В ході моніторингу наявності проблемних питань у сфері функціонування та розвитку системи цифрового телерадіомовлення стандарту DVB-T2 (європейського стандарту ефірного цифрового телебачення другого покоління) на території Черкаської області з’ясувалось, що деякі проблеми у цій галузі дійсно існують.
Варто нагадати, що, згідно з розробленим планом впровадження системи стандарту цифрового телерадіомовлення DVB-T2, у 2015 році мали завершитись усі визначені роботи зі встановлення обладнання та покриття цифровим сигналом 100% території України, після чого аналогове мовлення було б припинено.
Але у зв’язку з невиконанням у повному обсязі запланованих робіт та недостатністю фінансування, термін відключення аналогового телерадіомовлення неодноразово переносився. Остаточне вимкнення сигналу відбулося лише наприкінці 2019 року.
За результатами моніторингу стану впровадження на території Черкаської області системи цифрового мовлення стандарту DVB-T2 з’ясувалось, що для частини мешканців області (близько 40%) сигнал мережі T2 просто недоступний. При цьому й проектне охоплення території покриттям компанії «Зеонбуд» не відповідає реальній можливості прийому програм через побутові приймачі абонентів. Станом на січень 2020 року чисельність населення області складає 1206,4 тис. осіб, з яких лише 723,8 тис. мешканців мають можливість отримувати сигнал ефірного цифрового наземного телебачення.
Основною ж проблемою у впровадженні DVB-T2 стала відсутність покриття цифрового сигналу (або його невпевнений прийом) в ряді районів області.
Усього на території Черкащини встановлено 8 передавачів та 85 точок цифрового ТБ. Але в ході моніторингу виявлено ряд районів, в яких взагалі відсутнє покриття сигналом. Найбільш проблемними є Катеринопільський (23412 осіб), Лисянський (23800 осіб), Чигиринський (25948 осіб), Тальнівський (33675 осіб) та Городищенський (40150 осіб) райони, окремі проблемні ділянки також є в Звенигородському (44066 осіб), Драбівському (34734 особи), Золотоніському (40892 особи) та Чорнобаївському (40523 особи) районах. Слід зауважити, що на телевежі, яка має обслуговувати території м. Звенигородки (16830 мешканців) та Звенигородського району взагалі відсутнє відповідне обладнання для ретрансляції цифрового мовлення.
Ще одним проблемним питанням у сфері функціонування стандарту DVB-T2, встановленим у ході проведення дослідження, є низька потужність сигналу в місцях щільної багатоповерхової забудови, яка не дає можливості якісного прийому на кімнатні антени, а антени колективного прийому практично знищені.
В результаті ситуації, що склалася після вимкнення аналогового мовлення в 2019 році та відсутності можливостей у абонентів з вищенаведених причин приймати сигнал мережі Т2, виник попит на супутникове телебачення, який за інформацією продавців відповідного обладнання зростав протягом останніх років.
Після кодування сигналу популярних українських телеканалів на супутнику, частина глядачів відмовилася купувати додаткове обладнання для розкодування програм та продовжила перегляд відкритих вітчизняних та закордонних супутникових каналів, значне місце серед яких займають доступні для перегляду на території України програми російських телевізійних мовників. Крім того, низьке покриття сільської місцини якісним інтернетом, високі ціни на мобільний інтернет та неповне покриття області мережею G3 та G4 унеможливлює й використання технологій IP-телебачення.
Особлива група проблем стосується місцевого телебачення, спрямованого на задоволення інформаційних інтересів місцевих громад. Відсутність можливості для встановлення власних передавачів, зависокі ціни на послуги «Зеонбуду», відсутність вільних частот для місцевих телеканалів призводить до скорочення аудиторії цих каналів та виводить їх за межу можливостей для існування. Таким чином в районних центрах, м. Черкаси та містах обласного підпорядкування, не говорячи вже про медійні проекти, спрямовані на задоволення інформаційних інтересів сільських громад, повністю відсутня перспектива розвитку цього виду медіа.
Таким чином, актуальний стан запровадження системи телерадіомовлення стандарту DVB-T2 не дає можливості повною мірою здійснити передбачений перехід від аналогового до цифрового мовлення у визначені терміни та виконати взяті Україною міжнародні зобов’язання. Й основними причинами цього на території Черкаської області є недостатній рівень покриття сигналом території регіону та невпевнений прийом в місцях щільної багатоповерхової забудови.
