замінування шкіл

Як діяти у разі надзвичайної ситуації у закладі освіти, розповів освітній омбудсмен

Чи знає кожен із нас, як діяти у разі надзвичайної ситуації? Чи знаєте ви правила, які можуть зберегти ваше життя, життя учнів, студентів та співробітників,  рідних і близьких? Чи не розгубитеся ви у разі надзвичайної ситуації, знаючи правила, якщо практично ніколи не тренувалися?

У закладах освіти передбачене тренування щодо евакуації учасників освітнього процесу не рідше одного разу на пів року та проведення Дня цивільного захисту та Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності у закладах професійної (професійно-технічної) та загальної середньої освіти й Тижнів безпеки дитини у закладах дошкільної освіти. 

Було б неправильним промовчати про те, що такі навчання не завжди бувають ефективними, оскільки про них можуть знати наперед і вчителі, і діти. Крім того, спеціально для навчань відкриваються постійно зачинені запасні виходи. Зайве доводити, що такі “заплановані навчання” не дадуть якісного результату. Ба більше, у випадку реальної надзвичайної ситуації можуть і зашкодити: бо коли вчитель поведе дітей до запасного виходу, а він виявиться зачиненим, то це може призвести до трагедії.

Тому крім навчань, потрібна постійна і прискіплива увага до питань безпеки, реальні, а не показушні тренування. Ідеально – коли керівник закладу освіти проводить тренування за власної ініціативи, нікого не попереджаючи завчасно. От тоді дійсно можна побачити реальний, а не “намальований” стан справ.

У цьому дописі ми пропонуємо певну орієнтовну схему для вибору алгоритму дій у разі надзвичайних ситуацій у закладі освіти.

ВИДИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних  умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті або  на  водному  об’єкті, що  призвело  (може  призвести)  до  виникнення  великої кількості  постраждалих,  загрози  життю  та  здоров’ю  людей,  їх загибелі,  значних  матеріальних  втрат,  а  також до неможливості проживання  населення  на  території  чи  об’єкті,   ведення   там господарської діяльності. 

Види надзвичайних ситуацій розрізняють за їхнім характером: техногенні, природні,  соціальні та воєнні. 

Надзвичайна ситуація  техногенного  характеру  –   це транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання)  небезпечних  хімічних,  радіоактивних   і   біологічно небезпечних   речовин,   раптового  руйнування  споруд;  аварії  в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій,  на  очисних  спорудах,  у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

Надзвичайна ситуація   природного   характеру   –   це небезпечне геофізичне,  геологічне,   метеорологічне   або   гідрологічне явище,   деградація   ґрунтів   чи  надр,  пожежею  у  природних екологічних   системах,   зміною   стану   повітряного    басейну, інфекційною   захворюваністю   та   отруєнням  людей,  інфекційним захворюванням свійських тварин,  масовою загибеллю  диких  тварин, ураженням  сільськогосподарських  рослин  хворобами  та шкідниками тощо.

Надзвичайна ситуація   соціального   характеру – це протиправні дії  терористичного  та  антиконституційного   спрямування,   або пов’язане   зі   зникненням  (викраденням)  зброї  та  небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.

Надзвичайна ситуація    воєнного    характеру   – виникає через застосування звичайної  зброї  або  зброї  масового  ураження,  під  час  якого виникають вторинні чинники ураження населення.

Рівень надзвичайної ситуації визначається від її обсягів,  кількості постраждалих і загиблих, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків. Існують такі рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний,  місцевий, об’єктовий.

ЯК ОБРАТИ ПРАВИЛЬНІ ДІЇ У РАЗІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Ресурсний центр прав дитини пропонує до уваги посібник “Врятуйте  дітей – стандартні процедури  та  правила  безпеки  для  учнів  та студентів”, у якому визначив Алгоритм дій у разі надзвичайних ситуацій, який дозволяє кожному працівнику закладу освіти швидко оцінити ситуацію та обрати правильний порядок дій. Від того, чи правильно працівник(и)  або заклад освіти  оцінять ситуацію та оберуть відповідний алгоритм дій залежить життя та здоров’я як дітей, так і працівників.

Ми адаптували його під українські реалії, наприклад, викреслили цунамі, адже наша країна не має такої загрози у великих масштабах.

