгляд, де його вказано як обвинуваченого. У 2022 році зафіксовані наступні ухвали.
Ця хронологія не дозволяє просто взяти вирок 2017 року й оголосити його остаточним. Повні тексти ключових рішень і результати повторного розгляду ще належить зіставити. Тому ми наразі не стверджуємо, який саме строк покарання було остаточно призначено, за якою частиною статті 115 КК кваліфіковано злочин і чи підтверджено в судовому рішенні обставину розчленування.
Судові документи для перевірки: вирок від 10 квітня 2017 року (ЄДРСР № 65928361); апеляційне провадження 2017 року; апеляційне провадження 2019 року; касаційне провадження 2019 року; рух справи в касаційній інстанції до 2021 року; ухвала від 9 лютого 2022 року (ЄДРСР № 103114675). Окремі документи ЄДРСР можуть бути тимчасово недоступні через обмежений режим доступу.
Як він міг опинитися на свободі?
Одна з версій, яку перевіряє редакція, — звільнення засудженого для проходження військової служби. За інформацією наших джерел, чоловік міг бути мобілізований, а згодом самовільно залишити військову частину або дезертирувати. Офіційних документів, які підтверджували б спосіб вступу на службу, статус військовослужбовця та обставини його відсутності у частині, редакція поки не має. За наявною інформацією, процесуальне керівництво у нинішній справі здійснює спеціалізована прокуратура у сфері оборони. Саме по собі це не доводить ні факту мобілізації з колонії, ні дезертирства.
З 2024 року стаття 81-1 Кримінального кодексу України передбачає можливість умовно-дострокового звільнення окремих засуджених для проходження військової служби за контрактом. Однак закон містить винятки, зокрема для засуджених за умисне вбивство з особливою жорстокістю. Вирішальне значення має не побутовий опис злочину, а його остаточна юридична кваліфікація. Розчленування тіла саме по собі ще не встановлює, що суд визнав убивство вчиненим з особливою жорстокістю.
Можливі й інші пояснення: відбуття призначеного строку, звичайне умовно-дострокове звільнення, зміна вироку після перегляду або інша законна підстава. Без рішення про звільнення, інформації установи виконання покарань і остаточного вироку обирати одну з цих версій як факт було б неправильно.
Запит до Міністерства юстиції
Саме тому «Антена» звернулася до Міністерства юстиції із запитом щодо звільнення засуджених за насильницькі злочини для проходження військової служби, зокрема осіб, засуджених за статтею 115 КК України, та доступної державної статистики щодо їхньої подальшої долі. Окремої відповіді потребує питання правової підстави виходу на свободу конкретного розшукуваного — з урахуванням обмежень на розголошення персональних даних і матеріалів провадження.
Робота оперативників і відповідальність керівництва
Ця історія показує дві сторони роботи правоохоронної системи. З одного боку — оперативники, які, за нашими відомостями, опрацювали відеозаписи й встановили важливі для слідства обставини. З іншого — публічна комунікація, своєчасність якої викликає серйозні запитання. Чому орієнтування з’явилося саме тоді, коли з’явилося? Чи оцінювали правоохоронці ризик повторного насильства? Чи отримали належне попередження інші регіони?
І ще одне питання — ширше за конкретний злочин. Якщо людина справді раніше була засуджена за вбивство, опинилася на свободі, потрапила до війська, а згодом залишила службу, кожен етап цієї історії повинен мати документальне пояснення. Держава зобов’язана пояснити не лише те, кого шукає сьогодні, а й те, як працювали механізми контролю раніше.
«Антена» продовжує перевіряти судові документи та очікує відповідей компетентних органів. Винуватість особи у новому вбивстві може встановити лише суд.