Вимкнення аналогового сигналу, кодування супутникових каналів та недостатня можливість прийому сигналу Т2, відсутність можливості альтернативного підключення до мереж ІР-телебачення може призвести, у свою чергу, до загострення соціальної напруги та зростання невдоволення. А доступність до перегляду програм країни агресора та незакодованих вітчизняних мовників, які не є провідниками національних інтересів України, може призвести до організації протестних акцій. Крім цього, враховуючи те, що телерадіомовлення є одним з головних загальнодержавних елементів системи централізованого оповіщення, її відсутність в окремих районах негативно вплине на стан безпеки та цивільного захисту населення.
Ситуація з обмеженням доступу місцевих медіа до ефірного ресурсу негативно впливає на соціально-економічний розвиток регіонів, особливо в сільській місцевості, погіршує рівень комунікації між державними органами та населенням, сприяє виникненню непорозумінь та неможливості роз’яснення тих чи інших важливих питань, стосовно соціально-економічного життя регіону (зростання вартості комунальних послуг, вартості енергоносіїв, земельної реформи, тощо).
Тож, задля недопущення негативних наслідків у сфері функціонування системи цифрового телерадіомовлення, враховуючи централізоване фінансування та впровадження стандарту DVB-T2, відповідним профільним державним установам (НКЗРІ, КРРТ, Національній Раді України з питань телебачення та радіомовлення) варто визначити можливість підвищення потужності існуючих передавачів з метою збільшення території покриття (у регіонах, де є слабкий прийом) та рівня сигналу (у великих містах із щільною багатоповерховою забудовою) й встановити додаткові передавачі у регіонах, де на значних територіях відсутній сигнал цифрового мовлення і їх покриття неможливе за рахунок збільшення потужності вже існуючих.
Через можливості засобів масової інформації, спільно з органами державної влади та місцевого самоврядування, варто провести додаткові роз’яснення серед населення (насамперед у сільській місцевості) щодо способів покращення умов прийому програм цифрового ефірного телебачення (зокрема налаштування приймальних антен на цифрові передавачі, правильне налаштування обладнання для прийому цифрового сигналу, застосування сертифікованих антенних систем).
На часі й розгляд питання щодо надання допомоги та підтримки зі створення, розвитку місцевих телерадіоорганізацій, забезпечення їх доступу до частотного ресурсу та проведення чесних й прозорих конкурсів на радіочастотний ресурс з унеможливленням корупційного впливу окремих політико-економічних груп інтересів.
Наступним кроком має стати перегляд існуючої програми розвитку цифрового телебачення в регіоні та радіомовлення з метою створення альтернативних «Зеонбуду» мереж.
Має сенс запровадити економічне стимулювання провайдерів інтернет послуг для покриття сільської місцевості, спонукання операторів стільникового зв’язку до збільшення площі та якості покриття мережами G4 та введення обґрунтованої цінової політики для просування серед населення сучасних технологій телевізійного мережевого мовлення та IP-телебачення.
Як відомо, 28 січня 2020 року чотири найбільші українські медіагрупи закодували супутниковий сигнал своїх телеканалів. Це торкнулося всіх, хто користується супутниковим телебаченням та не сплачував абонплату. Крок загалом зрозумілий і виправданий, все має регулюватися, а послуги користувач повинен оплачували. Втім, неорганізованість цього процесу може негативно позначитися на самоідентифікації українців і як наслідок – настроях у суспільстві.
До 28 січня українці мали або купити новий приймач і укласти договір з провайдером, або змінити тип прийому сигналу. А хто не встиг цього зробити – наткнувся на трансляцію іноземних телеканалів. Замість звичних українських, людям пропонують дивитися іноземні. Однією з небагатьох зрозумілих мов для більшості є російська, тож варіантів, що дивитися, небагато. Жителі Західної України мають трохи більший вибір – там багато українців дивляться польські ЗМІ. А порівнювати силу пропаганди Росії і Польщі є зайвим, міжнародні організації вже давно дали цьому оцінку.