ДІЇ У РАЗІ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

Законодавство визначає тероризм як суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей чи погрози вчинення злочинних дій, щоб досягнути  злочинних цілей.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій пропонує наступний порядок дій у разі терористичного акту

Основні заходи щодо запобігання можливого терористичного акту:

  • не торкайтеся у транспорті, житлових та громадських приміщеннях або на вулиці нічийних пакетів (сумок), не підпускайте до них інших. Повідомте про знахідку працівника поліції;
  • у присутності терористів не виказуйте своє невдоволення, утримайтеся від різких рухів, лементу  й стогонів;
  • при погрозі застосування терористами зброї лягайте на живіт, захищаючи голову руками, якомога далі від вікон, засклених дверей, проходів, сходів;
  • використайте будь-яку можливість для порятунку;
  • якщо відбувся вибух – вживайте заходів щодо недопущення пожежі та паніки, надайте домедичну допомогу постраждалим;
  • намагайтеся запам’ятати прикмети підозрілих людей і повідомте їх прибулим співробітникам спецслужб.

ДІЇ У РАЗІ ЗАХОПЛЕННЯ БУДІВЛІ

У Рекомендаціях щодо дій населення у разі загрози та виникнення вибуху, у тому числі тих, що виникли внаслідок терористичної діяльності, зазначаються дії, якщо ви опинились у будинку (приміщенні,  території), захопленому терористами, але не були ними знайдені. 

У такій ситуації необхідно:

  • зберігати спокій    та   намагатись   уникнути   контакту   з терористами;
  • якомога тихіше повідомити правоохоронні   органи   про терористичну атаку, а також про своє місцеперебування;
  • не палити;
  • не наближатися до дверей та вікон;
  • чітко виконувати інструкції та команди правоохоронців;
  • сховати свої документи та візитні картки.

Пам’ятайте, що одразу після вашого повідомлення антитерористичними підрозділами буде вжито вичерпних заходів для збереження вашого життя та здоров’я.

ЕВАКУАЦІЯ З БУДІВЛІ

Евакуація з будівлі необхідна не лише під час пожежі, а й землетрусів, повеней та інших надзвичайних ситуацій, якщо будівля закладу освіти є небезпечною для людей, які там перебувають.

Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи визначають, що під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

  • визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи та виходи до безпечної зони у найкоротший строк;
  • ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою працівникам закладів та установ не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;
  • евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних із ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;
  • у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;
  • ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей;
  • виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;
  • у разі гасіння слід намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;
  •  щоб запобігти поширенню вогню, диму, слід утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також – від розбивання скла.

Ресурсний центр прав дитини у посібнику “Врятуйте  дітей – стандартні процедури  та  правила  безпеки  для  учнів  та студентів” пропонує наступні правила евакуації для дітей:

Правила евакуації для дітей:

  • Не говори  –  щоб  чути  вчителя
  • Не біжи –  щоб не  постраждати  
  • Не штовхайся –  щоб не  постраждали інші  
  • Не повертайся – щоб залишатися  в безпеці

Учнів також просять дотримуватися всіх вказівок педагогів та, у разі потреби, на прохання дорослих, допомогти іншим дітям евакуюватися. При прибутті до безпечної зони, не розходитися і залишатися разом із класом.

Правила евакуації для педагогів: 

  • Евакуація здійснюється за відповідним звуковим сигналом, який, у разі потреби, активує адміністрація або особа, яка виявила пожежу.
  • Нагадайте дітям про головну мету евакуації: їхня  безпека та правила евакуації: не говори. Не  біжи. Не штовхайся. Не  повертайся. 
  • Закрийте двері  та  вікна.
  • Візьміть з собою шкільний аварійний набір, відро (може бути складним), сумку для швидкої допомоги. *
  • Перевірте безпечність маршруту для евакуації.
  • Під час евакуації радять об’єднувати два класи, й під час переміщення один  вчитель очолює колону, а інший завершує колону дітей двох класів. 
  • Допоможіть дітям з інвалідністю та маленьким дітям.
  • Евакуація здійснюється до певного визначеного місця (місце для кожного класу визначається під час тренувальних навчань і не змінюється).
  • Після прибуття на визначене місце, перевірте наявність усіх дітей за списком.
  • Залишайтеся зі своїм  класом і просіть учнів бути разом, бути усім класом разом, нікуди не розходитися.
  • Якщо небезпечні умови зникли, здійсніть  зворотну  евакуацію  назад  до  класів,  дотримуючись  тих самих  правил.

* у більшості країн є вимога, щоб у кожному класі був набір для евакуації та допомоги, відро (може бути складним)  та пакети для створення приватної зони для туалету. 

ЩО ПОВИНЕН РОБИТИ КОЖЕН ГРОМАДЯНИН У ВИПАДКУ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ ТА ЯКІ ПРАВА ВІН МАЄ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

У статті 21 Кодексу  цивільного  захисту  України зазначається, що громадяни України зобов’язані:

1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного (епізоотія – інфекційні хвороби тварин) та протиепіфітотичного (епіфітотія-інфекційні хвороби рослин) режимів, режимів радіаційного захисту;

7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережного поводження з вогнем.

Громадяни України мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;

3) звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

4) участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

5) отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;

6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.