…28 квітня, коли терористи влучили ракетою у багатоповерхівку в Умані, Ірина з мамою спали вдома.
Вони були у сусідньому будинку від того, куди влучила ракета, але навіть уламка вистачило, щоб поставити дівчину на межу життя та смерті.
Мама Іри розповідає, що тривоги не чула. Прокинулась від гучного звука у себе в оселі й спочатку не могла зрозуміти, де вона, бо вибухова хвиля потрощила все навколо. Жінка одразу кинулася до доньки, щоб вибігти на вулицю, але та відповіла, що не відчуває праву ногу та руку. Тільки тоді мати Іри побачила, що подушка, на якій спала дівчина, просякнута кровʼю.
Лікарі “швидкої” констатували вогнепальне поранення головного мозку. Осколок зрикошетив від стіни та уразив дівчину.
Ірину оперативно доправили до Києва, у 17 лікарню, яка ще з часів Майдану спеціалізується на важких травмах голови.
Сантиметровий уламок пройшов крізь усю ліву півкулю мозку і зупинився у потиличній частині голови дівчини. Лікарі кажуть, що до венозної судини залишалося менше пів сантиметра — тоді неминуча смерть.
Нейрохірурги, які оперували дівчину, визнають, що те, що вона вижила, — справжнє диво, а про те, що була у свідомості й могла розмовляти, — годі й говорити.
Уламок хірурги змогли знайти тільки під операційним рентгеном і видалили за допомогою спеціального магніту. Допоміг досвід оперування такого роду вогнепальних травм.
Зараз життю Ірини нічого не загрожує. Дівчина відновлюється, у свідомості та розмовляє, хоча права частина тіла її ще погано слухається, лікарі кажуть: потрібен час.