Про небезпечний вплив російської пропаганди українці знають не з розповідей. Очевидно недаремно попередня влада блокувала сигнал російських пропагандистських ЗМІ. Сьогодні ж ситуація абсолютно безконтрольна. Навряд чи є країна, яка б дозволила масштабну пропаганду для свого народу ворогові, фактично тому, хто щоденно вбиває її громадян.
За умов недостатнього рівня покриття сигналом території регіону, невпевненого прийому в місцях щільної багатоповерхової забудови та недоступності інтернет-телебачення багато жителів Черкаської області, які користуються супутниковим ТВ, вільно чи невільно змушені будуть дивитися картинку з держави-агресора. Які це може мати наслідки? Варто просто згадати 2013-2014 роки і ситуацію в тих населених пунктах, де пропаганда відбувалася системно та безконтрольно. Якщо вам здається, що пропаганда це лише тематичні фільми та програми, то це варто заперечити, адже російські телеканали пропагують навіть через на перший погляд безневинні серіали.
Давно відомо, що російські телеканали транслюються саме в супутниковому мовленні та не потребують складного кодування. А супутникові антени зараз мають практично всі готельно-ресторанні комплекси та жителі сільської місцевості. Таким чином, провайдери (які в переважній більшості працюють як ПП або взагалі без відповідної реєстрації) супутникового мовлення фактично потурають та сприяють поширенню серед користувачів супутникового телебачення заборонених російських телеканалів, а саме: «НТВ мир», «РТР планета», «ТНТ», «Russia Today», «Россия-1», «НТВ» та ін., які сповідують сепаратистську та антиукраїнську ідеологію.
Нещодавно у рейтингу «ЄС проти дезінформації» російські канали «Первый канал», «Россия-1» та «НТВ» визнано лідерами у розповсюдженні фейкових новин. Таку інформацію опублікувала робоча група зі стратегічних комунікацій ЄС East StratCom Task Force.
Група за кілька років роботи назбирала понад 5 тис. кейсів поширення неправдивих даних. Найбільше інформаційних маніпуляцій видали до ефіру три російські телеканали. Наголошується, що за цей час 440 кейсів маніпуляцій припадають на роботу кремлівського «Первого канала».
Найбільше фейків зпродукувало ток-шоу «Время покажет», де регулярно транслювали неправдиву інформацію про Україну. Друге місце в рейтингу займає державний телеканал «Россия-1», на якому зафіксовано 295 випадків інформаційної маніпуляції. Основний потік фейків на цьому каналі продукується здебільшого ток-шоу «60 минут» та «Вечер с Владимиром Соловьевым». На третьому місці знаходиться канал «НТВ», який набрав 129 кейсів дезінформації. Найбільше фейків містило ток-шоу «Место встречи». Саме у цій програмі поширювали інформацію про те, що «політична еліта ЄС виконує наказ США, коли вводить санкції проти Росії».
Нині українці мають вільний доступ до перегляду зазначених вище російських телеканалів, через які поширюється російська пропаганда, спрямована на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні, що несе загрозу вітчизняному інформаційному простору.
Зазначена деструктивна діяльність здійснюється в порушення Законів України «Про телебачення та радіомовлення», «Про інформацію», постанови Кабінету Міністрів України, рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Європейської конвенції про транскордонне телебачення, сприяє розвитку неконтрольованим державою процесам та поширенню антиукраїнських настроїв серед громадян.
Також варто пам’ятати, що згідно статті 109 ККУ за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади чекає суворе покарання. Якщо ці дії вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, – позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Якщо це – публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Не менш суворе покарання, згідно статті 110 ККУ, чекає й за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Так умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.
А ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Дії ж, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.
Дуже часто пересічні громадяни не замислюються, що, переглядаючи російські телеканали, вони беруть участь у популяризації проросійської ідеології, дискредитації керівництва України, спекулюванні найбільш гострими соціальними проблемами суспільства для подальшої ескалації військового конфлікту на сході країни та дестабілізації суспільно-політичної ситуації.
Здавалося б, ну що тут такого? Просто подивився російські новини й переповів сусідові. А насправді своїми діями чи бездіяльністю ми фактично потураємо ворогу, попадаючи під його інформаційний вплив.